Три європейські клуби, в які Циганков міг би піти на підвищення
Виходячи із їхній ігрових моделей та сильних сторін українця.
Серед найбільш успішних українських легіонерів сезону місце в топ-2 однозначно зарезервоване за Віктором Циганковим. І єдиним конкурентом за звання найкращого колишньому динамівцю є Олександр Зінченко.
Всього за кілька місяців перебування в «Жироні» Циганков зумів стати залізним гравцем основи та одним із лідерів команди. Українець вже є другим найкращим асистентом (4 гольові передачі) та одним із найкращих за гол+пас (7 балів), відігравши лише 11 матчів в основі.
Таке стрімке вривання в одну з найсильніших ліг світу вже змушує замислюватись над більш класними клубами, в яких Циганков міг би продовжити свою кар’єру. І в цьому переліку якісних європейських колективів є декілька, які здаються для українського вінгера найбільш підхожими.
Параметри вибору
Головне відкриття, пов’язане із Циганковим у «Жироні», стосується його здатності бути надзвичайно корисним елементом якісної системи. В «Динамо» Віктор не стикався із настільки системними тренерами як Мічел, а його роль здебільшого зводилась до того, щоб бути індивідуально найсильнішим гравцем команди, який самотужки створює моменти. Якщо говорити образно, то в Києві Циганков був «першим хлопцем на селі», а тепер він показав, що може бути «одним із перших в місті».
При цьому на цей час впевненості в тому, що Віктор зможе бути саме безсумнівним лідером команди найвищого або поруч з ним рівня – немає. Банально через те, що пройшло ще зовсім мало часу. Саме тому вбачається, що перехід на наступну сходинку має відбутись максимально екологічно, щоб завдати Циганкову найменшого адаптаційного дискомфорту.
Для реалізації цієї умови новий клуб українця має відповідати наступним критеріям:
- Топовий або навколотоповий статус в чемпіонаті;
- Відсутність явного фаворита на його позицію (відкидається, наприклад «Арсенал», де є Сака чи «Ман Сіті» та «Баварія», де просто є купа народу);
- Адекватна точка розвитку проєкту (відкидається «Челсі», «Тоттенгем», «МЮ» та інші проблемні клуби)
- Вдала ігрова модель (мова про команди зі зрозумілою структурою, в які Циганкова можна було б легко вбудувати).
Одразу варто зробити пару ремарок. По-перше, важливо розуміти, що сам Циганков при нагоді може обрати й варіант, який не відповідає взагалі жодному з критеріїв, адже відмовитись від пропозиції від умовного «МЮ» чи навіть «Челсі» в моменті буває надзвичайно важко. Але тоді мова йтиме про рішення Віктора та його оточення під впливом маси факторів. Тут же втілюється спроба поглянути на найбільш перспективні варіанти з точки зору сумісності гравця та клубу.
По-друге, команда не обов’язково має бути конвенційно топовою та навіть навколотоповою. Вона може перебувати на цьому рівні ситуативно, а її загальне положення справ давати зрозуміти, що позитивна тенденція має зберігатися і в майбутньому.
З усіма цими нюансами вдалось виділити три колективи.
На системності та ігрових принципах команди Роберто Де Дзербі зайвий раз зупинятись не варто, адже вони й так всім досить добре відомі та зрозумілі (щоб освіжити пам’ять, можете заглянути у текст Дмитра Ватраса).
Важливим для Циганкова є факт активного використання італійцем вінгерів. Основні (та загалом безальтернативні) гравці флангів атаки «Брайтона» – Каору Мітома та Соломон Марч – входять в топ–7 за кількістю матчів під керівництвом Роберто в «Брайтоні».
При цьому успішно під керівництвом італійця себе проявляли вінгери абсолютно різних профайлів – більш класичні, як це відбувається в Англії, та з широким діапазоном якостей, як це було в Італії та Україні. Еталонним прикладом тут є Доменіко Берарді, який у своїй атакувальній тотальності поки хоч і перевершує Циганкова, але за типажем є близьким до нього гравцем.
Певне занепокоєння тут може викликати надзвичайно вдалий виступ потенційного конкурента Циганкова по позиції – Соломона Марча. Англієць провів 31 матч в основі та разом з Паскалем Гроссом є лідером команди за гол+пас (7+7). Втім, така результативність аж ніяк не є типовою для 28-річного вінгера і поточний сезон з великим відривом є найбільш продуктивним у його кар’єрі. Крім того, Марч є єдиним номінальним правим гравцем атаки в команді, що має створити українцю адекватні умови для конкуренції, тим більше, що для «Брайтона» існує реальна перспектива зачепитись за єврокубки.
До того ж наявність такої опції, як Циганков, додасть варіативності команді Де Дзербі. На прикладі того ж Берарід видно, що може давати системі італійця вінгер подібного набору якостей. Зокрема, це дозволяє значно розширити діапазон загрози з флангів, коли на протилежному від Циганкова краю буде знаходитись видатний дриблер Мітома. Гармонійне поєднання гравців таких сильних сторін на різних краях утворилось зараз в «Жироні», де зліва переважно грає заточений на загострення через швидкість та дриблінг Родріго Рікельме.
З приходом Іманоля Альгуасіля у 2018 році «Реал Сосьєдад» міцно прописався серед команд із найбільш привабливим футболом у Ла Лізі. Сансебастьянці мають повний набір типового сучасного клубу: якісний високий пресинг (перші в лізі за індексом інтенсивності PPDA), домінування на м’ячі (4-ті з середнім відсотком володіння) та структурні позиційні атаки.
Окрім стилю великим плюсом для Циганкова в «Сосьєдаді» мають стати партнери по атаці. Потенційне поєднання українця із такими креативними інтелектуалами як Давідь Сільва, Мікель Меріно та Мікель Оярсабаль виглядає захоплююче.
Певне обмеження проглядається у базовій схемі Альгуасіля по цьому сезону та по його кар’єрі загалом – 4-3-1-2, де на папері немає вінгерів. Однак сприймати її буквально таки не варто, адже вона має на увазі ролі, що по суті відповідають гравцям флангів атаки. Про це зокрема говорить успішність виступів у Сан-Себастьяні того ж Оярсабаля, а також Такефуси Кубо, раніше Аднана Янузая та Крістіана Португеса.
Це в тому числі стало можливо і через те, що різні варіації 4-3-3 та 4-2-3-1 Альгуасіль також активно використовує. Втім, навіть у моделі із великою кількістю центральних півзахисників, які також закривають фланги (чим в цьому сезоні часто займались Меріно то Браїс Мендес) Циганков, враховуючи його дисциплінованість та працьовитість, однаково міг би себе знайти.
Більшим викликом тут може стати власне роль Оярсабаля, котрий по суті є тим більш статичним, інтелектуальним вінгером з менш чіткою прив’язкою до позиції, яким би міг стати Віктор. І саме під нього в клуб запрошувались більш класичні вінгери на протилежний фланг, на кшталт того ж Кубо. Однак великою проблемою це не виглядає, адже Циганков володіє усіма навичками для виконання подібної ролі, нехай в його інтерпретації там буде менше ухилу саме в фізику.
Крім того, для «Сосьєдада», як для команди, що постійно претендує на єврокубки, наявність в ротації всього одного номінального вінгера (яким є 21-річний хлопець) виглядає проблемою. Циганков міг би аналогічно до «Брайтона» позитивно вплинути на глибину та варіативність складу.
Важливо, що, скоріше за все, «Сосієдад» потрапить до Ліги чемпіонів наступного сезону – в клубі будуть додаткові джерела доходу, тобто гроші на трансфери. Команді потрібно буде підсилення, а «Жирона» навряд буде проти заробити на Вікторі.
Стефано Піолі є найменш догматичним із трьох згаданих тренерів і його футбол є найменшою мірою залежним від системи у позиційній грі, а більш значущими є індивідуальний рівень виконавців та використання вільного простору.
І подібний сценарій виглядає також перспективним для Циганкова. Своє вміння приймати рішення та створювати моменти на вільному просторі він демонстрував як в «Динамо», так і в «Жироні», яка часто вимушена віддавати м’яч супернику та знаходити свої шанси саме у швидких атаках. Значна кількість результативних дій Віктора за каталонську команду прийшла саме в таких ситуаціях. Наявність же в «Мілані» великої кількості розумних та креативних гравців виглядає максимально придатним ґрунтом для розкриття цих талантів українця.
Питання тут може виникнути через присутність вже в «Мілані» двох правих вінгерів – Жуніора Мессіаса та Алексіса Салемакерса, які розділяють ігровий час на позиції майже порівну. Так, справа ще періодично виходить Браїм Діас, коли Піолі обирає більш обережний варіант із трьома профільними центральними півзахисниками. Однак іспанець є все-таки десяткою, а саме поєднання не можна назвати базовим. Якщо говорити безпосередньо про вінгерів, то Циганков виглядає як помітний апгрейд над кожним із них та потенційна залізобетонна основна опція.
Мессіас та Салемакерс потрібні в першу чергу як балансувальники для Рафаела Леау, який є найбільш агресивним атакувальним гравцем команди та, відповідно, найменш обтяжений оборонними задачами (в поточному сезоні Алексіс зробив на 27 відбирань та перехоплень більше, ніж португалець, при тому, що провів на полі майже вдвічі менше часу).
Згадані працьовитість та дисциплінованість Циганкова також дозволили б йому виконувати цю роль, тільки з м’ячем від нього виходило б помітно більше гостроти, у порівнянні із колегами по позиції. Через що розмін одного з них (радше Мессіаса, адже Салемакерс зданий давати більший об'єм та є значно молодшим) на українця виглядає як виграшний варіант для «Мілана».
Фото: Global Images Ukraine, Bradley Collyer/PA Images via Getty Images, REUTERS/Ian Walton; Getty Images/Marc Atkins, Ricardo Larreina / AFP7 / Europa Press, OSCAR DEL POZO/Getty Images
