Збірна сезону УПЛ: два Русини, 37-річний воротар «Миная» та без «Динамо»
Плюс ще декілька символічних підбірок.
Історичний сезон УПЛ 2022/23 у неділю добіг кінця – а отже настав час визначати найкращих футболістів цього експериментального розіграшу.
Вибір символічних збірних цього разу став куди цікавішим. По-перше, значно зменшилось представництво легіонерів та відповідно з’явилося багато нових облич. По-друге, виявилося багато гравців, які яскраво провели осінь, але не вразили навесні, як і тих, у кого все було з точністю навпаки.
Наприклад, після першого кола ми складали таку 11-ку за підсумками 15 зіграних турів:
Як можете помітити, у другій половині сезону більшість її представників не виходили на перші ролі. Хтось після зимової паузи просто покинув УПЛ (як Мудрик та Циганков), хтось багато пропустив через травми (як Кірюханцев, Чурко, Мозіль та Цуріков), хтось просто здав (як Гуцуляк, Прядун, Таллес та Калітвінцев), а когось, певно, на матчі знову не відпускала мама.
На авансцену натомість вийшли нові герої.
Символічна збірна другого кола УПЛ
З 22-х найкращих футболістів осені місце у збірній весняної частини зберегли двоє – Артем Бондаренко, який був лише альтернативою, та майже рекордсмен Артем Довбик. Одразу ремарка – схеми підбирались так, щоб вмістити усіх, хто того заслуговує, жертвуючи деякими позиціями.
19-річний Олександр Сапутін був майже безальтернативним – дебютант УПЛ є далеко не останнім героєм переможної серії «Зорі» навесні. Він провів 9 сухих матчів з 15, а сказати, що це швидше заслуга оборони, точно не можна, тому що з цим компонентом у команди насправді великі проблеми.
Найкращим захисником весняної частини по праву вважаємо Ярослава Ракицького, який мав шалений вплив на атаку «Шахтаря» та підсумкове чемпіонство гірників.
Другий з трьох центрбеків – відкриття сезону Володимир Салюк. Ігрову практику він отримував й восени, але після зимових зборів здивував зрілістю у свої 20 років – це стосується як роботи з м‘ячем та позиційної грамотності, так і вміння вести єдиноборства (непогано «покусав» навіть Довбика).
Тимур Стецьков – дещо неочевидний вибір. Номінально лівий фулбек вимушено замінив травмованого Віталія Вернидуба та не підвів – дав варіативність у вигляді першого пасу, а в останніх 8 матчах «Кривбас» пропустив лише 4 голи з ним у ролі центрбека.
Ставка на Володимира Бражка та Артема Бондаренка у центр поля зайвих коментарів не потребує – перший здобув собі статус одного з найкращих опорників ліги, а другий навесні набив 7+4 у важливих для «Шахтаря» матчах.
Це ж стосується й Даниїла Алефіренка з показником у 9 результативних дій за 13 ігор. На паралельному фланзі – Андрій Блізніченко, якого після першого кола ми включали у список розчарувань. Зараз же без його лідерства, голів та асистів (5+2) «Верес» вже остаточно готувався б до стиків, а то й гірше.
З форвардами теж все доволі очевидно – Таулянт Сефері, який на собі протягнув «Ворсклу» у боротьбу за єврокубки (другий найкращий бомбардир УПЛ разом з Ванатом та Буяльським), Артем Довбик та Едуардо Герреро, у якого статистика нічим не гірша, ніж в Алефіренка – 5+5 у 10 турах.
Символічна збірна сезону УПЛ
Враховуючи великий розсинхрон в осінній та весняній збірній, не дивуйтесь, що в основній підбірці опиняться ті, кого немає в жодній з цих двох символічних команд.
Адже головний критерій – це стабільність. Тому було прийнято наступне рішення – якщо постає вибір між гравцем, який дуже яскраво провів певний відрізок, але блідо іншу частину кампанії, та гравцем, який просто на хорошому рівні виступав впродовж усієї дистанції – то у список потрапить саме другий претендент.
Воротар: Олександр Бандура («Минай)
Альтернатива: Євген Волинець («Колос»)
37-річний Бандура, як і весь «Минай», здавався непомітним, а у підсумку разом з командою фінішував значно вище, ніж очікувалося з огляду на кадрові ресурси. Він третій голкіпер УПЛ за кількістю сейвів та третій за попередженими голами (7.38), а менше за «Минай» пропустили тільки 5 команд. У Бандури, до речі, навіть асист є.
За декількома статистичними показниками Бандуру випереджає Євген Волинець, у якого видався черговий стабільний рік. Однак він є лише альтернативою – на це вплинули два фактори, а саме пару результативних помилок та стрімкий спад самого «Колоса».
Правий захисник: Денис Мірошніченко («Олександрія»)
Альтернатива: Богдан Бутко («Зоря»)
Правий захисник – проблемна позиція для усього чемпіонату. На цьому тлі Мірошніченко справді виділяється – провів 28 матчів, ставши основним як в Гури, так і в Ротаня, зробив 4+2 та на відміну від Цурікова (який потім травмувався) зберіг свій рівень у весняній частині. Навіть його виклик у збірну на березневі матчі сприйнявся вболівальниками досить адекватно.
Включення Бутка є швидше символічним, але від того не менш заслуженим – після річної перерви від професійного футболу він провів 25 повних матчі поспіль (!), закриваючи по черзі одразу три позиції в захисті.
Центральні захисники: Едуард Сарапій («Дніпро-1») та Микола Матвієнко («Шахтар»)
Альтернативи: Володимир Салюк («Чорноморець») та Арсеній Батагов («Зоря»)
У другому колі захист «Дніпра-1» виглядав не настільки переконливо, як по зимової паузи. Втім, якщо гра капітана Сватка регулярно викликала запитання, то Сарапій був куди стабільнішим. Та й для нього цей сезон є справді проривним.
Матвієнко – безальтернативно найкращий захисник сезону, у пасиві якого був хіба що один невдалий матч (та сама поразка від «Дніпра-1» та домінація Довбика). А так Микола неодноразово виручав Ігора Йовичевича, взагалі закриваючи позицію лівого фулбека.
Про Салюка вже йшлося вище, а щодо вибору альтернативою Батагова слід уточнити – без нього та його першої передачі «Зоря» навряд чи могла б грати у свій футбол зі швидкими перехідними фазами. Інша справа, що колишньому опорнику все ще потрібно вдосконалюватися у позиційній роботі.
Лівий захисник: Максим Брагару («Чорноморець»)
Альтернатива: Василь Кравець («Ворскла»)
Задум Романа Григорчука з переведенням правого вінгера на місце лівого захисника перевищив усі очікування. Брагару став незамінною фігурою на нерідній для себе позиції та, якщо вірити чуткам, зацікавив грандів УПЛ, які розмірковують над виплатою відступних за 20-річного футболіста.
У Кравця ж ситуація дещо схожа з Бутком – він закривав одразу 3 позиції у «Ворсклі», а зараз закінчує чемпіонат центрбеком, маючи при цьому 3+3 на рахунку.
Опорний півзахисник: Володимир Бражко («Зоря»)
Альтернатива: Тарас Степаненко («Шахтар»)
Якщо про прогрес Бражка було сказано досить багато, то важливість Степаненка для «Шахтаря» дещо проходить повз увагу публіки, яка звикла до стабільно високого рівня Тараса. Але це не привід применшувати його заслуги, тим паче згадуючи голи у ворота «Динамо» та «Дніпра-1».
Центральні півзахисники: Олександр Піхальонок («Дніпро-1») та Георгій Судаков («Шахтар»)
Альтернативи: Артем Бондаренко («Шахтар») та Сергій Булеца («Зоря»)
Піхальонок – найкращий асистент сезону УПЛ з 10 гольовими передачами. Один з двох китів, на яких трималися надії «Дніпра-1» на золото, тож його дует із Судаковим у цій збірній здається максимально заслуженим.
Чому не Бондаренко? Артем попри свою результативність є не настільки системоутворюючим гравцем для команди, як Георгій з Олександром. І навіть не настільки, як Булеца для «Зорі», який набрав 7+9 у 30 матчах.
Відтягнутий форвард/атакувальний півзахисник: Таулянт Сефері («Ворскла»)
Альтернатива: Ростислав Русин («Металіст 1925»)
Якщо із включенням найкращого гравця «Ворскли» все зрозуміло, то знайти йому альтернативу було вкрай важко – постав вибір між Ростиславом Русиним та Ріфетом Капичем з «Кривбаса».
У збірну потрапив таки українець – він, як і боснієць, робив різницю на полі, але втрата Ростислава для «Металіста 1925» все ж була б болючішою, ніж втрата Капича для Вернидуба. Та й 4+6 у складі у складі одного з аутсайдерів – солідне досягнення.
Нападники: Артем Довбик («Дніпро-1») та Назарій Русин («Зоря»)
Альтернативи: Владислав Ванат («Динамо») та Юрій Климчук («Рух»)
Є сенс щось говорити про Довбика? А от про Русина можна – потенційний дебютант збірної, як-не-як. Назарій провів свій найпродуктивніший сезон у кар‘єрі (13+6), зробивши вагомий вклад у медаль (якого б кольору вона не була) луганців.
Також нарешті відзначаємо першого гравця «Динамо» – Ваната, який показав, що може як мінімум на пару років нарешті закрити проблемну позицію форварда. Прокляття зруйновано – у киян з‘явився забивний нападник (12 м‘ячів в УПЛ).
Ну і неправильно було б проігнорувати Климчука, який почав діяти на вістрі атаки «Руха». Хто зна, до чого б готувалися зараз львів‘яни, якби не 9+4 у виконанні Юрія.
Символічна збірна сезону УПЛ U-21
Тут без особливих сюрпризів, адже 7 з 11 гравців потрапили в збірну весни/сезону.
З нових облич:
➡️ Віталій Роман з «Руха», який закріпив за собою місце основного фулбека;
➡️ Микола Михайленко з «Олександрії» – хавбек, який ледь не найкраще розуміє футбол Ротаня ще з молодіжки;
➡️ Валентин Рубчинський з «Дніпра-1», який після серйозних травм несподівано вийшов на дуже високий рівень;
➡️ Назар Волошин з «Динамо», у якого було топове перше коло в оренді у «Кривбасі» (4 голи). Старт весни з Луческу не задався, але під кінець чемпіонату Назар знову розкрився (3 голи).
Символічна збірна розчарувань сезону УПЛ
Куди ж без неприємного – вистачало й тих, хто, м’яко кажучи, не виправдав очікувань.
Макс Валеф. Якщо у першому колі на його помилки закривалися очі з огляду на результати команди, то навесні остаточно розчарував. Він практично змусив Олександра Кучера ставити у ворота недосвідченого Рибака після чергового фейлу у грі з «Рухом».
Лукас Тейлор. «Шахтар» явно очікував чогось більшого, коли орендував бразильця у ПАОК. У підсумку ж Йовичевич жодного разу не використав фулбека в останніх 17 матчах.
Роберто Коррал. Іспанець взимку приходив у «Металіст» у якості досвідченого гравця, який повинен додати надійності. Однак те, як харків’яни разом з ним діяли у захисті – сміх (24 пропущених у 9 зустрічах).
Лукас Рамірес. Так, бразильцю лише 21, але взагалі незрозуміло, хто і навіщо його привіз у «Ворсклу» взимку. Терпець у Віктора Скрипника увірвався вже у третьому матчі центрбека, коли його замінили по перерві. Після цього він зіграв 104 хвилини у 9 турах.
Рональд Матарріта. Кумедно, коли у представника збірної Коста-Рики та учасника ЧС-2022 тільки одна результативна дія в УПЛ за пів року – і це не гол чи асист, а удар у брову Ракицького.
Володимир Шепелєв. На нього Луческу покладав величезні сподівання – спочатку ставив у центр після травми Шапаренка, а потім на лівий фланг через втрату вінгерів. Сказати, що 1-2 вдалих матчі виправдали таку довіру тренера – перебільшення.
Фабрісіо Альваренга. Аргентинець у поточному сезоні провів 18 ігор у ролі вінгера – і не зробив жодної результативної дії. Сьогодні від легіонерів чекають точно не такого імпакту.
Віталій Дахновський. Напевно, майже кожен вболівальник «Вереса» влітку вважав його лідером команди. Втім, 24-річний півзахисник потрапив у немилість Юрія Вірта, а востаннє відзначався голом чи асистом ще у листопаді минулого року.
Іван Петряк. Найгірший трансфер «Шахтаря» разом з Тейлором та Тотовицьким – спочатку вихованець академії гірників нічого не демонстрував у довірений йому ігровий час, а потім взагалі регулярно вилітав через травми.
Владислав Кабаєв. На першу результативну дію довелося чекати 21 матч. Проблему на лівому фланзі екслідер «Зорі» точно не закрив.
Денис Устименко. Поки всі звертали увагу на безгольову серію Артема Бєсєдіна, якось зовсім ігнорувалась така ж засуха нового форварда «Кривбаса». У нього 19 матчів (779 хвилин) у сезоні та лише один асист.
***
Заперечення у коментарях вітаються 👇
Фото: «Дніпро-1», «Шахтар», інфографіка Tribuna.com
