Донецька «Баварія». Чим сезон УПЛ нагадує німецький
Дмитро Литвинов – із порівнянням непорівнюваного.
Розв’язка Бундесліги в сезоні 2022/23 вже зараз вважається однією з найбільш драматичних в історії німецького футболу. Те, скільки разів змінювався лідер цього сезону та те, як програла титул «Боруссія» – це просто фантастика. І жарт, що дортмундцям просто не пощастило, що не було ще одного туру, бо тоді вже «Баварія» у ньому втратила б свій шанс на перемогу, виглядає не таким і жартом.
Але жарти жартами, а насправді за емоціями враженням від німецької першості та чемпіонської інтриги в ній дуже нагадують враження від українського сезону. Звісно, мова не про сам рівень учасників і не про загальний рівень їх опонентів. Але не полишає емоційне відчуття, що в цьому сезоні і в Німеччині, і в Україні не було команди, яка заслуговувала б на чемпіонство.
У німців протягом сезону лідерами встигла побувати трохи більша кількість команд. Після 5-го туру жовту майку лідера у «Баварії» перехопив «Фрайбург», а вже після наступної гри на чолі таблиці опинився «Уніон», котрий тримався першим ще після 12-го туру. Втім, реальних кандидатів на фініші було двоє, якщо не чути сумні зітхання фанів «Лейпцигу»: з моменту приходу на посаду тренера Марко Розе після 6-го туру саме ця команда набрала більше за всіх очок в чемпіонаті. Але зрештою все одно відстала на 5 очок від дуету лідерів.
Нічого не нагадує? Так, в УПЛ лідерами встигли побувати лише «Дніпро-1» та «Шахтар», але була ще й «Зоря», котра видала дуже серйозний сезон, встигнувши примусити фанів і не лише їх згадувати чемпіонські часи 1972-го.
І, як у Німеччині в гонці симпатії багатьох нейтральних були за «Боруссію», так і в Україні, здається, вистачало людей, які бажали перемоги «Дніпру-1». Так, попри все розуміння природи появи цього клубу та особисті почуття до його реального власника.
Одним після стількох років домінування в українському футболі двох звичних лідерів хочеться бачити із золотими медалями когось іншого, байдуже кого. Другі просто за інерцією вважають, що «Шахтар» – команда легіонерів-мільйонерів, а отут же наші прості хлопці (а що у «Дніпра» насправді легіонерів більше – ну хто на такі дрібниці звертає увагу).
Додайте до цього суддівські скандали за участю «Шахтаря», постійні переноси його матчів та враження, що його гравці часто виходять на ігри вже думаючи, що якось суперник зрештою розсиплеться, ми ж «Шахтар», а ви хто такі. Це все – за винятком хіба що переносів – дуже нагадує виступи «Баварії» у цьому сезоні, причому і за Нагельсмана, і за Тухеля. Юліану вдавалося налаштовувати команду на єврокубки, а от з внутрішніми змаганнями все було складніше. Томасу не вдавалося й цього – принаймні, за стандартами «Баварії».
От і в «Шахтаря» найкращі матчі в сезоні були прибережені для єврокубків, а в УПЛ дуже часто бракувало й емоційного ресурсу, й вміння зламувати захист суперників. І через це зараз не виникне подиву, якщо навіть після титулу з Йовічевічем попрощаються.
Бо зрештою у клубу, що вважає себе великим, має бути розуміння того, що не лише результат, а й гра повинна впливати на оцінку сезону. Особливо в турнірі, де ти за визначенням й справді краще абсолютної більшості суперників.
При цьому, рішення прибрати Нагельсмана саме посеред сезону було відверто невдалим. Це ще більш розкололо команду, розхитавши її емоційно – і те, що конфлікт Сане й Мане стався після цього – не випадковість. Там і так були й ті, кому подобався Юліан, і ті, хто хотів його зміни, але навряд чи навіть самі футболісти могли подумати, що ця зміна станеться посеред сезону. І коли до клубу приходить настільки системний тренер як Тухель, котрий перебудовує під свої вимоги весь клуб, то це все не може не викликати додаткову турбулентність.
Тому не дивно, що майже одразу після закінчення гри у Кельні, після якої довго показували радісних Кана та Саліхаміджича, Bild оприлюднив інформацію, що обом легендам «Баварії» доведеться піти з клубу. Простіше кажучи, їх звільнять. Якраз через помилки, допущені перед сезоном та під час нього. І мова не лише про результати за Тухеля, при якому вилетіли абсолютно безпорадно і з Ліги чемпіонів, і з Кубка Німеччини.
Мова насамперед про непрофесіоналізм менеджерів, котрі спочатку максимально повірили в одного менеджера, а потім, коли ситуація ще не виглядала катастрофічною, вирішили, що можуть все змінити одним геніальним рішенням. Помилки ставалися і до того, і за них теж відповідальні Кан і Саліхаміджич. Бо коли ти спочатку ввалюєш у запрошення того ж Нагельсмана десятки мільйонів євро, а потім звільняєш його і отримуєш титул лише тому, що суперник відверто емоційно «поплив», то зрештою маєш за це відповісти.
Як маєш відповісти й за втрату Левандовського, котрого легко відпустили, бо той таки Нагельсман не палав бажанням продовжувати працювати з поляком. Сюди ж відповідальність за те, що гравці поводились відверто непрофесійно, у діапазоні від тієї ж бійки Сане з Мане до Нойєра, котрий зламався, поїхавши кататися на лижах.
А ще – скандали зі зливом інсайдів з клубу у той же Bild. І, звісно, та сама безпорадність у вирішальних матчах, що була за Тухеля. Чи була б за Нагельсмана? Хтозна, але за тими іграми в Лізі чемпіонів, де «Баварія» дійсно була максимально налаштована на результат, здається, що в нього точно виходило краще контролювати колектив. 8 перемог у 8 матчах, в тому числі з «Барселоною», «Інтером» та ПСЖ – це дійсно вражаючий показник, котрий Юліан може використовувати при пошуках нового місця роботи.
У керівництва «Шахтаря» витримки більше, але, повторюся, у міжсезоння в Ріната Ахметова буде приводів для роздумів не менше. І якщо позиції Сергія Палкіна виглядають непохитними (зрештою, це все ж український футбол, де аби змінити менеджера, що здійснює операційну діяльність у топклубі, треба, щоб все було зовсім погано), то по Ігорю Йовичевичу можуть бути сумніви. І він, як і Нагельсман, матиме змогу вказувати на результат та хорошу гру в єврокубках. Але саме гра команди в чемпіонаті змушують замислитися у перспективах довготривалого союзу клубу та тренера..
Чи будуть зміни – побачимо зовсім швидко. А поки враження, що і «Дніпро-1», і «Боруссія» згаяли шанс, котрий може бути раз на десяток років. Програли самим собі, емоційному тиску та невмінню тримати удар бути фаворитами. Те, до чого «Баварія» і «Шахтар» звикли, те, з чим вони живуть роками.
Mia san mia, кажуть баварці.
«Справжній «шахтарський» характер не дає опускати руки», – каже Сергій Палкін.
В цьому чемпіонаті перемогла команда, яка помилилась передостанньою, кажу я.
«Шахтар» – чемпіон.
