Петраков заслужив залишитись в збірній

Петраков заслужив залишитись в збірній

Поразка від Вельсу вкотре нагадала нам про важливість контексту у футболі. Чи є невихід до фінальної частини ЧС поганим результатом для збірної? Мабуть, так – зараз у команді зібрана критична кількість талановитих і водночас зрілих виконавців, що можуть вирішувати задачі.

Але чи можна назвати це провалом у поточних умовах? Точно ні. Нам усім треба навчитися не підганяти висновки під результат. Поразки бувають різні: від безідейного матчу із Північної Ірландією в 2016-му до фатального невезіння у грі з Вельсом. 

І навіть якщо відкинути емоції, збірна насправді не заслужила на цю поразку ні по конкретному матчу, ні по всьому відбірковому циклу. Звичайно, були нюанси. Але це природно, коли новий тренер приходить в команду і намагається прищепити свої ідеї.

Петраков сильно змінився за цей рік: інша базова схема, менше конфліктів, імідж

Тренерську кар’єру в збірних Петраков розпочав ще у 2010 році. За цей час він провів три цикли із юнацькими колективами і чотири рази їздив із ними на чемпіонати Європи та світу. Найбільшим успіхом тренера, безумовно, є перемога на молодіжному ЧС-2019, де весь турнір його команда грала по схемі 3-4-3. 

Формація – досить умовна річ, але акцент на гру в три захисники зробив Петракову репутацію консервативного тренера. Правда в тому, що сам тренер ніколи не був адептом якоїсь однієї розстановки: він підлаштовувався під наявних виконавців і змінював робочу схему під кожний окремий цикл. 

Проте буде складно не погодитись, що чисто психологічно людина завжди повертається до того, що для нього працювало найкраще. У випадку Петракова – це 3-4-3 із переможного чемпіонату світу. Тому зміна формації із приходом менеджера до національної збірної не стала чимось неочікуваним.

Петракову знадобилося три місяці, щоб зрозуміти: схема з трьома захисниками не найкраще рішення для цього складу збірної. Додатковий гравець в центрі захисту не вирішив всі проблеми в обороні, а в атаці завжди чогось не вистачало. Дисбаланс між лініями став ключовою проблемою складу. 

Очевидно, основною причиною повернення до 4-3-3 стала відсутність результату. Але не можна не відмітити, що Петраков зробив нетривіальний (для себе) хід – змінив формацію під час циклу. При чому не ситуативно, а на постійній основі. 

Треба розуміти, що Петраков зробив це не стільки заради себе, скільки заради гравців – більше не треба було вигадувати позицію для Малиновського чи ставити Миколенко на місце лівого центрального. Гравці повернулись в свої позиції у звичну формацію, продовжуючи при цьому грати у футбол Петракова. 

Такі зміни – прояв гнучкості і зрілості тренера.

Окрема тема для обговорення – конфліктність Петракова. Ще у збірній U-20 Олександр Васильович відзначався досить нестримним і надто прямим характером: агресивно відповідав на прес-конференціях, доводив до сліз Супрягу і Коноплю, мав натягнуті стосунки із Цитаішвілі.

І на початку своєї каденції у національній команді тренер продовжив гнути своє. Після невдач казав журналістам, що всі його ненавидять, серйозно посварився із Малиновським і публічно вказував на проблеми Караваєва в обороні. 

Фішка Петракова – відводити увагу на тренера, коли на команду є серйозне психологічне навантаження. Але, здається, восени 2021-го тренер робив це у надто ексцентричній формі і тільки погіршував становище.

На контрасті квітневий міні-конфлікт із Луческу з-приводу підготовки гравців «Динамо» виглядає скоріше непорозумінням і швидко закінчується. Коуч змістив акцент зі своєї персони на інтереси збірної.

При цьому Петраков залишається собою: може завестись через питання про відсів гравців із складу чи травити специфічні жарти. Але тепер все це виглядає не так гостро і агресивно – тренер скоріше згладжує кути.

Ще одне підтвердження змін Петракова – перехід на державну мову. Очевидно, тренер не так часто спілкується нею у повсякденному житті чи в тренувальному процесі. Але на всіх офіційних заходах від нього звучить тільки українська.

Петраков зразка червня 2022 року – обличчя збірної, провідник чітких меседжів: все що робить збірна – задля України, її людей та ЗСУ. І це дуже важливо для іміджу національної команди.

У Петракова в збірній не найкраща статистика, але це не показник

Дев’ять матчів до цієї Ліги Націй: 3 перемоги, 5 нічиїх та одна поразка. Виглядає не надто позитивно, коли мова заходить саме про результат. А от із грою все було набагато краще. Давайте згадаємо всі офіційні матчі при Петракові.

Казахстан – Україна – 2:2. 25 ударів по воротах і купа змарнованих моментів, тотальне домінування, дві результативні помилки Караваєва.

Україна – Франція – 1:1. Диво-гол Шапаренка, гра у п’ять захисників низьким блоком і не критична перевага французів за небезпечними моментами.

Фінляндія – Україна – 1:2. Перевага за ударами, закритий футбол і відмова від контролю.

Україна – Боснія – 1:1. Більше володіння, невелика перевага за можливостями у штрафному майданчику та загальна перевага за основною статистикою в атаці.

Боснія – Україна – 0:2. Мінімум 5 великих шансів (більше вірогідність забити, ніж не забити), вже типова домінація по всім показникам і пара крутих сейвів Бущана.

Шотландія – Україна – 1:3. Повна нейтралізація сильних сторін суперника, контроль над ситуацією (ну, майже) всі 90 хвилин і заслужена перемога.

Вельс – Україна – 1:0. 22 удари по воротах – і цим все сказано. Досить якісний по суті матч, який збірна мала забирати. Із насправді посередніх показників – лише підбори і контактна боротьба. 

В якомусь з матчів не вистачило банального везіння чи майстерності в атаці, в іншому – концентрації в обороні, а іноді – просто декількох хвилин, щоб дожати суперника. Проте жодного разу під час перегляду матчу не з’являлося відчуття безнадії. І це в тому числі робота тренера – налаштувати гравців на бій до останньої хвилини. 

Ще декілька важливих фактів:

- Національна збірна – перший досвід Петракова у якості головного тренера у дорослому футболі.

- Із моменту його призначення до першого матчу в збірній пройшло менше двох тижнів.

- Перші сім (з дев’яти) ігор Петраков провів у якості в.о. головного тренера.

За таких обставин результат збірної у циклі вже не здається поганим. Навпаки – Петраков майже виконав задачу у надскладних умовах матчів плей-офф. Можна мотивувати гравців всіма доступними методами, але ігровий тонус отримується тільки під час регулярного сезону – його у більшості збірників не було.

Петраков модернізував свій футбол і не відмовився від принципів

Ще в 2019-му Петракова критикували за надто просту манеру гри – його команді було комфортніше використовувати простір, а не м’яч для досягнення результату. Але принаймні із командою U-20 в контратакуючому стилі був сенс – наявність Корнієнко, Коноплі, Кащука, Цитаїшвілі, Сікана і Супряги давала змогу якісно розганяти атаки.

В національній збірній ситуація кардинально змінилась, бо п’ять років Шевченко одночасно і формував склад під позиційний футбол, і ставив його у збірній. Із часом Петраков адаптувався, але не одразу.  

Перехід на 3-4-3 і виклик в команду знайомих і зрозумілих виконавців одразу після призначення на посаду – бажання відійти від концепцій попереднього тренера, цього Петраков навіть не приховував: «Ви всі говорите про стиль Шевченка, а який це стиль? Для мене контроль має бути ефективним. Я не займаюсь безцільним катанням м’яча для ЗМІ та відсотків володіння».

Реальність змусила тренера стати менш радикальним у своїх переконаннях. Схема із трьома центрбеками позбавила збірну контроля в центрі поля і ускладнила кадрову ситуацію. В 2019-му умовний Хахльов або Дришлюк не робили погоду у молодіжці, на відміну від Зінченко та Малиновського, яких ще й доводилось розділяти (ставити в пару до Сидорчука або Степаненка задля кращого балансу). Тому повернення до працюючої і збалансованої 4-3-3 було питанням часу. Але із певними нюансами.

Збірна дійсно почала більше володіти м’ячем, але направленість цього володіння змінилась:

- сильно просіла кількість поперечних передач;

- зменшилась кількість передач за володіння;

- зменшилась якість передач вперед;

- збільшилась кількість небезпечних передач (ті, що потенційно відрізають велику групу виконавців суперника).

У такий спосіб Петраков знайшов відносний баланс: розмістив максимальну кількість важливих виконавців у комфортних позиціях і при цьому не змінив загальний підхід до гри – це атакувальний і вертикальний футбол

Варто відзначити, що при новому тренері збірна навіть збільшила середню кількість шансів в атаці. Чи коректним є пряме порівняння двох тренерів за цифрами? Мабуть, ні. Проблема і у рівні супротивників, і у загальному бекграунді. 

Те, що збірна прийняла і зрозуміла футбол Петракова, – гарний маркер для побудови збалансованої команди, що вміє грати у різних стилях. 

Збірній Петракова точно є куди розвиватись

Всім подобається агресивний футбол із купою моментів – за емоціями глядач в першу чергу і йде на футбол. Але не треба забувати, що у вертикального стилю є і серйозні недоліки. І команда Петракова (як і будь-який інший колектив, що грає у схожому стилі) завжди має із ними боротися. Мова йде про декілька системних речей.

Ресурс-менеджмент. Збірна регулярно збавляє у середині другого тайму. Скоріш за все це є результатом енерговитратного стилю. Більший ризик апріорі призводить до більшої кількості втрат мя’ча і, як наслідок, до збільшення кількості бігової роботи (часто на спринтах).

Додатковий фактор невизначенності – форма виконавців. Складно спрогнозувати, чи вивезе гравець додаткове навантаження (як-то декілька підряд ривків назад), якщо у тебе немає системної інформації про його фізичний стан – такі дані є у клуба, а не в збірній.

Рішенням проблеми може бути більш інтенсивне використання функцій гравців-метрономів. Їх у Петракова як мінімум три – Степаненко, Сидорчук та Зінченко – всі дуже тонко відчувають момент, коли можна притримати м’яча і дати перепочити команді. 

Гра проти команд-автобусів. Далеко за прикладом ходити не треба – матч із Вельсом ще надто свіжий у пам’яті. Візуально здається, що команді не вистачає терпіння: перша думка – завжди грати вперед і шукати розрізи поміж лініями. І це насправді підкупає. 

Але в деяких ситуаціях прямо проситься не гостра передача, а банальна зміна фланга (довести до крайнього захисника), що може допомогти знайти розрив у структурі і потенційно збереже сили. Менше бігової роботи для нас – більше для суперника.

Реалізація моментів. Збірна – точно не те місце, куда приїжджають підтягувати реалізацію. Більше – її взагалі складно натренувати, бо все залежить від ментальності гравців. В цьому плані єдиний інструмент в руках тренера – знайти підхід до кожного з атакуючої групи і додатково мотивувати або ж навпаки відпустити психологічно. Судячи з загальної конвертації шансів, у збірній із цим явна проблема.

Реалізація збірної України – катастрофа. Одна з найгірших у європейському відборі до ЧС-2022

Протидія контргрі. Чи не в усіх матчах відбору збірна страждала від стрімких переходів суперника в атаку. Якщо на початку циклу це можна було списати на недостатню кількість гравців у центрі поля (через схему), то зараз подібне виправдання вже втратило актуальність. 

Ймовірно, справа в загальному позиціонуванні гравців і атакуючій філософії. Навіть при вертикальній грі збірна має створювати і реалізовувати у певних зонах на чужій половині поля кількісну більшість. Цим і користуються суперники, що вміють якісно виходити у швидкі атаки.

Попереду у Петракова в збірній ще багато роботи. Але головне він уже зробив – від його команди не залишаєшся байдужим.

Жах України в плей-оф продовжується: який виліт для вас був найболючішим?

Фото: Mike Egerton/PA; УАФ.

Найкращі
Нові
Перші
Max87
Петраков справді сильно змінився. від слів "Малиновський на мене образився" до "все має залишатись в роздягальні" пройшло ще менше часу ніж від переходу з 3-4-3 на 4-3-3 :)я за те,щоб Петракову дати попрацювати один повний цикл)а дальше будемо дивитись що в нас в країні буде робитися,і у збірній. успіхів нашим хлопцям сьогодні
Відповісти
25
Anders
Важко сказати. Ця збірна за кадровим складом відрізняється від попередніх. Це не команда нульових років, у якої був зірковий Шева, а решта працювали на результат в основному за рахунок працездатності. І не наступне покоління, в якому яскраво виділялись лише Ярмоленко і Коноплянка. Нинішня команда більш збалансована і різноманітна. Тут є гравці з передачею, і з ударом, і зі швидкістю, молоді сучасні центрбеки з першим пасом. Здається, що цією зброєю можна маневрувати по-різному в умілих руках. Є сумніви, що Петраков ідеально підходить для цієї ролі.
Відповісти
22
Антон Балан
відповів на коментар користувача Anders
а хто ідеально підходить? я скоріше довіряю рукам Петракова ніж Павелки.
Відповісти
-1
Cat TV
Це той же Фоменко, тільки в іншій обкладинці. Страх замін, поміняти Малину, але не поміняти мертвого Ярмолу і залишити його до кінця матчу, це провал
Відповісти
18
sidor zalcman
відповів на коментар користувача Cat TV
Фоменко не пел гимн. А Петраков старался.)
Відповісти
-3
Андрей Василенко
відповів на коментар користувача Cat TV
Та не скажи. Ярмола не был мёртвым. Наоборот нормально отыграл всю игру. Малина просто не тянет 90 минут. По нему видно, что после 65-70 минуты он уже еле ноги волочит. Он то может отбегать и 90 минут. Но кпд будет после 70-й почти ноль. А он еще и игрок центра поля. Просто вся беда в том что у нас нет на некоторые позиции равноценных замен. Того же Ярмолу некем менять. Зубков конечно неплохой игрок. Но явно не тот уровень. Караваев сам по себе игрок довольно посредственного уровня. Может выдать хорошую игру. Но не всегда. Но и на его место сейчас никого. Хотя он тоже иногда выпадал. На место Степаненка есть только динамовское бревно. Да есть молодые ребята вполне себе с перспективой. Но пока еще не тянут. Тут как раз таки проблема не в тренере. Он полностью справляется со своей работой. Проблема в некоторых позициях в сборной и стабильности игры. С Шотландией вышли настроенные и всё проходило почти идеально. С Уэльсом же иногда элементарно полкоманды с третьего раза мяч принимали. Это и говорит об уровне некоторых игроков. В таких мелочах и есть наши проблемы. Потому как видение игры и уровень игры неплохой у каждого игрока сборной.
Відповісти
4
Bor Bor
відповів на коментар користувача Андрей Василенко
основной претендент на позицию Ярмолы - Цыганков. Малину менять не стоило, его удар может пройти на любой минуте. А для атаки надо было менять Степу на Довбика, а не на Сидорчука. Терять было уже нечего, а Сидорчук не усиление атаки.
Відповісти
0
degreez belowzerow
Тобто аргументів, чому Петраков має залишитися, крім "вибамчте, не повезлом з вельсом" не буде? Ага, і з казахами не повезло, і з фінами. Нічого нового команді він не дав. Його спроби змінити схему - провал. Конфлікти і бидляцтво на пресухах - от і весь Петраков.
Відповісти
15
Сергей Петров
відповів на коментар користувача degreez belowzerow
не буде, бо хейтери Петракова поводять себе так само як і сам Петраков - емоційно і інфантильно.
Відповісти
3
Міша Пихней
Якщо Реброва неможливо запросити то хай залишається Петраков.
Відповісти
9
До ЧЄ-2024 тренера змінювати, мабуть, недоцільно.
Відповісти
5
Roman Nar
На месте тренера я бы подал костыли Ярмоленко а то он в середине второго тайма ходил по полю, зачем мучить то человека было, да и Караваев никакой был, зато первим поменяли лутшего игрока матча в нашей сборной по оценкам всех зарубежних изданий Малиновского у которого хороший дальний удар а инвалиды ходили по полю до конца игры.Про подготовительные сборы для игроков что не играли с осени с аж 3 товарищеских матчей говорить смысла нету, там школьный физрук догадалса бы что мало. Жаль что тренер сборной не способен анализировать игру и исправлять свои ошибки, никакой перспективы с ним у руля не вижу, грусть
Відповісти
5
AlexandrGoR
відповів на коментар користувача Roman Nar
Фішка в тому, що мертвий Ярмола може вирішити момент і витягнути матч, що він робив не раз і не два. А от матч витягнутий Маліною я, нажаль, не пам’ятаю...
Відповісти
3
Юрій Яцуляк
Йому б в штабі дуже сильно знадобився якийсь молодий асистент з сучасним баченням футболу - наприклад, той же Колесник. Петракову, як класичному консервативному тренеру старої школи, дуже не вистачає гнучкості. Це проявляється і в пізніх замінах, і в замінах суто по позиції. Потрібен хтось - хто б підказував йому по ходу матчу - що треба не просто міняти Степаненка на Сидорчука - а й терміново міняти схему.
Відповісти
4
sidor zalcman
відповів на коментар користувача Юрій Яцуляк
Де Дзерби подошёл бы.
Відповісти
0
alex black
відповів на коментар користувача Юрій Яцуляк
а будет он кого-то слушать? сомневаюсь
Відповісти
4
Юрій Яцуляк
відповів на коментар користувача sidor zalcman
В якості асистента Петракова? Чи в якості нового гол. тренера збірної?
Відповісти
2
Показати ще 1
d d
Сумнівно, потрібно відкинути емоції та йти вперед, далі нові цикли, збірну потрібно омолоджувати, у майбутньому з центром будуть проблеми, нехай Вернидуб пробує
Відповісти
4
alex black
Я за смену, Петраков ничем не убедил..много ссор в команде , тактика и замены просто ужас(особенно в самом важном матче). Мое мнение, что нужен иностранный специалист(который не будет держать Ярмоленко 90 минут на поле когда у него совсем не идет игра) или возможно Ребров.
Відповісти
3
Андрій Вол
Поставте нормальний опрос. Осавить Петракова, назначить Реброва, вернуть Шеву или назначить другого тренера. Думаю 84% сразу свалятся на 40%
Відповісти
3
Ем, хіба у адекватної людини були сумніви щодо цього ?
Відповісти
3
Андрей Сиденко
Петраков непоганий тренер, але в Реброва чи Скрипника віри було б набагато більше
Відповісти
2
parf
відповів на коментар користувача Андрей Сиденко
а що такого зробив Скрипник, що така йому довіра?
Відповісти
0
Міша Пихней
Не знаю залишать Петракова чи запросять когось іншого, але наступні два відбори має провести один тренер, а то в нас виходить неправильна послідовність з відборами. Шева спочатку вчився і будував гру на складнішому відборі до ЧС і пролетів, а потім виграв відбір до ЧЄ, хоча там і другого місця вистачало. Зараз пора змінити послідовність. Відбір до ЧЄ на розкачку, а потім відбір до ЧС проходити вже без помилок. Або Петракова залишати одразу на два цикли (враховуючи вік), або ж кликати нового тренера щоб зараз ставив свою гру, сварився з футболістами та наступав на інші граблі.
Відповісти
2
Андрій Вол
відповів на коментар користувача Міша Пихней
Виграти відбір на чє з 24 еврокомандами це набагато легше, ніж чм з 16 можливими
Відповісти
2
Міша Пихней
відповів на коментар користувача Андрій Вол
Про те й мова.
Відповісти
2
Dislexic
відповідь на заголовок - "Ні". Право продовжувати тренувати збірну треба не отримати, а заслужити. Відбір на ЧС програно. Збірна з таким складом повинна була проходити на ЧС.
Відповісти
1
Фанат Месси
Конечно не заслуживает. Результата нет.
Відповісти
0
kosmossila
Вбачаюсь. Всі заміни по позиціях. Завжди. Якщо то товарняк, то зрозуміло. Але Мені щось не зрозуміло чи є в тренера щє якась тактика
Відповісти
0
Юрий Иванков
Заслужити можна пенсію. А щоб тренувати збірну, треба впевненість що виконає завдання. В мене такої впевненості нема
Відповісти
0
JAGUARRR
Петраков винен у поразці з Вельсом. Випустити Мудрика на 77-й хвилині, коли Вельс затягував гру і збивав ігровий темп, ця заміна була запізня. Можливо Мудрик при своїх швидкостях та обороні Вельсу нічого не змінив, але тренер злочинно це не спробував, він це проігнорував, не використав увесь наш потенціал атаки і свіжих сил. Тренер винен у поразці і повинен понести покарання, піти зі збірної, бо у наступному матчі також важливому вирішальному вчинить подібну дурницю, не використовуючи повний потенціал збірної.
Відповісти
-1
Тут справа взагалі не в результатах, а в його загальній компететності. Команда часто вивозила за рахунок шаленого індивідуального рівня, шевченківських налаштунків та захмарної мотивації. Такий формат може працювати в коротку (в принципі спрацював). Однак віддавати Петракову повноцінний цикл підготовки (побудови) збірної - максимально погана ідея.
Відповісти
-1
sidor zalcman
Уже все притёрлись один к другому. Знают кто чем дышит (и кто курит). Можно доверить 2 очередных цикла ЧЕ и ЧМ. Кто За? Я. Единогласно.
Відповісти
-7

Інші пости блогу