Tribuna/Футбол/Блоги/Join the joyride!/Як Петер Шмейхель врятував хорватську казку 1998 року задовго до її початку

Як Петер Шмейхель врятував хорватську казку 1998 року задовго до її початку

Блог — Join the joyride!
3 грудня 2022, 23:40
2
Як Петер Шмейхель врятував хорватську казку 1998 року задовго до її початку

Найцікавіші історії з фінальних стадій футбольних ЧС вже давно на слуху і регулярно зустрічаються у різних спортивних ЗМІ. Тому здивувати досвідчених читачів чимось новим не так просто. А от кваліфікаційні битви часто залишаються в тіні більш статусних поєдинків, хоч там теж вистачало драматичних сюжетних ліній, що надовго закарбовуються у пам'яті учасників та свідків тих подій.

Тож недаремно в коментарях питали дозволу писати про відбірковий етап – простір для діяльності справді стає значно ширшим. Шкода, що запитання лишилося без відповіді, але, сподіваюсь, регламент я все ж таки не порушую. Як ви вже здогадалися, далі мова піде саме про матч кваліфікації до ЧС – звичайно ж, не простий, а ключовий.

Певно, здивуєтеся, але збірна Хорватії не брала в ньому участі. Проте, оминути увагою я його ніяк не міг, оскільки там переплелися чи не найулюбленіші мої теми – висіння на волосинці з підсумковим хеппі-ендом та наочна ілюстрація давнього анекдоту «Нашей команде нужна была только победа! Только победа шведов над чехами – и наши её добились!»

***

Отже, пишу, нарешті, прямим текстом, що це за поєдинок:

Греція – Данія, 11.10.1997, заключний тур групового етапу євровідбору до ЧС-98.

Турнірна таблиця перед останнім ігровим днем у групі 1 виглядала наступним чином:

Прямі путівки на Мундіаль отримували лише переможці груп (+ найкращий з девʹяти володарів другої позиції, але то не наш випадок). Другі місця потрапляли до мʹясорубки плей-офф. Усі, хто нижче – могли одразу коригувати девіз «Наша мета – ….»

Як бачите, хорвати стартували вкрай важко. Спочатку прибили на виїзді боснійців (4:1), але далі були три поспіль домашні нічиї: не дотиснули греків (1:1), не втримали перевагу над данцями (1:1), потім ще й дозволили словенцям відіграти гандикап у два голи (3:3).

Перемоги довелося вигризати з мʹясом: грекам (1:0) та боснійцям (3:2) забивали вирішальні м'ячі в останні 20 хвилин. Однак, у наступному турі не впоралися з Лаудрупами в Копенгагені (1:3), після чого ситуація стала критичною, адже доля «картатих» надалі залежала не лише від них самих. До медалей ЧС на той момент було, м'яко кажучи, далеко…

Хорватія завершувала груповий етап матчем у Любляні. І забігаючи наперед, скажу, що підопічні Блажевича без проблем розібралися з географічними сусідами (3:1). Отже, тепер усі їхні погляди та думки були прикуті до мегабитви в Афінах, що починалася на годину пізніше.

З турнірною математикою усе просто: перемога з будь-яким рахунком гарантувала еллінам підсумкове перше місце і омріяні квитки до Франції (за рівності очок усе вирішувала різниця м'ячів); хорвати, відповідно, вилітали б на узбіччя. Інший результат залишав Данію на вершині, а Грецію – на непрохідній третій позиції.

Наскільки серйозними виглядали шанси греків на успіх? З одного боку, зірок з неба збірна господарів, на відміну від нещодавніх чемпіонів Європи, не хапала: хоч і пролізли у фінальну частину ЧС-94, скориставшись DSQ країни-агресора (мова про Югославію), але завалили його по повній програмі (три поразки із загальним рахунком 0:10); відбір на ЧЄ-96 теж безрадісний, перемог над грандами давно вже не було, в європейських топ-клубах ніхто з поточного складу не грав.

Але з іншого, клубний футбол на межі двох століть перебував на цілком пристойному рівні: Панатінаїкос навесні 96-го грав у півфіналі ЛЧ, навіть змусивши там добряче попотіти Аякс; трьома сезонами пізніше Олімпіакос буде у кількох хвилинах від повторення досягнення заклятих ворогів, проте Ювентус все ж врятується зусиллями Конте. А за кілька років Греція навіть зможе похвалитися аж трьома клубами в групі ЛЧ!

Це я до того веду, що сенсаційна звитяга на Євро-2004 не виникла абсолютно раптово і аж зовсім нізвідки. При добротному рівні внутрішньої першості, рано чи пізно мала вистрілити і збірна. І вона цілком могла гучно заявити про себе дещо раніше, ніж у рік домашньої Олімпіади…

Одним словом, намічався великий вечір для грецького футболу. А для великого вечора – велика арена. Якщо попередніх суперників по групі приймали у більш скромних локаціях зі значно скромнішою аудиторією на трибунах, то для головного двобою року виділили Олімпійський стадіон у столиці. 64 тисячі божевільних фанатів мали організувати справжнє пекло для психіки гостей.

***

Як зазвичай і буває в подібних поєдинках, команда, що в цілому поступається у класі, намагалася взяти своє не стільки за рахунок осмисленої комбінаційної гри, скільки завдяки неймовірній зарядженості та самовіддачі. Простіше кажучи, спробували «задавити фізикою» – це якщо двома словами описати те, чим займалися греки 90 хвилин.

І варто визнати, це їм майже вдалося: гольових моментів було створено вдосталь. Розумію, що читати їх повний перелік – досить нудна справа, тому просто скажу, що нарахував вісім ударів у площину воріт гостей і ще приблизно стільки ж – повз рамку.

Додайте сюди купу заблокованих спроб та численні навіси, які кожного разу холоднокровно нейтралізовував Шмейхель, – і картина двобою складеться в єдиний пазл, не залишивши вибору при визначенні головного героя поєдинку.

Ні, данці зовсім не відсиджувалися усім колективом біля власних воріт. Однак особливої необхідності бігати в атаку не виникало, тож реальних нагод відзначитися вони створили значно менше – близько трьох-чотирьох. Найбільш наполегливим, звісно ж, був Брайан Лаудруп – саме з його лівого флангу й надходила левова частка потенційних загроз.

Хвилин за 20 до кінця божевільні грецькі фанати додали вогню (у прямому сенсі цього слова) і без того гарячій грі – на поле одночасно полетіли безліч фаєрів. Продовжувати матч стало небезпечно, головний арбітр вже був готовий відвести команди до роздягалень.

На щастя, до цього все ж таки справа не дійшла – гравцям та офіційним особам вдалося спільними зусиллями трохи вгамувати натовп. Пауза тривала не більше 5 хвилин. І вона, до речі, нікого не вибила з ритму, адже все найцікавіше сталося якраз у ендшпілі.

Ключовий (одразу для трьох збірних!) епізод усієї кваліфікаційної кампанії трапився на 89 хвилині. Александріс міг стати національним героєм, але що ти поробиш проти такої стіни…

Між тим, греки билися до останнього. За кілька секунд Шмейхель накрив ще й удар головою Дабізаса після навісу з кутового. А вже в компенсований час навіть Петер був безсилим, коли Каліцакіс замикав з другого поверху ще один стандарт. Але не судилося – м’яч зовсім трохи розминувся зі стійкою. Фінальний свисток, 0:0. Грецьке свято відміняється.

Що було далі – вам добре відомо. Данія на дійшла до чвертьфіналу ЧС, де поступилася Бразилії (2:3), а дивом врятована Хорватія вчепилася за соломинку максимально міцно: подолавши в плей-офф Україну, Шукер та компанія зрештою привезли додому із Франції бронзові нагороди.

Ось так лічені сантиметри іноді кардинально змінюють хід футбольної історії.

***

Короткий огляд (3 хвилини):

Повний запис матчу:

Інші пости блогу

Всі пости