Черговий німецький тріумф та неймовірний успіх Австралії і Нідерландів / Підсумки жіночого скелетону на Олімпіаді-2022

Вчора завершились змагання у жіночому скелетоні. Бундесманшафт виконала задачу максимум — два «золота» у скелетоні. На відміну від чоловіків, сезон для німкень видався важким та неоднозначним. Ніхто не показував стабільних результатів, але до головного старту підготувались найкраще. Перші свої медалі у скелетоні здобули Австралія та Нідерланди. Якби комусь сказали це рік тому, ніхто б не повірив у такий розклад подій. Як так вийшло? Про це та інше далі.

«Це справжня ганьба» – британці вперше залишились без медалі у жіночому скелетоні і фінішували серед аутсайдерів

Серед аутсайдів опинились ті, хто і мав посісти найнижчі місця.

За підсумками трьох заїздів у фінальну спробу не потрапили: Кеті Танненбаум, Келлі Делка, Кім Інчі, Броган Кроулі та Келлі Кертіс.

Кеті Танненбаум здала позитивний результат на COVID перед офіційним тренуванням і перебувала на карантині за два дні до змагань. Перед дебютом на Олімпійських Іграх вона змогла зробити рівно дві тренувальні заїзди. Вона закінчила день на 25-му місці, але, незважаючи ні на що, зуміла вийти на трасу.

«У жовтні були випробування», – сказала вона перед гонкою. «Двадцять три з 25 жінок, які були тут, були на цьому тестовому заході. Тож більшість із них уже їздили тут. Я думаю, що більшість жінок, ймовірно, зробили близько 50 заїздів на цій трасі, і я піду на змагання, зробивши два. Це великий недолік. За дві пробіжки трек не вивчити».

Келлі Кертіс мала потрапляти у топ-20, але третя спроба була провальною. Американка віддала місце у фіналі Лорі Діз.

«Я стою на плечах гігантів, намагаючись надихнути наступне покоління. Це досить важливо. Це частина моєї особистості, але це не єдине, на що я спираюся», – сказала Кертіс. «Я хотіла би бути відомою, одною з найкращих скелетоністок. Так що це те, до чого я справді намагаюся прогресувати щоразу, коли виходжу на старт. Мене завжди знали як дочку Джона Кертіса (ексгравець «Нью-Йорк Джетс» – прим. автора), а тепер, коли я в збірній США, він починає називатися батьком Келлі Кертіс. Мені це подобається».

Британка Лора Діз, завдяки вищезгаданому провалу американки змогла пробитись у фінал. Там вона показала свою найкращу спробу на Іграх, яка дозволила їй фінішувати 19-ю. Для бронзової призерки минулої Олімпіади саме це місце напрошувалось відповідно її результатам на Кубку світу. Її партнерка по команді Броган Кроулі видала потужній спіч в інтерв'ю стосовно виступу збірної в скелетоні. Британія вперше в історії жіночого скелетону залишилась без медалі.

«Це справжня ганьба» – сказала вона Eurosport. «Це вид спорту, в якому є багато різних аспектів. Звичайно, ми поїдемо додому і там все проаналізуємо, тому що це були для нас Ігри розчарування. У нас були досить великі очікування, і ми всі здатні на набагато кращі результати, ніж те, що показуємо. Лора зробила неймовірні результати, тож поки цим ми можемо пишатися».

Кроулі була помітно емоційна, описуючи підтримку, яку отримала від своєї родини. «Це означає для мене весь світ», — додала вона. «Я б не змогла тут без підтримки витримати всіх цих хлопців. Кілька років тому я навіть не очікувала, що буду тут. Я така щаслива і горда, і я просто не можу не подякувати за підтримку вдома, тому що без них я б тут не була».

Останнє 20-е місце у фіналі посіла латвійка Ендія Терауда.

Сльози Мейлеманс. Скандал у збірній ОКР: «Війна між своїми — найстрашніше, що може бути для кожного спортсмена»

Бельгійка Кім Мейлеманс завершила виступ на 18-му місці. У першому заїзді вона фінішувала високо, на 6-й позиції, однак наступні спроби були не такі вдалі. На додачу у фіналі Кім наробила купу помилок і стала найгіршою за часом, що і відкинуло її далеко. Перед змаганнями вона відсиділа на самоізоляції, що трохи морально її пригасило. На фініші у зоні прибуття вона знайшла втіху в обіймах своєї бразильської подруги Ніколь Сільвейри.

«Тепер я хочу якомога швидше додому, тут не все так просто», — ридала вона перед мікрофоном ЗМІ. «Розчарування не може бути більшим. Це просто не спрацює. На старті я завжди намагалась віддати все, хоча у мене було багато проблем з підколінним сухожиллям. Той останній заїзд повністю вислизнув від мене, шматочки головоломки просто не підійшли один до одного. Це були два жахливі тижні. Я просто хотіла сказати, що все так складно. Я намагався це сказати тільки собі, але результат такий, який є».

Повністю провалила змагання збірна ОКР. Олена Нікітіна та Аліна Тарариченкова мали боротись за медалі, а посіли 15-е та 16-е місця. Олена у перший день була на межі вильоту з двадцятки, хоч і мала найкращі показники старту серед усіх учасниць. Після стартів вона виклала загадковий пост в Instagram:

«Друзі, дякую всім за підтримку. Як ви бачили, дива не сталося, морально я була знищена ще в середині сезону. Дуже-дуже складно було все подолати без наслідків, я до останнього думала, що впораюся з цим, але не вийшло. На жаль, я не робот... Я дуже давно хотіла все розповісти незалежно від результату! Завтра я просто проїду два заїзди для себе! Як раніше, не намагаючись нікому нічого довести. А просто насолодитися процесом колись улюбленої справи! Біжіть від людей, які чекають на ваші помилки, тікайте від людей, які по сто разів кажуть, що у вас не вийде. Не терпіть це! Ніколи! Це може розтоптати навіть найсильніших! Куди бігти, якщо це керівники, я поки що не знаю... Найстрашніше, що в тобі вбивають кохання! Любов до свого спорту, якому ти присвятив все життя. Блін, я так люблю своє життя, і я ніколи не причетна до цього бруду. Так, сьогодні я не впоралася з усім, що відбувається. Але це не кінець, життя продовжується!».

Пізніше тренер спортсменки Денис Алімов розповів «СЕ» про ситуацію в команді. За його словами, жодного конфлікту немає, просто в ході цього сезону спортсмени та керівництво не співпадали у поглядах на виробників скелетонів. Вся збірна катається на скелетонах німецького виробника Дірка Матшенець, а Олена з цього сезону вирішила перейти на скелетони від Віллі Шнайдера. Алімов кілька разів рекомендував Нікітіній поміняти скелетон, але спортсменка стоїть на своєму.

У другий день спортсменка ОКР виступила краще і відіграла пару позицій. Після фінішу Олена вийшла до російських журналістів і зі сльозами на очах докладно розповіла про свої переживання:

«Це провал! Перша Олімпіада нашого скелетону без медалей із 2006 року. Для мене це удар, ми дуже багато тренувалися. Ми дуже хотіли, а в результаті отримали найгірший результат. Я на 17-у місці. Коли була юніором і краще виступала. Якщо бути чесною, у нас у команді не дуже гарна атмосфера. Це дуже тисне. Сподіваюся, після Олімпіади це зміниться і ми матимемо мир, з'явиться одна єдина мета. Всі разом ми станемо сильнішими, ніж поодинці. Це стосується не спортсменів, а тренерів та керівництва. Я дуже сподіваюся, що все зміниться. Гірше вже не може бути. Ми просто на дні! Реально».

«У нас стався поділ команди. Частина команди каталася на старих скелетонах одного виробника, але в команду прийшов новий. Керівництво сказало: ви кататиметеся тільки на цьому скелетоні на новій механіці. Ми спробували, у когось не пішло. Хтось сказав, що перед Олімпіадою не пересаджуватиметься, ризики великі. Керівництво ухвалило рішення: тим, хто не пересідає, оголошується бойкот. Особисто мені казали, що мені нічого не вийде. Іноземні тренери після перемоги мене вітали, а наші казали: «І що від того, що ти виграла? Це нічого». Це, звичайно, било, і з кожним етапом все гіршало. Я дуже сподіваюся, що це все вирішиться. Я більше не хочу так виступати. Скажу більше: я не хочу бути тут, якщо нічого не зміниться».

Найкращою у збірній виступила Юлія Канакіна. Завдяки хорошому прокату у фіналі, вона піднялась на 11-е місце.

Китаянки не виграли медаль, але залишились задоволені своїм виступом. Свято у Бразилії та невдалий виступ головних фавориток

На жаль, китаянкам не вдалось повторити успіх чоловіків і виграти медаль на домашній Олімпіаді. Лі Юйсі провела нестабільні заїзді, в останньому взагалі завалила прокат і не змогла поборотись за десятку найсильніших. Втім, 14-е місце теж не поганий результат, оскільки на Кубку світу вона виступила лише двічі, а найкращий результат 18-а позиція.

Її напарниця Чжао Дань у першому змагальному дні порадувала публіку, її поточне місце близько топ-3 давало надію на медаль. Однак у третій спробі вона позбавила себе цього шансу. Невпевнений прокат і лише у фіналі дещо виправившись, змогла фінішувати 9-ю.

«Я ні про що не шкодую. Кожна частина цієї подорожі — це розділ, який я написала сама», — сяяла вона. «Я буду цінувати це і з нетерпінням чекатиму в майбутнє. Заноси траплятимуться, навіть якщо ти один із найкращих у світі. Добре знання траси не є гарантією плавного пробігу. Це багато залежить від льоду, від ваших саней, від того, як ви їдете. На четвертому повороті я не встигла вчасно відрегулювати, і це вплинуло на спуск».

Хоч Чжао і залишилась без медалі, вона залишається в піднесеному настрої і сподівається, що зможе надихнути більше людей займатися скелетоном: «Я думаю, що після такого тривалого часу тренувань і підготовки до цього, Лі Юйсі і я дуже хотіли би, щоб інші люди в Китаї дізналися про скелетон і приєдналися до нас. Цей вид спорту може виглядати небезпечним, але насправді це дуже весело та захоплююче. Я сподіваюся, що ті, хто ризикує, приєднаються до нас», – сказала вона.

Як китайська збірна зі скелетону готується до домашньої Олімпіади

На бразилійку Ніколь Сільвейру багато хто ставив – ця темна конячка цілком могла всіх вразити. І вона це зробила – 13-а позиція це неймовірний результат. Це друге найвище місце, яке посідали бразильці на Зимових Олімпійських Іграх за всю історію (у 2006 році Ізабель Кларк у сноубордкросі посів 9-е місце – прим. автора).

«Це була коротка подорож, але з багатьма набутими знаннями за ці чотири роки», – сказав Ніколь. «Якби мій тренер сказав, що я займу 13-е місце на Олімпіаді, я б засміявся йому в обличчя. Ці результати дуже схвилюють мене на наступні сезони. У той же час є багато емоцій, немає слів, щоб передати всю радість. Сподіваюся, що продовжу радувати фанатів у наступні сезони і розвивати спорт у Бразилії», – сказала вона після закінчення гонки.

Єдина представниця Італії Валентіна Маргальо дещо розчарувала результатом. Її старти у кожному заїзді були найкращими, однак приборкати другу частину їй треку не вдалося. Лише у фіналі Валентіна зібралась і показала третій час, завдяки чому відіграла 3 позиції і фінішувала 12-ю. Пізно прокинулась, так би могла поборотись за медалі.

Другою невдахою виявилась Джанін Флок. Австрійка за останні роки рідко опинялась нижче восьмого місця, тому їй пророкували як мінімум місце у п'ятірці найкращих. Однак Флок змогла лише замкнути топ-10.

«Розчарування дуже велике. Сьогодні мені слід було показувати найшвидший час двічі. Я це знала. Але якщо ти робиш дурні помилки, ти більше не можеш бути попереду. Я боролася до останнього заїзду, але не змогла з цим впоратись. Також результат залежить від умов змагання. Але це спорт і я повинна прийняти це. Тому я повертаюсь додому з посмішкою на обличчі не дивлячись на те, що не виграла медаль», – підвела підсумки віцечемпіонка Кубка світу.

Німкені провалили старт і не поборолись за медалі. Ранєву від подіуму відділив один жахливий прокат. Діабет у чешки та лебедина пісня Келі Улендер.

Жаклін Леллінг, яка не виконала національний олімпійський норматив і все одного поїхала на Ігри, прогнозовано показала найгірший результат серед німкень. У першій спробі вона була 4-ю, але потім з кожним наступним прокатом опускалась нижче і нижче. Таким чином Леллінг завершила змагання 8-ю. Головною проблемою такого виступу віцечемпіонки минулих Ігор був найгірший стартовий розгін серед усіх учасниць. Аналогічна ситуація була у Тіни Германн. Вона до останнього боролась за медалі, однак поганий старт не дозволяв їй наздогнати суперниць.

«Я зробила занадто багато помилок на трасі. Це просто відверто гірко», — сказав потім у сльозах Германн. «Я дуже, дуже розчарована. Мені найбільше шкода мого тренера. Це найважча частина».

Колишня німкеня Анна Фернштедт гідно представила Чехію на цій Олімпіаді. Попри жахливі результати на Кубку світу цього сезону, вона змогла фінішувати 7-ю. Такий результат має велику ціну не тільки для неї.

«Я зробила багато помилок, і нічого не могла з цим вдіяти. Я не задоволений цим», – каже Фернштедт. У цілому щаслива перебувати тут, оскільки до Олімпіади була у лікарні і не знала, чи зможу я взагалі сюди приїхати. Все могло закінчитися набагато гірше. Якось я з цим впораюсь, хоча це обмежуватиме мене все життя. Можливо, я стану натхненням для деяких дітей чи інших спортсменів, які теж хворіють на цукровий діабет».

«Я точно буду продовжувати займатися скелетом», – продовжила Анна. До Олімпіади у мене був тиждень, щоб зібрати речі. Коли я повернуся, мушу зайнятись собою. Дієта, інсулін. У мене є датчик цукру, насос. Для мене це все нове. Я, мабуть, ще не найпрофесійніша людина, яка відповідає на подібні питання. Про наступний сезон ще не думаю. Я вже півроку тренуюсь з цією хворобою. Побачимо, як буде далі все складатись».

Мало хто очікував гарного результату від найстаршої скелетоністки у Пекіні Кеті Улендер. Американка на своїй останній Олімпіаді посіла 6-е місце, як і на дебютній.

«Я почуваюся найкраще, що коли-небудь відчувала на Олімпіаді», — сказала вона після другого заїзду. «Я відчуваю себе найбільш підготовленим психічно як ніколи. Сподівалась, що сьогодні ми зможемо отримати медаль. Я зробила все, що могла, тому я зараз щаслива».

Канадка Мірела Ранєва посіла 12-е місце на своїй дебютній Олімпіаді у 2018 році. На цей раз їй вдалось набагато покращити результат і трохи поборотись за нагороди. У першому заїзді вона фінішувала першою і шокувала більшість фанатів. Однак у наступному прокаті через помилки показала 18-й час. Цей результат перекреслив всі надії на подіум. Навіть хороші прокати наступного дня не допомогли посісти місце вище 5-го.

«Я хотіла довести собі, що я можу досягати великих досягнень. Я не отримала медалі, але я так неймовірно пишаюся тим, як наполегливо працювала останні чотири роки і як далеко зайшла», — розповіла Ранєва у CBC Sports.

Перша за 12 років медаль Нідерландів не в ковзанярських видах спорту. Неймовірний успіх австралійки Нарракотт та історичне досягнення Найзе

Нідерланди славляться на весь світ своїми найсильнішими ковзанярами. Кожної Олімпіади спортсмени виграють медалі у ковзанярському спорті та шорт-треку, а у минулому сторіччі країна тюльпанів мала 3 нагороди у фігурному катанні. І лише у 2010 році у Ванкувері голландка виграла «золото» у сноуборді. Тепер медаллю може похвастатись Кімберлі Бос у скелетоні. Спортсменка провела шалений сезон, виграла все що можна і на Олімпіаді закріпила успіх. У першій спробі вона мала проблеми — лише 10-й час. Наступні спроби вона покращила і так дійшла до бронзової медалі.

«Ця медаль не лише моя, але й організації», — сказала вона після фінішу. Бос визнала, що шлях, який вона пройшла, був нелегким. Їй довелося все будувати і організовувати самій, включаючи власний маркетинг. «Це було досить захоплююче. Коли я дізналась, що як мінімум у мене є бронза, я відчула велику радість. Ми як команда знали, що зможемо це зробити навіть після першої невдалої спроби. Я довела, що Нідерланди можуть рухатись у цьому спорті. Але було б дуже добре, якби хтось міг взяти на себе якусь частину».

Шеф-кухар збірної Карл Верхейен, який відвідував спуски Бос, сподівається, що незабаром це зміниться. «Цей успіх має підштовхнути до підтримки та визнання в Нідерландах», – сказав він після церемонії нагородження. «Тепер молоді також зрозуміло, що в скелетоні ми можемо вигравати медалі. Кімберлі наполегливо попрацювала, і їй довелося знайти багато власних спонсорів. Вона така хороша завдяки її наполегливості. Знімаю капелюхи перед цим. Тепер ми сподіваємося, що тринадцяти- та чотирнадцятирічні підлітки побачать це та будуть мріяти через чотири, вісім чи дванадцять років тут стояти».

Тренер Ле Конте бачить, що завдяки Бос Нідерланди стають скелетонною країною. «Те, що вона робить, дуже неймовірно. Коли я почав тренувати чотири роки тому, ніколи не очікував, що буду тут і ми зможемо поговорити про медаль».

Бос федерація підтримує на суму 60 000 євро. Також вона отримує компенсацію від голландців Боба і Слі Бонда, але цього недостатньо, щоб звести кінці з кінцями в її спорт. У Нідерландах також більше немає тренувальної траси. Це не робить поки що вибір виду спорту привабливим, але все може покращитись.

Ще одна медаль відправилась до Австралії, країни без традицій у скелетоні. Після сенсаційної перемогли Жаклін Нарракотт на останньому етапі Кубка світу більшість вважали це випадковістю. І Жаклін довела протилежне, провівши всі заїзди якнайкраще і залишилась другою.

«Словами не описати. Це все, про що я мріяла», — сказала вона після гонки. «Ми ніколи не вигравали медаль у скелетоні, тож я змогла здійснити цю мрію. Коли повернусь додому, спочатку я обійму маму й тата, а потім піду на пляж! Я так скучила за справжнім сонцем».

Її чоловік і тренер Дом Парсонс, бронзовий призер зі скелетону в Пхьончхані, сказав, що помітив зміни після Санкт-Моріца: «Головне, що я помітив у Санкт-Моріці — це її впевненість і віра в себе, тому що вона довела, в основному, довела собі, що може змагатися прямо на вершині. Найцінніше для неї тут було те, що вона прийшла сюди і лідирувала після першого дня, і це не було несподіванкою, вона сприйняла це цілком спокійно».

Це надзвичайне досягнення для розуміння, особливо враховуючи самотню дорогу, по якій Нарракотт довелося пройти під час своєї подорожі, з мінімальною підтримкою. «Це зайняло багато ресурсів», — сказала вона. По-перше, це проблема зі струсом мозку, яка майже завершила її кар'єру. Протягом шести місяців після цього її симптоми були настільки серйозними – вона сказала, що ходити по вулицях її бази у Великобританії в Баті було важко. Нарракотт сказала, що підтримка, яку вона мала від Олімпійського зимового інституту, «дуже допомогла» протягом останніх чотирьох років, але було «багато вичерпаних кредитних карток» і постійні рейдерські захоплення «банку мами й тата». Вона підрахувала, що за останні чотири роки реалізацію своєї мрії коштувало їй понад 100 000 доларів, але могло бути і більше.

Тож Нарракотт і Бос сподіваються, що їх досягнення сприятимуть розвитку спорту в їх країнах.

Німеччина вперше виграла не те що золото, але й дубль. Ганна Найзе, яка жодного разу не ставала на подіум Кубка світу, виграла олімпійську золоту медаль. Феноменально! З восьмим часом у першій спробі вона більше не залишала шансів суперницям, пройшовши всі заїзди першою і побивши рекорд треку.

«Секретом мого виступу була команда та тренери за моєю спиною», – сказала Найзе. Всі вони вірили в мене. Я почала вірити в себе і вірити в те, що сьогодні зможу зробити хорошу роботу. Це багато значить, особливо для скелетону. У нас не було стільки медалей за останні роки, і ми дуже пишаємося тим, що представляємо нашу країну та нашу федерацію. Для нас це крок вперед».

Щоб залишатися у формі, Ганна «наповнила свій організм вітамінами». «Я пила сік селери щоранку. Я точно більше цього робити не буду». Овочева агонія окупилася. Не тільки для Найзе, а й для всієї німецької команди. Поки що команду завжди затьмарювали сани та бобслеїсти. Саме вони вигравали чемпіонати світу, але ніколи не виступали на Олімпіаді. Тепер обидва чемпіони Крістофер Гротера та Найзе можуть розраховувати на більший фонд фінансування.

«Тільки коли ми полетимо додому, пройде кілька днів, тоді ми зрозуміємо, чого ми тут щойно досягли», – сказав головний тренер Крістіан Боде, який вже будує плане на наступну Олімпіаду. «Ми можемо ще краще тренувати спортсменів завдяки збільшеному фінансуванню. Тепер головна мета – захистити титул у Мілані».

Фото: ibsf.org, gettyimages.com