Зідане, не поспішай. Чому Дідьє Дешам поїде ще на Євро-2024
Дмитро Литвинов – про роботу тренера чемпіонів світу.
«У Франції є дві дуже складні посади: президент країни та тренер збірної, адже 68 мільйонів людей думають, що вони впораються краще». Ці слова Емануеля Макрона, сказані в травні минулого року, дуже точно зображують психологічний тягар, котрий тоді ліг на Дідьє Дешама. Його рішення все ж повернути Карима Бензема до збірної обговорювали усі – і далеко не завжди відгуки були схвальними. Мовляв, зірковий форвард «Реалу» може зруйнувати клімат в команді.
Втім, у такому ж тоні до того роками обговорювали рішення Дешама відмовитися від Бензема. І якби на місці тренера була менш вагома фігура, ніж капітан команди, що виграла чемпіонат світу-1998 та чемпіонат Європи-2000, то тиск на нього чинили б ще більший. А так – і людина не з тих, на кого ти будеш давити, і сам Дешам з самого початку тренерської кар’єри зарекомендував себе як фахівець, котрий здатен на різкі вчинки, коли роблять щось проти його волі.
Достатньо згадати відхід з «Ювентуса», котрий він повернув до Серії А після Кальчополі – просто тому, що керівництво відмовлялося запрошувати тих, кого хотів бачити француз і нав’язувало гравців посередніх. Тоді Дешам пішов за два тури до кінця сезону, вже гарантувавши повернення в еліту. Так, згодом він зізнавався, що шкодує про це, але такий вже характер. І така впевненість у собі – протягом років, коли він не викликав Бензема, Дідьє не лякали ні написи «расист» на дверях будинку, ні повідомлення преси, що він опинився у «чорному списку» ІДІЛ.
І тому він справді на своєму місці. Місці, котре хотів обійняти кілька років ще до 2012-го. Обійняти не як екс-лідер збірної, а тому що має достатньо якісне резюме для цього. І коли 23 червня 2012 року збірна Франції на «Донбас-Арені» програла іспанцям у чвертьфіналі Євро, а за 3 дні потому Лоран Блан був відправлений у відставку, то справді було важко знайти французького фахівця з більш вражаючим послужним списком. Фінал Ліги чемпіонів з «Монако», коротка, але вдала робота в «Ювентусі», титул чемпіонів у 2010-му з «Марселем», що не вигравав золото до того 18 років – з часів, коли сам Дешам був там у складі.
Саме Дешам у червні 2010-го після провалу Франції на чемпіонаті світу першим сказав, що новим головним буде Блан. Тоді це сприйняли як інсайд, що стався через те, що сам Дешам був серед кандидатів, але відмовився на користь товариша – не був готов залишати «Марсель», не спробувавши сили у Лізі чемпіонів. Але тоді ж Дешам сказав фактично програмні слова: «Для мене дуже важливо, щоб французький футбол цінувався у світі. А після провалу, котрий бачили у кожному куточку планети, його цінність набагато впала і тому я почуваю себе дуже погано».
Протягом наступних двох років Дешам відмовляв «Ліверпулю» та «Ромі», клубам більш статусним за «Марсель», кажучи, що не готовий кинути клуб. Лояльність – ключове слово у характері Дідьє. І від гравців він вимагає такої самої лояльності до себе. Тому міг ще у Франції спокійно відправити у дубль Жиньяка, який дозволив собі неправильну реакцію на невключення в основний склад. А за кілька днів, коли гравець вибачився, повернув його – і потім Жиньяк був основним в нього ще й у збірній на Євро-2016.
І тому Дешам залишив «Марсель» лише заради головної команди свого життя. Залишив, хоча мав контракт ще на 2 роки і його ніхто не виганяв, навіть попри 10-е місце в таблиці. Бо пам’ятали і чемпіонство, і те, що було чимало травм в тому сезоні, і зрештою, що навіть у поганий рік «Марсель» примудрився виграти Кубок ліги.
У французькій федерації футболі з того часу і до 2022-го лише одного разу серйозно думали над тим, хто буде наступником Дідьє – напередодні матчів плей-оф відбору до ЧС-2014. Але тоді Дешам втримався – оперативно провів роботу над помилками, змінивши після київських 0:2 п'ять людей стартовому складі і розгромив Фоменка. Федерація віддячила – після паризьких 3:0 Дідьє отримав пропозицію підписати контракт терміном до літа 2016-го. І з того часу такі продовження стали фірмовим знаком у його співпраці з ФФФ: заздалегідь, але лише на один цикл після поточного.
Так було до цього року.
Бо 10 років – це дійсно серйозний термін. Якщо не враховувати Гастона Барро, котрий протримався то у складі тренерського комітету, то сам, у збірній з 1919 по 1945 роки, то більше за Дешама з Les Bleus не працював жоден тренер в історії. І на тлі того, що на Євро Франція вилетіла вже у 1/8-ї фіналу, а згодом могла реально вилетіти з елітної групи Ліги націй, претензії до Дешама лунали все голосніше. З огляду на справжню епідемію травм напередодні турніру очікування від команди були дуже стриманими і здавалося, що після поїздки в Катар тренер піде.
Тим більше, що й кандидат на посаду був – не менш очевидний, ніж сам Дешам у 2012-му. Зінедін Зідан був тією людиною, котрій федерація хотіла запропонувати збірну ще у 2013-му, якби Франція не пройшла Україну. Що вже казати про досягнення, котрих він досяг за ці роки. Та й сам Зідан, хоч і менш публічно, ніж Дешам свого часу, але натякав, що йому цікавий цей варіант. Цікавий настільки, що, як писали у Франції, влітку Зінедін відмовився від роботи у «ПСЖ», коли в паризькому клубі вже готували прес-реліз про його прихід.
Дешаму вдалося перезібрати команду та позбутися звинувачень у тому, що вона грає занадто вже блідо. Як не дивно, допомогли травми – і хавбеків до старту турніру, і захисника Люки Ернандеса вже у першій грі. Дешаму нічого не залишалося, як зробити максимальну ставку на атакувальне тріо Грізманн – Мбаппе – Жиру, а Тео Ернандес, котрий замінив брата у стартовому складі, помітно додав різноманітності в атаці. Французи пишуть, що Дешам та його помічник Гі Стефан навіть розробили спеціальний план психологічної підтримки Мбаппе – і гравець щасливий як ніколи не був, навіть у клубі.
У плюс можна віднести й неочевидну ставку на Рабйо, котрий не виблискував в «Ювентусі», а у 2018-му мав конфлікт з тренером. Тоді Дешам включив Адрієна до переліку 10 резервістів, котрі мали тренуватися, щоб бути готовими замінити когось із заявки збірної, якщо в останню мить станеться травма. Рабйо відмовився, сказавши, що не готовий тратити на це час і якщо він потрібний Дешаму, то тому краще було б просто викликати його у збірну. І нічого – зараз працюють разом, Дешам каже, що все в минулому, а Рабйо впахує не менше, ніж Матюїді у 2018-му.
Для нього справді важливо, щоб команда була єдиним цілим. На Євро-2020 баланс не вдалося втримати – якщо прихід Бензема команда витримала, то от конфлікти між тим таки Рабйо та Погба, претензії захисників один до одного після голів Швейцарії, чутки про те, що Мбаппе не спілкується ні з ким – все це було дуже незвично для Франції часів Дешама. Він провів роботу над помилками – і знову на коні. Навіть без Бензема, Погба, Канте, Нкунку та Люки Ернандеса, що виглядали майбутніми «залізними» гравцями основи ще два-три місяці тому.
Дешам після Євро намагається повністю дистанціюватися від потенційних скандалістів, тих, хто може внести розлад в команду. У цьому сенсі він з самого початку був жорстким, ставлячи рамки можливого у поведінці для гравців. На претензії Евра на капітанську пов’язку відповідав, що після скандалу на ЧС-2010 гравець не має на неї права. На вимоги від тодішнього гравця основи «Ман Сіті» Саміра Насрі, що той не готовий бути запасним, відповів, що тоді той не буде грати взагалі. Та навіть Зума в збірну припинив викликати після того, як сталася історія з відео знущань гравця над котом. Усе заради гарного клімату в команді.
І команда не дає можливостей для серйозних дорікань. Так, відпочили проти Тунісу, так, були не надто переконливі у чвертьфіналі. Але перше Дешаму вибачили, бо бачили гру команди в стартових турах, а друге – бо все ж грали з командою топ-рівня.
То чого ж йому йти? Зараз Дешам виграв 13 з 17 матчів на чемпіонатах світу як головний тренер. Більше – лише у Луїса Феліпе Сколарі (14) та німця Гельмута Шена (16). І якщо Франція переможе сьогодні, а потім ще у фіналі, то Дешам буде другим. Як стане і лише другим тренером, вже після італійця Віторіо Поццо, котрий зміг двічі поспіль привести команду до перемог на чемпіонатах світу.
Але це той випадок, коли навіть максималіст Дешам точно не засмутиться, якщо стане другим. Головне для нього – що французький футбол знову цінується у світі, навіть якщо 68 мільйонів людей думають, що впоралися б краще.
Фото: FIFA
