Глейзери виставили «МЮ» на продаж – тепер по-справжньому. Ціна питання – 6-7 млрд фунтів, але є низка проблем
Ще в серпні продавати не збиралися. Що ж змінилося?
«Манчестер Юнайтед», один із найуспішніших і найлегендарніших спортивних клубів у світі, оголосив, що Рада директорів компанії починає процес вивчення стратегічних альтернатив для клубу. «Цей процес спрямований на прискорення майбутнього зростання клубу з кінцевою метою позиціонування клубу, щоб отримати вигоду від можливостей як на полі, так і в комерційних цілях.
У рамках цього процесу правління розглядатиме всі стратегічні альтернативи, включаючи нові інвестиції в клуб, продаж або інші операції за участю компанії», – так розпочалася заява «МЮ» від 22 листопада про можливий продаж клубу сімʼєю Глейзерів, що складалася з 333 слів.
З цих 333 слів справді змістовним було одне – «продаж». І це насправді дивує, адже ще в серпні, коли мільярдер і власник «Ніцци» Джим Реткліфф безуспішно хотів купити «МЮ», Глейзери не погодилися. Мільярдер прямо сказав в одному з інтервʼю: «Вони не хочуть продавати клуб».
Що ж змінилося? Хто купить клуб? Чи відбудеться продаж? Розбираємося.
Глейзери – не на одній хвилі. Більшість членів родини хотіла продажу ще 10 років тому, але Джоел та Аврам довго були проти
Власне, це базова основа історії, про яку багато хто навіть не здогадується. Адже через смерть Малколма Глейзера, отримання спадку усіма одразу та таке собі (щонайменше, на думку фанатів) управління клубом, що спричинило протести серед фанатів ще з моменту придбання, власники завжди йшли одним концептом «Глейзери». Абсолютно усі заголовки ЗМІ кажуть, що саме «Глейзери» продають клуб, та й навіть в нас на Tribuna.com тег називається саме так.
Насправді ж брати і сестра Глейзери мали трохи різні, як стверджує The Athletic, погляди на продаж клубу. Едвард, Кевін, Браян та Дарсі хотіли продати свої частки ще у 2012-му, замість того, щоб виводити «МЮ» на фондовий ринок. Але Джоелу та Авраму тоді вдалося переконати їх лишитися. Минулого літа у них навіть були плани викупити частки своїх братів та сестри – шукали під це гроші в інвестфондах під приводом реконструкції «Олд Траффорд». Але банально не знайшли достатньо коштів.
Аврам та Джоел Глейзери
У цієї двійки була своя мета – адже менше думок у Раді директорів, які були зосереджені, у першу чергу, на отриманні прибутку, дозволяли б легше керувати клубом. З іншого боку, враховуючи і їхнє не надто сильне прагнення інвестувати в клуб замість викачування з нього коштів, скидається на те, що вони просто хотіли зосередити прибуток на собі.
Чому ж не викупили? Бо надто дорого. The Athletic порахував, що сумарна вартість акцій, які на момент виходу інформації про консультації з інвестбанком Apollo тримали Едвард, Кевін, Браян та Дарсі, складали майже 990 млн доларів. Але вмовити ані Apollo, ані інші банки не вдалося – ті не хотіли віддавати гроші без частки клубу в обмін.
Зрештою, Джоелу та Авраму довелося пристати на бажання своїх братів та сестри – далі цю збиткову історію (а борги клубу вже становлять 1 млрд доларів) тягнути було вже неможливо.
Скільки коштує продаж – і чому сума буде більшою за заявлені 6-7 млрд фунтів
«МЮ» офіційно оголосив, що продажем буде займатися банк Raine. Якщо вам здалося, що ви десь чули цю назву, то вам не здалося: це той самий банк, що в терміновому порядку продавав навесні «Челсі» Абрамовича. І, як на дуже стислі терміни та контроль з боку уряду, справився на відмінно.
Власне, швейцарці вже мають чіткий план дій: спокійно продати клуб у першому кварталі 2023 року за 6-7 млрд фунтів. Астрономічна сума – Андреа Сарторі, засновник Football Benchmark (аналітична група, що народилася з відділу аудиторської компанії KPMG), назвав її нереалістичною – буквально написав, що за такі гроші продаж клубу малоймовірний. Ба більше, вказав, що оціночна вартість «МЮ» – усього лише 2,4 млрд фунтів.
З іншого боку, є кейс продажу «Челсі» Тодду Боелі загальною сумою у понад 5 млрд євро з урахуванням гарантованих інвестицій та виплати боргів. Він відбувався а) вимушено; б) терміново; в) під контролем уряду; г) зі стадіоном, який вимагає реконструкції; ґ) з боргами – усі фактори для зниження ціни. В «МЮ» як комерційної компанії цих проблем немає – тож логічно, що Глейзери проситимуть ще більше.
Але ж і 6-7 млрд – це лише заявлена ціна, яку виплатять власне родині Глейзерів. Майже напевно новому власнику доведеться закрити той мільярд боргів кредиторам та клубам за трансфери. А ще ж є питання «Олд Траффорд», який конче потребує реконструкції, та власне гарантованих інвестицій вже у найближчому майбутньому (не розпродавати ж улітку весь склад) – загальні витрати потенційного власника можуть скласти аж до 10 млрд фунтів.
Є одна причина, чому «МЮ» можуть не продати – і це не гроші, які просять
Будьте певні – у світі точно рано чи пізно знайдеться людина, яка буде готова викласти 10 млрд фунтів за топклуб АПЛ. Але Глейзери обрали найгірший з можливих моментів, щоб її знайти.
Адже буквально неподалік знаходиться «Ліверпуль», власники якого, Fenway Sports Group, оголосили про плани продажу клубу на початку листопада. Цей актив, скажімо прямо, менш проблемний: американці от-от закінчать реконструкцію ще однієї трибуни «Енфілда». А команда, хоч і знаходиться у короткостроковій ігровій кризі, точно мала менше проблем, аніж «МЮ» – тут і стабільний тренерський штаб, на який точно можна покластися щонайменше на початковому етапі, й кістяк гравців, який не піддавався усе новим і новим перебудовам ледь не щоліта.
Зрештою, Fenway Sports Group, за даними Liverpool Echo, просить за фіналіста ЛЧ та срібного призера АПЛ лише 4 млрд фунтів. Порівняйте це із вартістю учасника Ліги Європи, останній трофей якого був ще за часів Жозе Моурінью.
У «МЮ» є власна перевага над «Ліверпулем» – масштаб бренду (1,1 млрд вболівальників за оцінкою самого клубу), який і утримує клуб на другому місці найдорожчих за оцінкою Football Benchmark. Тобто, за нормального менеджменту (і розвʼязання проблем ненормального) клубу буде дуже легко повернутися на прибутковий трек – врахуйте ще й те, що активні фанати можуть перестати бойкотувати будь-який офіційний мерч, що роблять зараз, аби лиш гроші не потрапили до Глейзерів.
Але вищезгадані фактори переваги принципових суперників «МЮ» приправлені ще й необхідністю шукати нового титульного спонсора. TeamViewer, угода з яким на 235 млн фунтів була укладена до 2026 року, спочатку просто оголосив про намір не продовжувати її (за 4 роки до завершення!). А нині клуб та компанія узагалі домовилися про її зворотній викуп з боку «МЮ», щойно ті знайдуть собі нового спонсора. І не факт, що знайдуть його ще за часів Глейзерів.
То хто ж купить клуб? У всіх відомих потенційних покупців є проблеми
Це питання поки що лишається без відповіді. Інсайдів, як і завжди про «МЮ», достобіса, але далеко не усі вони відповідають реальності. Пройдемося основними.
Мільярдери
Ілон Маск. Його імʼя вперше зʼявилося у привʼязці до «МЮ» через його (як потім виявилося) жартівливий твіт. Та й після вимушеного і вже, напевне, епічно провального придбання Твіттера, навряд чи він матиме гроші, ресурси та час заходити в абсолютно нову для себе сферу.
Джим Реткліфф. Очевидно, що людина, яка ще кілька місяців тому хотіла придбати «МЮ», розглядатиметься як один із основних кандидатів. Однак він в інтервʼю Financial Times зізнавався, що не має достатньо коштів для того, щоб задовільнити запити Глейзерів – вочевидь, доведеться формувати консорціум.
Також ймовірними покупцями у цій категорії можуть бути ще кілька американських консорціумів, які невдало претендували на «Челсі» – сімʼя Рікетсів, Девід Блітцер та Джош Гарріс, або ж Стівен Пальюка. Рікетси, до речі, були на якомусь етапі головними кандидатами на придбання лондонського клубу – аж поки фанати не відшукали інформацію про їхній ксенофобський скандал.
Мукеш Амбані. Індійський магнат з 8-го місця світового списку Forbes також називався інсайдерами як один із потенційних покупців клубу. Однак є нюанси – по-перше, його також повʼязують із «Ліверпулем», по-друге, його син вболіває за «Арсенал».
Відомі бренди
«МЮ» повʼязували одразу з трьома такими.
Apple. Інсайд про американського техногіганта вкинула жовтюща Daily Star (якщо ви вважаєте Daily Mail чи The Sun жовтим і ненадійним джерелом інформації, то це наступний рівень). Джерела The Athletic повідомили, що це брехня. Та й узагалі нелогічно –компанія якщо у щось інвестує, то лише з метою зробити це частиною своєї екосистеми. З футбольним клубом це зробити неможливо.
Amazon. Ще одного техно-медійного гіганта теж повʼязували з «МЮ».
Компанія відмовилася коментувати інформацію, але й тут є проблема – керівництво АПЛ звично не затверджує придбання медіакомпаніями клубів у звʼязку з можливим конфліктом інтересів, як це сталося, зокрема, із намаганнями Руперта Мердока та його BSkyB купити «МЮ» ще до Глейзерів. Тут суперечність ще очевидніша – Amazon прямо зараз володіє частиною прав на показ АПЛ. Це не УПЛ, зрештою, де транслятор може прямо належати власнику одного з клубів.
Indietex (Zara та Bershka). Модний дім теж повʼязали із клубом – і тут джерело, Manchester Evening News, має трохи вищу надійність, аніж Daily Star. Але речник Амансіо Ортеги, власника компанії, від його імені заперечив будь-які плани.
Для чого були зроблені ці вкиди про бажання компаній? Певне, що для залучення тих, хто справді хоче придбати клуб – мовляв, йдіть купуйте вже зараз, поки це не зробив той, хто може собі це легко дозволити фінансово. Джерела (окрім Amazon, про який повідомило доволі авторитетне видання The Times) також натякають на доволі дешеву маніпуляцію думкою.
Країни
Після успішних придбань «Сіті», «ПСЖ» та «Ньюкасла» і фактичної відсутності покарань від будь-яких контролюючих органів за неіснуючих спонсорів багаті на зайві гроші держави часто повʼязують з футбольними клубами. Зокрема, цей напрям, найімовірніше, досліджував і особисто Аврам Глейзер, якого помітили на півфіналах ЧС в Катарі у ВІП-зоні – куди когось запрошують за ініціативою або ФІФА, або країни-господарки, або комерційних партнерів турніру.
Але якраз Катар можна виключити з переліку – країна зосереджена на проєкті «ПСЖ», який на чемпіонаті світу довів свою успішність. Чого вартує лише той факт, що головна футбольна драма року, протистояння Мессі та Мбаппе у фіналі, точилася довкола двох гравців їхнього клубу.
Те ж стосується і ОАЕ – країну-власника «Манчестер Сіті» у випадку придбання «Юнайтед» не зрозуміє абсолютно ніхто.
Із Саудівською Аравією цікавіше. Так, державі вже належить «Ньюкасл», однак її відповідальні (тобто, близькі до керівника Мохаммеда бін Салмана) чиновники кілька разів наголосили, що не проти, якщо хтось з приватних інвесторів їхньої країни придбає «Ліверпуль» чи «МЮ». Перекладаючи з мови евфемізмів – «ідіть і купіть».
З країн, які ще теоретично могли б дозволити вкластися на державному рівні, лишаються Кувейт та Бахрейн. Однак останній не надто охоче інвестує у футбол (єдина покупка – клуб «Париж» з французької Ліги 2), зосереджуючись на інших видах спорту, а Кувейт не має достатньо фінансів, щоб забезпечити тривалий топрівень «МЮ», та й власне потреби «відмиватися» через спорт.
Тобто, хоч інсайдів і припущень про можливих покупців «МЮ» купа, фактично його зараз не купує ніхто. Не дивуйтеся, що у переліку немає такого бажаного Девіда Бекхема – він сам фінансово очевидно не потягне придбання, його максимум – медійне обличчя якогось із консорціумів.
А це означає що? Що на фанатів «червоних дияволів» чекає ще один буремний рік. І немає жодної гарантії, що за його підсумками Глейзери нарешті залишать клуб. Тож фанати поки продовжують про це активно нагадувати.
Фото: Reuters/Phil Noble, Darren Staples, Xavier Bonilla, Jez Tighe, HOCH ZWEI, Cover Images/Global Look Press
