Підсумок виступу українських спортсменів у зимовому сезоні 2022/23

У цьому сезоні біатлон остаточно втратив статус найсильнішого українського зимового виду спорту. Збірна провела найгірший сезон в історії, не здобувши жодної медалі на Кубку світу та чемпіонаті світу (вперше з 2009 року). Правда, все до цього йшло, а сам антирекорд був питанням найближчого часу. Натомість стрімко розвиваються інші зимові види спорту, зокрема лижна акробатика, для якої цей сезон видався найуспішнішим. Історичний видався сезон для стрибків із трампліну. Наші досягнення вразили усіх провідних країн світу даного виду спорту. Основні змагання зимового сезону завершились трохи менше місяця тому, однак у квітні у деяких видах спорту українці продовжують прославляти нашу країну, тому пост виходить із запізненням.

Жіноча команда провела свій найгірший сезон в історії – жодного потрапляння до топ-10 в особистих гонок на КС та жодної представниці у топ-30. Антирекорд в естафетах та скандальні висловлювання сестер Меркушиних

У жіночій збірній після повномасштабного вторгнення РФ співпрацю припинив Урош Велепець. Словенець пішов до збірної Німеччини – працює асистентом головного тренера основної команди. Місце Велепця на посаді керманича жіночої збірної України зайняв Олександр Кравченко – досвідчений спеціаліст, який до того працював із Білосюк та був помічником словенця. Асистентами Кравченка стали Олександр Біланенко (один із найкращих снайперів в історії чоловічого українського біатлону) та Олег Меркушин (батько Анастасії та Олександри). Склад жіночої збірної майже не змінився. У команді А були Олена Білосюк, Анастасія Меркушина, Юлія Джима, Ірина Петренко, Дар'я Блашко та Анна Кривонос. Блашко тренувалася із чоловічою збірної під керівництвом Санітри. Фактично єдиною зміною з минулим сезоном стала поява в основі Анни Кривонос і нарешті без сестер Семеренко.

Сам сезон почався з класичної для України історії – всі перехворіли, хаос у команді, кого на яку гонку ставити тощо. Сім’я Меркушиних захворіли, у Джими ковід, Білосюк спочатку теж була під питання, а потім таки вийшла на старт, хоч і була не готова до старту сезону функціонально. Тренери планували поберегти Олену на естафету. Але потім таки заявили на індивідуалку, бо Петренко не могла вийти на старт (зрештою вона так і не виступила у сезоні). Якби на гонку вийшли тільки Блашко та Кривонос, Україна втратила б очки до Кубка націй. Таким чином перший етап ми втратили: найкращою стала Блашко з 51-м результатом, у спринті стала найвищою Кривонос, яка у переслідуванні посіла 49-е місце. Загалом Ганна провела 8 особистих гонок, де в індивідуалці в Рупольдінгу змогла стати 41-ю, показавши свій найкращий результат сезону.

У першому триместрі нас тягнула, якщо можна так сказати, Анастасія Меркушина. У 3 з 4 гонок вона потрапила в очки, але для масстарту було замало. Єдине, що рятувало Анастасію – її хороша стрільба, зокрема на стійці. У сезоні вона була найкращою серед українок за влучністю з 88,3% попадань. Такий же показник має Дар’я Блашко, однак за результатами вона була слабша. Загалом Блашко не здобула жодного очка у залік Кубка світу. Навіть з нулями у гонці вона була ходом в останніх десятках. За її стражданнями на трасі важко було спостерігати. Однак когось іншого ми не могли поставити, серед команди Б немає когось кращої за таку Дар’ю. Пізніше в основу додали Любов Кип’яченкову, яка непогано виступала на Кубку ІБУ і повністю заслужила цей виклик. Найкращим її результатом стало 66-е місце у спринті в Нове-Место.

Після Нового року у стрій повернула Юлія Джима і поступово стала допомагати збірній у Кубку націй, де ми мали скрутне становище. Кожну гонку Юлія набирала залікові очки, потрапляла в районі 20-30 місць і свого найкращого результату досягла в Чехії – з чистою стрільбою стала 11-ю, а в переслідуванні посіла 13-е місце. Загалом Джима була найкращою ходом у нашій збірній. У рейтингу вона посіла 47-е місце. Однак головною перепоною залишалась стрільба. Юля ледь не в кожній гонці допускала по декілька промахів, які їй заважали посісти більш високі місця. Тим не менш, аналізуючи гонки, можна сказати, що за умови чистої стрільби ми не не були претендентами на медалі.

Загалом ми вперше в історії не здобули в сезоні Кубка світу бодай якусь нагороду. Ми були не конкуренти в індивідуальних стартах, звідси і в естафетах у нас було жодних шансів. У Контіолахті українки посіли останнє 15-е місце з 4 додатковими патронами!!, повторивши найгірший результат в історії наших виступів. У наступних гонках ми на одну позицію покращували результати, тусуючи склади. У двох останніх естафетах ми посіли 9-і місця і на цьому завершили страждання.

На чемпіонаті Європи ми як завжди потішились медальками у боротьбі з резервними складами решти збірних. В індивідуалці срібло здобула Юлія Джима, а Меркушина Анастасія стала чемпіонкою у спринті. Це її стала перша перемога на ЧЄ. На чемпіонаті світу жіноча збірна була ніяка, навіть немає що згадати. Єдине Джима дуже добре відпрацювала у пасьюті. Вона лише з одним промахом піднялась з 29 позиції на 14-у. Білосюк та Меркушина посідали місця в районі топ-50. Епопеєю стало 84-е місце Блашко з двома нулями у спринті і 95-й час ходом в гонці! Вона серйозно перехворіла напередодні турніру – перенесла запалення нерву вестибулярного апарату. Питання лише до тренерського штабу, які її взяли на головні змагання сезону. У підсумку ніхто не відібрався до заключного масстарту. В естафеті дівчата стали 14-ми з 16 учасників. Були сподівання залишитись у топ-10, однак на останній стрільбі Білосюк настріляла на 3 кола штрафу.

Що стосується інших другорядних здобутків, так на КІБУ була здобута лише одна медаль. Христина Дмитренко стала третьою у спринті в Кенморі. У топі заліку ніхто не потрапив. За результатами найкращою серед другого складу стала Олександра Меркушина, яка отримала виклик на етап в Антгольці. Їй трохи не вистачило до топ-40, проте вона відстрілялась чисто і стала найкращою за показником швидкострільності серед усіх учасниць спринту. Її підсумкова позиція – 44-та, що є особистим рекордом виступу юної українки на етапах КС. Пізніше Олександра стала чемпіонкою Європейського юнацького Олімпійського фестивалю у спринті. Попри одну хибу українка стала найкращою серед усіх учасниць, відрив від другого місця становить 44,2 секунди. Ще одну бронзову нагороду Меркушина взяла у коротких індивідуальних перегонах. Через місяць вона знову стала третьою у цій дисципліні на молодіжному чемпіонату світу. Таким чином Олександра стала юною зіркою українського зимового спорту у результаті чого вона “вдягла” корону на голову. Під час чемпіонату світу Олександра опублікувала на своїй сторінці в Instagram пост про хейт, в якому вона розповіла про своє ставлення до негативних коментарів. Під цим постом сестри Меркушини вступили у жорстку дискусію із підписниками, які не були згодні з їх висловлюваннями. Полеміка розгорнулась серйозна, через що на сестер вилилось ще більше хейту, а сама ситуація набула масштабного розголосу у всіх соцмережах. У результаті цей скандал став найбільш обговорюваний серед усіх новин біатлонного сезону. Це, звичайно, похитнуло репутацію Меркушиним, особливо для молодшої, у якої ще вся кар’єра попереду. Як би там вона не видаляла і не приховувала коментарів – інтернет пам’ятає усе.

Серед наших юніорів хочеться виділити Олену Городну, яка посідала місця у топ-10 ледь не в кожній гонці. Особисту медаль їй здобути не вдалося, проте зі Степаном Кінашом вона стала бронзовою призеркою змішаної одиночної естафети на Універсіаді-2023! У рамках юніорського Кубка IBU теж має бронзу на етапі в естонській Хааньї. Третю бронзову нагороду Олена здобула на юніорському чемпіонаті світу у складі з Олександрою Меркушиною, Богданом Борковським і Михайлом Хмілєм.

Підсумовуючи виступ жіночої збірної хочеться виділити наступні тезиси:

- досі збірну тягнуть ветерани. Джима вже не молода, але залишається лідером команди. Невідомо, що буде з її швидкістю далі, оскільки стрільба погіршилась врази. Також Анастасія Меркушина наближається до 30-річчя;

- Блашко та Кривонос не прогресують. По суті вони мають бути лідерками збірної, а виходить навпаки;

- дірки в основному складі. Через відсутність належної медицини у збірній, наші дівчата постійно хворіють, і якщо зі стану випадають пару спортсменок – немає ким заповнити квоту, через що втрачаємо важливі очки, а в естафеті виходить солянка, яка не працює єдиним механізмом;

- відсутність резерву. Серед тих, хто потенційно може замінити ту чи іншу спортсменку можна виділити Надія Бєлкіна та сестри Дмитренко. Смішно? Дуже. Лише сподівання на молодшу Меркушину та Олену Городну, яка ще сира;

- у Кубку націй ледь втримали 5 квот, хоча і 4 не були б для нас трагедією, адже і так не завжди могли виставити повний склад. На КІБУ ми стали 8-ми, а на ЮКІБУ потрапили у топ-5.

Відкатали сезон без лідера. Камбек Підручного на чемпіонаті світу. Досягнення Дудченка та резервістів збірної.

Чоловіча збірна України має куди кращі результати, а головне – керманичем збірної залишається Юрай Санітра, який планомірно будує міцну команду, підтягує молодь і намагається зробити топ-збірну, яка б змагалась за високі місця. Поки що ми далекі від цього, але динаміка позитивна. Одразу 7 біатлоністів змогли заробити очки у сезоні. Найкращим серед чоловіків став Антон Дудченко, який тимчасово став лідером збірної, замінивши Дмитра Підручного. Чемпіон світу на початку сезону зробив операцію на коліні і встиг відновитись лише перед чемпіонатом світу, але про це трохи згодом. Перший старт після відновлення прийшовся на чемпіонат Європи, де Дмитро здобув бронзу на шостому етапі Кубка IBU в австрійському Обертілліаху. На Кубку світу Підручний виступив лише в спринті в Нове-Место, де став 34-м.

Дудченко добре розпочав сезону, майже у кожній гонці заробляв очки на свій залік. Показовою стала гонка переслідування, де Антон видав найкращий прогрес серед всіх учасників, відігравши 41 позицію та посівши 18-те місце, хоч і стартував передостаннім. Другий триместр Антон пропустив через хворобу, і повернувся же в Антгольці, де не зміг добре виступити. На чемпіонаті Європи Антон здобув першу нагороду на дорослому рівні загалом. Він став срібним призером в індивідуальній гонці. На березневих етапах Антон тричі потрапив у топ-20: 17-е місце у спринті, а пізніше 12-е місце в інді, що стало його найкращим результатом сезону Кубка світу. За рахунок цього Дудченко зумів пробити у масстарт, де став 16-м. Загалом Антон міг боротись за високі місця: швидка стрільба та вдалий розподіл сил дистанцією. Однак по швидкості українець дещо просів у порівнянні з минулим сезоном.

Найкращий особистий результат у чоловічій збірній показав Артем Прима. Досвідчений біатлоніст у гонці переслідуванні в Ансі посів 10-е місце. Вивіз Артем гонку внаслідок майже ідеальної стрільби (допустився хиби тільки передостаннім пострілом гонки) та пристойної швидкості ходу. Як у випадку із Дудченко, Артем в січні захворів і до звичних кондицій повернувся в Антгольці. Останній триместр Прима завершив скомкано, більше упор на естафетні гонки. За динамікою лижного ходу Артем має гірші показники, ніж минулого року, натомість покращилась точність стрільби. Воно, як відомо, взаємопов'язано.

Третій за очками серед українців став Богдан Цимбал, однак у тридцятку найкращих він жодного разу не потрапив, а результати були скромні та сирі. У стрільби влучність стала краща, а от швидкості за рік не набрав. Завдяки хорошим результатам на Кубку ІБУ Денис Насико отримав шанс виступити у другій частині сезону. Вже не молодий спортсмен двічі заробив очки в обох індивідуалках. Завдяки чистій стрільбі Денис зміг фінішувати 26-м в Рупольдінгу, а пізніше на одну позицію вище – 25-м в Естерсунді. Для Насика це найкращий результат в особистих гонках. За стрілецькими якостями він був серед найкращих у світі. Його показник 90% влучань, що дозволило йому розташуватись у топ-10 рейтингу снайперів сезону. Найкращим же стрільцем збірної як завжди став Артем Тищенко – 91% попадань. Артем у сезоні двічі здобув очки в залік, а найвище 28-е місце він посів в індивідулці. Загалом сезон провів дещо краще, ніж торік. Як би дивно не звучало, однак у плані швидкості по трасі стало трішки краще. Питання лише в розподіленні сил на трасі. На Кубку ІБУ Тищенко став 12-м в загальному заліку – це найкращий результат в історії України серед чоловіків. До цього нікому з українців не вдавалося посісти місце вище 20-го – найкращим результатом була 20-та позиція Андрія Доценка у сезоні-2019/20. Також Тищенко виручав в естафетах при відсутності лідерів, навіть Санітра це відмічав:

«Складна ситуація в нашій команді, через проблеми зі здоров’ям у лідерів. А ті, хто мають змогу показувати себе, не використовують свої можливості. Можу сказати, що в цьому Кубку задоволений лише виступом Артема Тищенка, який в спринті та сьогодні в естафеті допоміг зробити хороший результат. Стосовно інших, то важко знайти позитив. Впевнений, підтвердиться правило, що на першому старті після Нового року нам не вдається все так, як ми хотіли. Форма буде покращуватись до чемпіонату Європи, де ми матимемо Приму й Дудченка. А на чемпіонаті світу буде й Підручний», – сказав Юрай після етапу в Поклюці.

Тарас Лесюк теж отримав шанс виступити на Кубку світу. Найуспішнішою гонкою стала індивідуалка, де він став 29-м. Це його особистий рекорд на рівні Кубка світу з біатлону. Ходом він був одним з найгірших у команді, і навіть стрільба не сильно рятувало його положення. В естафеті він виступ один раз, і наші хлопці тоді стали 12-ми, найгірший результат у сезоні. Решту гонок ми завершили у топ-10. Навіть при відсутності лідера Підручного вдалося знайти оптимальний склад: Прима-Насико-Цимбал-Дудченко. У Рупольдингу хлопці без проблем провели гонку. Дебютант естафет на рівні Кубку світу Денис Насико та Богдан Цимбал чудово проявили себе як на вогневих рубежах, так і на лижні, за виключенням хіба що останнього кола Дениса. Богдан на своєму етапі підняв команду до топ-7, а Антон Дудченко зрештою фінішував шостим. В Антгольці ми стали 8-ми – при аналогічній стрільбі трошки гірші були ходом. В останній естафеті сезону Артем Тищенко замінив Цимбала. Наші біатлоністи витратили всього лише 4 додаткові патрони і стали п'ятими. Це був найкращий командний результат української збірної у сезоні.

В змішаних естафетах ми ставали 7-ми та двічі 6-ми. В Нове-Место ми були близькі до омріяної нагороди в сезоні. Україна йшла на 3-й позиції, проте на останній стрільбі Антон Дудченко відправився на штрафне коло. Одна з найприкріших гонок сезону.

На чемпіонаті світу Дмитро Підручний, який тільки нещодавно повернувся після операції, показав найкращий результат збірної в Обергофі. Дмитро став 5-м у спринті з двома нулями, вище нього фінішували лише норвежці. Загалом за швидкістю ходу в гонці українець став 15-м та 6-м на останньому колі. У гонці переслідування Дмитро знову поборовся за найвищі позиції, фінішувавши 8-м з двома хибами на 3-му вогневому рубежі. У тій же гонці 20-м фінішував Антон Дудченко, для якого це найкращий результат на чемпіонатах світу. Також найкращий особистий результат на ЧС показав Тищенко – він фінішував 12-м в індивідуальній гонці. Він навіть був запасним у масстарті, але було прийнято вирушити на етап КІБУ в Канаду. Зрештою у гонці з масовим стартом виступили Підручний та Дудченко, але фінішувала у третьому десятку. Непогані шанси зачепитись за медаль ми мали в естафеті. Підручний зробив єдиний жорсткий ляпас на цьому ЧС, який ледь не перекреслив всі його досягнення до цього. Дімко заробив 4 кола штрафу і ми вже не були конкурентами за високі місця. Далі Дудченко та Цимбал ще заробили по колу і ми фінішували 13-ми. У змішаних естафетах ми виступили не краще.

Що стосується юніорів. Степан Кінаш увійшов до топ-10 заліку ЮКІБУ, поряд розташувався Владислав Чихарь. Обидва не є швидкісними спортсменами, на відміну від Богдана Боровського, який не вміє стріляти від слова зовсім. В естафеті ми один раз були срібними призерами у складі: Степан Кінаш, Богдан Борковський, Сергій Супрун і Віталій Мандзин. Пізніше на юніорському ЧЄ наші взяли бронзу у змішаній естафеті у складі Степана Кінаша, Віталія Мандзина, Олександри Меркушиної і Дарини Чалик. Дмитро Грущак став срібним призером Універсіади у переслідуванні.

Підсумовуючи:

- хвороби та травми присутні й в чоловічій збірній. Це заважає досягти більших результатів. Поки що немає в нас біатлоніста, який би повністю міг провести сезон. Сподіваємось наступного сезону це стане реальним.

- Дудченко може стати повноцінним лідером збірної, однак все ще є проблеми з лижним ходом та стрільбою, яка особливо підводить в естафетах, де Антона ставлять виключно фінішером.

- Цимбал і Лесюк досі не вийшли на оптимальний рівень Кубка світу, натомість старші Насико, Тищенко та Прима успішно допомагають збірній. Перші двоє вдало закрили діри на деяких етапах. Артем поки що не натякав на завершення, однак його майбутня під питанням. Якщо потягне і наступний сезон – буде чудово;

- у заліку Кубка світу ми щільно йшли з багатьма збірними і зі здоровим Підручним могли поборотись за топ-5, а так впевнено зберегли впевнено квоту, з мінімальним відставанням від сусідніх збірних. На КІБУ хлопці посіли 5-е місце та оформили нам повну квоту на наступний сезон, тож можемо побачити більше ротацій з юніорською командою.

Бобслей та скелетон

Повний огляд, аналіз та підсумки виступу українців у сезоні представлені в окремому пості.

Поступовий розвиток українського керлінгу

Український мікст-дует став першим на етапі серії міжнародних турнірів з керлінгу у Ризі. Від України брали участь три змішані пари, одна з яких і виграла змагання. Золото здобули Едуард Ніколов та Анастасія Котова. Інші представники України – Микита Величко і Поліна Путінцева – зупинилися за крок від п'єдесталу, посівши четверте місце. Шостими закінчили змагання Ярослав Щур і Олександра Кононенко.

На змішаному чемпіонаті світу у Шотландії українці провели вісім ігор, з яких виграли дві (у Нігерії та Тайваню), та посіли 28 сходинку з 35 учасників.

У груповому етапі дивізіону В Чемпіонату Європи серед чоловічих команд збірна України дебютувала не зовсім вдало. Доволі гарний виступ як для новачків турніру – 3 перемоги та 4 поразки: однак цього було недостатньо – українці стали сьомими з восьми команд. Найцікавішим є те, що наші хлопці Артем Сугак, Микита Величко, Ярослав Щур та Едуард Ніколов перемогли сильних Ірландію (6:5), Естонію (10:6) та Вельс (8:7), однак поступилися Словаччині та Литві. У плейоф за збереження прописки у дивізіоні В наші хлопці програли 2-10 Бельгії та 5-6 Естонії і таким чином понизились у класі.

Тим не менш наша чоловіча команда у такому складі змогла добре виступити на юніорському чемпіонаті світу у дивізіоні В і пробитись у чвертьфінал. Хлопці зіграли шість ігор, чотири з яких виграли. Попри дві поразки українці посіли третє місце в групі А, де змагалися, і пробилися до чвертьфіналу. У плейоф ми потрапили на Італію, якій програли з рахунком 1-6. Таким чином українці завершили виступ на 5-му місці та вперше в історії українського керлінгу здобула рейтингові очки на юніорських змаганнях. Це дозволить нашій майбутній збірній кваліфікуватись на Юнацькі Олімпійські Ігри.

На цьому ЧС грала і жіноча збірна у складі Поліни Путінцевої, Ярослави Калініченко, Анастасії Котової та Діани Москаленко. Дівчата виграли Монголію, Австрію та Нову Зеландію, однак програли Шотландії та принциповим суперницям з Угорщини за вихід у плейоф. Таким чином українки посіли 3-є місце у своїй у групі.

Українські збірні з хокею зупинились за крок до підвищення у класі. Головні старти ще попереду

Одна з причин слідкування за хокеєм у сезоні – Єврокубки за участі наших команд. Чемпіон України "Сокіл" не зіграв у Континентальному Кубку через "фінансові й організаційні обставинами". Його замінила друга команда чемпіонату “Кременчук”, яка розпочала змагання з третього раунду в групі F у листопаді минулого року. У першому поєдинку наші хокеїсти зіграли з польською "Унію" Освенцим. У рівному поєдинку хлопці тримали рахунок 1:1, але у третьому періоді посипали і програли 2:4. Далі “Кременчук” зіграв з господарями групи словацькою “Нітрою” і також мали шанси зачепитись за очки, однак знову в останньому періоді українців рознесли з остаточним рахунком 7:3. У формальному вже третьому поєдинку українська команда розгромно 5:0 поступилась італійській “Азіаго”.

Друга причина – подивитись матчі нашої збірної. Головний турнір для нас тільки попереду – це чемпіонат світу. Минулого року наша збірна не зуміла підвищитись у класі, посівши третє місце у дивізіоні 1В, тому "синьо-жовті" знову зіграють у третьому дивізіоні. На світовій першості українці проведуть свої матчі з 23-го по 29 квітня. Нашими суперниками на турнірі у Таллінні стали збірні Японії, Естонії, Китаю, Сербії та Нідерландів. Зараз пройшла підготовка у товариських матчах, які усі виграли: по дві перемоги над Угорщиною, Латвією та Литвою. Минулого року збірна брала участь у двох турнірах. Перший в Угорщині для нас завершився бронзою у матчі за третє місце з господарем, після Італії та Франції, а другий у грудні програшем Франції та Польщі.

Тепер про молодіжку. Команда U20 завершила свій виступ на чемпіонаті світу у дивізіоні ІВ ще минулого року. Наші хокеїсти розпочали шлях із впевненої перемоги з рахунком 4:0 над командою Італії. Далі були дві перемоги у важких матчах проти господарів змагань команди Польщі та Естонії. З поляками ми з впевненим рахунком 5:2 забрали 3 очки, а проти естонців вирвали перемогу 3:2 в кінці поєдинку. Переможна шайба була забита за 32 секунди до закінчення матчу. Далі ми розгромили збірну Південної Кореї 7:1 перед останньою грою із Японією, де вирішувалось підвищення у дивізіоні. З піднебесними ми повели у рахунку вже на початку зустрічі, однак ніщивним став другий період, в якому нам забили 4 шайби. Після перестрілки у фінальному періоді японці не дали нам зробити камбек і перемогли з рахунком 7:4. Таким чином наша команда стала срібною призеркою змагань, проте не змогла підвищитись до дивізіону 1А. Прикро... Команда U18 свій чемпіонат світу дивізіону 1А проведе у квітні проти збірних Франції, Данії, Угорщини, Казахстану та Японії.

Студентська збірна України вперше з 2013 року отримала нагоду виступити на Універсіаді 2023. Найкращим досягнення нашої країни в цьому виді спорту була перемога 1999 року, а також бронза у 2001-му! Кістяк збірної становив із гравців українських клубів, але також присутня немала кількість легіонерів. Цьогоріч наша команда потрапила в групу до Канади, Латвії, Швеції, Чехії та Японії. У першому матчі наша команда програла Канаді з розгромним рахунком 1:6. Далі була ще одна поразка від Латвії, однак лише в овертаймі. У третьому турі Україна таки здобула свою першу перемогу на турнірі над Швецією з рахунком 12:2. У заключних поєдинках ми отримали 4:2 від Японії, що вже не дало змогу нам виступити у плейоф, а переможний матч з Чехією (3:1) мав формальний характер. Завершила виступ наша збірна на 3-й позиції в своїй групі.

Жіноча хокейна збірна тільки нещодавно завершила свій виступ на ЧС у дивізіоні IIIA. Стартували українки з перемоги 4:0 над країною-господаркою Румунією. У наступному турі ми прикро програли Гонконгу з рахунком 1:2. Наша команда провела 31 кидок по воротах суперниць, але змогла забити тільки один раз. Натомість представниці Гонконгу провели лише 10 кидків, із яких два конвертували в голи. Цей результат став вирішальний за підвищенням у класі. Далі в нас були розгромні перемоги над Естонією 5:0 та Болгарією 10:3, а також 2:1 над Литвою у важкому поєдинку. У підсумку ми прикро фінішували 2-ми, хоча по грі були найсильнішими у своїй групі.

Прорив у санях: досвідчений Мандзій провів найкращий сезон у кар’єрі, а Туницька чемпіонка серед юніорів

Для українських саночників сезон видався більш ніж успішний. Наші спортсмени змогли б досягти більших результатів, якби не скрутне становище із фінансуванням. Наша федерація була вимушена забронювати частину коштів для юніорською збірною, яка вирушила у Південну Корею на підготовчі старти до юнацькою Олімпіади наступного року. Через це основа пропустила дві третіх сезону Кубка світу (6 з 9 етапів), та і склад був урізаний — лише 7 спортсменів. Тим не менш за ці 3 етапи та чемпіонат світ наші санкарі встановили чималу кількість рекордів.

Досвідчений Андрій Мандзій несподівано розкрився. Усі індивідуальні старти Кубка світу він завершив на високих позиціях: 12, 10 та 9 місця, останнє яке є чи не найкращим результатом в історії українського санного спорту щонайменше за 13 років. Також в Сігулді став срібним призером Кубка націй. Уперше за 2 роки він пробився у спринтерську гонку в Інсбруку і посів найвище 12-е місце в кар’єрі. На чемпіонаті Європи Мандзій фінішував на 11-й сходинці, що також є найвищим результатом.

На чемпіонаті світу в Оберсдорфі обидва наших санкаря Мандзій та Антон Дукач встановили історичне досягнення. В одиночках обидва українських представника опинилися у топ-20 після першого заїзду і пробилися до другого. Це національний рекорд – вперше двоє українців відібралися до двадцятки другого заїзду. Андрій Мандзій у підсумку став 14-м – і це теж рекорд України на ЧС у чоловічих одномісних санях. Антон Дукач фінішував 16-м. Для львівського спортсмена цей сезон також вийшов продуктивним. На етапах Кубка націй Антон здобув срібну та бронзову нагороди, а в Сігулді потрапив у топ-10 що є новим особистим рекордом. За підсумками двох заїздів на чемпіонаті Європи Дукач він став дев'ятим. Це його особистий рекорд і найкращий результат України щонайменше за останні 15 років. Уявіть, наскільки більшим міг бути успіх, якби наша збірна провела повний сезон. Обидва наші санкаря могли потрапити у топ-15 заліку, або ж поборотись за підсумкову трійку призерів Кубка націй.

У жінок лише на першому етапі нашу команду представили 2 саночниці: Олена Смага стала 27-ю. Далі в одиночних виступала лише Олена Стецьків. Українка посіла найвище 16-е місце за 2 роки на Кубку світу, на ЧЄ цей результат конвертувався у 15-е. От на чемпіонаті світу Олена трішки засмутила своїм 29-м місцем. Тим не менш вона у якості лідера представила наш дует у дебютній дисципліні найвищих змагань у санному спорті – жіноча-двійка. Разом з Олесею Мох вони намагались нав’язати боротьбу найкращим збірним світу. На першому етапі дівчата стали останніми 10-ми, а на другому своєму виступі посіли 7-е місце (у рамках ЧЄ це 6-й результат). Також одного разу встигли взяти участь у спринті – результат топ-8. На ЧС вже у десятку заїхати ми не змогли: 11-е місце в двійках та 13-е у спринті. Разом з Оленою та Олесею у дуетах виступали юніорки Вікторія Коваль та Наташа Клименко. Від них іншого і не очікували – дівчата посіли останні місця на світовій першості. Юліанна Туницька єдина юніорка, яка порадувала українських вболівальників медальним досягненням. На юніорському чемпіонаті світу в австрійському Блуденці Юліанна стала чемпіонкою світу у одиночних змаганнях. Також вона виборола срібло у складі команди разом із Даниїлом Марціновським та двійкою Вадим Микиєвич і Богдан Бабура. До слова Марціновський непогано виступив у чоловічих одиночних змаганнях, ставши п’ятим. На дорослому ЧС Туницька стала найкращою серед українок, зупинившись за крок до топ-20. Прикро, що через проблеми з фінансуванням вона не змогла виступити на Кубку світу. Загалом наша юніорська збірна стала третьою у загальному заліку командних змагань за підсумками сезону 2022/2023, після Німеччини та Латвії, тобто після провідних країн у цьому виді спорту.

Основна чоловіча двійка у сезоні була у складі Ігоря Гоя та Ростислава Левковича. Хлопці здобули бронзову медаль Кубка націй і посіли 12-е найвище місце у кар’єрі в Сігулді, що в рамках ЧЄ означало 10-у позицію. Участь на світовій першості Гой та Левкович брали вперше. Серед 20 двійок вони посіли 15-у позицію. Разом з ними виступив ще один екіпаж Вадима Микиєвича і Богдана Бабури. Хлопці фінішували 17-ми та 6-ми у юніорському заліку.

Уперше за багато років в естафеті наші санкарі фінішували 6-ми та 4-ми на Кубку світу, а також посіли 4-е місце на чемпіонаті Європи. До історичної медалі нас відділило 1 місце. На ЧС в Німеччині з 10 команд наші стали 8-ми.

В українському фігурному катанні з’являються результати: пари та танцювальні дуети — головні надії на наступні роки

Цього сезону у фігурному катані провідну роль в результатах відіграли пари та танцювальні дуети. Марія Голубцова та Кирил Бєлобров вперше взяли участь у двох етапах Гран-прі. На Skate America вони заявились після того, як Олександра Назарова та Максим Нікітін оголосили про завершення кар’єри. У США Марія та Кирил посіли останнє 10-те місце з новим топ-результатом сезону за сумою балів 152.31. На наступному етапі Грані-прі у Великій Британії дует знову став десятим, однак отримав дещо вищу оцінку – 156.04.

А розпочали сезон Голубцова та Бєлобров на турнірі в Оберстдорфі – Nedelhorn Trophy. Українці посіли 8-ме місце в танцях на льоду та набрали 150,57 бала. Це був їхній перший старт після переходу до Монреальської академії.

Французький тренер з танців на льоду Роман Хагенауер розповів про роботу з ними:

«Програми для цього сезону були створені раніше – до їхнього переїзду до Монреалю, тому ми їх просто поліруємо, вносимо невеликі зміни. Там все нормально, але я думаю, що ця пара може виступити набагато краще. Справа не в тому, що програми погані, тому що не ми їх створювали, ні, вони досить цікаві. Але я маю своє бачення цієї танцювальної пари, в якому напрямку вони повинні рухатися, і, якщо вони залишаться з нами наступного сезону, ми самі ставитимемо програми для них. З програмами, які ставив не ти, працювати складніше, бо це інший проект, чужий. Я дійсно вірю, що вони можуть досягти дуже добрих результатів, у них дуже сильні базові навички. Звичайно, їм потрібно багато працювати, але мають великий потенціал. Також вони дуже високі, а в танцях на льоду фігуристи зазвичай менші на зріст, тому у них така амплітуда, такі довгі лінії. До того ж вони дуже цікаві як особистості.

Але, звичайно, коли вони тільки приїхали, мабуть, через складну ситуацію в Україні, я відчував певну напругу, особливо у Кирила, що зрозуміло. Мені здається, що в Монреалі вони почуваються трохи як удома, тому що тут є група фігуристів, більшість із яких також не з Монреалю. Є співтовариство юних спортсменів із Японії, США, Франції, тож є з ким поспілкуватися і не почуватися самотніми. Їхні мами залишилися в Німеччині, ну а батьки, я так думаю, в Україні, бо все ще триває війна», – сказав Хагенауер.

Також Марія з Кирилом змагались на Універсіаді, де посіли 5-те місце з загальною сумою балів 158,85 очка. Це був найкращий результат української пари цього сезону. На Чемпіонаті Європи наші фігуристи посіли 12-те місце з сумою балів 156.99. Це їх найкращий результат на ЧЄ в кар’єрі. У березні вони дебютували на Чемпіонаті світу, хоча могли це зробити минулого року (тоді Україну представляли Назарова та Нікітін). У Сайтамі українці за підсумками двох виступів стали 19-ми з найвищою оцінкою в сезоні 162,28 балів. Загалом прогрес дуже помітний: катання обох партнерів технічно стало кращим, а цьогорічні постановки від французького тренера виглядають цікавішими та краще виражали характери фігуристів.

Спортивна пара Софія Голіченко і Артем Даренський попередньо були також заявлені на Гран-прі в США, але через тривалий процес оформлення візи не змогли дебютувати. Пізніше вони знялися і з Гран-прі у Фінляндії. На першому і єдиному для себе змаганні сезону Nebelhorn Trophy українські фігуристи завершили виступи на 12-му місці (сума балів – 124.86).

Друга пара фігуристів сезону Віолетти Сєрової та Івана Хобти провели надпотужний сезон на дорослому рівні та встановили не одне досягнення для України. Перші змагання на дорослому рівні вони провели на турнірі Ice Challenge в австрійському Ґраці, де дует набрав 140,36 бала і здобув бронзову медаль. Після цього Віолетта та Іван двічі стали срібними призерам юніорського Гран-прі у спортивних парах у Ґданську. За підсумками двох програм юні українські фігуристи набрали 143,48 бала, а на наступному етапі аж 154.76. Це перші нагороди такого рівня для нашого дуету та перша на ЮГП з сезону 2015-16. Завдяки такому топ-результату Сєрова та Хобта отримали право виступити на Фіналі Гран-прі в Турині, де з 6 пар посіли 5-е місце з 143.06 балами.

Свій дебютний Чемпіонат Європи українські завершили на 9-му місці серед спортивних пар. Вони набрали в сумі 143,72 бали. Для України це найвища позиція в парах на чемпіонаті Європи за 13 років. У березні цього року Сєрова та Хобта на юніорському чемпіонаті світу сенсаційно здобули бронзову медаль вперше за 23 роки для нашої країни. З таким результатами українці поїхали на дорослий ЧС. На жаль, наша пара не змогла кваліфікуватися до довільної програми, в якій будуть змагатися топ-20 спортсменів: українці зірвали підкручування і стали 22-ми. Тим не менш, отримали безцінний досвід і в наступному сезоні тільки покращать свої результати. Їх талісман пес Патрон не має підвести.

Окрім Сєрової та Хобти, в цьому сезоні ЮГП вигравали медаль Марія Пінчук та Микита Погорєлов – «бронзу» в танцях на льоду в Ризі, таким чином завоювавши для України першу за 3 роки медаль у цій дисципліні. У Польщі наші спортсмени зупинились за крок до ще одної медалі з найкращим результатом сезону – 63.17 балами. На дебютному чемпіонаті Європи вони посіли 15-те місце з сумою балів 148.37. Таким чином Україна зберегла дві ліцензії на наступний ЧЄ. На юніорському чемпіонаті світу Пінчук та Погорєлов стали 12-ми.

Інший танцювальний дует Ірина Підгайна та Артем Коваль став дебютантом етапу Юніорської серії Гран-прі в чеській Остраві. За ритмічний танець українці отримали оцінку 55.13, а за довільний танець 82,58 бала. У сумі Підгайна та Коваль мали 137,71 бала, що дозволило їм фінішувати на підсумковій сьомій позиції. Пізніше на польському етапі ЮГП Ірина та Артем стали 4-ми зі сумою балів 144.44. Серед медальних здобутків мають срібло та бронзу на юніорських Кубках.

В одиночних катань провідний український фігурист Іван Шмуратко виступав лише у першій половині сезону. На першому турнірі сезону Nedelhorn Trophy Іван став 7-м з оцінкою 194.90. На наступних змаганнях у Фінляндії він посів найвище 6-е місце у сезоні з 216.25 балами. У листопаді Шмуратко дебютував на етапі Гран-прі у Франції, де посів 8-е місце з найвищою оцінкою в сезоні 220.08 балів. Це найкращий результат для української чоловічої фігурки за останні 12 років. На гала-концерті свій показовий виступ Іван присвятив мамі, яка з початку повномасштабної війни залишається у Києві. Надемоційний номер поставлено під відому українську композицію «Пісня про рушник». Останній виступ в сезоні українець провів на Кубку Варшави, де посів 12-е місце. Далі Шмуратко мав поїхати на Універсіаду, однак знявся через проблеми з ногою. Замість нього на головних форумах сезону виступив 18-річний Кирило Марсак, який тренувався в Фінляндії під керівництвом Аліни Майєр-Віртанен – молодої спеціалістки, яка нещодавно активно виступала за збірну Німеччини.

Кирило Марсак став головним відкриттям нашої збірної цього сезону. У цьому сезоні він став чемпіоном Latvia Trophy 2022 серед юніорів, а також тричі підіймався на п’єдестал дорослих міжнародних змагань – ставав третім на Bavarian Open, Volvo Open та Tallinn Trophy. Марсак показав прогрес від останнього місця на ЮЧС-2022 – до кваліфікації в довільну програму на дорослому ЧЄ, де став 21-м. І це на фоні тривалої окупації рідного Херсона та смерті особистого тренера Дмитра Шкідченка під час змагань. Також Кирило вперше в кар’єрі виступив на юніорському етапі Гран-прі в Ризі. Там він посів підсумкове 9-те місце з 174.1 балом в активі. Після ЮЧС, де Кирило став 15-м, він дебютував на дорослій першості. Українець набрав 68,6 бала у короткій програмі та посів 25-те місце. Йому забракло однієї позиції для виходу до довільної програми. Загалом наша збірна в Сайтамі зберегла таку ж саму кількість квот на наступний сезон.

У Ризі на турнірі Volvo Open Cup ще один українець Гліб Смотров здобув золоту нагороду, першу медаль цього сезону. Також він декілька разів виграв срібні медалі на інших турнірах. Як бачимо серед чоловіків є фігуристи з результатами, а от у жінок дещо плачевно. Марія Андрійчук стала переможницею Merano Cup, але на ЮГП участі не брала. Замість неї виступала Анастасія Фомченкова у Ризі, де посіла 20-ту позицію в короткій програмі. Найкращі результати у сезоні мала Анастасія Гожва. Вона стала 8-ю на Універсіаді, 6-ю на турнірі в Талліні та 5-ю на Volvo Open. На найважливіших за статусом змаганнях сезону, чемпіонаті Європи, Гожва посіла 20-е місце з 143.69 балами.

Українські шорт-трекісти наближаються до провідних збірних світу. Юніори демонструють високі результати та зміцнюють кістяк нашої збірної

Зірка українського шорт-треку Олег Гандей продовжує підкорювати нові вершини в своїй кар’єрі. На початку сезону киянин зібрав комплект нагород на польському турнірі, де наша збірна розпочала підготовку до Кубка світу. Олег переміг у загальному заліку, здобувши золоту та 2 срібні медалі. На етапах КС в Алмати на дистанціях 500м посів 15-е місце, а на 1000м 16-е, що є найвищим досягненням в кар’єрі. У Дордрехті Гандей оновив національний рекорд на дистанції 1000 метрів. У кваліфікаційному забігу він показав час 1:25.208, покращивши попередній рекорд, який протримався близько двох місяців, майже на секунду! На чемпіонаті Європи Олег також оновив свої результати за місцями: 12-е на 500м та 13-е на 1000м. На чемпіонаті світу в Сеулі у своїй коронці українець став 24-м. В усіх естафетах сезону Олег також приніс чималий вклад в оновлення результатів. Вперше наша команда в естафеті потрапила в топ-10 на КС та посіла 8-е місце на чемпіонаті Європи. До спільного успіху долучились Данило Федоренко, Владислав Неміро та Тимофій Хохелько.

Данило дуже додав у цьому сезоні, його потенціал можливо навіть більший ніж у Гандея. На польських змаганнях він також не залишився без нагород – 2 бронзові медалі, а перед ЧЄ він виграв змагання у Будапешті, ставши першим на всіх дистанціях. У Дрездені Данило покращив свій час у 500-і: 41,733 секунди, а на наступному етапі Кубка світу в Дордрехті оновив час на дистанції 1000м: 1:25,534 (новий національний рекорд) і посів найвище 16-е місце в кар’єрі. Також на всіх дистанціях Федоренко посів найвищі позицій на чемпіонаті Європи. На світовій першості в Сеулі українець посів 16-е місце на дистанції 500м та 29-е на дистанції 1500м, де до того ж оновив свій час 1:17,925.

Із досягнень решти шорт-трекістів можна згадати 3-є загальне місце Владислава Неміро на польському турнірі та 2 нових рекорди юніора Тимофія Хохелька: 1:28,094 на 1000м та 2:19,064 на 1500м. Також Тимофій дебютував на Кубку світу, де він показав найкращий результат на 500-і, посівши 35-е місце. Також на тому етапі дебютував Данило Бергін, який також в цьому сезоні виріс за результатами. Серед майбутніх надій у чоловічому шорт-треку варто взяти на олівець Ярослава Морозова та Ростислава Леоненка.

У жіночій збірній своїми результатами Єлизавета Сидьорко закріпила статус першого номера. На етапі Кубку Світу в Алмати вона встановила новий національний рекорд на дистанції 500 метрів, який тримався 4 роки. Цей час вона тричі перебила під час змагань: з 44,055 до 43,934 с. В рамках Кубка світу Єлизавета двічі потрапила у топ-20 на дистанції 500м: 15-е та 16-е місця, на 1000-і вона стала 32-ю та 33-ю. Успіх у коронній дистанції українка закріпила на юніорському Кубку, де вона завершила загальний залік другою з перемогою на 500м, а також на юніорському чемпіонаті світу, де посіла 9-е місце – найкращий в історії результат для України на ЮЧС на цій дистанції 500м. Завдяки вдалому виступу на цьому чемпіонаті Україна отримала три квоти на Юнацьких Зимових Олімпійських іграх-2024 – 2 квоти дівчат (максимальна кількість), хлопці – 1 квота (а також місце в списку запасних під десятим номером). На дебютному дорослому чемпіонаті світу Сидьорко посіла високе 24-е місце на 500м та 30-е на 1000м.

В естафетах дівчата фінішували 6-ми на Чемпіонаті Європи та 11-ми на чемпіонаті світу у складі Ксенії Адаменко, Світлани Репецької та Мирослави Селюкової. Також українки побили рекорд за часом, який тримався 8 років. Результат 4 рази покращувався у сезоні з 4:21,899 с до 4:21,603 с, який встановили на ЧЄ. У міксті Єлизавета Сидьорко разом з Ксенією Адаменко, Данилом Федоренко та Олегом Гандеєм встановили новий національний рекорд. У чвертьфіналі КС в Алмати вони встановили час 2:43.510. Попередній рекорд протримався майже 4 роки.

Ксенія Адаменко, яка претендує на звання другого номеру команди, на всіх 3 дистанціях покращила свій час: 500м – 44,313 с, 1000м – 1:32,653 с та 1500м – 2:30,560 с. На юніорських змаганнях в Польщі вона здобула 2 бронзові нагороди. На дебютному Кубку світу 5 разів потрапила у топ-30, найкраще 24-е місце посіла на дистанції 1500м. На чемпіонаті Європи Ксенія стала найкращою українкою з двома 13-ми позиціями, а її загальний результат на дистанції 1500 метрів найкращий серед українок в 21-му столітті на цій дистанції. Останній раз наша представниця виходила в півфінал ЧЄ 7 років тому, а у фінал вперше. На світовій першості Адаменко виступила на всіх дистанціях і за результатами була не гіршою Сидьорко. Таким чином на довгих дистанціях Адаменко явний лідер в нашій команді.

Світлана Репецька у сезоні здобула 2 бронзові нагороди на юніорських Челенджерах. На Кубку світу вона чотири рази потрапляла у топ-30 з новими результатами у часі. На ЧЄ Світлана виступила лише на дистанції 1500м, де посіла найвище 25-е місце у сезоні в особистих стартах. А от Марія Долгополова, яка не так давно була першим номером жіночої команди, пролетіла повз чемпіонати, обмежившись виступами на Кубку світу, де особливих досягнень не мала. Єдине, чим може похвастатись – перемогою на відкритому Челенджері в Польщі, де брали участь лише українці в рамках дорослих стартів. Долгополова випередила Тетяну Зарванську, Діану Михальчук та Вікторію Червенко, які є резервістами збірної.

Українські ковзаняри штурмували різноманітні міжнародні змагання. Сімейство Хочинів серед нових лідерів нашої збірної

У ковзанярському спорті у цьому сезоні Софія Хочина була більше за всіх на слуху в спортивному інфопросторі серед представників своєї дисципліни. Вона вийшла з тіні талановитої Дарії Гуржій, яка з певних причин пропускала міжнародні старти з листопада місяця. Останній її виступ був в Томашув-Мазовецькому на Міжнародних відкритих змаганнях. Там вона особливого успіху не мала, а от на початку місяця в Німеччині на декількох дистанціях 500м та 1000м покращила свої результати.

Софія Хочина сезон розпочала зі встановлення власних рекордів. З кожними наступними змаганнями час проходження дистанції покращувався. Вона стала першою українською ковзаняркою в історії, яка виступить на усіх трьох етапах юніорського Кубка світу. На жаль, успіху українка не досягла, а от на змаганнях нижчого рангу мала не один подіум. На Frillensee Cup вона здобула бронзу на дистанції 1000 м та посіла 5-е місце з PB на 500 м. Пізніше на цій дистанції вона таки змогла заїхати на подіум з 3-м місцем в січні цього року. Протягом сезону в Інцеллі були ще декілька етапів змагань, де наша юніорка не раз потрапляла у десятку найкращих. На цьому ж треку Хочина у складі збірної брала участь на Чемпіонаті Баварії, де здобула “золото”, 2 “срібла” та “бронзу”. Разом з нею срібну та бронзові медалі виграли Ксенія Потапова та Софія Шелехова. Завершила сезон Хочина 7-м місцем з власним рекордом на міжнародному старті в тому ж Інцеллі.

Серед інших юніорів, які у цьому сезоні виступали та покращували свій час: Ксенія Потапова, Софія Шелехова, Ульяна Хочина, Ганна Гнатюк та Ганна Григоренко.

У хлопці найбільше з усіх вершки зібрав брат Софії Гліб Хочин. Він встановив найкращі результати сезону в наступних дистанціях: 500м (38,57 с), 1000м (1:17,18 с), 1500м (1:58,35 с) та 3000м (4;14,92 с). Розпочав сезон Гліб з міжнародних стартів, де він якраз почав покращувати свій час. В Інцеллі українець здобув бронзу на 500-і. На Кубку Баварії він назбирав купу медалей. Узагалі німецькі старти пішли йому на користь, сюди ж можна віднести ще й Кубок пам'яті Маркуса Айхера. Завершив сезон Хочин двома срібними та бронзовими медалями турніру Viking Race, в рамках чемпіонату Європи U16, де він встановив нові національні юніорські рекорди. Серед інших наших юнаків варто відзначити Данила Несвіта. Сподіваємось він також буде прогресувати разом з Глібом на стартах наступного року.

Скромний сезоні гірськолижників — лише провідні спортсмени змогли покращити власні результати на головних стартах

У гірськолижній збірній кожні 2 роки головна ставка сезону зроблена на чемпіонат світу. Тому до лютого будь-які змагання є розминочними. Головна зірка нашої команди Анастасія Шепіленко мала допуск на Кубок світу, але жодного разу там не взяла участь у цьому сезоні. Тренери завжди вирішують чи вона готова скласти конкуренцію "топам" і наскільки ці старти необхідні у контексті підготовки до ЧС. Такими стартами зазвичай є Кубок FIS. У цьому сезоні Шепіленко-старша стала єдиної української гірськолижницею, яка потрапляла на подіум у цих змаганнях. Вона тричі перемогла у Борші, а також здобула по одній срібній та бронзовій медалі.

На минулому чемпіонаті світу Анастасія потрапила в топ-40 усіх 3 дисциплінах, однак на цей раз в Куршавелі їй вдалося покращити результат лише в супер-гіганті. Наша гірськолижниця закрила топ-30 фінального протоколу. У гігантському слаломі вона повторила минулий результат, фінішувавши 36-ю, а звичайний слалом в неї взагалі не вийшов – 47-а позиція.

Виступ спортсменки під час першого змагального тижня прокоментувала її тренерка: «Анастасія виборювала своє місце під сонцем серед швидкісної еліти лише у супер гіганті. Позбувшись можливості завчасно ознайомитися із змагальним схилом (оскільки не брала участь у першому виді програми - альпійській комбінації, не була допущена до офіційного тренування напередодні змагального дня), Настя фактично «знайомилася зі схилом» під час змагального проїзду. Тим не менш, зайняте 30 місце із відставанням від лідерки гонки, чемпіонки світу Марти Бассіно у 4,99 сек, – це справжнє переломне досягнення українського гірськолижного спорту та значний крок вперед самої Анастасії, у порівнянні із її виступами у попереднім Чемпіонаті світу 2021 року та зимових Олімпійських Іграх 2022 року.

Можу сказати, що Анастасія послідовно крокує у своєму розвитку від сезону до сезону, протягом цього – встигла опрацювати та покращити рейтингові FIS позиції майже у всіх дисциплінах. Найвагомішим проміжним здобутком сезону можна вважати її прогрес у дисципліні слалом гігант, зайняте 2 місце у змаганнях FIS в Австрії та фініш на 29 FIS пунктів, 9 місце у тій самій дисципліні на Всесвітній зимовій Універсіаді у Лейк-Плесід із фінішем на 37 FIS пунктів. Оптимістичним можна вважати її результат у швидкісному спуску на Кубку Європи, який відбувався 28 січня – 3 лютого у французькому Шателі, де вона посіла 42 місце з-поміж 91 учасниць із відставанням від лідера у 3,86 сек та фінішем на 71 FIS пункт. Все це підкреслює налаштування спортсменки і надалі працювати, удосконалюватися та професійно зростати в обраному нею напрямку діяльності».

Стосовна Універсіади, і дійсно, Анастасія виступила достойно, завершивши усі старти у топ-15. Разом з неї на змаганнях брала участь її сестра Катерина, однак вона поки що далека до таких результатів. У комбінації вона посіла 24-е місце – це найкращий її результат у сезоні, якщо не брати Кубки FIS та юніорські чемпіонати не найпровідніших країн у гірськолижному спорті. Юлія Маковецька також була заявлена на ЧС у Франції однак не змогла фінішувати в обох слаломах. На Кубку FIS вона брала участь на 3 етапах і всі завершила у десятці найкращих.

Іван Ковбаснюк, після найкращою Олімпіади в своїй кар’єрі, намагався показати високі результати на Чемпіонаті світу. Однак напередодні головних змагань сезону українець зазнав тяжкого падіння на етапі Кубка Європи, в результаті якого травмував зап’ястя лівої руки, забив м'язи попереку і сильно пошкодив стартові лижі, які готував до виступів на ЧС і які вже неможливо було відновити. Попри негаразди у деяких дисциплінах Івану вдалося покращити попередні результати на минулих мейджорах, як наприклад у супер-гіганті він фінішував 43-м, в даунхілі 43-м, а гігантському слаломі на 42-й позиції. Потрапити у топ-30, як минулого разу, не вдалося – у слаломі та комбінації Ковбаснюк не зміг перетнути фінішну лінію.

Решта результатів чоловічої збірної у гігантському слаломі: Максим Марійчин – 63; Дмитро Шеп'юк – 66; Тарас Філяк – 68. Серед цієї трійки більше результатами виділяється Тарас. Він був на подіуму на литовських стартах перед початком сезону, на юніорському ЧС він потрапив у топ-30 у слаломі і на Кубку FIS був вище за співвітчизників. Загалом, окрім Анастасії Шепіленко, наші молоді гірськолижники не прогресують. Можливо, для досягнення вищих результатів їм знадобиться набагато більше років і ще десятки стартів різних змагань. Поки ми можемо лише змагатись на Кубку FIS та інших другосортних турнірів з глибоким резервом інших країн.

Наш максимум в лижних перегонах — подіум на місцевих Кубках Польщі та Словаччини

Вкотре Кубок світу проходить повз наших лижників. Українців можна там побачити на першому етапі на початку сезону, або ж перед чемпіонатом світом – таке собі тренування з лідерами і оцінка своїх сил на головному старті. Тож спочатку варто пробігтись по “досягненням” нашої збірної у Планиці, а далі вже окремо відмітити результати особисто кожного.

У Планиці серед чоловіків найкращим був Дмитро Драгун, який зумів покращити власні результати на чемпіонатах світу. Він у спринтерській кваліфікації був найвищим – 57-м. У скіатлоні українець посів 48-е місце, але мав статус “колового”. Разом з дебютантом Олександром Лісогором у командному спринті українці стали 24 з 34 дуетів. На дистанції 15 км найкращим серед наших на 68-у місці був Руслан Денисенко. Ось так пройшов для обох лижників дебютний чемпіонат світу.

У жінок і в спринті і скіатлоні найвищою була Вікторія Олех, яка посіла 57-е та 48-е місця. У порівнянні з Оберстдорфом вона значно покращилась. З Анастасією Нікон у командному спринті Олех фінішувала 16-ю. На дистанції Анастасія Іванченко потрапила у топ-50. Обидві також виступали у статусі дебютанток.

В індивідуальних досягненнях також попереду всіх Дмитро Драгун. Він двічі виграв у спринті на Континентальному Кубку в Словаччині, а також став першим у масстарті. На змаганнях FIS у Польщі Дмитро посів 2-е місце у цій же дисципліні. В рамках Кубка світу його найвищим місцем було 61-м у спринті. Медалі КК у Словаччині також здобув Руслан Денисенко: бронзу у масстарті та срібло у спринті. Медалі такого ж ґатунку були виграні у вдома на змаганнях FIS. Олександр Лісогор у сезоні зробив ставку на змагання в Естонії. На місцевому чемпіонаті він став 3-м на дистанції 15 км, а також на березневих стартах FIS. На Універсіаді Руслан Денисенко тащив збірну у всіх дисциплінах. За крок до топ-10 він зупинявся у масстарті та в естафеті разом з Дмитром Романченко, Олегом Міщенком та Максимом Бондарем. Також Олег Міщенко дебютував на Кубку світу, де став останнім 66-м у спринтерській кваліфікації.

У дівчат на словацьких стартах Вікторія Олех перемогла у масстарті, виграла срібло у спринті та бронзу вільним стилем. Ще 3 нагороди вона принесла збірній на Кубку FIS. На Кубку світу Олех завжди фінішували в межах 50-60 місць. У Анастасії Нікон по завершенню сезону медальний доробок поповнився сріблом КК в Словаччині. На дебютному для себе Кубку світу Нікон стала 53-ю в спринті та 9-ю в естафеті разом з Анастасією Іванченко та Дариною Михаль. Іванченко стала найкращою серед українок на Універсіаді, найвище місце вона посіла 27-е в масстарті. Також вона здобула бронзу на вищезгаданому турнірі в Словаччині.

Підсумовуючи такий каламбур можна сказати, що наші лижі досі знаходяться у прірві, однак є малесенькі проблиски у молодих спортсменів. У чоловіків лідером на наступні сезони залишиться Дмитро Драгун, а другим номером вже зараз є Руслан Денисенко. Лісогор має потенціал, але ще його не розкрив. Він більше бере участі у спринтерських дисциплінах, а там треба занадто багато працювати на трасі, що для нас поки не властиво. Олег Міщенко трохи старший, але програє тому ж Олександру Романченку, який, на мій погляд, матиме кращі результати наступного сезону. У дівчат сподіваємось на прогрес Анастасії Нікон, вона має всі шанси відібрати першу скрипку у Вікторії Олех. На дистанції поки добре себе проявляє 24-річна Єлизавета Нопрієнко. Тож будемо сподіватись, що з них вийде щось розумне. Дуже не вистачає приємних результатів в лижних гонок, хоч і падає інтерес до цього виду спорту з кожним роком у вболівальників через тотальну домінацію норвежців.

Найкращий сезон в українському фристайлі: медалі чемпіонату світу, боротьба за глобус, рекордні стрибки та прорив у біг-ейрі

У цьому сезоні фанати даного виду спорту добряче кайфанули від перегляду змагань за участі наших спортсменів. Приємно було вболівати та спостерігати за успіхами українців на кожному старті. Дмитро Котовський показав неймовірний прогрес у стрибках та результатах. Майже не всі стрибки у сезоні він виконав на 115-120 балів. Дуже стабільно як для 21-річного спортсмена. Після невдалого старту сезону у січні в канадському Ле Реле Дмитро здобув свою першу бронзову медаль, а вже наступного дня він покращив результат, ставши срібним призером. Через пару тижнів у Дір-Веллі Котовський показав щось неймовірне. Він приніс першу з 2015 року золоту медаль Кубка світу з повітряної акробатики. У фіналі українець бездоганно виконав найскладніший у фристайлі стрибок «Ураган» (потрійне сальто з п'ятьма гвинтами), ставши другим, кому він підкорився, і набрав 138,32 бала – рекордна сума в історії українського фристайлу. Через місяць Дмитро знову переміг з ще одним неймовірним стрибком, за який він отримав 136,76 балів, випередивши непереконливого господаря етапу Ное Рота, з яким він весь сезон боровся за Кришталевий глобус. Після цього етапу Дмитро очолив залік і випереджав його всього на 2 бали перед заключним етапом. В Алмати Котовський перегорів – у кваліфікацій він невдало виконав стрибок і для потрапляння у фінал йому не вистачило 1 місця. У підсумку він поступився у заліку швейцарцю і посів 2-е срібне місце. Тим не менш, цей програш піде йому на користь, адже є куди прогресувати. На наступні сезон Дмитро залишиться голодним і зможе знову нав’язати боротьбу світовим лідерам.

Головний тренер збірної України з лижної акробатики Енвер Аблаєв прокоментував друге місце Дмитра Котовського у загальному заліку Кубка світу. «Дмитро засмутився, що не зміг зберегти перевагу над швейцарцем Ное Ротом і виграти глобус. Але, як я вже казав, суперник раніше почав займатися і має більше досвіду. А на Котовського було трішечки більше навантаження й тому він не впорався. Може, це й на краще, буде уважніше прислухатися до тренера. Тому Дмитро дійсно зробив в цьому сезоні більше, ніж ми очікували від нього. Усі хлопці молодці, я радий за них. Я думаю, те, що він зараз другий – це добре для Котовського у тому плані, що в нього буде мотивація працювати, а також покращувати технічність та складність стрибків», – сказав Аблаєв.

Дуже великі сподівання були і на Олександра Окіпнюка. Шанувальники фристайлу очікували на прогрес, схожий у Дмитра, однак склалося все навпаки – Окіпнюк став головним розчаруванням року у фристайлі. На всіх етапах, де він брав участь, не зміг подолати кваліфікацію, і не через високу конкуренцію, якої майже не було за межами топ-5, а через жахливі стрибки. Найвища оцінка на Кубку світу цього сезону у Сашка була 92,68 балів. Головна зірка українського фристайлу Олександр Абраменко не зміг повноцінно виступити у сезоні через травму, тому в бій пішли молоді таланти. Максим Кузнєцов та Володимир Кушнір дійсно показали значний прогрес у стрибках та місцях на КС. Хлопці підтягнулись за результатами, як Котовський рік тому. Тобто наступного сезону, якщо все буде добре без травм, можна буде очікувати і від них медалі. А поки найвище досягнення Кушніра 4-е місце у Дір-Веллі, а Кузнєцов двічі потрапляв у суперфінал: 6-е місце у Дір-Веллі та 5-е в Алмати. Так, на етапі у США вперше в історії у суперфінал вийшли одразу три українці.

У жінок до свого медального доробку Анастасія Новосад додала дві бронзові медалі Кубка світу, здобутих на північноамериканських етапах. Вона поки залишається головною претенденткою на подіум у нашій збірній. Досвідчена Ольга Полюк інколи може поборотись за вихід у суперфінал як у Канаді, де вона стала 4-ю після Анастасії, а на другий день посіла 8-е місце. Решту етапів вона завершила у кваліфікації. Юніорки Ангеліна Брикіна та Анастасія Гасюк ще знаходяться у статусі “багатообіцяючих”, а поки їх результати доволі сируваті. Брикіна двічі вийшла у фінальну частину змагань, де найвище 9-е місце вона посіла на першому етапі в Руці. Гасюк аналогічно стала 9-ю, тільки у Ле Реле. Стрибки вони виконували легкі, і деколи не справлялись із приземленням. Були спроби виконання елементів з більшим коефіцієнтом, але безуспішні. Треба ще працювати над формою стрибків, їх приземленням, щоб хоча б легкі виконувати стабільно добре, ну і працювати над базою більш складних стрибків. Без них буде важко претендувати на щось більше, ніж місце у фіналі. У підсумку в Кубку націй з лижної акробатики ми посіли 3-є місце після США та Канади.

Залік Кубка світу з лижної акробатики (чоловіки):

2. Дмитро Котовський (20-3-2-1-1-13) / 9-й (6-35-10-7-15-4) у минулому сезоні

8. Максим Кузнєцов (18-7-12-6-18-5) / 23-й (9-23-24-28-14)

9. Володимир Кушнір (21-8-11-4-10-15) / 26-й (30-16-21-16-27-21)

21. Олександр Окіпнюк (14-19-20-27-20) / 19-й (23-23-14-11-21-10)

33. Захар Максимчук (19-16) / дебют

34. Олександр Абраменко (10) / 14-й (7-13-25-10-26-8)

39. Ян Гаврюк (22) / дебют

Залік Кубка світу з лижної акробатики (жінки):

7. Анастасія Новосад (8-3-3-14-10-10) / 5-а (7-4-1-25-10-20)

9. Ольга Полюк (15-4-8-16-13-15) / 10-а (26-10-3-28-7-18)

13. Ангеліна Брикіна (9-17-15-18-19-11) / 26-а (21-21-27-35-13-25)

15. Анастасія Гасюк (17-9-13-21-18-13) / 34-а (35-34-31-18-21-28)

До Чемпіонату світу в Бакуріані найкраще підійшла Новосад. Завдяки її зусиллям ми здобули вперше в історії одразу 2 нагороди у повітряній акробатиці. Анастасія спочатку витягнула збірну у командних змаганнях, а потім ще й особисту нагороду взяла. В міксті не брала участь збірна Швейцарії, а значить на одного конкурента стало менше. Головними фаворитами звичайно були США та Китай, а за третє місце нам випала нагода змагались з Канадою та Казахстаном. І тут ми очевидно мали брати медаль, адже ці команди на декілька голів слабша. Однак на початку ми мали проблеми – Котовський та Окіпнюк, який в останній момент замінив Кушніра, провалили свої стрибки. Зрештою ми вийшли у фінал, але зі скрипом. У розбірці за медалями наші хлопці продовжили свої жаливі виконання і ми вирвали бронзову медаль у Казахстану завдяки впевненому хорошому стрибку Анастасії на 87,42 балів.

В особистих змаганнях серед жінок кваліфікацію подолали Новосад та Полюк. У фіналі Ольга посіла 9-е місце, а Настя виконала майже ідеально стрибок на 89,88 балів і з другого місця вийшла у суперфінал. Там Новосад у рівній боротьбі з результатом 82,64 здобула свою першу бронзову медаль чемпіонату світу. У чоловіків великі сподівання були на Котовського, але він завалив кваліфікацію, яка відбувалась за однієї спроби, замість двох, через постійні перенесення стартів і погані погодні умови. У фінал пробились Володимир Кушнір та Олександр Окіпнюк, який виконав чи не єдиний хороший стрибок у цьому сезоні. У суперфінал він пробився, проте Кушнір з останнього прохідного 6-го місця попав на свій першу дорослу медальну розв’язку. У підсумку Володя так і залишився шостим, після невдалого останнього стрибка.

Що стосується Кубка Європи, то ми як завжди назбирали чималу кількість нагород і поборолись за загальний залік. У чоловіків одну перемогу здобув Окіпнюк, а по срібній та бронзовій нагороді дістались Котовському та Кузнєцову. Серед дівчат бронзову медаль виграла Анастасія Гасюк, а 15-річна Неллі Попович здобула першу перемогу в кар’єрі на останньому етапі. Також обидві призерки КЄ посіли 2-е та 3-е місця у загальному заліку. Неймовірні результати від такої юної спортсменки.

Залік Кубка Європи з лижної акробатики (жінки):

2. Неллі Попович (12-15-12-1) / 26-й (10-10) у минулому сезоні

3. Анастасія Гасюк (10-11-3-4) / 7-а (6-4-3-8)

6. Діана Яблонська (11-17-5-7) / 6-й (4-14-10-5-9-10-9-9-9)

9. Оксана Яцюк (13-14-6-8) / 2-й (12-11-11-8-1-7-10-11-11)

11. Анастасія Новосад (5-4) / не брала участь

19. Ольга Полюк (9-9) / не брала участь

22. Ангеліна Брикіна (4) / 3-а (1-5-1-6)

26. Анастасія Свирид (18-15) / 22-й (3-9)

27. Катерина Єпік (17-19) / 23-й (6-5)

Залік Кубка Європи з лижної акробатики (чоловіки):

5. Максим Кузнєцов (3-8-15-8) / 2-й (4-2-5-11-9-12-8)

9. Володимир Кушнір (7-7-14-14) / 1-й (3-3-4-1-10-12-7-5)

10. Захар Максимчук (8-13-9-12) / 4-й (10-8-2-2-19-18-13-12)

12. Дмитро Котовський (14-2) / 11-й (14-10-4-1)

20. Ян Гаврюк (20-22-10-17) / 24-й (7-6)

27. Марк Лайош (26-29-17-20) / 7-й (15-14-3-3-21-17-17-13)

33. Роман Бондарчук (23-25) / дебют

35. Єгор Нескоромний (24-26) / 22-й (8-8-20-20)

На останніх змаганнях сезону – юніорському чемпіонаті світу Володимир Кушнір став срібним призером. Серед дівчат найкращою стала Оксана Яцюк, яка посіла 5-е місце. У командних змаганнях наші юніори прикро зупинились за крок до нагороди, фінішувавши 4-ми. Сподіваємось наступного сезону хтось з них вистрілить, і ми матимемо ще більше претендентів на Мілан-2026.

Уперше в історії українського фристайлу в дисциплінах "нової школи" – слоупстайл та біг-ейр, небувалий прорив. Головною героїнею чималої кількості досягнень є Катерина Коцар. Розпочала сезон українка з першого фіналу Кубка світу в кар’єрі, де Катя встановила нову планку в результаті 82,75 балів та 6-му місці. Наша спортсменка не змогла впоратися з приземленням усіх спроб, що й завадило поборотися за позиції вище, але цей результат є найкращим у кар'єрі для Катерини. У заліку українка посіла 27-е місце, де 12-е місце у заліку біг-ейр та 27-е у слоупстайлі (минулого сезону Катя була 50-а).

Свій успіх Коцар продовжила на дебютному для себе чемпіонаті світу. У слоупстайлі їй не вдалося кваліфікуватися у фінал, що не скажеш про біг-ейр. З 6-м результатом вона вийшла у головну стадію боротьби за нагоди. У самому фіналі Катя завдяки останньому найкращому за оцінкою стрибку на 65 балів змогла посісти 5-е місце. Нову сторінку в історію українського зимового спорту вписала Коцар, потрапивши у топ-5 чемпіонату світу.

ВІДЕО

Перед чемпіонатом світу Коцар вперше виграла етап Кубка Європи у Ла- Клузі. Свій успіх вона розділила з Орестом Коваленко, який у чоловічому біг-ейр також вперше відсвяткував перемогу. На Кубку світу результати Ореста доволі скромні, через високу конкуренцію у чоловічих дисциплінах, через що він залишився без очок КС. Окрім перемоги у Франції та Штубай, ще одним найкращим результатом Коваленка є 15-е місце у біг-ейрі на чемпіонаті світу. До топ-10 фіналістів 84 балів вийшло замало, однак тим не менш українець потрохи наближається до топових спортсменів світу.

Ще одну знакову нагоду у цьому сезоні принесла Наталія Казюк на ЄЮОФ-2023.16-річна спортсменка з Івано-Франківщини у фіналі біг-ейру, куди вона вийшла з четвертим результатом, зуміла покращити свій показник і таким чином вписала своє ім’я в історію зимових фестивалів, на яких вперше розігрувалися нагороди у фристайлі, вигравши бронзову медаль. Також по одній срібній нагороді взяли юніори Данило Степанюк та Іван Хоменко на Кубку FIS у Литві. Треба наступного року повертатись на змагання вищого рівня, і сподіваюсь бюджет Мінмолодьспорту на це повпливає.

Перша медаль Універсіади в історії рятує сірий сезон українських двоборців

Учасник минулорічної Олімпіади Дмитро Мазурчук у цьому сезоні мав дуже скромні результати. Він взяв участь лише на одному етапі Кубка світу в Руці, де в трьох гонках посів місця у топ-50. На тому ж фінському трампліні пізніше Дмитро виступив на Континентальному Кубку і тричі фінішував у топ-15. Наступні його змагання були через місяць на Універсіаді. Українець там спробував поборотись за медалі, однак до “бронзи” не вистачило 7 секунд в лижних перегонах. Одразу за ним фінішував Віталій Гребенюк на 5-му місці. Обидва українця змогли досягти успіху в командних змаганнях. Після першого (стрибкового) раунду хлопці закріпилися у трійці з відставанням у 33 секунди від лідерів та перевагою у 20 секунд над другою командою Японії. У підсумку після лижної гонки Дмитро та Віталій змогли втримати третю позицію. Ця нагорода є історичною для нашої країни, адже вперше в історії Зимових Універсіад українці здобувають медаль у цьому виді спорту.

І останній форму, де виступили наші двоборці, був звичайно ж Чемпіонат світу. Найвищі, якщо так можна сказати, місця посів Дмитро Мазурчук: 38-е та 41-е, Віталій Гребенюк став 40-м та 44-м на малому та великому трампліні відповідно. Олександр Шумбарець посів 44-е та 43-е місця, а Пилипчук Андрій 45-е та 47-е на дебютному для себе ЧС (якщо не враховувати дискваліфікацію на змаганнях у 2021 році). В особистих змаганнях всі покращили свої власні результати в рамках головного форуму дворіччя. В командних українці виступили вдруге підряд на ЧС і на цей раз наші двоборці фінішували на одну позицію вище, на 10-й.

Якщо говорити про залік Континентального Кубка, то Мазурчук став 40-м (35 та 36 у минулих сезонах) через малу кількість стартів, а Віталій Гребенюк вперше в кар’єрі потрапив у рейтинг, хоч і на останнє місце з 1 заліковим балом. Окрім подіуму на Універсіади авансом можна згадати п'єдестал пошани Олександра Шумбарця на міжнародного турніру Orlen Cup у Польщі, де він став срібним призером.

Серед наших юніорів можна відзначити успішні старти Руслана Шуманського та Максима Прокопюка. Обидва виступили на ЄЮОФ, де посіли 16-е та 24-е місця відповідно. Також українці декілька разів заїжджали у топ-10 на юніорських Кубках. На лижному ЮЧС Шуманський став 34-м. Також у команда з’явились дівчата-двоборці, одна з них 13-річна Каріна Козлова встигла дебютувати на юнацьких змаганнях у Чехії. Ось таким був виступ українців у цьому сезоні.

Євген Марусяк – найкращий стрибун з трампліна в історії України: побив всі можливі рекорди, показав неймовірні результати

Сезон для головних зірок українського трампліну Марусяка та Калініченка розпочався зовсім невдало. Розглядати результати літнього Гран-прі не має сенсу, воно ніщо у порівнянні з наступними виступами, тому буде вважати початок зимового сезону. Не дивлячись на підготовку на польських трамплінах на перших етапах Кубка світу Марусяк не міг навіть потрапити у топ-60, не кажучи вже проходження кваліфікації (топ-50). І так було до січня, коли Євген з Турне 4 трамплінів повернувся на Континентальний Кубок, де теж нічого не показав. Наприкінці січня відбувся етап КС в австрійському Бад-Міттерндорфі на одному з найбільших трамплінів світу, куди приїхала на змагання наша збірна. І тут почалася історія. На першому старті Євгену не вистачило 3 місця до проходження у фінал, а ось на наступному він подолав кваліфікацію (вчетверте у кар’єрі) з 25-го місця і встановив новий рекорд України 210 метрів, покращивши власне досягнення одразу на дев'ять з половиною метрів, яке він встановив на тренуванні. У фіналі українець посів 26-е місце і заробив свої перші залікові бали Кубка світу. Востаннє для України здобував очки Віталій Шумбарець аж у сезоні 2010-2011.

У Віллінгені Марусяку не вдалося потрапити у фінал, однак обидві кваліфікації подолав. У Ришнові українець знову залетів в очки, посівши 28-е місце. Наступна участь Євгена була вже на заключному етапі сезону КС у Планиці, де у кваліфікації з результатом 211 метрів він побив свій же рекорд по дальності стрибка. Наступного дня у фіналі Євген стрибнув ще далі на 213,5 метрів! На даний момент це абсолютний рекорд України. Цей стрибок дозволив українцю набрати 199.1 бала та завершити змагання на 18-му місці! Це найвище місце, яке посідали наші стрибуни з трампліну за всю історію. Таким чином у сезоні Кубка світу Марусяк набрав 21 бал та посів підсумкове 54-е місце з 85 спортсменів. Якби чемпіонат України не припадав на етапи КС, або ж ми мали краще фінансування, уявіть на скільки міг би цей результат бути вищим.

Перед чемпіонатом світу Марусяк виступив на Континентальному Кубку у Клінгенталі. На першому старті він посів високе 7-е місце, вперше потрапивши у топ-30 змагань, а на наступний день Марусяк став переможцем. Це перше в історії України досягнення такого рівня!

Тренер Марусяка Володимир Бощук так прокоментував перемогу свого учня на етапі: «Тренери, які були на суддівській вишці, одразу сказали, що це стрибок переможця. Було видно одразу. Кожен тренер вітав нас, навіть деякі, як фінський та норвезький, казали: «Слава Україні». Дуже приємно. На нагородженні мене емоції переповнювали. Був дуже щасливий, що звучав гімн України. Дякую тим спортсменам, які зайняли друге-третє місце, що дуже сильно Женю підтримали, потримали наш національний прапор. Тоді емоції зашкалювали, я ледь не розплакався».

З позитивним зарядом Євген зі збірною відправився на ЧС у Планицю. На малому трампліні український стрибун впевнено кваліфікувався і наступного дня зміг вийти у фінал, повторивши досягнення Віталія Калініченка у 2019 році. У другій спробі Євген піднявся з 29-го місця на 17-е завдяки стрибку на 103 метри, який на той момент став новим рекордом словенського трампліну. У тому ж фіналі результат за дальністю українця перебив досвідчений Давід Кубацкі. Таким чином 17-е місце на ЧС славо найкращим результатом в історії України! На великому трампліні Євген продовжив дивувати українських вболівальників – впевнено пройшов у фінал, де посів 27-е місце.

Такі історичні досягнення у сезоні не обійшлись без співпраці з топовим словенським тренером Янісом Дебелеком. Фахівець не раз зустрічався з нашою збірною на тренуванні та ділився досвідом та давав безціні поради. Так Марусяк подякував всім, хто тримав за нього кулачки протягом сезону:

«Хочу подякувати всім вболівальникам за підтримку в боротьбі за найкращі досягнення в моїй кар'єрі! Нам, українцям, дуже потрібні були високі досягнення у стрибках на лижах з трампліна. І це у нас вийшло! Тому я задоволений цим прекрасним сезоном. Я і команда будемо намагатися радувати вас ще кращими й кращими результатами і надалі. Дякую всім, зокрема українським воїнам, які захищають нашу державу».

Другого учасника етапів Кубка світу Віталія Калініченка у другій половині сезону затьмарили результати молодого Євгена. Досвідчений стрибун у сезоні не зміг відзначитись якимись досягненнями. На Кубку світу він не подолав жодної кваліфікації, лише одного разу виступивши у фінальній частині в Рашнові, якої просто не було і став 41-м. На тому ж етапі вперше наша збірна взяла участь у новій дисципліні Кубка світу – суперкоманді (дуети). З Марусяком вони посіли 11-е місце з 14 команд. На Континентальному Кубку Віталій брав участь, але без потрапляння у залікову зону. А от виступ на чемпіонаті світу був результативний. На куражі з Марусяком він на великому трампліні пройшов у фінал, де став 38-м. Це було його найкращим особистим результатом у сезоні. У змішаній команді разом з Марусяком і дівчатами Жанною Глуховою та Тетяною Пилипчук стали останніми 15-ми. На більше ми не могли претендувати, адже наші спортсменки занадто слабкі.

Жанні Глуховій всього лише 16 років, а вона за такий короткий період дорослої кар’єри доросла до рівня Пилипчук, яка виступає вже давно. На турнірі серії Orlen Cup вона здобула свої перші нагороди: стала другою у перший день змагань і третьою – у другий. На Кубку FIS її найвищі місця у сезоні були 11-е та 13-е місця. На юніорському чемпіонаті світу Жанна стала передостанньою 44-ю, а на дорослому 55-ю з 57 учасниць. Вимагати від неї щось було б смішно. Юна спортсменка в свої роки показує максимум. А от до Пилипчук є питання. Вона проводить 7-й сезон, але прогрес непомітний. На Кубку світу вона лише двічі пройшла в основний раунд змагань де її найвище місце було 40-е в Австрії. На чемпіонаті світу вона фінішувала над Глуховою, хоча могла стрибнути далі. На різних турнірах меншого рангу виступали Дарина Ільчук, Владислав Дручків, Микола Смик, Денис Цвєтков, але без особливих досягнень.

Таким чином Україна завершила сезон на 15-у місці в Кубку націй, випередивши команди Канади, Туреччини, Казахстану і програвши всього 16 балів Румунії, 22 Болгарії та 23 Естонії. Сподіваємось наступного сезону до команди приєднаються Антон Корчук та Андрій Васкул, який зараз знаходиться в лавах ЗСУ. Якщо Євген зміг рванути у результатах, то і решта молодих стрибунів також зможуть наблизитись до такого успіху.

Данча в строю! Підйом у чоловічому сноуборді. Перші досягнення у сноубордкросі

Для лідерки українського сноуборду Аннамарі Данчі цей сезон став найуспішнішим з 2019 року, коли вона здобула срібло чемпіонату світу. У цьому розіграші Кубка світу 33-річна спортсменка тричі подолала кваліфікацію в 6 етапах, де вона брала участь. Найкращі результати – 6-е місце в Карецці та 9-е в Бад-Гастайні. Останній раз так високо Данча була у січні 2020 року, де вона стала п’ятою і поки цей результат її перевершити ще не вдалось. У загальному заліку Данча посіла 23-е місце (краще ніж минулі 2 сезони). На жаль, вона відкатала лише половину сезону КС, а так би мала шанси поборотись за місця повище. Тренерами була зроблена ставка на Кубок Європи та підготовку на чемпіонат світу. На змаганнях другого рангу Данча відчувала себе більше впевненою, на кожному етапі вона була серед фаворитів, тому змогла підтвердити свій статус нагородами. Українка здобула 7 медалей, серед яких 2 “золоті”. Найвищі позиції принесли Данчі велику кількість очок у залік Кубка Європи, однак виграти його українка не змогла. Їй не вистачило 54 залікових пунктів, які вона потенційно втратила на одному з останніх етапів, де Аннамарі отримала дискваліфікацію. Тим не менш срібна позиція на Кубку Європи не аби яке досягнення для нашої спортсменки та й усього українського сноубордингу.

Закріпила Данча статус однієї з найкращих спортсменок зимового сезону на чемпіонаті світу в Бакуріані. У паралельному гігантському слаломі українка стала другою у кваліфікації, що дало отримати у плей-оф легшу суперницю. Так Аннамарі у першому раунді впоралась з Мелані Гохрайтер, а от у чвертьфіналі прикро помилилась (погода тоді була не найкраща) і завершила виступ на підсумковому 5-у місце. Ця позиція стала найвищою у гіганті для Данчі на чемпіонатах світу. У паралельному слаломі наша спортсменка також успішно подолала квалу, однак одразу поступила в 1/8 фіналу та стала у підсумку 15-а. У командній дисципліні Данча разом з Михайлом Харуком взяли участь вперше в історії і через помилку Аннамарі перед фінішем не подолали першу стадію плей-оф.

Що стосується інших наших представниць, то на ЧС Олександра Мальованна змогла покращити свій найкращий результат на 1 позицію (33-е місце), Віта Боднарук стала 29-у у гіганті (“персонал бест”), а Надія Гапатин стала змогла покращитись в обох дисциплінах, при чому завдяки 25-у місці і гіганті стала найкращою серед усіх трьох. Жаль, що на Кубку світу вона не виступала, могла показати позитивні результати. Серед них лише Віта Боднарук стала 29-ю і отримала перші свої очки КС в кар’єрі: з 2 балами у заліку вона посіла 52-у позицію з 54 учасниць.

На Кубку Європи найуспішнішою (після Данчі) була також Надія Гапатин. Вона вперше в кар’єрі здобула срібну медаль на етапі і в заліку посіла 12-е місце. Безсумнівний прогрес. У Мальованної найвища позиція була 7-а, а у Боднарук та Елеонори Павлюк — 9-а.

Ще одне досягнення Гапатин оформила на Універсіаді в США в драматичній боротьбі здобувши бронзу. За крок до медалі зупинилась Віта Боднарук в іншій дисципліні. Також 4-е місце посіла Павлюк на юнацькому Олімпійському фестивалі в Італії.

Чоловічій збірній також є чим похвалитися. Лідер української команди Михайло Харук видав потужній сезон. По-перше, він вперше з 2020 року здобув очки Кубка світу (26-е місце на етапі в Карецці) і завершив сезон на найвищій позиції в кар’єрі – 39-й з 44 учасників. По-друге, він став чемпіоном Універсіади у гіганті та бронзовим призером у слаломі. На чемпіонаті світу Михайло показав найкращі результати в кар’єрі: у гіганті він фінішував 27-м, а у слаломі посів місце ще вище – 24-е. Ну і на Кубку Європи він здобув три нагороди, 2 з яких переможні. Це перше у кар'єрі досягнення українця на таких змаганнях! У заліку КЄ Харук фінішував четвертим, що на одну сходинку вище ніж торік.

Другим найкращим на Кубку Європи серед українців став Василь Кашелюк. На його рахунку 1 бронзова нагорода та 8-е місце загального заліку. Також на чемпіонаті світу він посів високе 25-е місце у слаломі. Місця на Універсіаді: 6-е та 7-е. Третій за результатами серед наших Олександр Белінський залишився у цьому сезоні без нагород: на Кубку світу найвища його позиція була 45-а, на чемпіонаті світу 33-а, а на Кубку Європи лише один раз заїхав у топ-10. Серед інших українців на Кубку Європи: Андрій Кабалюк (найвище 9- е місце), Станіслав Гачак (найвище 22-е місце, до того ж його взяли на чемпіонат світу, де він став найгіршим за результатами), Михайло Кашелюк (10-е місце ЄЮОФ та 16/21 місця на ЮЧС), Нестор Білоус (13-й на ЮЧС) і останній 16-річний Святослав Бажан одного разу заїхав у топ-20 на Кубку Європи. Для юнака це перший міжнародний сезон в кар’єрі, який не залишився без нагород. Він виграв змагання з паралельного слалому на турнірі серед спортсменів до 18 років у Швейцарії.

Приємні враження у цьому році залишили і бордкросери. Роман Александровський став першим українцем, який подолав кваліфікацію на чемпіонаті світу у сноубордкросі. Прогнозовано в 1/8 він став останнім у своєму квартеті, тому посів 25-е місце. Серед тих, хто не пройшов у плей-оф Антон Карпов покращив свій власний результат на ЧС, фінішувавши 33-м, як і Іван Мальованний, який дебютував на світовій першості. Іван наймолодший член збірної, але в сезоні провів змагань більше ніж інші. Він дебютував на Кубку світу, ставши таким чином першим в історії вітчизняного сноубордкросу. До потрапляння у плей-оф йому, на жаль, не вистачило дещиці. На Універсіаді українець став 11-м, а на юнацьких першостях він здобув дві бронзи: одну на змаганнях FIS, а другу в кінці сезону на юніорському чемпіонаті Італії.

Нагороди FIS також здобули Роман Александровський, який вперше в кар’єрі переміг, та Антон Карпов, фінішувавши другим. Ще проходили заїзди турніру серії Open для представники вікової групи до 15 років, там юний українець Іван Івчатов став третім. Серед ще одних бордкросерів у цьому сезоні мають результати: Гліб Мостовенко став 17-м на Універсіаді, а 16-річний Антон Цуцанюк 20-м на ЄЮОФ.

Старші тренери збірної команди Ярослав Климентовський і Андрій Мостовенко наголошують, що цілому це був гарний сезон для збірної України. На наступний рік команда зможе повністю закрити квоту Кубка світу з Іваном Мальованим та Антоном Карповим.

Підсумовуючи сезон хочеться скласти власну топ-10 найкращих спортсменів за результатами:

🥇Дмитро Котовський: бронза Чемпіонату світу, 4 медалі Кубка світу, дві з яких “золоті”, 2-е місце заліку Кубка світу, рекорд України.

🥈Анастасія Новосад: 2 медалі Чемпіонату світу, 2 медалі Кубка світу.

🥉Євген Марусяк: побив всі можливі національні та особисті рекорди, 17-е місце на Чемпіонаті світу, 18-е місце на Кубку світу, перемога на Континентальному Кубку.

4. Аннамарі Данча: 5-е місце на Чемпіонату світу, 6-е місце на Кубку світу, 7 медалей Кубка Європи, 2-е місце заліку Кубка Європи.

5. Дмитро Підручний: 5-е та 8-е місце на Чемпіонату світу, бронза Кубка IBU.

6. Катерина Коцар: 5-е місце на Чемпіонату світу, 6-е місце на Кубку світу, перемога на Кубку Європи, срібна медаль КЄ, топ-10 заліку КЄ.

7. Володимир Кушнір: 6-е місце на Чемпіонату світу, 4-е місце на Кубку світу, “срібло” юніорського Чемпіонату світу.

8. Андрій Мандзій: 14-е місце на ЧС, 11-е місце на ЧЄ, два потрапляння у топ-10 Кубка світу, “срібло” Кубка націй, спільні досягнення в естафетних гонках, зокрема 4-е місце на Кубку світу/ЧЄ.

9. Михайло Харук: перемога та бронзова медаль на Універсіаді, 3 медалі Кубка Європи.

10. Юлія Джима: срібна призерка чемпіонату Європи, 14-е місце на ЧС (пасьют), 33-е місце у заліку КС.

Фото: gettyimages, Ukraine Freestyle ski team; FIS; IBU; FIL, Instagram Софії Хочиної, Анастасії Новосад, Михайла Харука, Катерини Коцар.