«В «Юнайтед» прогрес дорівнював нулю». Скандальне інтерв`ю Роналду – про кризу «МЮ» та критику від колишніх партнерів
Повний переклад першої частини.
Гучно анонсоване інтервʼю Кріштіану Роналду Пірсу Моргану нарешті вийшло. Журналістові було, вочевидь, недостатньо інтриги – тому 90-хвилинну розмову він розбив на дві частини по 45 хвилин.
Першу опублікував увечері 16 листопада – пропонуємо вичерпний переклад усього, що у ній наговорив португалець.
Жирним, де зʼявляється, виділені слова Пірса Моргана.
«Коли я приїхав в «МЮ», я думав, усе буде інакше. Усе, що я побачив, було таким, як і раніше»
Чому дав це інтервʼю, і чому саме зараз
Тому що, як на мене, вже час... сказати дещо. І тому що я люблю вас, Моргане. Ось так просто.
Про фанатів «МЮ»
Як я кажу багато-багато разів, фанати, я завжди говоритиму про них хороші речі. Вони – найголовніше, що є у футболі, ти граєш для них. Вони завжди на моїй стороні. Я відчуваю, що кожен раз, коли я кудись іду, коли я прогулююся вулицями, фанати підходять до мене і поважають мене за те, що я роблю для футболу, і для мене це – найважливіше у футболі. Фанати для мене – все.
Про повернення до «МЮ» та чутки щодо переходу в «Ман Сіті»
Ох, якщо чесно, я був близьким... Але, як ти знаєш, моя історія в «Манчестер Юнайтед», моє серце – ти відчуваєш те, як ці два поняття, які ти відчував раніше, роблять різницю. І, звісно, сер Алекс Фергюсон.
Тож я був здивований. Так само, як усі, але це було усвідомлене рішення. Тому що серце говорить, говорить гучно у той момент.
Про роль Фергюсона у поверненні
Я думаю, вона була ключовою. Вона зробила різницю у той момент, але я не можу бути щирим, якщо я не скажу, що я не був близьким до «Ман Сіті». Але, я думаю, я справді зробив усвідомлене рішення. Я не шкодував про нього. І, як ти згадав раніше, сер Алекс Фергюсон був ключовим у ньому.
Так, я говорив з ним. Він сказав мені: «Неможливо, щоб ти ішов у «Манчестер Сіті». І я сказав: «Окей, боссе». Тож я прийняв рішення, і, я повторюю, зробив це, усвідомлюючи, що це було хороше рішення.
Про його повернення на «Олд Траффорд» із дублем
Ох, це відчуття було неймовірним. Але не лише у день гри, я відчував ще за тиждень до того, що все змінилося. Світ говорив про мене, Кріштіану: «Він удома, там, де йому місце». Тож це був особливий момент – бути знову у «Манчестер Юнайтед», грати для наших вболівальників, і, звісно, забити двічі було найкращою гостинністю, з якою мене приймали на «Олд Траффорд». Це був памʼятний день, і надзвичайний день. Так, «Віва Роналду», моє повернення… мені подобалося це чути, як я сказав, фанати для мене – це все.
Про рекорд з продажу футболок, який раніше належав Мессі
– Дві речі сталися, можливо, у проміжку 24 годин з моменту твого повернення в «Юнайтед». Перша – ти побив рекорд щодо продажу футболок за 24 години. Ти переграв хлопця з «ПСЖ», якого звати Мессі. Ти радий цьому?
– Звісно, я був радий. Як ти знаєш, я не женуся за рекордами, рекорди женуться за мною, тож це добре. Ще один у моїй книзі.
– Інший рекорд – твіт, яким «МЮ» оголосив про твоє повернення, був найбільш вподобаним в історії твіттера.
– Це чудово, як я казав тобі раніше, це був хороший момент. Ніхто не очікував, тому що усе змінювалося, здається, за 72 години. Бо – або ти плануєш, або вони говорять – не лише «Манчестер Сіті», але й інші клуби теж, говорять про тебе, що «ти зміниш «Ювентус» на інший клуб.
Але «МЮ» навіть не був там, не був серед цих клубів. Але... здивували усіх, навіть мене, якщо чесно.
Про відсутність прогресу в «МЮ»
Пірсе, якщо чесно, коли я підписував контракт з «МЮ», я думав, що все змінилося, тому що пройшло 13 років. Я був у «Реалі» девʼять років та три – в «Ювентусі». І коли я приїхав, я думав, усе буде інакше, знаєте, технології, інфраструктура й усе. Але я здивувався, неприємно здивувався, скажімо так, тому що усе, що я побачив, було таким, як і раніше.
І Манчестер був такий самий у той момент. Як ти казав, що Оле звільнили, Майкл Керрік очолив команду на два матчі. З «Вільярреалом» та на виїзді з «Челсі». І усе відбувалося так швидко, але мене це дуже здивувало, нестабільність у клубі.
Вони зупинилися в часі, на мою думку – це те, що вразило мене. Я не очікував. І поволі-поволі вони почали змінювати навіть вікна, підписувати нових гравців, і це було важко, важко для мене, бо я не очікував такого.
Я був здивований. Я думав, коли підписував контракт, що вони придбали у той рік Санчо, Варана та мене, і що справи підуть так, як мають іти в Манчестері. Сер Алекс Фергюсон залишив велику порожнечу в клубі. І не лише сер Алекс Фергюсон – людина, яка, як я думав, робила різницю, президент Девід Гілл, теж дуже, дуже хороша людина. І структура довкола сера Алекса Фергюсона була також дуже важливою.
Тож я знав, що «МЮ» вже не такий. Але я не думав, що різниця буде настільки суттєвою. Такі великі речі, які відбуваються усюди за останні 10 років, і це мене здивувало більше, чесно кажучи.
– Це були дрібниці, такі як басейн для гравців, сауна, уся ця інфраструктура, нічого не змінилося з моменту, як ти пішов у 2009-му?
– Нічого не змінилося. На подив. Не лише басейн, джакузі, навіть зал.
Навіть деякі моменти в технологіях, кухня, кухарі – яких я дуже поважаю і які дуже, дуже приязні люди – але вони зупинилися в часі. Це дуже мене здивувало, я думав, що я побачу зміни, інші технології та інфраструктуру.
Але, на жаль, ми бачимо багато речей, які я бачив, коли мені було 20, 21, 23. Це мене дуже здивувало.
На мою думку, в «Юнайтед» прогрес дорівнював нулю. Якщо порівнювати з «Реалом» та навіть з «Ювентусом» – вони слідують за усім світом. Тож технології, особливо щодо тренувань, харчування та умов, щоб їсти правильно та відновлюватися краще, ніж раніше – здивували мене. Манчестер, якщо зараз порівнювати з цими клубами позаду, як на мене, що мене вразило.
Клуб такого масштабу повинен бути на верхівці, на мою думку. На жаль, це не так. Вони не на цьому рівні. Але, я сподіваюся, у наступні роки вони зможуть досягти цього топрівня.
«Глибоко всередині я ніколи не вважав Рангніка босом»
Про Ральфа Рангніка
Я не знаю, що відбувається, але з тих часів, як пішов сер Алекс Фергсон, я не побачив жодного розвитку в клубі, прогрес дорівнював нулю.
Наприклад, є цікавий момент, що такий клуб, як «Манчестер Юнайтед», після звільнення Оле запросив спортивного директора Ральфа Рангніка – крок, який не зрозумів ніхто. Цей хлопець – навіть не тренер. Великий клуб рівня «МЮ» запрошує спортивного директора – це здивувало не тільки мене, а й увесь світ.
– Вони здалися тобі недостатньо амбіційними, коли замінили Оле-Гуннара Сульшера. Багато фанатів любили, але він очевидно не вів до великих титулів, які хотів і до яких звик «Юнайтед». І запросили Ральфа Рангніка, ти чув до цього про нього?
– Ні, звісно, ні. Ніхто не чув. Люди, з якими я спілкувався, ніхто не знав, хто він. І раптом він...
– І раптом він… Ти звертався до нього «бос»?
– Звісно, я поважаю, як маю до нього звертатися. Зрештою він зайняв посаду. Усіх тренерів, які були у мене впродовж карʼєри, я називав «бос», тому що вони займають посаду, яка цього вимагає.
Але глибоко всередині я ніколи не вважав його босом, тому що я бачив моменти, з якими ніколи не погоджувався.
Про критику з боку Рангніка
Якщо чесно, це щось, чого я не розумію. Нові тренери, які приходять, вони думають, що знайшли останню кока-колу в пустелі, а це означає, що я не розумію футбол, який люди винаходять багато-багато років.
Я поважаю будь-якого тренера, усі різні підходи, різні думки, різну ментальність, але є моменти, коли ти не погоджуєшся. Я завжди такий по життю. Я завжди був поруч із найкращими тренерами у світі: Зіданом та Анчелотті, Моурінью, Фернанду Сантушем, Аллегрі. Тож я маю трохи досвіду, бо вчився у них.
І коли ти бачиш деяких тренерів, які приходять, що вони хочуть революцію у футболі – я не погоджуюся, я маю власну думку. Вони погоджуються чи ні, вони заперечують, але це частина роботи, тому що, зрештою, я у клубі для перемог. Зі своїм досвідом, я хочу допомагати, як завжди. А деякі тренери це не приймають, хоча це частина роботи.
Він не розумів, що робив. Він був знайомий із клубом, це добре. Але він не розумів масштабів клубу зсередини, історії клубу. Що здивувало мене ще більше.
Про стосунки зі Сульшером
Я люблю Сульшера. Я думаю, він класна людина. Те, що я тримаю в серці – це серця людей. І Оле для мене – топлюдина.
Тренер? Звісно, ні – він не знаходив те, що шукав. Це важко. Важко приймати клуб після сера Алекса Фергюсона, але він провів хорошу роботу. Треба набагато більше часу.
Я ніколи не сумнівався, що він буде хорошим тренером у майбутньому. Це був хороший досвід. Мені було приємно працювати з ним, нехай і недовго. Але коли ви звільняєте Оле Сульшера, його треба заміняти топтренером, а не спортивним директором.
Про ментальність молодих гравців «МЮ»
В усіх чемпіонатах у світі наймолодші не такі ж, як моє покоління. Але ми не можемо звинувачувати, тому що це частина життя. Нові технології відволікають їх раз по раз. Вони не такі, вони слухають, але використовують обидва вуха – в одне вухо влетіло, в інше вилетіло.
Тож мене це не дивує, але водночас трохи бентежить. Тому що якщо перед ними є найкращі приклади, і вони хоча б не наслідують те, що робив ти, – це дивно. Памʼятаю, як у свої 18, 19, 20, я завжди стежив за найкращими гравцями, якими були Ван Ністелрой, Фердінанд, Рой Кін та Гіггз – ось чому я досяг такого успіху та довгої карʼєри. Тому що я стежу за своїм тілом, своєю ментальністю, своєю головою. Тому що я бачив цих хлопців і вчився у них.
– Якими футболістами у світі ти захоплюєшся за їхню ментальну силу, їхній підхід?
– Це важке питання. Усе, що я можу сказати – що я бачу своїми очима. Якщо спитати мене, що я бачу в «МЮ», я, напевне, згадаю Далота. Діого Далот – приклад. Він молодий, але він дуже, дуже професійний. І я не сумніваюся, що він матиме довгу й успішну карʼєру. Він молодий, розумний і дуже професійний.
Є ще кілька, але таких, як він, важко назвати. Можливо, Лісандро Мартінес та Каземіро, але йому вже за 30 – тож я скажу, що Далот.
Поради для молодих гравців
Я не з тих, хто любить роздавати поради, тому що надаю перевагу просто бути прикладом. Тому що я приклад. Я тут кожного ранку й роблю усе те саме. Я, напевне, першим приїжджаю на базу й останнім їду. Думаю, деталі говорять самі за себе. Ось чому я кажу, що подаю приклад.
«Скажімо їм прямо, будьмо чесними з дітьми. Скажімо, що Анхель пішов до раю»
Про смерть дитини
Спочатку Джорджина приїжджає додому, й діти починають питати, а де інша дитинка? де інша дитинка?
Звісно, з Кріштіану (найстарший син – прим.) я мав розмову, тому що йому 12, він вже все розуміє, і ми з ним добре поговорили. Ми разом поплакали у його спальні. І це щось – він не зрозумів і зрозумів водночас, він був трохи спантеличений.
Щодо інших дітей, спочатку вони почали питати: «Мамо, де інша дитинка блаблабла», – бо у неї був трохи завеликий живіт, бо була двійня, це було важко. І через тиждень я кажу: «Скажімо їм прямо й будьмо чесними з дітьми. Скажімо, що Анхель, це його імʼя, пішов до раю».
Це було краще сказати саме таким чином, і ми почали так говорити. І діти завжди розуміють. Коли ми кричимо за столом, вони кажуть: «Тату, я зробив це за Анхеля». І вони вказують на небо…
Мені це найбільше подобається, тому що це частина їхнього життя. Я не збираюся брехати своїм дітям, а буду казати правду. Це був важкий процес, але так само я став більше батьком, більш дружнім з ними. Вони стають ближчими до свого тата, як і я також з Джорджиною.
Я став більш дружнім із Джіо. Я, звичайно, був другом, але я став більш добрим до неї та для своїх дітей. І я почав дивитися на життя з іншої точки зору… Останні шість місяців – це були найважчі моменти. Мій тато помер, через це мені довелося прожити останні пів року.
Прах дитини зі мною, як і мого батька. Вони тут, у будинку. Так, це щось, що я хотів би зберегти до кінця свого життя і не викидати в океан чи море. Я бережу його, він поруч з моїм батьком. У мене є невеличка церква, капличка. І там я бережу своїх батька та сина.
Я постійно спілкуюся з ними, і вони завжди поруч зі мною. Вони допомогли мені стати кращим чоловіком, кращою людиною, кращим батьком. Я дуже пишаюся посланням, яке вони мені відправили, особливо мій син.
Про підтримку королівської родини після смерті сина та клубів-суперників
– У тебе була надзвичайна реакція з боку футбольних фанатів. Звісно, «МЮ», але, думаю, ти був вражений не лише підтримкою фанатів «Ліверпуля», а й тим, що вони на 7-й хвилині заспівали You“ll Never Walk Alone. Що ти відчував, коли почув це?
– Я ніколи такого не очікував. Ніколи. Я маю нагоду зараз подякувати усій англійській спільноті за те тепло, яким вони мене підтримали. Не лише «Ліверпуль», а й уся Англія.
Я отримав листа від королівської сімʼї також. І це мене дуже вразило. Ось чому я кажу, що дуже поважаю англійську спільноту, англійців, тому що вони до мене були дуже добрими. І у цей важкий момент мого життя підтримка була неймовірною.
Те, як вони поставилися до мене та моєї родини у цей надважкий момент, я скажу прямо в камеру: «Дякую, дякую усьому англійському суспільству, яке допомогло мені у той момент».
Про подальші плани щодо дітей, повернення на поле після смерті сина та можливе весілля
Я не думаю зараз, що планую ще дітей. Думаю, поки досить, але ми ніколи не знаємо майбутнього, лише бог знає. Але зараз ми всі хочемо взяти паузу, щоб насолодитися цими, тому що вони маленькі.
Я завжди маю хорошу підтримку від своєї родини. І Джорджина сказала мені: «Йди, йди, грай, йди, насолоджуйся тим, що ти хочеш робити. Це допоможе тобі трохи забути цю ситуацію». Це було важко, але в той же момент це допомагає не думати надто про це, навіть просто якщо тренування було хорошим.
Футбол рухається так швидко – тренування, ігри, навіть національна збірна – ти навіть не встигаєш розібратися і сказати, що відбувається. Але це дуже допомогло, Джорджина дуже допомогла мені, щоб дати мені стабільність, сказати «слухай».
Ми допомагаємо один одному. І в неї були проблеми в молодості, через що вона тепер дивиться на життя іншими очима. Хоч і молода, але вона страждала. Вона народилася в Аргентині, у неї теж проблеми з родиною, вона жила одна. У неї цікаве життя, історія теж. І вона мені дуже допомогла.
Вона дуже зріла для свого віку, іноді ми допомагаємо одне одному. Коли я трохи зневірений, вона штовхає мене вгору, а я роблю це також у відповідь. Ми гарна пара, і ми допомагаємо одне одному, тому я дуже радий, що вона поруч.
Зараз я не думаю про одруження, але я бачу майбутнє, яке заслуговую, вона заслуговує. Зараз це не входить у мої плани, але в майбутньому – так, я хочу.
«Вейн Руні та Гарі Невілл – не мої друзі»
Про критику після повернення в «МЮ»
Останні чотири-п“ять місяців я відчув, що преса мене ще більше критикує. Іноді я не розумію чому. Навіть португальська преса дуже мене критикує. Я не розумію цього. Все ще вважаю, що заздрість – частина цього. Вони хочуть охопити багато речей, які допомагають сяяти іншим речам.
Але я 21 рік на вершині гри, тому я знаю усе, що мені треба, для мене це не проблема. Важко, коли ти трохи пригнічений, слухати цю критику.
Але є в мене хороша риса – я не люблю читати. Тому що я знаю, що у 90% випадків вони брешуть, вони сміття. Преса – вони сміття. Не всі. Але більшість із них не говорять правду. І вони брешуть, вони постійно брешуть і постійно нападають на мене та мою родину.
Вони завжди знаходять негативні речі проти моєї родини. Чому я буду читати це? Я знаю, що вони намагалися змусити мене почуватися погано, мене та мою родину. З чим важко впоратися, але, зрештою, я розумію. Але це дійсно дуже важко.
– Проблема у тому, що ти занадто відомий. Ти людина з найбільшою кількістю підписників на планеті в інстаграмі. Я щойно перевірив – 495 мільйонів підписників. Ти більше, ніж уся родина Кардашʼян разом!
– Це добре. Це добре. Я пишаюся цим. Це дуже багато для мене означає, тому що це значить, що я теж подобаюся людям. Я харизматичний. Я думаю – чому я номер один? Іноді я задаю це питання собі. Чому я, а не інший?
Чесно кажучи, не тільки тому, що я граю в хороший футбол. Це всі знають, але, думаю, інше теж відіграє роль. Ти маєш бути харизматичним, люди мають відчувати з тобою певний зв’язок. Я думаю, що гарна зовнішність також допомагає.
– Тобі не байдуже, коли люди тебе ненавидять?
– Мені не байдуже на людей, яким я подобаюся. Я не втрачаю час на людей, яким я не подобаюся. Вважаю, що це марна трата часу, ці люди не цікаві мені. Мені подобається бути в оточенні людей, які мене люблять. Я не витрачаю час на критику людей, які поруч зі мною. Колишніх гравців, наприклад.
Про критику від Руні та Невілла
– Один із твоїх найбільших критиків – і це мене здивувало...
– Мене теж...
– Це Вейн Руні, з яким ти так багато років успішно грав і був хорошим другом. Однак увесь цей рік, три чи чотири рази, він виходив й атакував тебе у медіа...
– Я не розумію. Тобі слід поставити це питання йому. Але я не знаю, я не знаю, чому він мене так сильно критикує, я не вірю, що він мені заздрить.
На диво, десь рік чи пів року тому він привіз своїх дітей до мене й запросив Кріштіану-молодшого поїхати до нього пограти у футбол. Я не розумію таких людей. Чи він хоче бути в усіх заголовках, чи то хоче нову роботу, чи ще щось.
– Може це заздрість, що ти досі граєш і досі в «МЮ»?
– Можливо, тому що він закінчив свою карʼєру після 30. А я досі граю на найвищому рівні. Я не казатиму, що виглядаю краще, ніж він. Що правда, але... Важко слухати критику та негатив від людей, з якими грав – наприклад, це також і про Гарі Невілла.
Люди можуть мати власну думку, але вони не розуміють усього, що відбувається. Наприклад, на тренуваннях чи навіть у моєму житті – вони повинні слухати не лише одну точку зору, вони також повинні слухати й мою точку зору. Тому що легко критикувати, якщо ти не знаєш усієї історії.
– Вони досі твої друзі?
– Вони не мої друзі, вони колеги, ми грали разом. Вони не приходять, ми не вечеряємо разом, наприклад. Але це частина мого шляху, вони продовжують мене критикувати, щоразу негатив. А я йду. Я продовжую свою подорож. І мені варто бути ближче до тих людей, які мене люблять.
Про підтримку з боку Роя Кіна та Ріо Фердінанда
Це багато значить, тому що я був з ними в роздягальні. Вони також є частиною мого шляху у футболі. Як я вже неодноразово згадував, для мене Рой Кін був найкращим капітаном. Ріо Фердінанд мені дуже допоміг. Він був моїм сусідом. Вони дуже, дуже хороші хлопці.
Не тільки тому, що вони добре відгукуються про мене, але й тому, що були там у роздягальні. Вони футболісти. Вони знають, як гравці думають і поводяться. І як це – слухати, як вас критикують колишні колеги чи товариші по команді, коли вони бачать лише одну точку зору.
– Ти відчуваєш себе зрадженим?
– Критикувати – легко. Я не знаю, може, якщо ти працюєш на телебаченні, то твоя робота – критикувати, щоб бути відомішим, я справді не розумію цього.
– Тобі здається, що вони використовують твоє імʼя заради уваги?
– Я думаю, що вони користаються цим, тому що вони не дурні.
Коли вони говорять про Кріштіану, вони знають масштаби, вони використовують моє ім’я. Це легко – коли ви говорите про Кріштіану, ви легко потрапляєте на обкладинку газети або навіть на телебачення.
Я розумію, тому що, як ти вже згадував раніше, я хлопець з найбільшою кількістю підписників у світі. Це не випадково.
– Тебе це все, напевне, ранить?
– Так, це ранило, але нема такого, щоб я погано спав через критику. Але чути це неприємно. Це трохи розчаровує.
Фото: Darren Staples/Global Look Press, Nigel Keene/Global Look Press, скриншоти, imago sportfotodienst/Global Look Press
