Близнючки Жюлі й Шарлотта – гандбольні рефері, що обслуговують поєдинки елітних турнірів, чоловічих – в тому числі
У неділю 29 січня завершився 28-й чоловічий Чемпіонат світу з гандболу. Окрім зіркових двометрових велетнів, серед його головних дійових осіб були також і тендітні сестрички з Франції. Звісно, шанувальники цього виду спорту знають про них уже давно, однак, окремих матеріалів про цю пару в наших ЗМІ не бачив – тож чому б не написати щось самому, користуючись гарним інформаційним приводом?
***
Жюлі Бонавентура та Шарлотта Бонавентура народилися 2 серпня 1980 року в Марселі. Гандболом почали займатися з восьми років, а мистецтво суддівства відкрили для себе майже випадково вже в кадетські роки. Під час одного з турнірів, де брали участь три команди, функції арбітрів мали виконувати представники тієї з них, що пропускає тур.
«Ніхто не хотів цим займатися. А нас було двоє – тож усю роботу автоматично звалили на наші плечі», – з посмішкою згадує Жюлі.
Ситуація повторилася ще декілька разів. Спочатку сестри чинили супротив такій важкій долі, однак, згодом всерйоз захопилися новою справою. Протягом тижня вони поєднували навчання з тренуванням, а на вихідних почергово приміряли як роль гравців, так і роль арбітрів.
Ігрову кар’єру дівчата завершили в 23 роки, зосередившись на суддівстві. Просування вгору відбувалося швидкими темпами. З 2004-го сестри почали працювати на поєдинках вищого дивізіону (D1) жіночої першості Франції, а з 2007-го – чоловічого D1.
У 2009-му вперше отримали запрошення обслуговувати матчі жіночого ЧС, надалі не пропускаючи жоден з них. На ЧС-2015 та ЧС-2019 працювали на фінальних поєдинках.
У 2012-му дебютували у якості рефері на ОІ, де їм також випала честь судити матч за золото жіночого турніру. Наступні дві Олімпіади теж не обійшлися без сестер, причому в Токіо-2021 вони були задіяні і в жіночих, і в чоловічих змаганнях.
З 2010-го відпрацювали на п’яти жіночих ЧЄ, в тому числі на фінальній грі у 2014-му.
2017 рік ознаменувався новим досягненням: Жюлі та Шарлотта стали першою в історії парою жінок-арбітрів, що отримали нагоду відчути смак суддівства матчів чоловічого ЧС. Напевно, посприяло цьому те, що турнір приймала Франція.
Дует Бонавентура/Бонавентура відпрацював на чотирьох поєдинках домашнього ЧС, найважливішим з яких була гра 1/8 фіналу Словенія – росія (32:26). Здається, саме тоді я вперше побачив на паркеті колоритну пару і, звісно, здивувався не на жарт.
Арбітраж близнючок явно не припав до душі росіянам:
Не мені судити, наскільки справедливими є претензії, однак домашня першість для наших героїнь дійсно на цьому завершилася.
Наступний чоловічий Мундіаль у 2019-му пройшов без сестер, але за два роки їхні шанувальники могли знову відкорковувати шампанське: на ЧС-2021 Жюлі з Шарлоттою провели аж вісім матчів! Щоправда, усі вони або не мали серйозного турнірного значення, або проходили за явної переваги однієї з команд. Вершиною став чвертьфінал Швеція – Катар (35:23). Як можна здогадатися з рахунку, робота навряд чи була дуже важкою.
А ось на свіжому ЧС-2023 добірка поєдинків для обслуговування вже виглядала значно цікавішою. Цього разу їх було шість, однак прохідним можна вважати хіба що один (Хорватія – Марокко 36:24). Ще три напряму впливали на боротьбу за вихід до плей-офф (Ісландія – Угорщина 28:30, Португалія – Бразилія 28:28, Швеція – Португалія 32:30. За дивним збігом, усі три результати – на користь угорців, які й проскочили до 1/4-ї).
Далі був ще матч міні-турніру за 5-8 місця (Норвегія – Угорщина 33:25) і, нарешті, веселий поєдинок за бронзу (Іспанія – Швеція 39:36), який наразі можна вважати особистим рекордом сестер на ЧС. Можливо наступного разу їм довірять і вирішальний матч? Все може бути, не завжди ж збірна Франції доходитиме до фіналу :-)
Гандбольний майданчик не є основним місцем роботи героїнь даного допису. Якщо вірити «Le Monde», вони отримують 350 євро за матч жіночого D1, і 600 євро – чоловічого D1. У статті французів також вказаний розмір гонорару за одну гру ЧС – від 70 до 90 євро.
«Гроші не можуть бути мотивацією для того, щоб стати арбітром, – зазначає Шарлотта. – Ви маєте цим захоплюватися, інакше нічого не вийде»
Суддівський свисток не міг замінити повноцінну роботу, тож ще на початку спортивної кар’єри сестрам довелося шукати інше джерело доходів. Нині Шарлотта працює в пенсійному фонді в Марселі, Жюлі – у сфері IT.
«Через подібне сумісництво я вже років десять не була у відпустці, – зізналася Шарлотта перед жіночим ЧС-2019, – однак завжди є компенсація у вигляді подорожей, зустрічей та спілкування з цікавими людьми. Робота арбітром передбачає багато жертв. Можливо, саме через це у нас ще немає дітей».
«Але коли ти щось любиш, то не відчуваєш, що чимось жертвуєш, – додає Жюлі. – Коли досягаєш рівня ОІ або вище – одразу забуваєш про усі жертви».
«Професіоналами станемо тоді, коли вийдемо на пенсію», – жартують сестри про свою гандбольну діяльність. Та й взагалі, проблем з почуттям гумору у них явно немає. Приміром, ось як вони прокоментували нову комп’ютерну гру «Handball 21»:
«Дивно, але в цій грі ми ніде не бачимо суддів. Було б чудово, якби в усіх спортивних відеоіграх можна було керувати не лише гравцями, а й арбітрами».
На питання, як вони почуваються у чоловічому середовищі та чи легко їм було до цього адаптуватися, сестри відповідають так:
«Іноді ми почуваємося немов НЛО, тому що з’явилися просто нізвідки. Ніхто в нашій сім’ї навіть не знав, що таке гандбол, – і раптом ми опинилися на Олімпіаді.
Коли ми починали працювати в чоловічому D1, то перетиналися на паркеті з Джексоном Річардсоном, що був величезною зіркою світового масштабу, і… нічого особливого, жодних емоцій. Ми багато років бачили цього хлопця по ТБ, та коли зустрілися з ним – сприймали його так, як і будь-якого іншого гравця. Можливо, ми божевільні, можливо, в нас якийсь особливий мозок… або взагалі немає мозку… або ж ми вимикаємо його перед грою.
Ми просто виконуємо свою роботу, незалежно від того, хто перед нами, і ставимося до всіх однаково – хоч це Хансен, хоч Карабатіч. Я думаю, для більшості гравців байдуже, якої статі рефері, вони просто хочуть отримати суддівство високого рівня».
Чи є Жюлі й Шарлотта достатньо популярними персонами у своїй країні? Певно, що так:
«Часом молоді хлопці та дівчата говорять нам, що фанатіють від того, що ми робимо. Це трохи дивно і змушує нас сміятися, бо ми ж не рок-зірки, врешті-решт!»
***
Ну добре-добре, припиняю генерувати зайвий текст, ви й так вже зрозуміли, що героїні матеріалу – круті та неординарні особи. Думаю, відео зайде значно краще. Особливо, якщо це не фрагменти матчів, де арбітрині комусь мимоволі можуть здаватися відьмочками чи вампірками, а коротке інтерв’ю у легкій невимушеній атмосфері – там вони виглядають значно симпатичніше, ніж на майданчику.
Ось відео 2018 року (три з половиною хвилини):
Ще одне, 2014 року (дві хвилини):
