Як та чому «Лестер» з чемпіона АПЛ докотився до вильоту
Велика зарплатна відомість, застій, проблеми у компанії-власника.
Клуб, який подарував головну казку в сучасній історії АПЛ, «Лестер», офіційно оформив виліт до чемпіоншипу. Можна довго говорити, що «Евертону» просто пощастило останній тур грати з немотивованим «Борнмутом» і виграти, але насправді «лиси» й так йшли до того, щоб цей сезон закінчився так, як закінчився.
Причин, чому «Лестер» так швидко скотився до вильоту, є декілька.
1. Фінансові проблеми. «Лестер» належить гіганту ринку магазинів «дьюті-фрі», компанії King Power. Останні роки для неї не були легкими – у 2020-му, наприклад, продажі в компанії впали щонайменше до 50% від попередніх, у «постковідні» роки теж не повернулися до попередніх показників.
Це обмежило можливість вливати багато додаткових коштів у клуб, як компанія це робила до того.
Призові теж не стали надто помічними. Тут можна згадати, що «Лестер» якраз у цей період двічі поспіль зупинявся за крок від виходу в ЛЧ, що принесло б значно більші кошти, аніж участь в ЛЄ. Але й перемога у Кубку Англії-2021 не принесла бажаного результату – саме у той сезон команди отримували лише половину звичних коштів через фінансові наслідки пандемії.
2. Невдала робота на трансферному ринку. «Лестер» ще й навіть у постчемпіонські сезони вмів купувати й продавати класних гравців – однак невдовзі це вміння кудись «зникло».
Узяти бодай головних новачків минулого сезону. Петсон Дака за 30 млн євро, при всій любові до його покера «Спартаку», не потягнув рівень клубу. Яннік Вестергор просто за два сезони в основу клубу пробився 12 разів (в усіх турнірах!). Бубакарі Сумаре теж не стягнув рівень АПЛ. А на початок цього сезону АПЛ «Лестер» узагалі підписав аж нікого – єдиним трансфером на вхід був Ваут Фас в останній день вікна.
Така діяльність стала наслідком бажання керівництва гнатися за топ-4 малими силами – не продавати лідерів (лише Фофана зрештою довелося), позбавлятися «непотрібних» гравців (тут теж не вийшло – з переліку Чаглар Союнчу, Раян Бертран, Яннік Вестергор, Аойзе Перес, Денніс Прат і Хамза Чудурі відпустити вдалося тільки Чудурі та Переса, та й то, лише узимку і в оренду), і вкладатися в інфраструктуру.
При цьому, щоб утримати тих, хто є, їм платили добре – за даними Capology, клуб знаходився на 11-му місці в лізі за сумою річних зарплат гравців.
3. Застій. Така трансферна політика призводила до того, що футболісти у межах клубу «застоювалися» – не було ані справді помітних підсилень для підняття їхнього рівня, ані позбавлення тих, хто не тягнув очікування.
Власне, минулого сезону, коли «Лестер» у Кубку Англії вилетів від «Ноттінгем Форест» тоді ще з чемпіоншипу, Брендан Роджерс про це сказав прямо:
«9 гравців з 11, які вийшли в основі проти «Форест», були тут у мій перший день роботи майже три роки тому; для розвитку складу та змагань треба розвиватися. Літо – важливий час для нас, тому що для деяких гравців успіх приніс зону комфорту».
Так, це було сказано напередодні літа, у яке «Лестер» підписав одного новачка за гроші й відпустив загалом чотирьох.
4. Невчасна зміна тренера. Тут одразу два питання. Перше полягає у тому, що якщо керівництво вже вирішило зберегти склад, то не зовсім логічно лишати з ним тренера, який прямо й публічно просив його змінити.
Друге – у тому, що коли «Лестер» вже бовтався внизу турнірної таблиці, клуб не розумів, як реагувати – і занадто довго довіряв Роджерсу за попередні досягнення, звільнивши лише у квітні. Запрошення Діна Сміта, який минулого сезону страждав із «Норвічем» – лиш показник безпорадності керівництва.
Клуб намагався не повторити іміджевої помилки з Раньєрі, якого звільнили, коли клуб після чемпіонства опинився на межі вильоту (тоді футбольна спільнота підтримала італійця), а натомість просто перетримав тренера.
Фото: IMAGO/Mark Cosgrove/News Images, IMAGO/Nigel Keene, Shaun Boggust/Global Look Press
