18 українських футболістів, які найбільше зіграли за молодіжку, але так і не дебютували за національну збірну
Довіра в збірній U-21 не гарантує подальший успіх.
Після статті про топ-5 футболістів, які провели найбільшу кількість матчів у національній збірній України, не зігравши жодної зустрічі за молодіжку, цілком логічним кроком було б зробити матеріал з іншого ракурсу. Про футболістів, які багато грали за молодіжку, але так і не дебютували за національну збірну України.
Одразу варто зрозуміти, що графік матчів молодіжної збірної України дуже нестабільний:
– У 1992-2000 проводили не більше 8 матчів за рік. Тому статистика футболістів 1973-1978 років народження не може бути багатою саме через обмежені можливості.
– У 2001-2010 роках кількість матчів коливалася у рамках 11-14 за рік. Зрозуміло, що і статистика футболістів з тих поколінь підвищилася.
– У 2011-2016 роках інтенсивність стала ще більше – від 16 до 24 (!) матчів за рік.
– Останні шість років ми бачимо значні коливання – від 6 до 12 матчів за рік (різниця майже у два рази).
Тому не варто дивуватися, що Руслан Бабенко, який у молодіжці грав якраз у насичених 2011–2014 роках, провів 37 матчів, а Сергій Круковець, який є одним з лідерів свого покоління 1973 року народження за кількістю матчів за молодіжку, має в активі лише 10.
Саме тому, окрім загального списку футболістів молодіжки за всі роки треба придивлятися ще й до кожного покоління окремо.
А якщо шукати причини того, що хтось багато грав за команду U-21, але не зміг навіть дебютувати у молодіжці, то їх насправді може бути дуже багато:
– Хтось у молодіжному віці на своїй позиції в Україні просто не мав альтернативи (або дуже імпонував тренеру). А вже на дорослому – не витримав більш серйозну конкуренцію.
– Хтось у молодіжному віці просто був потужнішим за однолітків, а коли його однолітки підрівнялися у фізиці, то і перевага зникла.
– Хтось дуже рано вистрілив, але не зумів втриматися на топ-рівні.
– Хтось втратив мотивацію. Хтось – форму. Хтось – взагалі помер: Віталій Несін, Максим Пашаєв, Максим Білий (1989 рік народження).
А ще важливо зрозуміти, що найбільші таланти дуже швидко опинялися у національній збірній, фактично пролітаючи повз етап молодіжної збірної. Таких прикладів дуже багато – від Дмитра Михайленка та Андрія Шевченка до Іллі Забарного.
Але покоління 2002 року народження, яке ще залучене у збірній U-21 (а також 2000-2001, що готується до фінального турніру Євро-2023), ми поки чіпати не станемо. Наш рейтинг складений для футболістів 1973-1999 років народження.
Рекордсмени за матчами в молодіжці в кожному поколінні
Далі варто пройтися по поколіннях. Тут вже незалежно від того, чи зіграли потім за національну збірну.
Цікавий факт: 16 з 28 (!) рекордсменів поколінь молодіжки зіграли не більше двох матчів за національну команду. В 11 немає жодного, у двох – один матч, ще в трьох – два. Тому теза про те, що постійні виступи за молодіжку нічого не гарантують в національній – тільки підтверджується.
1973 рік народження: Віталій Косовський (16 матчів). У національній збірній провів 25 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Сергій Круковець (10; №3 у списку гвардійців молодіжки серед гравців 1973 року народження).
1974-й: Дмитро Парфьонов (21). У національній збірній – 18 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Віталій Пушкуца (17; №2).
1975-й: Геннадій Мороз (25). У національній збірній – 6 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Юрій Селезньов (8; №8).
1976-й: Іван Павлюх (10). У національній збірній не грав.
1977-й: Володимир Яксманицький (18). У національній збірній не грав.
1978-й: Олег Венглинський (13). У національній збірній – 10 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Віталій Балицький (12; №2).
1979-й: В’ячеслав Шевчук (19). У національній збірній – 56 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Олександр Олексієнко (17; №2).
1980-й: Армен Акопян (14). У національній збірній не грав.
1981-й: Олексій Бєлік (29). У національній збірній – 19 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Віталій Руденко (25; №2-3).
1982-й: Костянтин Балабанов (16). У національній збірній – 1 матч. Найкращі, хто не дійшов до національної команди – Євген Бредун та Олександр Шевелюхін (по 8; №4-5).
1983-й: Адріан Пуканич та Євген Чеберячко (по 27). Обидва у національній збірній – по 2 матчі. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Олексій Годін (11; №4).
1984-й: Андрій Оберемко (25). У національній збірній не грав.
1985-й: Артем Мілевський (31). У національній збірній – 50 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Дмитро Воробей (23; №5).
1986-й: Олег Допілка (21). У національній збірній – 2 матчі. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Руслан Фомін (20; №2).
1987-й: Денис Олійник (18). У національній збірній – 12 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Ігор Коротецький (8; №6).
1988-й: Микола Морозюк (28). У національній збірній – 14 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Володимир Чеснаков (25; №2-3).
1989-й: Тарас Степаненко (28). У національній збірній – 73 матчі. Найкращі, хто не дійшли до національної команди – Максим Білий, Олександр Матвєєв, Андрій Фартушняк (по 11; №6-8).
1990-й: Андрій Богданов (27). У національній збірній – 1 матч. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Євген Опанасенко (18; №3).
1991-й: Сергій Кривцов (30). У національній збірній – 31 матч. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Темур Парцванія (23; №3).
1992-й: Руслан Бабенко (37). У національній збірній не грав.
1993-й: Владислав Калітвінцев (27). У національній збірній не грав.
1994-й: Олександр Сваток (31). У національній збірній не грав.
1995-й: Едуард Соболь (18). У національній збірній – 27 матчів. Найкращий результат з тих, хто не дійшов до національної команди з цього покоління, має Роман Підківка (12; №3).
1996-й: Валерій Лучкевич (23). У національній збірній не грав.
1997-й: Юрій Вакулко (17). У національній збірній не грав.
1998-й: Богдан Лєднєв (18). У національній збірній не грав.
1999-й: Максим Чех (11). У національній збірній не грав.
Фото: «Дніпро-1»; УАФ.
