Виїзд в Болтон: третій дивізіон Англії на плівку
Перші акредитації в Англії привели нас у Болтон на матч League 1 — «Болтон» проти «МК Донс». 14-те лютого, а на вулиці +12 — клімат півночі Англії однозначно не такий суворий, яким ми собі його уявляли. Місто знаходиться всього у 20 хвилинах потягом від станції Manchester Piccadilly. Мали декілька годин до матчу, зайшли в музей міста. Вхід вільний. Дуже симпатична експозиція, яка проводить нас історією міста аж від середньовіччя. В часи промислової революції Болтон був одним з осередків текстильного виробництва у всьому світі. Справжній «бумтаун» 19-го сторіччя. На піку розвитку в місті одночасно працювали 216 бавовняно-прядильних фабрик і 26 майстерень з відбілювання та фарбування тканин.
Особисто в мене «Болтон» завжди викликав три миттєві асоціації: Сем Еллардайс, Джей-Джей Окоча та Reebok. Мало хто про це знає, але компанія була заснована в Болтоні ще в 1950-х. Партнерство з клубом і донині залишається найтривалішим в англійському футболі. Майже 20 років Reebok був одночасно і виробником форми, і титульним спонсором клубу. Бренд став частиною айдентики міста. В тому ж музеї футболка клубу за їх спонсорства гордо звисає зі стелі, як частина експозиції речей, що асоціюються з містом. Деякі вболівальники та досі називають стадіон «Рібок» — під такою назвою він був відомий з моменту відкриття в 1997-му році та до 2014-го року.
У частині, що присвячена спортивним досягненням, майже весь стенд про одну людину — Нет Лофтгаус. 14 сезонів (1946 - 1960), 265 забитих м'ячів — з величезним відривом від сучасників, він і досі залишається найкращим бомбардиром в історії клубу. Після його смерті у 2011-му, місцеві вболівальники та родина легенди зібрали £35,000 аби встановити статую перед стадіоном. На підніжжі викарбувані його останні слова: «I’ve got the ball now, it’s a bit worn, but I’ve got it» ("М'яч тепер в мене, він трохи зношений, зате в мене", — переклад автора).
Я прибув на стадіон за чотири години до матчу, але не занудьгував ні на хвилину. Порожній стадіон — це завжди медитативний досвід: запах газону, порожні сидіння, старший стюард проводить інструктаж молодшим колегам на дальній трибуні, чути лише птахів, що пролітають над чашею арени. Важко повірити, що за декілька годин тут зберуться тисячі вболівальників.
В медіазоні зустрічаюсь з головою медіа департаменту клубу Пітом Олівером. Дякую його за допомогу з акредитаціями, він у відповідь жартома перепрошує, за те, що «Болтон», в обхід тренду, так і не підписав жодного українця. Просить повідомити, якщо я знаю когось, хто вартий уваги :)
Серед гравців «Болтона» хочу окремо виділити Шолу Шортайра (Shola Shoretire). 19-ти річний хлопець в оренді з «МанЮнайтед» до кінця сезону. Англійський футбол бачив масу таких талантів. Технічно дуже сильний, але як футболіст ще формується. (Ось тут можна переглянути всі його дії в матчі). Впевнений, якщо все складеться на його користь, то через декілька років будемо спостерігати за ним вже в АПЛ.
У вечір довгоочікуваного повернення Ліги чемпіонів, майже 17 000 глядачів вибрали League 1 і матч проти «МК Донс» — це те, чим приємно дивує англійський футбол. Уболівальники були винагороджені за свою відданість. Вондерерз виграли 5:0. Вдруге за тиждень. «Болтон» у зоні плей-офф і впевнено крокує в Чемпіоншип.
Більше матеріалів про наші подорожі англійським футболом знайдете в Інстаграмі @stunner.kyiv
