10 команд, які були надто хороші, щоб вилетіти з АПЛ
«Лестер»-2023 тепер у списку.
За 30 сезонів АПЛ турнір пройшов великий шлях від статусу змагання, яке могло лише мріяти про мільярдні доходи і куди, незважаючи на всі заходи безпеки після «Ейзеля» та «Хіллсборо», все ще боялися приходити люди до беззастережно найгрошової та медійної ліги світу. Фраза «АПЛ – найбільш конкурентна ліга світу» стала практично штампом. Найчастіше, кажучи її, мають на увазі, що тут навіть беззастережні фаворити рівня «МЮ» часів Фергюсона, «Челсі» при Моурінью або «Сіті» при Гвардіолі можуть втратити очки із завсідниками нижньої частини таблиці.
Однак думка про суперконкурентність може бути застосована і до ситуацій, коли з ліги вилітають команди, які, здавалося б, зовсім не повинні боротися за виліт. Цього сезону список таких вильотів поповнив «Лестер», який ще нещодавно боровся за Лігу чемпіонів, а тепер готуватиметься до ігор у Чемпіоншипі.
Про те, чому так вийшло і про попередників «лис» і йтиметься далі.
Варті згадки, але не потрапили до топ-10
«Манчестер Сіті», 1995/96 та 2000/01
Чому не потрапили. Тому що це зараз «Манчестер Сіті» – домінуюча сила в англійському футболі, а більшу частину 1990-х – 2000-х це був досить пересічний клуб із цілком пересічним складом при всій повазі до окремих яскравих гравців на кшталт Георгія Кінкладзе та Шона Гоутера.
«Іпсвіч», 2001/02
Чому не потрапили. З одного боку, команда стала п'ятою за сезон до вильоту. З іншого – ще за рік до того «трактористи» грали якраз у Чемпіоншипі. В АПЛ вони видали потужний дебют (Джордж Берлі став тренером року), але потенціал в того складу був посередній. Не дивно, що у другому сезоні завалили старт, коли грали у Кубку УЄФА, а потім ще й на фініші з календарем не пощастило.
«Болтон», 2011/12
Чому не потрапили. Тому що хоч і стали вже завсідником прем'єр-ліги, але склад на той момент був не настільки багатим на гучні імена, як у кращі часи при Семі Еллардайсі. Колись цей виліт мав статися, сезоном раніше, сезоном пізніше – яка різниця.
«Астон Вілла», 2015/16
Чому не потрапили. Влітку після порятунку віддали в «Ман Сіті» найкращого хавбека команди Делфа, а в «Ліверпуль» найкращого нападника Бентеке. Вилетіли б із ними – було б дивно, а так – логічно. Зрештою, навіть з цією парочкою «віллани» були лише 17-ми.
«Лідс», 2022/23
Чому не потрапили. Тому що цей склад просто не дуже класний. Враження від гри приблизно цих же гравців у найкращих матчах «Лідса» Б'єлси заважає об'єктивному сприйняттю. Але хто тут міг би потрапити бодай на лаву запасних у топ-6 клубах? Родріго? І, як і «Вілла»-2016, «Лідс»-2023 за рік до вильоту був 17-м. Складно говорити про несподіванку після такого флірту зі зниженням у класі.
***
А тепер – до десятки.
«Ноттінгем Форест», 1992/93
За рік до того: 8-е місце.
Зіркові гравці: Стюарт Пірс, Рой Кін, Стів Стоун, Ніл Вебб, Найджел Клаф, Тедді Шерінгем, Дес Вокер.
Історія падіння. Вже в першому сезоні АПЛ сталося падіння, котре навряд чи хтось міг передбачити. «Лісники» хоч вже й були далекі від часу, коли двічі поспіль перемагали у Кубку чемпіонів, але все ще були міцними середняками еліти – й до 8-го місця в останньому сезоні до створення АПЛ варто додати, що команда ще й грала у фіналі Кубка ліги.
На початку сезону у складі було одразу 5 гравців, які мали досвід виступів за збірну, а також Шерінгем та Стоун, котрих почнуть туди викликати незабаром, й Рой Кін, який вже вважався одним з найбільш цікавих «проспектів» британського футболу. Всю цю банду тренував легендарний Браян Клаф, а тому здавалося перейматися можливістю вильоту точно не варто.
Але після стартової й вельми обнадійливої перемоги над «Ліверпулем» завдяки єдиному в грі м’ячу Шерінгема все пішло не дуже круто. По-перше, самого Едварда («Тедді» він просив себе називати, бо варіант з «Едді» дуже не любив) продали до «Тоттенгема» вже у вересні (тоді трансферні вікна були вельми умовним поняттям). По-друге, пішов до більш заможної «Сампдорії» ключовий оборонець Дес Вокер – від запрошення фіналістів Ліги чемпіонів відмовитися не було складно. По-третє, перед тим сезоном змінилися правила – відтепер воротар не мав права брати м’яч в руки від свого гравця. Хтось до цього був готовий краще, хтось гірше, хтось – зовсім не був готовий. В 10 перших матчах сезону «лісники» пропустили 22 голи.
Після тієї перемоги над «Ліверпулем» вони програли 6 матчів поспіль, а вдруге виграли лише у 12-му турі. До нового року у них було лише 3 перемоги, після цього не врятував навіть класний відрізок у січні-лютому, коли вдалося виграти 5 з 7 матчів. Після цього почалася нова чорна смуга, не допомогли навіть усі старання Кіна, котрого включили до символічної збірної сезону (і це гравець команди, що посіла останнє місце). Влітку Роя за рекордну для Англії суму продали до «Манчестер Юнайтед», де він й став легендою.
Випадок з життя. Перед матчем з «Шеффілд Юнайтед», де треба було обов’язково перемагати, Браян Клаф оголосив, що піде у відставку по закінченню сезону. А потім просто пропав на кілька днів й самі гравці просто не знали, де знаходиться їхній тренер. Він з’явився лише за 5 хвилин до гри, коли команда вже готувалася вийти на поле, зі словами «Не хвилюйтеся, хлопці, я ж не хвилююся, як бачите». «Форест» поступилися з рахунком 0:2, а чимало британських ЗМІ згодом писали, що у тому сезоні у багаторічній боротьбі великого тренера із «зеленим змієм» Клаф програв.
Слова. Гері Банністер, форвард тієї команди: «У нас були проблеми з креативом, ми не знали, що робити з м'ячем. Ми пасували Марку Кросслі, а той виносив м'яч кудись подалі. Найчастіше м'яч знову повертався до нас, ми опинялися під тиском. Виноси Марка нам зовсім не допомагали. Ще минулого року пас воротареві означав початок атаки, а тепер Стюарту Пірсу, Браяну Лоусу або Гері Чарльзу доводилося підбирати м'яч біля свого штрафного майданчика і щось вигадувати».
Коли знову зіграли в АПЛ. 1994/95.
«Мідлсбро», 1996/97
За рік до того: 12-е місце.
Зіркові гравці: Жуніньйо Пауліста, Фабріціо Раванеллі, Браян Робсон, Марк Шварцер, Бранко, Емерсон.
Історія падіння. За рік до того «річники» вийшли до АПЛ, де без жодних проблем забезпечили собі місце в еліті й на другий сезон. Граючий тренер, легенда «МЮ» Браян Робсон вже майже не з’являвся на полі, але й без нього класних гравців у команді не бракувало. Чемпіон світу Бранко, його співвітчизник Жуніньйо, котрому навіть 165 сантиметрів зросту не заважали бути одним з найкращих в АПЛ, а ще надзвичайно талановитий атакувальний хавбек Бармбі.
Проблемою стало те, що цього клубу було замало. «Мідлсбро» до цього серйозно вклався у нову арену, тож треба було якось відбивати гроші. Вирішили це робити, запросивши нових «зірок». Хедлайнерами трансферної кампанії стали лідер «Ювентуса» Раванеллі, який тільки-но переміг із клубом в Лізі чемпіонів, та ще один бразилець – хавбек «Порту» Емерсон. За солоденьку парочку виклали 11 мільйонів фунтів – й почали чекати результату. Не сказати, що початок сезону віщував щось погане. Раванеллі зробив хет-трик вже у першій грі з «Ліверпулем» (так, знову, як і «Форест», майбутні невдахи починали сезон грою з «червоними»), а загалом за сезон забив 31 гол у всіх турнірах. Команда програла у другій грі «Челсі», а далі вибила 10 очок з 12 можливих, ніби все почало налагоджуватися.
Але потім сталася серія, де з 16 ігор у лізі «Боро» виграв лише одну. Команда виглядала розбалансованою на полі, де був занадто великий акцент на талановитих атакувальних гравців, що зовсім не відпрацьовували у захисті. З цим можна було жити у кубкових турнірах, де в окремо взятій грі завжди можна було сподіватися, що заб’єш більше за суперника, але в чемпіонаті все було дуже погано. «Мідлсбро» дійшов до фіналу обох кубкових турнірів того сезону, але програв обидва. В чемпіонаті ж команда після 20-го туру не була в зоні вильоту лише два тури, а у підсумку стала 19-ю, відставши від рятувальної 17-ї сходинки на 2 бали. При цьому, ліга зняла 3 очки з «Боро» за те, що грудневий матч із «Блекберном» команда попросила перенести в останній момент, посилаючись на епідемію грипу. Гру зіграли у березні, «річники» її виграли, але потім їм все ж зарахували технічну поразку.
Випадок із життя. За місяць до фіналу Кубку ліги «Мідлсбро» переміг «Лестер» на виїзді з рахунком 3:1, а Жуніньйо забив сам та віддав гольовий пас. У фіналі тренер «лис» Мартін О’Ніл, як він згадуватиме багато років потому, єдиний раз у кар’єрі попросив свого футболіста грати проти суперника персонально. Швед Понтус Комарк зміг обмежити бразильця та все одно на початку доданого часу Раванеллі вивів «Боро» вперед. Але за 2 хвилини до кінця молодий Хескі зрівняв рахунок, а у переграванні Комарк та «Лестер» були сильніші, здобувши мінімальну перемогу. Жуніньйо того сезону визнали найкращим гравцем АПЛ, але свій єдиний трофей в Англії – той самий Кубок ліги – він здобуде лише за 7 років, коли вже втретє за кар’єру опиниться в «Боро».
Слова. Крейг Хігнетт, хавбек тієї команди: «Половина команди любила Раванеллі, половина – ненавиділа. Фабріціо був одним із найкращих нападників, що я бачив, але він надто багатьом діяв на нерви. Він був егоїстичний у кожній своїй дії». Додамо, що перед фіналом Кубка Англії з «Челсі» форвард влаштував бійку із захисником Нілом Коксом, котрий висловив сумнів, що італієць, який тільки-но відновився від травми, готовий до гри. «Боро» поступився лондонцям 0:2.
Коли знову зіграли в АПЛ. 1998/99.
«Блекберн», 1998/99
За рік до того: 6-е місце.
Зіркові гравці: Кріс Саттон, Тім Шервуд, Тім Флауерс, Деміен Дафф, Стефан Аншо, Джейсон Вілкокс, Кіт Гіллеспі.
Історія падіння. Історія «Блекберна» у дуже загальних рисах нагадує те, що сталося зараз з «Лестером». Не таке давнє чемпіонство, боротьба за місця у єврокубках після цього – і раптове пониження в класі, коли цього, здається, ніщо не віщувало. Вікіпедія хвацько стверджує, що дехто розглядав перед тим сезоном «Роверс» навіть у якості другорядного претендента на титул. Це все ж перебільшення, яке могло стати реальністю хіба що, якби за 3 роки до початку того сезону власник «Блекберна» Джек Вокер не сказав тодішньому тренеру команди Кенні Далглішу «Нащо нам Зідан, коли в нас є Тім Шервуд?». Француз, якого «Бордо» був готовий віддати всього за 1,5 мільйони фунтів, навіть приїжджав до команди, але не сподобався власнику, тому трансфер було скасовано.
На початок сезону-1998/99 Далгліша у команді, яку він у 1995-му зробив чемпіоном, вже не було, але на тренерському містку була не менш цікава фігура у вигляді Роя Ходжсона. У складі були гравці/кандидати до збірної Англії та чемпіони-1995 Флауерс, Шервуд, Вілкокс та Саттон, котрий став одним з найкращих бомбардирів минулого сезону. Кіт Гіллеспі, який був одним з найталановитіших правих хавбеків ліги 90-х, майбутній переможець 5 кубків протягом року Аншо у центрі захисту, молодий але вже зрілий ірландець Дафф, який згодом буде основним навіть у «Челсі» Моурінью, інші ірландські збірники Макейтір та Карслі, а також Данн та Девіс, котрі згодом викликатимуться навіть до збірної Англії. Цей склад точно не мав займати 19-е місце.
Вже потім згадуватимуть, що другу частину минулого успішного сезону «Блекберн» провів значно гірше, ніж першу. Початок нового чемпіонату «Роверс» завалили по повній: 2 перемоги у перших 15 матчах. Ходжсона звільнили після 14-го туру, після чого Вокер, один з найбагатших бізнесменів Великої Британії, не пошкодував грошей, аби «викрасти» з «Манчестер Юнайтед» Браяна Кідда, асистента та, як тоді вважалося, можливого наступника Фергюсона. Ходжсон відмовлявся піти у відставку сам, до цього він відмовився від пропозицій очолити збірні Німеччини й Англії, до останнього вірив, що зможе виправити ситуацію. Не зміг – як не зміг цього зробити й Кідд. У центрі захисту не знайшлося рівноцінної заміни багаторічному лідеру захисту Хендрі, який повернувся влітку до Шотландії, а у атаці половину сезону через травми пропустив Саттон. Як виявилося, гра команди була занадто зав’язана на цій парочці, а у атаці ще й напарнику Кріса шотландцю Галлахеру теж дошкуляли травми. За іронією долі, виліт команда Кідда оформила саме після нульової нічиєї з «Юнайтед» у передостанньому турі.
Випадок із життя. Можливо, команда могла б врятуватися, якби у лютому 1999-го її не залишив той самий Тім Шервуд. Звісно, зараз те порівняння з Зіданом не на користь француза виглядає іронічно, але насправді Шервуд був одним з найкращих хавбеків АПЛ того часу. Тому попит на нього був навіть у не найкращий сезон – і «Тоттенгем» вирішив виплатити встановлені відступні 4 мільйони фунтів за хлопця, котрий в дитинстві вболівав за «Арсенал». Шервуд відмовився від пропозиції «Роверс» продовжити угоду, заявивши, що просто хоче бути ближче до своєї родини, яка мешкала в Херефордширі. Ближче, як показують Google Maps, на цілих 13 миль.
Слова. Власник клубу Джек Вокер у квітні 1999-го: «Я не розглядаю можливість потрапляння у перший дивізіон. Всі про це турбуються, але не я. Я твердо вірю, що з нами все буде гаразд». Знову у еліті «Роверс» зіграли вже після того, як Вокер помер.
Коли знову зіграли в АПЛ. 2001/02.
«Вест Гем», 2002/03
За рік до того: 7-е місце.
Зіркові гравці: Паоло Ді Каніо, Джо Коул, Майкл Керрік, Девід Джеймс, Джермейн Дефо, Фредерік Кануте.
Історія падіння. Насправді, коли вже вкотре дивишся на склад того «Вест Гема», то думаєш, що у тому році команда цілком могла посісти не третє місце з кінця, а третє місце з початку таблиці. Бо перераховані гравці лише найбільші зірки «молотобойців», а були ж ще, наприклад, супердосвідчені Найджел Вінтерберн, Томас Ржепка та Лес Фердінанд, Тревор Сінклейр, котрий влітку 2002-го їздив на чемпіонат світу, Лі Боєр, якому трохи не вистачило для цього, а ще надзвичайно талановиті Глен Джонсон та Антон Фердінанд, якого тоді ще не соромилися порівнювати з братом Ріо.
Вся ця банда навіть без Лемпарда, котрий ще влітку 2001-го пішов до «Челсі», наступного сезону здобула другий найкращий на той час результат клубу в АПЛ. Але далі було якесь стабільне запаморочення, не врятував навіть блискучий фініш, коли в 11 останніх турах команда виграла 6 разів, а програла лише одну гру. Перед останнім туром у «Вест Гема» було стільки ж очок, скільки й в «Болтона», але значно гірша різниця м’ячів і необхідність сподіватися не лише на свою перемогу, а й на втрату очок від конкурента. Сталося, як це часто буває, рівно навпаки – і самі не виграли, зігравши внічию з «Бірмінгемом», й «Болтон» переміг.
Це було шоком. Не лише через зірковий склад команди, просто ще й ніколи до того з АПЛ не вилітала команда, яка набрала 42 бали. Керівництво клубу так і не наважилося прибрати Редера протягом сезону, адже вже переконалося, що той здатен змінити настрій колективу. За рік до цього команда теж почала вкрай погано, але згодом розігналася і виправила ситуацію. Ймовірно, довіра до Глена могла бути й меншою, але такий вже (був) клуб «Вест Гем»: Редер був лише 9-м його тренером за всю історію, яка налічувала вже більше сотні років.
Випадок із життя. Втім, кінцівку сезону «молотобойці» вже ж провели з іншим тренером, легендою клубу Пітером Брукінгом. Справа в тому, що у квітні Редер втратив свідомість прямо під час гри з «Мідлсбро». Його відвезли до лікарні – й після гри, що закінчилася мінімальною перемогою лондонців, з’ясувалося, що у Глена пухлина мозку. Брукінг погодився замінити Редера, виграв наступні 2 гри, зіграв внічию в останньому турі, а влітку поступився місцем тому ж Редеру. На щастя для того, пухлина виявилася доброякісною і тренер зміг повернутися до роботи. Аби бути звільненим вже у серпні після невдалого старту вже у новій лізі. Він помре від цієї ж пухлини, але у 2021-му.
Слова. Майкл Керрік, хавбек тієї команди: «Вболівальники від нас відвернулися. Коли все було добре, вони просто фантастично нас підтримували. Але вони хотіли завжди бачити лише найкращу гру у виконанні «Вест Гема». Якщо щось йшло не так, як їм хотілося, вони дуже швидко давали знати про це. Фани зробили Гленна об'єктом ненависті. Хтось навіть кинув цеглу у вікно його будинку. Це вже вийшло за будь-які рамки».
Коли знову зіграли в АПЛ. 2005/06.
«Лідс», 2003/04
За рік до того: 15-е місце.
Зіркові гравці: Марк Відука, Алан Сміт, Пол Робінсон, Джеймс Мілнер, Джермейн Пеннант.
Історія падіння. Ніби нічого несподіваного у вильоті команди, що за сезон до цього стала 15-ю нема, еге ж? Але не в цьому випадку. Бо знову ж, як і у випадку з «Вест Гемом», список відомих гравців, що були в тому «Лідсі», значно більше. Як щодо чемпіону світу Роке Жуніора? Чи талановитих Карсона й Леннона, які згодом проб’ються до збірної? Або вже згадуваних раніше Вілкокса та Бармбі? А були ще легендарні для британського футболу Девід Бетті, Лукас Радебе (на честь його першого клубу отримає назву група Kaiser Chiefs), Іана Харта. У тому складі на початку сезону було 14 футболістів, котрі навесні 2001-го вийшли до півфіналу Ліги чемпіонів.
Втім, огляд на те, що відбулося у першості 2003/04, не дарма на одному з фанатських сайтів названо «A season from Hell». Головна проблема того «Лідса» була за межами поля. Пітер Рідсдейл, котрий був творцем тієї команди кінця 90-х – початку 2000-х, фактично вибудував фінансову піраміду, за якої клуб жив не за наявними грошима, а завдяки розрахункам на майбутні прибутки. І варто було не вийти до Ліги чемпіонів два роки поспіль, посівши в 2001 и 2002 роках зовсім непогані 4-е та 5-е місця, як клуб опинився у фінансовій кризі. На початок сезону 2003/04 борги сягали вже 100 мільйонів фунтів, тому слова вище про наявність на початку сезону гравців-півфіналістів ЛЧ – не випадковість. Довелося попрощатися з трьома з них, але ситуацію це не змінило. До цього додавалося, що ті, хто залишався, не могли не думати, де зрештою вони опиняться. Протягом сезону із клубом працювало два тренери, але більш промовистим є той факт, що головами правління «Лідса» встигли побувати три людини. І це при тому, що Рідсдейл пішов з клубу ще навесні 2003-го.
Команда вперше опинилася у зоні вильоту вже після 7-го туру, а після 10-го прописалася в ній до фінішу сезону. 19-е місце, втрата шансів залишитися вже після 36-го туру. Символічно, що офіційно пониження сталося 2 травня – рівно за 3 роки після того, як на поле «Елланд Роад» у першому півфіналі Ліги чемпіонів вийшли «Лідс» та «Валенсія». Команда, яка здавалася майбутньою домінантою АПЛ 2000-х, згоріла занадто рано. Коли «Лідс» наступного разу потрапив в АПЛ, то до завершення кар’єри в ній вже готувалися заявлені у складі на сезон 2003/04 гравці молодіжки «Лідса» Денні Роуз та Фабіан Делф. І лише Джеймс Мілнер продовжує виходити на поле й зараз, але, схоже, він переживе у футболі ще єгипетські піраміди – зрештою, пережив же піраміду Рідсдейла.
Випадок із життя. У тому сезоні «Лідс» пропустив аж 79 голів – і це при тому, що основним кіпером був Пол Робінсон, який вже дебютував у збірній, а запасним – Скотт Карсон, котрий зараз на контракті у «Ман Сіті». Ветерана ж Найджела Мартіна, якому тоді виповнилося вже 37 років, відпустили з легким серцем – контракт у нього добігав кінця вже за рік й перспектив тримати кіпера не було. Зрештою Мартін ще 3 роки буде основним у «Евертоні», два останні з цих років пропускатиме менше м’яча за гру і завершить кар’єру лише через травму. Що було б, якби він залишився у «Лідсі» тоді?
Слова. Денні Міллз, захисник команди: «За два місяці я пройшов шлях від місця у старті на відбірковий матч Євро-2004 до виключення з основної команди «Лідса». Я вважаю образою те, що менеджер поставив під сумнів мою підготовку і що, на його думку, я не повинен бути, ані на матчах, ані на тренуваннях». Денні фактично випхали у оренду на початку сезону до «Мідлсбро», аби хоч якось скоротити платіжну відомість.
Коли знову зіграли в АПЛ. 2020/21.
«Ньюкасл», 2008/09
За рік до того: 12-е місце.
Зіркові гравці: Майкл Оуен, Шей Гівен, Деміен Дафф, Фабрісіо Коллочіні, Обафемі Мартінс, Нікі Батт, Хонас Гутьєррес.
Історія падіння. Вже вкотре доводиться починати з того, що вище – далеко не повний перелік людей, вартих уваги. З того «Ньюкасла» на початку сезону, встигнувши зіграти 2 матчі, пішов Джеймс Мілнер. Менше 10 ігор зіграли нещодавній лідер захисту чемпіонського «Ліона» Касапа, Джоуї Бартон та Алан Сміт, від 10 до 20 – зовсім молодий Енді Керролл та більш досвідчені Кевін Нолан, Жеремі Нджитап та Марк Відука. Ця команда насправді могла б посперечатися зі кількістю зірок із тими «сороками», що виблискували у 90-х, не кажучи вже про менш статусну, але дуже бойовиту команду Боббі Робсона, що за кілька років до того грала із «Динамо» в Лізі чемпіонів.
Але майже всім цим зіркам бракувало двох речей, котрих не придбати навіть за найбільші зарплати: здоров’я та бажання грати. Втіленням проблем став найбільш зірковий футболіст тієї команди Майкл Оуен, якому перед сезоном, аби надихнути, віддали капітанську пов’язку – мовляв, у нас тут був вже один капітан-бомбардир від бога, давай тепер ти. Майкл забив 8 голів за сезон, але зіграв при цьому лише 28 ігор – і у значній кількості цих матчів був апатичним. Цікаво, що тоді саме Алан Ширер оформив виліт з командою у якості тренера – вже 5-го для «Ньюкасла» за сезон. Кіган, Хафтон, Кінейр, знову Хафтон, Ширер – і до початку міжсезоння власник клубу Майк Ешлі вже втретє призначив Хафтона. Божевільна гра у «гаряче крісло», що почалася з вересня, коли Кіган пішов, бо клуб, не поставивши його до відома, продав Мілнера та придбав майже за 6 мільйонів фунтів іспанця Хіско, про якого дворазовий володар «Золотого м’яча» взагалі ніколи не чув. А також здійснив ще один трансфер, про який трохи згодом.
Ешлі отримав конфронтацію з фанатами – й далі фактично загнав себе сам, у тому числі призначивши Ширера, аби відвести гнів вболівальників, бо не стануть же вони критикувати свого нещодавнього ідола. Призначення Алан отримав 1 квітня – і дійсно, його роботу інакше як жарт складно сприймати: 1 перемога у 8 матчах, схоже, назавжди відбили у нього бажання працювати тренером. Не працював з того часу тренером і Кіннейр: людина, в кар’єрі якої були 7 років роботи із «бандою психів» у «Вімблдоні», спеклася під тиском фанів і отримала серцевий напад вже за 5 неповних місяців перебування у «Ньюкаслі». Родзинкою стало рішення суду, за яким клуб мав виплатити Кігану 2 мільйони фунтів компенсації, чого Ешлі дуже не хотів робити.
Випадок із життя. Влітку 2008-го уругвайський хавбек Начо Гонсалес став гравцем «Валенсії». До того він за півроку у оренді в «Монако» зіграв лише 5 ігор, але з огляду на виступи гравця на батьківщині іспанці вирішили вкластися у його придбання. І, напевно, самі здивувалися, коли вже перед закриттям трансферного вікна отримали пропозицію від «Ньюкасла» щодо аренди гравця. Згодом, вже під час судового розгляду, стало відомо, що Кігана попросили дати оцінку гравцеві на основі нарізок з тим на YouTube (оцінка була негативною), а потім запросили Гонсалеса, не повідомивши про це тренера, якому усе ж сказали, що цей хлопець й буде заміною Мілнеру.
Слова. Террі Макдермотт, асистент Кігана, про телефонний дзвінок Кевіна у «Баварію», коли у клубі тренеру сказали, що є можливість придбати заміну Мілнеру: «Румменігге розреготався. Він розповів, що сьогодні вранці «Баварія» отримала електронний лист із «Ньюкасла» з пропозицією 5 млн євро за Швайнштайгера».
«Кевін, ми не могли перестати сміятися. Якби ви запропонували 50 мільйонів євро, ми б все одно його не продали – але 5 мільйонів?!», – додав Румменігге.
Коли знову зіграли в АПЛ. 2010/11
«Вест Гем», 2010/11
За рік до того: 17-е місце.
Зіркові гравці: Скотт Паркер, Роберт Грін, Демба Ба, Меттью Апсон, Марк Нобл, Вейн Брідж, Роббі Кін.
Історія падіння. І знову навіть поганий результат в минулому сезоні не віщував вильоту. Грін та Апсон з’їздили влітку 2010-го до ПАР у складі збірної Англії, у команді вистачало класних гравців, які грали до того та після того за національні команди своїх країн (про що казати, якщо люди калібру Кірона Даєра, Томаша Хітцльшпергера та Бенні Маккарті вважалися запасними). Нове керівництво клубу вирішило змінити тренера – замість Дзоли запросили Аврама Гранта, який за пару років до того грав у фіналі Ліги чемпіонів з «Челсі». Ніби логічний крок, не звинуватиш босів клубу і в пасивності взимку: коли вже йшло погано, взяли у оренду Роббі Кіна зі «шпор», Вейна Бріджа із «Сіті», Віктора Обінну з «Інтера» та Демба Ба, у якого перехід до топ-клубу ще був попереду, і який забив 7 голів у 12 матчах.
Але все це не врятувало від дострокового вильоту та 20-го місця за підсумками сезону. «Не пішло» з самого початку – 4 поразки на старті сезону, лише 1 перемога у перших 14 турах. Потім ніби виправились і почали чіплятися за результати, але на фініші 7 поразок у останніх 8 матчах не залишили жодного шансу. Не допомогла навіть чудова гра Скотта Паркера, який влітку 2010-го став найбільш високооплачуваним гравцем в історії клубу. «Молотобойці» відхилили пропозиції «Астон Вілли» й «Тоттенгема», Скотт віддячив – був названий журналістами найкращим гравцем року, потрапив до шорт-лісту від ліги, але це все мало такий саме ефект, як гра чудового оркестру на палубі «Титаніка». Влітку наступного року його все ж продали до «шпор».
Проблемою стало саме підписання Гранта. Він дозволяв собі запізнюватися на тренування, виглядав занадто розслабленим і після перших невдач, і далі протягом сезону. На початку сезону тренер легко дозволив піти лідеру команди Алессандро Діаманті (влітку 2012-го той стане срібним призером Євро), а рівноцінної заміни, що забезпечила б стабільний креатив в атаці, не шукав. У підсумку гравці в якийсь момент просто перестали слухати його, а дехто й сам почав забивати на дисципліну. Взимку намагалися запросити Мартіна О’Ніла з «Вілли», але той відмовився, коли про перемовини з ним стало відомо пресі. Довелося вилітати з Грантом, який не хотів йти у відставку. Потенціал тієї команди підкреслюють результати в кубкових турнірах: у Кубку Англії дійшли до чвертьфіналу, у Кубку ліги – до півфіналу, знищивши по дорозі чемпіонів того сезону з «МЮ» з рахунком 4:0.
Випадок із життя. Перед грою з «Арсеналом» Грант дав настільки незрозумілу й загальну установку, що самі гравці не знали, за якою схемою вони повинні грати. Роберт Грін згадував, що стояв з іншими у тунелі й запитав їх, яка ж схема, зо спричинило цілу дискусію між футболістами. У підсумку тренер сказав, що буде 4-2-4, але вже, коли гравці були на полі, заявив, що треба грати 4-5-1. Попри все «Вест Гем» тримав 0:0, а програв тому, що Грант вирішив випустити Жюльєна Фобера (один з найбільш дивних трансферів у історії «Реала») на правий фланг. Доки розбиралися, як тепер грати, «Арсенал» забив після комбінації саме на тому фланзі.
Слова. Анонімний гравець «Вест Гема» про те, що відбувалося у перерві матчу з «Вест Бромвічем» за рахунку 0:3 на користь суперника: «Менеджер спробував щось сказати, але Скотт Паркер перервав його і сказав: «Якого дідька?» Ви можете говорити, що завгодно, але в цьому нема сенсу. Щотижня ми робимо те саме. Ми виходимо, ми не організовані. Що ви збираєтесь сказати? Ми або заглядаємо всередину себе і щось витягуємо, або не турбуємося».
У другому таймі «Вест Гем» забив тричі і зіграв 3:3.
Коли знову зіграли в АПЛ. 2012/13.
«Фулгем», 2013/14
За рік до того: 12-е місце.
Зіркові гравці: Скотт Паркер, Дімітар Бербатов, Даррен Бент, Йон-Арне Ріісе, Деміен Дафф, Джон Хейтінга, Мартін Стекеленбург, Гіоргіос Карагуніс.
Історія падіння. У того «Фулгема», як і в «Лідса» за 10 років до цього, теж була своя велика історія з єврокубковим походом кількома сезонами раніше. Звісно, фінал Ліги Європи-2010 – це не півфінал Ліги чемпіонів, але все ж показник певного статусу клубу. З того часу вже встиг залишити команду тренер Рой Ходжсон, а з основних учасників того прориву залишалися лише Хангеланд та Дафф, що вже ставав запасним, але й без того в складі було чимало зіркових гравців. Новий власник клубу Шахід Хан, котрий придбав його у Мохамеда аль-Фаєда, був готовий інвестувати у новачків, але вийшло все погано.
Напевно, головна проблема у тому, що після цього «зіркових» треба було б додавати «у недавньому минулому». Так, Карагуніс був чемпіоном Європи, Бент та Бербатов (він пішов під час сезону) – топовими бомбардирами, Ріісе – зірковим латералем, але це все було далеко. Відверто провалився Стекеленбург – за кількістю пропущених голів того сезону «Фулгем» видав другий показник в історії ліги, рішення відпустити вільним агентом Марка Шварцера, котрий зрештою влаштувався у «Челсі», було відвертою помилкою. Не допомогли й зимові трансфери, зовсім провалився Мітроглу, якого брали на роль бомбардира-рятівника. В «Олімпіакосі» за півроку у нього було в чемпіонаті більше голів, ніж матчів, в АПЛ – 0 м’ячів в 3 іграх за півроку. 11 мільйонів фунтів за грека виглядали пограбуванням «коттеджерів».
Від рятівної 17-ї сходинки «Фулгем» відстав лише на 4 бали, ставши 19-м. І це при непоганому старті сезону (3 перемоги у перших 8 матчах й 13-е місце). Клуб встиг змінити трьох тренерів – починав Мартін Йол, потім у грудні-лютому його замінив екс-асистент Рене Меленстен, а вилітали з еліти вже з Феліксом Магатом. Хто додумався запросити у «Фулгем» відомого надвимогами до фізичної форми гравців тренера-ветерана, який до цього ніколи не працював за межами Німеччини – хороше запитання. Але 13-річна серія «Фулгема» без вильотів перервалася.
Випадок із життя. Футболістів «Фулгема» просто шокували тренування Магата, відомого фаната методик Лобановського. Ріісе називав їх кам’яним віком, де тренер міг збирати гравців на десяту ранку наступного дня після гри, змушувати просто бігати годину, а згодом призначити наступне тренування на час по обіді. Окремо гравців дивувала звичка переривати двосторонні матчі кожні 5 хвилин, аби пояснити тактику та як треба грати. Враховуючи досвід гравців, така манера поведінки й справді виглядала дивною. Зрештою сам Магат звинуватив у вильоті... екс-власника клубу аль-Файєда, але аж ніяк не себе.
Слова. Данні Мерфі, екс-гравець клубу: «Я запитав Хангеланда, чи дійсно Магат радив йому лікувати травму шматком сиру. Він відповів, що це правда. При цьому сир потрібно було обмакнути в алкоголь, а також подзвонити мамі як людині, яка тебе любить, щоб травма швидше зажила».
Коли знову зіграли в АПЛ. 2018/19
«Ньюкасл», 2015/16
За рік до того: 15-е місце.
Зіркові гравці: Джорджиньо Вейналдум, Мусса Сіссоко, Фабрісіо Колоччіні, Флоріан Товен, Тім Крул, Папісс Сіссе, Сейду Думбія, Александр Митрович.
Історія падіння. Друга поява «сорок» у цьому списку – і, судячи з останніх успіхів клубу та його планомірного розвитку, остання на довгі роки. Але тоді системності команді відверто бракувало. Команда ніби швидко оговталася після попереднього вильоту, одразу повернулася, встигла пережити й коротку епоху, коли здавалося, що Енді Керролл може стати наступним головним англійським бомбардиром, й засилля легіонерів з французького чемпіонату, а до того сезону підходила з амбіціями потрапити принаймні до першої десятки, де були ще в сезоні 2013/14.
Влітку на посаду тренера запросили досвідченого Стіва Макларена, склад посилили талановитими Вейналдумом й Митровичем, за яких віддали сумарно понад 27 мільйонів фунтів, ще 12 виклали за майбутнього чемпіона світу Товена (і це для того, аби взимку повернути його у оренду до «Марселя»). Серед інших новачків, наприклад, був Айвен Тоуні, який вже почав ставити, але заробляв не настільки, аби це когось хвилювало. Залишился харизматичні лідери в кожній лінії – Крул, Колоччіні, Товен, Сіссе. І от всім цим зіркам в підсумку забракло 2 очок, аби стати 17-ми й випередити ненависних сусідів з «Сандерленда» – ті вилетять за рік, давши привід зацікавитися собою Netflix.
«Ньюкасл» не врятувала навіть серія з 6 ігор без поразок на фініші, під час якої зіграли внічию з «Сіті» та «Ліверпулем», а у останньому турі розгромили «Тоттенгем» 5:1. Роковою стала нічия у передостанньому турі з «Віллою»: до цього «сороки» вже й вистрибнули з зони вильоту, але після цього знову опустилися туди. Втім, точніше буде сказати, що роковим став старт сезону – перша перемога прийшла лише у 9-му турі. Але на цей же статус можуть претендувати й матчі з тим самим «Сандерлендом» – 1 очко з 6 можливих. Зірки «Ньюкасла» значно краще налаштовувалися на топових суперників. Не дивно, що найбільш цікаві футболісти того складу й опинилися у топ-клубах – Сіссоко в «Тоттенгемі», а Вейналдум у «Ліверпулі».
Випадок із життя. Після березневої поразки від «Борнмута» терпець в Майка Ешлі закінчився, він звільнив Макларена та запросив Рафу Бенітеса, з котрим й був пов’язаний ривок на фініші. На той момент футболісти в команді вже настільки зневірилися, що просто не повірили керівництву клуба, коли почули, що новим тренером буде Бенітес. Вони думали, що це обіцянка, яку їм дають, аби просто відволікти та хоч ненадовго підійняти настрій. У перших 4 матчах за Бенітеса теж не могли перемогти, але згодом стало краще. Що було б, якби іспанця запросили бодай у січні, коли його звільнили з «Реала» – невідомо, але є відчуття, що тоді команда все ж врятувалась би. Принаймні пристрасть команді він повернув – після поразки від «Саутгемптона» захисник Янмаат вдарив рукою об стіну та зламав палець.
Слова. Стів Макларен, тренер команди: «Це найбільш розчаровуюча команда, з якою я коли-небудь працював. Ми бачимо фантастичну гру від окремих людей на одному тижні і виглядаємо здатними обіграти будь-кого, а наступного тижня все навпаки – і ми можемо програти з різницею в п'ять чи шість м'ячів».
Коли знову зіграли в АПЛ. 2017/18.
«Лестер», 2022/23
За рік до того: 8-е місце.
Зіркові гравці: Юрі Тілеманс, Джеймс Меддісон, Джеймі Варді, Чаглар Сьоюнджю, Тімоті Кастань, Джонн Еванс.
Історія падіння. Нема сенсу переповідати детальний матеріал Костянтина Варварика про причини вильоту клубу, але давайте визначимо: у цієї команди й справді є багато спільного з попередниками.
Великий успіх за кілька років до того? Є, як і в «Блекберна», «Лідса», «Фулгема».
Місце в середині таблиці чи навіть у єврокубках в попередньому сезоні? Там, як у «Ноттінгема», «Блекберна», «Вест Гема»-2002.
Флірт із зоною вильоту за рік до того й небажання робити висновки? Теж є, адже на цю саму 8-му сходинку «Лестер» видряпався після вкрай невдалої першої частини сезону 2021/22. Власне, ще за 4 тури до фінішу були 14-ми, але видали серію з 10 очок з 12 можливих. А так – їхнє місце могло бути десь там, де й в того ж «Лідса» чи «Ньюкасла».
Яскраво виражена трансферна помилка? І тут є – відпустити Шмайхеля і не знайти йому рівноцінної заміни було провальним рішенням. Не менш невдалим, ніж рішення «Ноттінгема» попрощатися з Шерінгемом, хаос у трансферній політиці «Лідса» чи та сама помилка «Фулгема» з рокіровкою Шварцер – Стекеленбург.
Занадто великий кредит довіри тренеру? І це є – Роджерс відверто пересидів у «Лестері», його можна було прибирати ще до квітня, але з цим запізнилися. Як запізнилися і в «Ньюкаслі» з Маклареном, у «Вест Гемі» з Грантом й, можливо, Редером. Історія останнього з тим, що він виправив за рік до того невдалий старт, а потім аналогічний трюк не вдався, взагалі виглядає майже ідентичною з лестерівською зараз. Хочеться вірити, що у Роджерса зі здоров’ям все буде гаразд.
І, звісно, занадто велика кількість гравців, які не мали відповідної мотивації. Тут занадто довго перераховувати подібні випадки.
Коли знову зіграють в АПЛ. Як бачимо, більшість попередників «Лестера» поверталися доволі швидко, за винятком «Лідса», котрий просто загнав себе у фінансову яму. Якщо зараз «лисам» вдасться провести грамотне трансферне вікно, позбувшись немотивованих гравців та залучивши новачків, що будуть такими саме голодними до футболу, як колись Варді, то чом би й не вже через рік?
Фото: АПЛ, This Is Football, Ian Hodgson/Global Look Press, Alan Walter/Global Look Press, The Sun
