Символічно, що долю титулу АПЛ вирішила поразка «Арсенала», а не перемога «Сіті»
Казка команди Артети з нещасливим кінцем.
«Ман Сіті» став 9-кратним чемпіоном Англії – ще до того, як зіграв матч із «Челсі», у якому планував це зробити.
Зробив він це руками (точніше, ногами) «Ноттінгем Форест»: Морган Гіббз-Вайт підхопив мʼяч, втік, віддав Тайво Авонії – головний голеадор лісників влучно вдарив у ворота «Арсенала».
1 удар в площину воріт Рамсдейла за весь матч – і його виявилося достатньо, щоб закрити чемпіонську гонку остаточно. «Арсеналу» не допомогли ні свої 81% (!) володіння мʼячем, ані три удари у площину воріт Кейлора Наваса.
«Арсенал», якщо хочете, зіграв «античемпіонський» матч на тій стадії сезону, де ще в лютому-березні йому пророкували чемпіонський (памʼятаєте ж ще 8 очок відриву від «Сіті»?). Команда Мікеля Артети не змогла знайти жодної протидії відчайдушно класному «Форесту», який був сам дуже не проти віддати мʼяча «канонірам». Установка команди Стіва Купера, особливо після забитого голу, була простою: тримайте мʼяч хоч 99% часу, пробити ми вам не дамо – за потреби ще й втечемо до вас.
«Арсенал» його радо й тримав, але при показнику у 81% володіння мʼячем девʼять ударів за рахунку 0:1 з 19-ї хвилини – це кричущий показник безпорадності. Можливо, навіть більший, ніж 0:3 з «Брайтоном» – там «каноніри» намагалися бити хоч якось. Можливо, навіть більший, ніж 1:4 з «Ман Сіті» – «Арсенал» не здався і забив уже на тому етапі, коли поразка була очевидною.
По-людськи гравців «Арсенала» можна зрозуміти. Адже навіщо докладати зусиль і ризикувати своїм здоровʼям, своїм станом, і йти ва-банк, якщо це все одно в кращому випадку просто відкладе погані новини на тиждень? Вони викладалися в міру – намагалися чесно пройти оборону «Форест», зрештою, Кейлор Навас внаслідок однієї з останніх таких спроб гостей навіть травму отримав.
Та й ще до матчу гравці «Арсенала» вже говорили про програне чемпіонство як про доконаний факт. Ось лише кілька прикладів:
• Ремсдейл: «Деякі люди забувають, що інші команди в інших сезонах мали той самий досвід, що й ми, упустивши титул, маючи деяке відставання від лідера таблиці. Так, ми розчаровані, але також дуже пишаємось собою».
• Едегор: «Так, зараз, чесно кажучи, ситуація тяжка, ми повинні бути реалістами. Не думаю, що «Сіті» зараз робитиме занадто багато помилок. Нам просто потрібно повернутися на поле і добре завершити сезон».
• Зрештою, Артета: «Чи є цей сезон для команди болючим? Залежить від того, що визначати болем. Є багато моментів, якими можемо бути задоволені. Подивимось, де фінішуємо після останніх двох ігор. Біль – це частина футболу. Коли не виграєш та виступаєш не на своєму рівні – це боляче».
Усі ці цитати звучать як реакція не на втрачене перше місце, а саме на програне чемпіонство – і саме з таким налаштуванням клуб підійшов до матчу з «Форест». А з такою ментальністю важко щось вигравати – «Шеффілд Венсдей» підтвердить, що протилежна цій може творити справжні дива.
У результаті – цей матч став символом програного чемпіонства «Арсенала». Тримати лідерство (або ж мʼяч – якщо казати про матч 37-го туру) більшу частину сезону, але не усвідомити, навіщо воно, не битися за нього до останнього, на повну силу й навіть більше – це про цю казку «Арсенала» з нещасливим кінцем.
Це не погано – це теж досвід. Зрештою, рік тому «каноніри» в цей момент програвали своє місце в ЛЧ, а нині вже втрата чемпіонства сприймається за розчарування.
І все ж до біса символічно, що з точки зору математики доля титулу АПЛ вирішилася поразкою «Арсенала», а не перемогою «Сіті».
***
А «Ноттінгем Форест» вітаю із ще одним сезоном в АПЛ – за усіма цими перипетіями можна було й не помітити, як Стів Купер з 20+ гравців, які улітку побачили одне одного вперше, досяг класного для його клубу результату.
Фото: АПЛ
