Як і чому ми сприймаємо трансфер Мудрика та чи варто його хейтити?
Сьогодні відбувся ще один поєдинок Челсі, в якому українець, на жаль( або на щастя?) участі не приймав. Звісно, про нього ще довго будуть писати, його дії - обговорювати, як ми, так і іноземці. Завжди цікаво прочитати якусь думку або бачення ситуації, проте певні невдачі на полі породжують і негативні коментарі. Тому хочеться висловити своє бачення подібних коментарів та трансферу в цілому.
“Найдорожче підписання в історії”
Так, такі заголовки дуже швидко розлетілися у всіх спортивних медіа, і це дійсно факт, який не відкинеш. Так, він перевершив Шеву, так, це дорога покупка навіть для Англії. Але, коли ти чуєш цифру в 100 млн, в голові одразу постає хтось дуже крутий та ефективний, і кого дійсно можно так оцінювати. Чому саме 100? Тому що більшість змі і блогерів почали писати саме про таку цифру, хоча 30 млн - бонуси, які не завжди гарантовані. Навіть Вацко казав саме про 100 млн. Все це змушує думати, хай і підсвідомо, що це однозначно топ-трансфер. І ніяк інакше.
Звісно ж, і чисті 70 млн - величезні гроші за українця, але в футбольному світі за 60 купують 16-річного бразильця, за 65 - Кукурелью, за 55 - Феррана Торреса, за ті ж 70 - Ісака. І можно навести багато таких прикладів, як і можно пояснити кожен з них, та факт залишається фактом - ця сума в світовому футболі зараз не є показником чогось захмарного. І те ,що таке придбання зробили з доволі слабкої ліги, нівелюється талантом Мишка, піаром та неадекватною політикою Челсі. Тому цей трансфер топ, але лише з одного боку.
Ну добре, але ж трансфер унікальний, він же зірка, переходить в топ-клуб, то мабуть це дійсно другий Шева? Щоб відповісти на це питання, варто згадати футбольну історію Михайла.
Він дійсно розпочав непогано: швидко влетів в юнацький склад Шахтаря, де і грав певний час, та все ж у 18-20-му роках був відомий швидше як зірка соцмереж, фрістайлер та фанат Неймара. В коментарях під інтерв’ю та постами про нього було дуже багато доволі іронічних та навіть насмішливих коментарів, щось було по ділу, щось - ні. Не знаю,кому як, але особисто мені хотілося, щоб цей фрістайлер так само показав себе і в серйозних матчах. Були в коментарях поради піти в оренду, що він і зробив у сезоні 18/19, змінивши Шахтар на Арсенал Київ. Ця оренда була доволі невдалою, чогось надприродного Мишко не показав.
Потім знову був Шахтар, але лише глибокий запас, і в наступному сезоні ще одна оренда - на цей раз у Десну. Там, під керівництвом Рябоконя Мудрик став більш дорослим футболістом, а головне - показав свої вміння, хоч і не конвертував у голи і асисти. Тому вже з 2021-го року він знову стає гравцем Шахтаря, і поступово пробивається в першу команду. Саме там, вже після приходу Де Дзербі і починається поступовий зліт Михайла в лідери Шахтаря, і вже через півтора роки, випробувавши зміною тренера, складу, умов, його продають за рекордну для нашого футболу суму.
Тобто ця історія не схожа на історію Шеви, який був топом пару сезонів і вважався майже готовою зіркою, не схожа на трансфер навіть того ж Миколенка та Циганкова, адже ще два роки тому Михайло був запасним, перспективним, та все ж запасним.
Ще влітку ми вважали, що Брентфорд та Баєр - стеля для нього і потрібно переходити, сам він міг перейти туди і це не було б настільки пафосно та хайпово. Не було б приставки ТОП, не було б піару, але Шахтар спрацював максимально вдало для себе. Вони зробили Мудрику дуже гарну обгортку, в якій його можно продати, і її дизайн вийшов настільки вдалим, що захопилися усі.
А в той же час у нього були певні мінуси у грі та в тактичному плані. Це було помітно і у клубі і у збірній. Про це всі нібито різко забули, вважаючи що гравець не повинен пройти адаптацію, що він не має права погано обробляти м’яча або не розуміти куди бігти. Хоча, як казав Енцо, заплачена сума не має до футболіста жодного відношення, та для більшості футбольних фанатів це не так. Прибрати з 70 млн 0, і ми вже будемо радіти тому, що Мудрик за таку суму взагалі на поле виходить, коли там є дорогі Стерлінги і Феліши.
Ну і звісно ж, варто розділяти хейт та критику. Написати, що Мишку треба бути більш швидким і активним у захисті - ок, написати щось типу “ коли отримав великий контракт і якось перехотілося йти до мети” - не ок. Кожен вільний у своїх думках, але є речі, які ми змінити не можемо. Перехід до Челсі, настанови Поттера, партнери українця, швидкість його адаптації, моральний та психічний стан - все це майже неконтрольовані вболівальниками речі.
А ще хейт виглядає дивно з огляду на те, що всі події зараз в Челсі - вписуються в реалії. Не топ-трансферу, ні. В реалії мега талановитого українського футболіста, який не грав з листопада, не мав такого щільного графіку, такої ситуації в клубі та прикутої до себе уваги з боку серйозних футбольних медіа і експертів. Все що було до - іграшки. І саме тому краще знизити очікування. Це дуже допомагає бути готовим до поганого та радіти гарному. Навіть оренда в Лідс не буде крахом усього, ні, просто ми вже дуже багато очікуємо, адже раціональне часто програє емоційному. Ну а про тих, хто вже зараз ховає кар’єру українця разом з усім Челсі - краще промовчати.
Ні в якому разі цей пост не є виправданням для Михайла. Він повинен робити висновки і тренуватися ще краще, вчитися і підлаштовуватися, проте не всі його невдалі дії є такими, якими їх сприймаємо ми.
І наостанок, хотілося б нагадати, що у головного тренера Челсі також був схожий період в кар’єрі. Його, 17-річного, зробили основним лівим захисником Бірмінгема через нестачу виконавців. Саме тоді, за його словами, він відчув, що таке гнів фанатів, адже за будь яку помилку його жорстоко ображали і не любили. Тоді він і розвінчав свій романтизм щодо футболу, але саме це дало поштовх більш філософським пошукам. Тож у критиці він явно знавець, і це дуже добре для такої молодої команди як Челсі в цілому і для Михайла зокрема. Ну а нам лишається тільки вірити у краще та спостерігати за цим з екранів моніторів і ТВ, проживаючи ці миті, як у тій рекламі про збірну. Така вже вболівальницька доля
