Ніхто у «Евертоні» не заслужив на збереження прописки в АПЛ, крім Шона Дайча
Уболівальники «ірисок» отримають ще сезон незаслужених страждань.
«Евертон» знову зберіг свою прописку в АПЛ. На цей раз це сталося в останньому матчі сезону – голу Абдулає Дукуре виявилося достатньо, щоб провести в елітному дивізіоні бодай ще один сезон.
А знаєте, в чому головна проблема? У тому, що «Евертон» здебільшого не заслужив на цей порятунок.
На нього не заслужив власник. Фархад Моширі (= Алішер Усманов) від початку прийшов у клуб з мотивацією завалити його грошима та вивести його на «новий» рівень.
Рівень-то новий – замість середини таблиці боротьба за виживання вже другий сезон поспіль (і звинувачення у порушенні ФФП зверху), але порятунок від вильоту – карт-бланш Моширі розповідати, що далі буде краще. Ми ж бачили це вже минулого сезону.
На нього не заслужило спортивне керівництво. Білл Кенрайт, який залишився в оперативному управлінні клубом з приходом Моширі, та численні спортивні директори занадто погано використовували гроші свого власника. У тому числі й через те, що не могли сказати Моширі «ні».
Запросити Бенітеса? Легко! Підписати нападника, який забʼє один гол за весь сезон? Привіт, Ніле Мопе! Не взяти жодного новачка взимку й звільняти другий сезон поспіль тренера посеред вікна, чим відлякати єдине можливе підсилення в атаку? Та будь ласка!
На нього не заслужили гравці. Звісно, усіх собак можна повісити на сіру сірість Френка Лемпарда. Але її у себе «увібрали» й інші гравці «Евертона» – чим ближче до відставки Лемпарда, тим більше здавалося, що їх просто влаштовує такий стан. Бо не треба напружуватися. Бо не треба оверперформити там, де того вимагає ситуація.
Домінік Калверт-Льюїн цього сезону у перервах між травмами показав, чому попри всі аванси досі грає в «Евертоні». Віталій Миколенко (як і більшість його одноклубників, просто за грою українця доводилося стежити більше) перемежовували непогані матчі з геть поганими, не маючи класних узагалі. Джордан Пікфорд у клубі все ще класний (і, певне, зробив найбільше для порятунку команди), але і близько не грає так, як за збірну.
На нього заслужив лише Шон Дайч. Коли екстренер «Бернлі» прийшов у клуб, це був останній крок у визнанні керівництвом клубу переходу від «нумо брати зірок і йти в єврокубки» до «нумо брати Шона Дайча і якось рятувати прописку».
Тренер зі своєю задачею впорався: без підсилень («його» гравці Двайт Макніл та Джеймс Тарковскі були просто підібрані з його колишнього клубу й прийшли у клуб ще за пів року до тренера) він зміг зробити гру максимально примітивною й ефективною. «Евертон» брав очки або там, де у суперника були ще більші проблеми («Челсі», «Тоттенгем»), або просто відчайдушно шокував очевидно сильніші команди («Арсенал» у січні, «Брайтон»).
Зрештою, саме він повернув хоч якусь віру гравців у свої сили – і порятунок прописки в АПЛ став виключно його заслугою.
У результаті – майже переконаний, що керівництво «Евертона» знову не зробить жодних висновків, як не зробило його й минулого сезону. А отже, на фанатів Миколенка й «ірисок» чекає ще мінімум один рік мук і страждань.
А вболівальники «Евертона» на таке точно не заслужили.
Фото: Craig Thomas/Global Look Press
