«Саутгемптон» хотів боротися за топ-4 – але через низку байдужостей і помилок вилетів з АПЛ
Костянтин Варварик розповідає, як вони до цього докотилися.
«Саутгемптон» програв «Фулгему» 0:2 – і нарешті сталося те, про що турнірна таблиця кричала ледь не увесь сезон. Клуб з півдня Англії перервав своє 11-річне перебування в АПЛ і наступний сезон проведе у Чемпіоншипі.
Це логічний підсумок останніх років перебування «святих» в АПЛ. Але як так сталося, що команда, яка боролася за єврокубкові місця і регулярно постачала таланти топклубам, стала найгіршою у лізі?
Згадуємо «класний» «Саутгемптон»: Почеттіно і Куман – тренери, що не імʼя – майбутня зірка
Сплеск «Саутгемптона» розпочався майже одразу після підвищення у класі – Найджел Адкінс, який вивів команду в АПЛ, пробув у команді після того недовго, і клуб запросив молодого аргентинського тренера – Маурісіо Почеттіно.
З ним команда з кількома більш-менш відомими у подальшому іменами (Морган Шнайдерлін, Натаніел Клайн, Артур Боруц, Гастон Рамірес, Мая Йосіда, Джей Родрігес) спочатку врятувався від вильоту в сезоні 2012/13, а наступного сезону заповз на восьму сходинку – ще не єврокубки, але вже найкраще місце в АПЛ в історії.
Аргентинець після того відправився виводити на новий рівень «Тоттенгем», а його у «Саутгемптоні» замінив Роналд Куман. Напевне, це була його найуспішніша робота й донині – він спочатку привів команду до сьомого, а потім і до шостого місця в АПЛ.
Команда сезону 2015/16 – пік того «Саутгемптона». І так, це було ще до приходу Вірджила ван Дейка у клуб і вже після продажу Люка Шоу, Адама Лаллани та Деяна Ловрена.
Був хайлайт і на рівні Європи: команда нездужала навіть подолати груповий етап ЛЄ, але для скромного клубу з півдня Англії й перемоги над «Інтером» було достатньо (що цікаво, італійці у групі зайняли взагалі останнє місце, а далі пішли «Спарта» Прага та «Хапоель» Беєр-Шева).
Такі успіхи команди швидко звернули увагу великих клубів на футболістів «святих» – а керівництво було відкрите до продажу гравців й придбання на їх місце нових.
Особливо помітними були жарти про «Ліверпуль»: у сезоні 2014/15 туди продали Адама Лаллану, Деяна Ловрена та Рікі Ламберта, у 2015/16 – Натаніела Клайна, у 2016/17 – Садіо Мане, у 2017/18 – Вірджила ван Дейка.
Але факт в тому, що серед 10 найдорожчих продажів в історії клубу вісім – це футболісти, які або були продані у той період, або придбані (як Вірджил ван Дейк).
У 2016-му Куман пішов у «Евертон», коли це ще можна було навіть назвати підвищенням, «Сотон» з Клодом Пюелем зайняв восьму сходинку, але дійшов до фіналу Кубка Ліги. Француз досі останній тренер, який виграв у 38% матчів (усі його наступники – менше), але співпрацю з тренером не продовжили.
Зокрема, і через зміну власника.
Китайці в «Саутгемптоні» = застій. Клуб знайшов нового «вічного» тренера, але розвиток на основі попередніх не здобув (зате програв двічі 0:9)
У серпні 2017-го «Саутгемптон» придбав китайський бізнесмен Гао Жишень – за орієнтовно 210 млн фунтів.
Амбіції були великі: керівництво хотіло змагатися за топ-4, при цьому продовжувати купувати непотрібних іншим клубам гравців або молодь. У клубі не усвідомлювали, що успіхи Кумана (та й і Пюеля) – це стрибок «вище голови», і що для його закріплення треба добряче працювали. Реальність вдарила майже одразу: Маурісіо Пеллегріно, якого призначили замість Пюеля (до того він вивів «Алавес» у фінал Кубка Іспанії), з 30 матчів виграв усього 5 (з останніх 17 матчів в АПЛ – один).
Прописку в дивізіоні врятував Марк Гʼюз, але й екстренеру «Сіті» довго попрацювати не довелося. Спочатку йому дали трирічний контракт за порятунок, але звільнили вже у грудні 2018-го, коли клуб знову опинився у зоні вильоту.
Тоді керівництво зробило своє найвдаліше і найневдаліше рішення водночас – запросило Ральфа Газенгюттля. Усім відомо ж, що будь-який гравець з системи «Ред Булл» – обовʼязково мегаталант, а будь-який тренер – обовʼязково тактичний геній. Зрештою, аргумент «за» теж був – срібло Бундесліги з «Лейпцигом», який тільки вийшов туди.
Період роботи Газенгюттля – найсуперечливіший для «Саутгемптона» в АПЛ. Австрієць мав надуспішні періоди – другу половину сезону 2019/20, коли у команди була 7-матчева серія без поразок, і на старті сезону 2020/21, коли після 13 турів лишалися у топ-3, а у листопаді (це через збитий календар був лише початок сезону) навіть ненадовго очолили турнірну таблицю.
Також Газенгюттль розвинув і вивів на новий рівень деяких класних футболістів – «Саутгемптон» не зупинявся у своєму намаганні бути «транзитним клубом». Пʼєр-Еміль Гейбʼєрг та Яннік Вестергор після того заробили підвищення, Тіно Лівраменто до травми показував дуже непогану гру, Кайл Вокер-Пітерс отримав «друге життя» у клубі, Че Адамс доріс до гравця рівня збірної Шотландії, а Джеймс Ворд-Прауз кожен сезон перезнаходив себе й лишався у клубі, хоча викликав інтерес топів.
Навіть здавалося, що рішення залишити Газенгюттля після перших 0:9 (від «Лестера» у жовтні 2019-го) було правильним. Однак 2 лютого 2021-го це сталося знову – ще одні 0:9, тепер від «МЮ» (хоч команда і грала з другої хвилини у меншості, а на 86-й отримала і вилучення Беднарека, пізніше скасоване федерацією).
Усі ці роки «Саутгемптону» вдавалося зберегти прописку в боротьбі за виживання (у тому числі у сезоні 2021/22), але це не була омріяна боротьба за топ-4. І навіть не за єврокубки. Команда неначе сама не знала, за що бореться.
А керівництву було, мʼяко кажучи, вже плювати: вони підтримували операційний рівень, але не надто цікавилися тим, що відбувається з клубом. Початковий курс на розвиток та продаж молодих талантів теж дещо зламався – нових талантів купляли, але продавати не було вже кого.
Традиційні китайські власники – закінчилися там, де почався коронавірус.
Тож коли сербський магнат Драган Шолак разом з ексспортдиром «Брентфорда» Расмусом Анкерсеном (точніше, їхня компанія Sport Republic) принесли Жишеню 100 млн фунтів у січні 2022-го, китаєць був дуже не проти.
Анкерсен хотів побудувати новий «Брентфорд» – але наробив купу помилок і довів команду до вильоту
Анкерсен, який збудував справді класний «Брентфорд», вирішив повторити успіх – але тепер не як найманий працівник, а фактично як співвласник клубу.
Але успіх повторити не вдалося – завадило кілька нюансів, через які «Саутгемптон» опинився там, де опинився.
1. Залишили Газенгюттля, який вже вичерпав себе у клубі. Сезон 2021/22 навряд можна назвати вдалим для клубу – так, 15 місце, але майже до кінця із ризиком вилетіти. У «Сотоні» зважилися на нестандартний крок – замість того, щоб звільнити головного тренера, звільнили й замінили його помічників. Сам австрієць лишився на посаді.
Революції не сталося – Газенгюттль продовжив грати у цікавий для тактичних гіків, але безрезультатний футбол, а Ворд-Прауз вже не стягував вкотре забивати кожен штрафний. У листопаді 2022-го австрійця, врешті-решт, теж звільнили.
2. Накупили сирої неадаптованої до АПЛ молоді – а та зламалася під тиском. «Саутгемптон» провів масштабне трансферне вікно улітку – підписав футболістів загальною сумою у 80,4 млн євро. Газенгюттль назвав це вікно «феноменальним», але феноменальним у ньому був лише середній вік новачків – 20,9 років.
Чотири з 10 новачків прийшли з молодіжки «Ман Сіті». Ні, це не Пеп став таким щедрим – просто головою рекрутингового відділу «святих» став ексголова аналогічного відділу «містян» Джо Шілдс. Вже у листопаді він пішов на аналогічну посаду у «Челсі» (помітно), а от «Саутгемптону» довелося розгрібати наслідки цього вікна.
Не зрозумійте мене неправильно: (майже) усі ці футболісти – талановиті. Недарма той же Лавіа привертає увагу топ-клубів. Просто склалася ситуація, коли між ними й ветеранами (Ворд-Прауз, Алекс Маккарті, Тео Волкотт) стався доволі великий розрив.
Саме це вікно клубний автор «Саутгемптона» Джейкоб Тансвелл назвав «моментом, коли двері зачинилися» – після нього дороги назад не було. Автор також відзначив і єдиний продаж того вікна – одного з лідерів команди у центрі поля останніх років Оріоля Ромеу в «Жирону» (де він зараз запалює з Циганковим).
3. Замість Газенгюттля призначили Натана Джонса. Що може бути гірше за тренера, з яким клуб стоїть на місці, а вам треба рятувати (знову) прописку в сезоні? Анкерсен вирішив, що найкраще – призначити тренера з нулем днів досвіду в АПЛ! За плечима Джонса була класна робота у «Лутоні», який він фактично самотужки довів минулого сезону до плей-оф за підвищення в АПЛ, але його геть не можна було назвати «терміновим рятівником», який потрібне був «святим».
У підсумку ніхто з уболівальників так і не зрозумів, що то було. З восьми матчів в АПЛ, які провів Джонс із «Саутгемптоном», клуб виграв один – проти «Евертона» Френка Лемпарда.
Але якщо Газенгюттля бодай більш-менш любили вболівальники, то Джонс майже одразу розсварився і з ними. Зрозуміло, що до новачка вони одразу були налаштовані критично, але й тренер дав одразу кілька «вічних» цитат, які звучали для команди на останньому місці просто абсурдно – і викликали лише більший гнів. Найепічніша – про те, що він один з найкращих тренерів у Європі:
«Статистично не було багато кращих тренерів у Європі, ніж я (у «Лутоні» – прим.), в аспектах сухих матчів, захисті у штрафному, доставки мʼяча до штрафного, xG, усіх цих речей».
4. Зимове вікно – ті ж проблеми, що й у літньому. Взимку 2023-го «Саутгемптон» мав би підсилитися футболістами, щоб урятуватися від вильоту. Натомість – підписали Пола Онуачу, автора «найгіршого хет-трику в історії», Мислава Оршича, який забив «бронзовий» гол Хорватії на ЧС, але чиїм головним досягненням у карʼєрі клубного рівня був гол-звільнення Тухеля.
Брі взяли з «Лутона» спеціально для Джонса, неначе не бачили, що усе йде до звільнення тренера. Єдиний успіх – Карлос Алькарас, який забив 5 голів у 15 матчах АПЛ і зміг стати помітною фігурою у складі.
На все це клуб витратив ще 63 млн євро – другі найбільші витрати цього січня узимку у світі (!) після самі знаєте якого клубу.
5. Призначення Сельєса – ризик, який себе не виправдав. Певний час після звільнення Джонса ходили інсайди про призначення у клуб Джессі Марша. З одного боку, його незадовго до того звільнили з «Лідса», з іншого – попереднього сезону він якраз врятував команду від вильоту з АПЛ.
Але Анкерсен вирішив піти шляхом «другого Томаса Франка» – і залишив на посаді головного колишнього помічника Газенгюттля і Джонса (прийшов у клуб якраз унаслідок літнього звільнення штабу австрійця) Рубена Сельєса. Гра у певних нюансах справді покращилася – аналітики відзначають іспанця за увагу до деталей. Проблема у тому, що увага до деталей не надто допомагає, коли основа, яка ще бодай якось колись у Газенгюттля працювала, доруйнувалася, а замість неї нема нічого.
Сельєс покращив ментальний стан у клубі – налагодив звʼязок між різними «поколіннями» у команді, створив «лідерську групу» для комунікації з гравцями-лідерами команди. Експеримент не вдався: навіть зважаючи на те, що втрати очок конкурентами залишали «святих» у двох-трьох очках від рятівного місця навіть станом на початок квітня, команда програвала матч за матчем.
6. Молодь не стягувала грати під тиском – зате там, де від неї нічого не вимагалося, оверперформила. Усе вищезгадане призвело до однієї проблеми: жоден з трьох тренерів не зміг «залізти в голови» молодим новачкам клубу та гарантувати їхню стабільність.
Показовий якраз матч проти конкурентів, «Ноттінгем Форест», 8 травня, коли клуб фактично втратив останню надію на порятунок. Атака «Саутгемптона» змогла забити аж тричі, але захист наробив геть дитячих помилок, пропустивши чотири.
При цьому проти топклубів «Саутгемптон» грав дуже добре – згадайте усі ці результати і скажіть, що мова про безнадійно останній клуб ліги:
• дві нічиї з «Арсеналом» (1:1 і 3:3) – у другій змусили «канонірів» відіграватися;
• 1 пропущений гол у двох матчах з «МЮ» (0:0 і 0:1);
• нічия 3:3 з «Тоттенгемом», після якої Антоніо Конте видав ту саму промову про 20 років без трофеїв і був звільнений;
• 6 очок з 6 проти «Челсі» (2:1, 1:0) – причому перша перемога була ще проти команди Тухеля;
• вибили «Ман Сіті» у чвертьфіналі Кубка Ліги (ще за Натана Джонса!) – «містяни» грали напіврезервом, але з Вокером, Ляпортом, Грілішем, Гюндоганом, Канселу, Фоденом та Альваресом у складі.
***
Що далі? На команду чекає чергове перезавантаження – з можливим відходів лідерів, зокрема, Джеймса Ворд-Прауза, який у клубі знаходиться з 8 років.
Головне, щоб керівництво й команда зрозуміли свої помилки – щось, чого зі слів капітана після матчу з «Форест», поки не відбулося: «Після гри з «Тоттенгемом» й донині ми нічого не вивчили, ніде не прогресували, ми просто приймали результати як належне – і це розчаровує найбільше. Коли ви робите одне і те ж, і отримуєте ті ж результати, ми нічого не вивчаємо з того, і це дратує».
Єдине, що можу сказати від себе як прихильник «святих» – цей виліт повинен був статися ще раніше. Просто заради очищення. У цьому контексті помилки Анкерсена, можливо, були й кроками уперед.
Фото: Shaun Boggust, Stephen Dobson, James Wilson, imago sportfotodienst/Global Look Press, CBS Sports Golazo
