Нічим не обтяжений. Озіл зарано закінчив з топфутболом, але все одно залишиться в історії
Кар’єра з відчуттям недомовленості.
Цей текст був вперше опублікований на Tribuna.com у лютому, коли у турецьких ЗМІ з’явилися чутки про намір чемпіона світу у складі збірної Німеччини завершити професійну кар’єру.
Сьогодні 34-річний Озіл оголосив про це офіційно після нетривалого і невдалого перебування у складі «Істанбул Башакшехір»: від початку сезону він взяв участь у всього лише семи офіційних зустрічах, не відзначившись жодною результативною дією.
***
У січні цього року Ріо Фердінанд ділився враженнями від гри Мартіна Едегора, лідера теперішнього «Арсенала». Легендарний захисник назвав норвежця перевиданням найкращої версії Месута Озіла. Людини, котра на той момент не виходила на поле з вересня – і не в «Арсеналі», а у скромному «Істанбул Башакшехірі». Людини, котра востаннє була незамінною хоч у якійсь команді ще в сезоні 2016/17, коли німцю не було й 30. Людини, про яку у лютому писали, що після заміни у матчі за той же турецький клуб Месут вирішив завершити кар’єру.
Звісно, останнє виявилося неправдою. Хлопчик з бідної турецької родини, в котрої не було грошей навіть на те, аби віддати малого в дитячий садок, не стане розривати контракт, що принесе йому щотижня 33 тисячі євро. Так саме, як він не поспішав розривати більш грошовиті угоди з «Арсеналом» та «Фенербахче». Це просто не в його системі цінностей. Та й бити горщики з клубом, котрий патронує сам Ердоган, просто не надто розумно, коли тобі ще можливо жити в Туреччині по завершенні кар’єри. А Озіл завжди був розумним – і насправді дуже сумно, що він дав футболу набагато менше, ніж хотілося б.
Фердінанд у тому ж інтерв’ю не скупився на компліменти і також порівняв Едегора з Моцартом. Втім, здається, що це порівняння більше підходить якраз для Месута. Він, звісно, не мав репутації такого вундеркінда, яку мав Едегор, і опинився у складі «Реала» в більш зрілому віці. Проте за самою манерою гри, звичками вільного художника, перепадами між періодами кипучої енергії та вайлуватого існування та разом з тим проявами справжнього генія Озіла точно можна було б порівняти з Вольфгангом Амадеєм.
Та й зрештою – ну, зіграв Едегор в 16 років за «Реал», а потім доріс до місця основного гравця у складі великого клубу – наскільки можна назвати «Арсенал» останніх років великим – лише у 22. Віці, в якому Озіл й опинився у Мадриді в 2010-му в якості основного гравця команди, амбіції котрої не порівняти з «Арсеналом»-2020. І на той момент у нього за спиною вже були 4 сезони у якості основного гравця в «Шальке» та «Вердері», а також статус головного плеймейкера збірної Німеччини.
Основним його зробила травма Міхаеля Баллака напередодні першості світу в ПАР. Згодом самі німецькі гравці тієї команди казали, що відсутність багаторічного лідера позначилася на їхніх діях у кращий бік – не треба було шукати весь час очима легенду, чекати на те, що та щось вигадає. Та й сам по собі тодішній Озіл навіть попри схильність іноді брати паузу в активності був більш динамічним гравцем, ніж вже віковий Баллак, що давало більше можливостей атаці. Після розгромів, влаштованих Англії та Аргентині у плей-оф, багато хто вже бачив німців майбутніми чемпіонами, але півфінал їм не вдався – програли іспанцям.
Проте турнір переконав «Реал» та Жозе Моурінью, що Месут може проявляти себе у великих матчах. Те, в чому потім дуже багато дорікали хавбеку. Дорікали, як на мене, не надто обґрунтовано – в його кар’єрі не бракувало ігор топ-рівня, де він був і корисним, і просто не гіршим за партнерів. Просто сама планка, задана Месутом, була надто високою, аби не були помітними ті моменти, коли в нього дійсно відверто не йшло.
Та навіть у тому ж 2010-му можна згадати, що ніякого плей-оф у німців могло б й не бути, якби не гол Месута у вирішальній грі третього туру в ворота Гани. М’яч став єдиним у матчі – і дозволив команді Льова оговтатися після поразки від сербів у попередньому турі, що поставила бундестім на межу катастрофи. Вже потім серби, дізнавшись про події в паралельній грі, розвалилися у матчі з Австралією, а тоді все могло піти зовсім іншим шляхом. Скажімо, той же Льов міг бути відправлений у відставку у разі невиходу з групи, а тоді б, можливо, не було б й чемпіонства у 2014-му.
Проте Месут забив – і історія склалася у тому вигляді, котрий відомий нам. А Озіл отримав заряд впевненості в собі – його не надто любили у Німеччині на той час. Справа була у тому, як він прощався з рідним клубом: із «Шальке» Месут пішов зі скандалом – хотів більше грошей і вимагав цього публічно. Така манера поведінки була незвичною для Німеччини того часу. І хоча клуб з Гельзенкірхена вже тоді мав підтримку від «Газпрому», але принципово не став йти на умови юного таланта.
Адаптація Озіла у Бремені, куди його продали на початку 2008-го, була важкою: лише один гол у весняній частині сезону, жодного асисту. Почалися розмови, що не такий він і талановитий, але вже у наступному сезоні юнак відповів. Озіл подекуди затьмарював багаторічного лідера команди Дієго, віддавши 15 асистів лише в чемпіонаті та допомігши «Вердеру» вийти у фінал Кубка УЄФА. «Шахтарю» там програли, але стало зрозуміло, що Дієго можна відпускати до «Ювентуса», гідна заміна є.
Втім, багатьох німців все ще бентежила манера гри Озіла, котрий міг протягом матчу взяти паузу, не спішив бігти у захист – в цьому сенсі інші молоді таланти того часу, Мюллер та Кроос, виглядали більш звично для німецької публіки. Так, віддає, так, може й сам забити, але це все у «Вердері», більш потужні команди такого не дозволяють. Перехід до «Реала» був викликом – і Месут впорався з ним.
Та команда Моурінью попри статус контратакувальної забивала дуже багато. Не в останню чергу – завдяки вмінню Месута розігнати швидку атаку. І коли зараз він у відповідь на питання «Як воно було грати з Роналду?» відповідає, що треба було б спитати в Кріштіану, як тому було грати з Озілом, то в цьому не так вже багато хвалькуватості. Німець та португалець класно відчували один іншого. «З ним було легко грати, бо я міг віддати йому два паси, а він робив дубль», – казав Месут якось раніше. За 3 сезони разом хавбек віддав на Роналду 27 гольових передач у всіх турнірах – для порівняння у Бензема за 9 спільних сезонів з португальцем лише на 4 асисти більше.
Звісно, передачі – профіль Месута, а не Каріма, але тут важливе саме порівняння продуктивності взаємодії. І не дарма Кріштіану казав, що його дуже розізлив трансфер Озіла в «Арсенал», бо саме Месут найкраще розумів рухи тоді ще лівого форварда. Сам трансфер здається дивним й зараз – суто з футбольної точки зору він виглядав сумнівно.
Флорентіно Пересу треба було відбивати гроші за трансфер Бейла, тому Месут, встигнувши відіграти пару матчів на старті сезону, пішов. Арсен Венгер обіцяв статус незамінного – і хавбек вирішив, що краще бути першим хлопцем у Лондоні, ніж «одним з» у Мадриді. Після переїзду Озіл сказав, що відчув, що тренер та керівництво «Реала» не вірять у нього – і якщо щодо Переса з цим можна погодитися, то щодо Анчелотті – зовсім не факт.
Карло, котрий очолив «Реал» влітку 2013-го, точно знайшов би місце Месуту – схожий Кака був же в його «Мілані» основним. Сам Месут на той момент вже показував, що може діяти і з флангу, тому уявити там теж можливо. Так, місця Кріштіану та новачка Бейла були недоторканими, але от якраз Бензема (11 голів в сезоні Ла Ліги до того та прізвисько «кота» від Жозе) міг би посунутися. Проте склалося як склалося – і Месут переїхав до Англії – і це стало помилкою.
В «Арсеналі» Месут опинився в «теплій ванні» – після Моурінью, котрий постійно вимагав від нього більшого, його тренером став Венгер. Арсен у свої останні роки в Лондоні вже не був таким винахідливим й мотивованим, як на початку кар’єри в Англії. Та й самі завдання, що він ставив, були меншими – вийти до Ліги чемпіонів, а не боротися за титул. Мовляв, що тут зробиш з цими російськими та арабськими мільярдерами.
Венгеру, схоже, навіть подобався цей імідж жертви великих грошей у англійському футболі – і разом з ним подібною психологією проникалися й гравці. Символічно, що в сезоні 2015/16, коли всі багатії посипалися й «Арсенал» отримав чудовий шанс перемогти, команда пропустила вперед «Лестер», котрий не надто переймався усіма цими грошима і просто грав у футбол.
Озіл продовжував віддавати асисти, навіть з позиції лівого хавбека, де його пробував Венгер, виграв три Кубки Англії, у тому ж сезоні 2015/16 віддав 19 результативних передач лише в АПЛ. Проте не полишає враження, що якби в нього були партнери трохи вищого рівня, то він міг би досягнути значно більшого. Найкращим з тих, з ким він грав у Англії, був Алексіс Санчес – класний гравець, але все ж на щабель нижчий, ніж ті, з ким Озіл грав у «Реалі». Та й сам чилієць зрештою бажав виграти щось більше й отримувати більше, тому й ініціював трансфер в «Юнайтед». Німця нібито все влаштовувало, він не вимагав (принаймні, публічно) посилити склад, робив свою справу, але… Все це було наче на автоматі, а після зміни Венгера на Емері почалися ще більші проблеми.
В системі Унаї не було місця для людини, яка зовсім вже не відпрацьовує у захисті. Тому спочатку він все частіше став замінювати Озіла в районі 70-ї хвилини, а потім взагалі залишав у запасі. І вже у поході до фіналу Ліги Європи-2019 Озіл не був провідною фігурою. Не змінилася на краще ситуація й після зміни Емері на Артету. Сам же Месут дав зручний привід для того, аби вивести себе зі складу без зайвої критики з боку фанів, коли відмовився скорочувати зарплату під час ковідного локдауну.
На тлі рішення піти зі збірної після провалу на ЧС-2018 та критики з боку фанів («коли ми перемагаємо, то я німець, коли програємо – то я турок»), схоже, що Месут з роками просто став більш нетерплячим до того, що йому не подобається. Можна вважати це зірковою хворобою, можна – прагненням до правди (вивід зі складу «Арсенала» дехто пов’язував з критикою Озілом політики Китаю по відношенню до уйгурів), можна – примхами примадони, котра вже не тягне.
Якби він пішов з Лондону у тому ж 2018-му чи хоча б за рік – краще було б всім. Але найбільш високооплачуваного гравця в історії «Арсенала», котрим Месут став на початку 2018-го, продовживши контракт на 3 роки, запрошувати ніхто не наважувався. Боялися і зарплати (350 тисяч фунтів на тиждень), і необхідності вписувати старомодного гравця у схеми – і все докотилося до розриву контракту на початку того ж 2021-го. Все, що було далі – агонія.
Попри всі слова любові до «Фенербахче» заграти там не вдалося: перший сезон вийшов просто невдалим, що списали на річний простій, другий вийшов посереднім. Так, було 8 голів в чемпіонаті, але половина – з пенальті. А головне Озіл просто випадав з гри у дуже вже значній кількості ігор – не дивно, що Жорже Жезуш відмовився від нього, сказавши, що час Месута пройшов.
Він все одно залишиться в історії не лише німецького, а й світового футболу. Порівняння з Зіданом та Бергкампом від того ж Венгера, біля трьох сотень асистів за кар’єру (одних лише асистентських хет-триків в нього було 8), титул чемпіона світу, переважно кубкові, але трофеї з «Вердером», «Реалом» та «Арсеналом», звання найкращого асистента Ліги чемпіонів, Кубка УЄФА, чемпіонатів світу, Європи, Бундесліги, Ла Ліги та АПЛ – все це було.
Але це той випадок, коли характер в якийсь момент став на перший план. Якби він трохи краще попрощався з «Шальке», то мав би кращий імідж на батьківщині з юності. Якби у «Реалі» був готовий адаптуватися під нову ситуацію, де вже не був би незамінним, то виграв би хоча б одну Лігу чемпіонів. Якби був готовий йти з «Арсенала» у клуб, де більші завдання та конкуренція, або був готовий змінювати манеру гри та конфліктувати з тренерами й керівництвом… Якби дійсно хотів щось довести в Туреччині, а не просто кайфувати від того, що йому знову поклали величезні за місцевими мірками зарплати в двох клубах поспіль…
…У своїй книзі Месут пише, що найбільше любить почуватися нічим не обтяженим, бо це почуття спрощує будь-який матч і він себе чудово почуває, коли немає потреби щось доводити світові.
У сучасному футболі так вже не працює. Ані на полі, ані за його межами, де легкі рішення – піти, коли з'являється конкуренція чи сидіти на місці, коли в тебе занадто велика зарплата – ведуть до того, що ти фактично закінчуєш кар'єру на топ-рівні вже у 30.
Фото: Andy Rowland/Global Look Press, Marcio Machado/Global Look Press, x99/Global Look Press
