«Дніпро-1» погано розпочав 2023-й. Щоб боротися за титул – треба дати відповідь на 6 запитань
Перший іспит – у неділю проти «Динамо».
«Дніпро-1» стартував у 2023 році точно так само, як і у самому сезоні влітку 2022 року – з дуже важких матчів проти АЕК, які створили більше запитань, ніж дали відповідей. Якщо тоді команда Кучера виглядала занадто розбалансованою у своїй грі та залишалася під впливом ризикових експериментів тренерського штабу, то зараз «Дніпро-1» виглядав дуже важким.
Але зараз момент, коли втрата кожного залікового балу може бути фатальним наприкінці сезону. Після нічиєї з «Олександрією» з дніпрянами у турнірній таблиці зрівнявся «Шахтар», а попереду ще дуже складні матчі. Клубу пора переходити до важких запитань – без відповідей навіть поборотися за чемпіонство не вийде.
Як планують інтегрувати всіх новачків команди?
Перша половина сезону показала критичну ситуацію зі складом «Дніпра-1» на фоні постійних травм. Доходило до того, що в центрі поля грали центральні захисники, а команда дуже довго не виходила зі ситуації, коли до матчів були готові лише 13-14 польових гравців.
Тому «Дніпро-1» з точки зору вирішення кількісно цієї проблеми підійшов з повною відповідальністю. Клуб взяв у команду одразу 8 (!) новачків - трьох легіонерів та п’ятьох українців.
Ще варто згадати, що з «Дніпра-1» пішли два лідери команди часів першої та другої ліги – Валерій Юрчук та Сергій Логінов. Ось і виходить, що зі всіх змін в команді можна було б майже назбирати стартовий склад.
Чи не забагато змін?
Бо хоч основа майже не змінилася, але всіх новачків треба якось інтегрувати до специфічного футболу, який показував «Дніпро-1», награвати їх та випускати в матчах частіше, ніж раз у два місяці. Якщо восени Кучер не міг нікого випустити, то тут йому треба тепер все частіше використовувати ротацію, щоб тримати деяких новачків у тонусі – здебільшого це стосується якраз українців. Бо якщо їх випускати лише в матчах, коли травмувався хтось з основи, сильно допомогти вони не зможуть.
Бо ні В’ячеслав Танковський, ні Євген Підлепенець, ні Євген Пасіч і вже точно ні Віталій Федорів, ні Олександр Каплієнко зараз сходу претендувати на основу згідно своїм футбольним якостям не зможуть. Тут скоріше знову запитання у фарм-зв’язку «Дніпра-1» та «Металіста» - чотири з п’ятьох прийшли саме з харківського клубу, який у чемпіонаті наприкінці року з ними не демонстрував хорошої гри.
На цьому фоні виділяються нові легіонери - правий захисник Хайнер, лівий захисник Рональд Матарітта та лівий півзахисник Жуан Пеглоу.
У кожного є потенціал для гри на цьому рівні, але жоден з них не здатен сходу стати ключовим гравцем, як це зробив влітку одразу Домінго Бланко. Робимо знижку на те, що це все або безкоштовні трансфери, або оренди з правом викупу – клуб не намагався переплатити в умовах війни.
Команда готова фізично до серії виїздів в Україні?
Фізична форма «Дніпра-1» була неоптимальною весь цей період – і важко зараз вгадати, коли саме команда за планом тренерського штабу має вийти на пік своєї форми. Бо підготовка від Олександра Кучера влітку-восени була настільки специфічною, що м’язові травми були майже у всіх гравців основи.
Зараз же, таке відчуття, тренерський штаб вирішив не форсувати події і просто пожертвував єврокубками заради плавного підходу під більш головний для клубу турнір. Чи єдино правильна ця тактика? Погляд на конкурентів «Дніпра-1» показує, що Ігор Йовичевич та «Шахтар» навпаки обрали історію зі швидким стартом прямо зараз – це зараз виглядає як різні стратегії піт-стопів та обраних шин між двома командами «Формули-1». Про правильність обраної тактики буде сенс розмовляти вже у травні.
Але у Кучера точно були причини йти цим шляхом. І серед них – це та проблема, яка виявилася дуже серйозною, коли команда не витримала довгої поїздки у Кривий Ріг і програла вперше у сезоні в УПЛ. Тепер ж таких виїздів буде більше, якщо порівнювати з першою частиною сезону, де вдавалося довго не перетинати межу кола «Ужгород – Львів».
Тепер ж попереду матчі у Рівному, Києві, Петровому та Одесі. Кожен з цих матчів буде дуже складним як і з точки зору самих спортсменів, так і з точки зору логістики – «Дніпро-1» базується в Ужгороді і їхати йому на автобусі більше, ніж навіть тим, хто зараз у Львові.
І тут дуже важливо, що за інсайдами зі середину клубу, керівництву вдалося домовитися з усіма (?) легіонерами щодо таких поїздок на всій території України. Навіть Яніс Амаш, з яким у Кучера важкі стосунки, поїхав на матч в Олександрію – такого б точно не сталося ще восени.
Чи є «план Б» у тренерського штабу Кучера?
Ми докладно розповідали про різні версії «Дніпра-1» у матеріалі перед центральним матчем першого кола проти «Шахтаря»:
Успіх тих схем полягав у тому, що «Дніпро-1» частіше забивав першим (хоч на стартових хвилинах, хоч вже й у другому таймі) – і це дозволяло команді Кучера контролювати темп та динаміку матчу. Але з’являється все більше прикладів, коли матч не йде за початковим планом «Дніпра-1».
Як це сталося з «Олександрією» – після майже ідеальних 20 хвилин і забитого голу суперник чомусь не знітився, як раніше, а продовжив бити у слабкі точки «Дніпра-1». І на перерву, насправді, саме «Олександрія» мала йти у лідерах. Дніпряни у другому таймі знову забили і знову прогавили момент, коли намагалися грати в один футбол – і пропустили м’яч на контратаці за рахунку 2:1 на свою користь.
Чим дійсно сильно розлютили Кучера.
Зараз амплітуда в оцінці його роботи дуже велика – від тренера, здатного на найсенсаційніше чемпіонство України в 21 столітті до «фізрука», яким його окреслюють на ютуб-каналах після поразки АЕК. Істина не факт, що посередині, як це буває у відомій приказці, але досі не вистачає достатньої інформації для адекватної оцінки.
І ось ця весна багато що нам розкаже і покаже. Бо навіть попри сильний склад «Дніпра-1» на фоні майже всіх суперників, без додаткових прийомів, без адекватного реагування на події в матчі, без грамотних замін та ротації не досягти серії успіхів, щоб боротися за титул.
Чи правильно було довіритися Максу Валефу?
Навіть після зимового шопінгу у складі «Дніпра-1» залишилося декілька позицій, які можуть стати проблемними для команди у другому колі.
Найголовніша з них – воротарська.
Ми не можемо сказати, що Макс Валеф настільки поганий воротар, як це видавалося після його перших матчів за команду. Навіть якщо брати розширену статистику Wyscout, то Макс вище в УПЛ за кількістю голів, яким вдалося запобігти (0,98), ніж Трубін (-0,94) та Бущан (-1,68).
Але як і для будь-якого польового футболіста, для воротаря важлива безперервність. Навіть важливіша – якщо голкіпер 80 хвилин буде грати вище свого рівня, але пропустить потім два легких м’ячі, то це стане критичним для результату. І ось Валеф один з таких голкіперів.
Вже у 2023 році він і в матчах з АЕК, і в матчі з «Олександрією» ставав співавтором небезпеки у власних воріт. І хоч в матчі з кіпрською командою це було не так очевидно – Валеф часто губиться у власному воротарському при подачах, як і у випадку з голом.
В «Олександрії» голів з його виною не було, але помилки були значно гострішими. Невдалий прийом і жахливий відскок – удар по воротах:
Невдалий пас – удар по воротах:
Чи стане Валеф стабільнішим у наступні три місяці після таких помилок? Є сумніви.
«Дніпро-1» минулого сезону вгадав з трансфером Валентина Кожокару, але у випадку з Валефом є стійка впевненість, що треба було шукати йому заміну вже взимку. Клуб вирішив цього не робити – і тепер перевірятиме теорію ймовірностей Макса разом з вболівальниками у чемпіонаті.
Що буде з командою у випадку відсутності Довбика?
Ще один випадок, який вдалося протестувати уже у другому офіційному матчі 2023-го – це як «Дніпро-1» буде справлятися, якщо у складі не буде Довбика. Восени роль дублера Артема виконував Громов, але він пішов – зокрема й через важкий характер. Але справжню заміну Артему не підшукали. У клубі вірять в талант Даніеля Ківінди, таланта з молодіжки ще часів до повномасштабного вторгнення, але він точно не помічник команді до літа через травму.
Тому зараз позицію форварда будуть затикати гравцями, які до цього не дуже пристосовані – Олексій Гуцуляк, Жуан Пеглоу і навіть Ігор Когут. Але всі вони гравці іншого типажу, ніж Артем, який вдало поєднує силову гру з природною швидкістю.
І без Довбика так і не вдалося у другому матчі з АЕК створити явну небезпеку уже в чужому штрафному – весь тиск був навколо і не вистачало останнього ривка та удару. Аналогічний сценарій може бути дуже неприємним для команди і в УПЛ, де команди люблять сідати у низький блок та стараються не пропускати суперників аж занадто близько до воріт.
Цінність Артема зараз для «Дніпра-1» - надзвичайна. За очікуваними голами в чемпіонаті він вдвічі випереджає найближчого конкурента (13,44 проти 6,85 у Сікана), краще всіх за ударами (58) і за загальним показником xG+xA/90 (1,09 у середньому за гру).
Втрачати його не хочеться ні через травму, ні через відхід вільним агентом – контракт Артема завершується 31 грудня. У «Дніпрі-1», схоже, налаштовані оптимістично зараз.
«Ми зараз з Артемом ведемо перемовини щодо продовження контракту. Сподіваюся, що найближчим часом у нас будуть якісь новини. Ми та Артем розуміємо, що це буде хорошим кроком з його боку, якщо буде «хеппі-енд», хороша історія для обох сторін», – розповідав виконавчий директор «Дніпра-1» Андрій Русол.
Як впоратися з тиском суми, яку може отримати «Дніпро-1» за вихід у ЛЧ?
І останнє в тексті, але точно далеко не останнє за важливістю запитання. Маємо проговорити, що досі залишається велика ймовірність того, що російські клуби будуть відсторонені і від наступного сезону єврокубків.
А це означатиме, що Україна також з високою ймовірністю отримає місце у рейтингу УЄФА, яке дозволятиме направити чемпіона вищого дивізіону одразу у групу ЛЧ (якщо ЛЧ та ЛЄ сезону 2022/23 не виграють одночасно клуби, які у своїх чемпіонатах не потрапляють напряму у наступну ЛЧ). Шанси є, шанси досі високі.
І це боротьба за реальні гроші.
Так, якщо відштовхуватися від правил, які існували для ЛЧ у сезоні 2022/23, то «Дніпро-1» отримав би значно менше, ніж «Шахтар» через історичний коефіцієнт. Але все одно дуже багато для будь-якого українського клубу в умовах повномасштабної війни. Для прикладу, як було б зараз:
«Дніпро-1» – 16,78 млн євро.
«Шахтар» – 36,14 млн євро.
І це суто фіксовані виплати без доплат за перемоги і нічиї на груповій стадії.
Тому боротьба за чемпіонство в УПЛ востаннє за багато років (далі в таблиці коефіцієнтів – без шансів) перетворюється за боротьбу за великий грошовий куш. І як керівництво «Дніпра-1», так і керівництво «Шахтаря» (а то й ще і «Динамо» з «Зорею») про це прекрасно пам’ятають. Це гроші на спокійне існування клубу на декілька сезонів.
Так, друге місце також дозволяє вийти в ЛЧ, але пройти сито кваліфікації з нинішніми ресурсами клубів та страхом легіонерів їхати в Україну буде надзвичайно складно.
Фото: «Дніпро-1»
