Зепп Гербергер став причиною економічного буму в післявоєнній Німеччині. Його підхід приніс збірній титул ЧС-1954

Від редакції Tribuna.com: цей пост було опубліковано для конкурсу «Кубок світла». Ваші реакції на метаріал будуть важливі для автора.

***

«Футбол – це проста гра. 22 людини бігають за м’ячем 90 хвилин, а в кінці завжди перемагають німці». Якби Гаррі Лінекер народився дещо раніше, його цитаті було б сьогодні не 32, а всі 68 років, тому що після перемоги ФРН над збірною Угорщини у фіналі чемпіонату світу 1954 року він би міг із чистою совістю сказати свою легендарну фразу.

Та збірна була одним із найяскравіших зразків так званих тренерських команд. Тому не дивно, що мова піде про головного героя й творця того історичного успіху – тренера збірної ФРН Йозефа «Зеппа» Гербергера.

Пройшов Першу світову війну, зробив дубль у дебютному матчі за збірну та захистив диплом викладача

4 липня 1954 року увійшло в історію світового футболу як «Чудо на Берні». Для головного тренера збірної Німеччини Зеппа Гербергера той день розпочався з іще одного чуда. Разом із помічниками він вирішив з’їздити на стадіон перед фіналом, щоб перевірити якість газону. Проте по дорозі їхній автомобіль зіштовхнувся із зустрічним. На щастя, обійшлося без трагічних наслідків. На цьому місці так і кортить скористатися кліше й припустити, що, напевно, у цей момент перед очима Гербергера пролетіло все його життя.

Перед фіналом у Берні

А згадати було що. Майбутній тренер-чемпіон народився в 1897 році в Мангаймі. У 14 років він втратив батька й пішов працювати на завод. Паралельно в цей самий час його запросили до молодіжної команди ФК «Вальдхоф Мангайм». Він грав і за основний склад цього колективу. Але це трапилося згодом, адже в проміжку між виступами за «молодіжку» й дорослу команду Зепп два роки (1916-1918) провів на полях Першої світової війни, де пережив поранення й полон.

Сучасники відзначали його інстинкт бомбардира, постійну жагу до боротьби й видатні фізичні дані. Гравця навіть викликали до збірної Німеччини. Правда, він зіграв за національну команду лише 3 матчі, але відзначився двома голами. Обидва – в дебютній грі проти Фінляндії. На перешкоді довшій кар’єрі в збірній стала річна дискваліфікація за те, що він отримав певну суму грошей під час зміни клубу, що в тогочасному німецькому аматорському футболі було суворо заборонено.

Паралельно з грою у футбол Гербергер працював у «Дрезден банк» і навчався в Університеті фізкультури. У 1930 році він отримав диплом спортивного викладача, захистивши диплом за темою «На шляху до максимальної продуктивності у футболі» (напевно, у 1954 році він неодноразово перечитував свою дипломну роботу перед чемпіонатом світу).

«Вальдхоф Мангайм» (1918-1919). Гербергер – п’ятий справа

У 1933 році Зепп став асистентом тодішнього головного тренера збірної Німеччини Отто Нерца. Команда здобула «бронзу» чемпіонату світу 1934 року в Італії та дійшла до чвертьфіналу домашньої Олімпіади 1936 року. Результат було визнано незадовільним, тому Нерца звільнили, а його місце зайняв саме Зепп Гербергер, який мав готувати команду до чемпіонату світу у Франції. Але той чемпіонат закінчився для німців, ледь розпочавшись: у першому матчі вони вилетіли, програвши в 1/8 фіналу швейцарцям. Справа в тім, що в 1938 році після аншлюсу Австрії керівництво Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини змусило Гербергера включити до складу збірної австрійських гравців. І нова команда банально не встигла зігратися.

Отто Нерц і Зепп Гербергер

Фальсифікував документи, щоб уберегти футболістів від війни

Інструктаж перед фіналом був таким самим, як і десятки разів до того. Ніщо не вказувало на те, що зараз тренер і гравці вийдуть на матч свого життя. Матч, у якому їм не давали ані найменшого шансу проти зіркових угорців.

«Ніхто не звільнений від роботи на оборону. Тільки втрачаєте м’яч – одразу відбирайте його в суперника. При обороні Цибора тримає Позіпаль, Тота – Кольмаєр, Кочиша – Май, Пушкаша – Лібріх, Хідегкуті – Еккель».

Гербергер розповідав про тактику на фінал і бачив, як уважно слухають гравці. Він знав, що багато збірників вважають його не лише тренером, а й другим батьком. І це було дійсно так, адже деяких із них Зепп урятував від смерті, якщо не прямо, то опосередковано.

Щоб зрозуміти, чому, повернімося знову назад у часі. З початком Другої світової війни тренер зосередився не на своїх безпосередніх обов’язках, а на тому, щоб врятувати тодішніх збірників, серед яких були й майбутні чемпіони світу Фріц Вальтер, Макс Морлок, Вернер Кольмаєр, від відправки на фронт. Зепп фальсифікував документи, сперечався з керівництвом правлячої партії, прилаштовував гравців у військові футбольні команди або, якщо це не вдавалося, то в тилові частини війська.

З капітаном збірної Фріцом Вальтером

Тож після війни питання про те, кому довірити збірну тепер уже ФРН, не виникало. Гербергер навіть під час війни моніторив фізичний стан усіх найкращих футболістів країни, листувався з ними, допомагав підтримувати форму і взагалі був порадником у багатьох, навіть позафутбольних питаннях. Йому пропонували місце головного коуча «Штутгарт», «Айнтрахт», «Мангайм», «Кайзерслаутерн», але тренер бачив себе лише в національній збірній.

Груповий раунд ЧС-1954: синиця, яка перетворилася на журавля в руках

Чемпіонат світу 1954 року мав специфічний формат. На груповій стадії в кожній групі були сіяні й несіяні команди. Згідно з регламентом, сіяна команда не могла грати з іншою сіяною, а несіяна – з іншою несіяною. Німеччина у своїй групі була несіяною разом із Південною Кореєю. Сіяними були Угорщина, а також Туреччина, яка сенсаційно вибила у кваліфікації іспанців. В 1/4 фіналу виходили перші два місця. У разі рівності очок у другого та третього місця додаткові параметри (кількість забитих голів, різниця забитих / пропущених голів) не враховувалися взагалі, а ці команди мали зіграти додатковий матч. Зепп Гербергер розумів, що перше місце в угорців навряд хтось відбере, тому зосередився на матчі з турками. І його підопічні спокійно обіграли Туреччину з рахунком 4:1.

Далі був матч, який, на думку багатьох, зробив завоювання чемпіонства Німеччиною ще більш несправедливим. Угорці розбили ФРН із рахунком 8:3. Та справа в тому, що Гербергер і не був налаштований перемагати в тій грі.

Так, можливо, він не планував, що його команда пропустить аж стільки. Проте він знав:

а) угорців перемогти нереально, тож краще зберегти сили на матч плей-оф проти Туреччини, адже турки набрали в групі 2 залікові бали, як і німці, розділивши з тими 2-3 місця;

б) використання резервних гравців дасть змогу приховати від Угорщини тактичні напрацювання команди на випадок, якщо ці збірні перетнуться далі в іграх на вибування.

На наступний день команду завалило листами від німецьких уболівальників, які соковито і в деталях розписували, як саме Гербергер має вчинити далі. Ні, в цих листах не йшла мова про повернення до складу основних гравців чи зміну тактики. Зате там мовилося про пістолет із однією кулею, намилену мотузку чи якусь високу середньовічну ратушу як найкращі способи того, щоб тренер попрощався зі збірною тут і зараз.

Усі найсоковитіші поради Зепп зачитав гравцям перед повторним матчем проти Туреччини. Допомогло. 7:2 – і ФРН покрокувала до 1/4 фіналу.

Плей-оф: щастить найсильнішим?

Закладаємося на 100 гривень, що ви не вгадаєте, який матч на тому мундіалі Гербергер і його гравці називали найскладнішим. Ні, не фінальну гру, а чвертьфінал проти збірної Югославії. І це попри те, що ще однією «чудовою» ідеєю того мундіалю було сліпе жеребкування кожного раунду плей-оф. Тож німцям дісталися хай і небезпечні, але не найсильніші на чемпіонаті юги.

Називаючи той матч найскладнішим, Зепп Гербергер згодом пояснював: «Усе дуже просто. Ми мали програти 0:5, а виграли 2:0». Це був типовий матч, у якому в однієї команди не летіло нічого, інша ж реалізувала свій єдиний шанс, а наприкінці добила суперника. На 10-й хвилині збірна Югославії «відзначилася» автоголом, а один із лідерів ФРН Гельмут Ран на 85-й хвилині встановив фінальний результат гри.

У півфіналі жереб знову повернувся до Німеччини правильним місцем, відрядивши до них не Уругвай чи Угорщину, а «всього лише» Австрію. Сусіди німців свій попередній матч, як здавалося, зіграли на хокейному майданчику, перемігши Швейцарію з рахунком 7:5. Проте і тут Німеччині пощастило, адже австрійці грали свій матч 1/4 фіналу за майже 40-градусної температури (і це в тіні!). Тому на півфінал їх не вистачило. Збірна ФРН розібрала сусідів на молекули. Фінальний свисток зафіксував на табло рахунок 6:1.

У вас може виникнути питання: а в чому ж «героїзм» Гербергера в цих двох матчах? Ніби ж уся справа у вдалому жеребкуванні. Проте не забуваймо, що Німеччину вважали ледь не найслабшою серед вісімки команд, які пробилися до матчів на виліт. Це як шпетити Марокко (якщо раптом ця команда виграє чемпіонат світу в Катарі) за те, що їм в 1/4 фіналу трапилися португальці, а не, скажімо, умовні бразильці. Тому скористатися результатами жеребкування ще треба було вміти. Німецька преса, яка ще відносно недавно критикувала збірну після матчу проти Угорщини, тепер писала з захопленням: «Команда зіграла як бездоганно налаштований механізм і з великим натхненням».

До речі, нагадую, що з вас – по 100 гривень за Югославію. Можете закинути в будь-який благодійний фонд.

Фінал: великих перемо не буває без найменших дрібниць

Перебіг і результат фінальної гри між ФРН та Угорщиною немає сенсу переказувати: він загальновідомий. Станом на 8-у хвилину угорці вже вели в рахунку 2:0 зусиллями Пушкаша й Цибора. Однак до 18-ї хвилини німці відігралися завдяки Морлоку й Рану. І той-таки Гельмут Ран, як і в матчі з Югославією, наприкінці гри встановив остаточний рахунок, забивши гол на 84-й хвилині. Окрім цього, збірна Угорщини не реалізувала ще кілька моментів, близьких до 100-відсоткових, а арбітр на останніх хвилинах відмінив гол Пушкаша через не найочевидніший офсайд.

Весь футбольний світ був настільки шокований результатом, що й досі вважає той матч найбільшою несправедливістю в історії футболу. Шоковані були всі, звісно, окрім Зеппа Гербергера. На його думку, іншого результату не могло й бути, адже він розпланував усі дрібниці як на футбольному полі, так і поза ним. І саме ці дрібниці дозволили німцям перемогти. Тому про яку несправедливість узагалі може йти мова?

Що це за дрібниці? Ось, будь ласка.

1. Попросив свого давнього товариша Альберта Зінга, який на той час тренував один зі швейцарських клубів, зареєструватися в готелі, де зупинилася збірна Угорщини. Зінг щодня непомітно пробирався на тренування угорців, стежив за ними й передавав тактичні спостереження Гербергеру.

2. Отримані від товариша відомості Зепп використав для внесення важливих коректив у тактику своєї команди перед фіналом. По-перше, замість персональної опіки Пушкаша, Кочиша, Хідегкуті, тренер німців вирішив, що в ідеалі м’яч не має взагалі доходити до лідерів Угорщини. Тому обрав тактику руйнування та перехоплення м’яча у центрі поля. По-друге, захисникам було дано інструкцію занадто не опікати лівого крайнього нападника Міхая Тота, а зосередитися більше на інших гравцях. Справа в тому, що Тот нечасто бив по воротах, зате постійно навішував на партнерів у штрафний майданчик. Тож німці виявилися готовими до цього.

Окрім того, правий півзахисник угорців Йожеф Божик іноді занадто захоплювався атакою, забуваючи відпрацьовувати в обороні. Гербергер дав вказівку частіше атакувати через фланг Божика, і саме так Німеччина відквитала перший м’яч. А другий м’яч збірна ФРН забила після відпрацьованої до автоматизму на тренуваннях схеми подачі кутового. Хоча будьмо чесними: той гол треба було скасовувати, бо під час подачі Ганс Шефер порушував правила проти голкіпера Угорщини Дьюли Грошича.

3. Пам’ятаєте, як у першій грі Гербергер випустив резерв, щоб вивчити сильні сторони суперника й приховати свої переваги? Окрім того, у тій грі пошкодження зазнав Ференц Пушкаш, який пропустив згодом кілька ігор. Він зіграв у фіналі, хоча так і не встиг повністю відновитися після травми. Незрозуміло, чи навмисно Вернер Лібріх травмував лідера Угорщини в матчі групового раунду, але ця травма, безумовно, не дозволила Пушкашу показати всі свої чесноти у фіналі й ослабила атакувальний потенціал угорців.

Вальтер і Пушкаш перед фінальною грою

4. Відомий факт: капітан і лідер тієї німецької збірної Фріц Вальтер під час Другої світової війни перехворів на малярію, тому йому важко давалися матчі за сонячної погоди. Зате під час «дощових» матчів (а фінал проти Угорщини відбувався саме за таких умов) Вальтер показував свій найкращий футбол.

А тепер менш відомий факт: можливо, головним чинником, який допоміг ФРН виграти за такої погоди, був навіть не Фріц Вальтер. Зепп Гербергер дуже уважно ставився до підбору свого тренерського штабу. Зокрема частиною його штабу був такий собі Адольф «Аді» Дасслер, який за 6 років до того заснував компанію, назву якої я не буду озвучувати, бо мені не заплатили за рекламу цього бренду.

Аді Дасслер – другий зліва

Спеціально до чемпіонату світу у Швейцарії Дасслер розробив нову модель бутсів «Аргентина». Перевагою цих бутсів було суттєве зменшення ваги, що знижувало навантаження на ноги футболістів й дозволяло краще контролювати м’яч. Та найголовніше: саме в цих бутсах було вперше реалізовано технологію змінних шипів для різних типів погоди, а також нанесено спеціальне водонепроникне покриття.

Тому в перерві між таймами німці, зважаючи на погоду, змінили шипи на свої бутсах на більш довгі. І поки технічні угорці в другому таймі боролися не стільки із суперником, скільки зі слизьким полем і важкими від дощу бутсами, німці в прямому й переносному значенні спокійно стояли на ногах завдяки взуттю Аді Дасслера, якого до збірної привів саме Зепп Гербергер.

Та сама «Аргентина»

То що, усе ще вважаєте ту перемогу ФРН випадковою?

«М’яч круглий і гра триває 90 хвилин» (с)

Історики, соціологи, політологи – усі в один голос кажуть, що саме той матч став головним каталізатором соціального й економічного буму у ФРН, відновивши віру німців у себе й у свою країну (як тобі таке, «План Маршалла»?). Наприклад, Франц Беккенбауер згадував: «Країна знову стала країною. Для всіх, хто виріс у злиднях післявоєнних років, Берн став надзвичайним джерелом натхнення. Ми всі відновили самооцінку». Зепп Гербергер став для німців в один ряд із батьками німецького економічного дива – канцлерами Конрадом Аденауером і Людвігом Ерхардом.

Щойно Німеччина вперше виграла чемпіонат світу

Тренер пройшов зі збірною ще два чемпіонати світу. В 1958 році ФРН посіла 4 місце, а в 1962 році зупинилася на стадії чвертьфіналу. Зепп пішов з команди в 1964 році. Проводи тренера влаштували на матчі проти збірної Шотландії. Та гра закінчилася з рахунком 2:2, що зовсім не влаштувало максималіста Гербергера. Тому він попросив футбольне керівництво ФРН дозволити йому провести ще одну прощальну гру на чолі команди. Суперником була Фінляндії, проти якої великий тренер свого часу дебютував як гравець. Цього разу збірна достойно провела свого Шефа, як називали Гербергера в Німеччині, перемігши з рахунком 4:1.

Загалом Зепп Гербергер провів на чолі збірної… За 28 років він провів стільки матчів, що різноманітні ресурси дають різну інформацію щодо точної кількості ігор, називаючи від 162 до 168 матчів. Його рекорд перевершив лише Йоахім Льов. Тренери збірної Німеччини взагалі є довгожителями на цій посаді. Скажімо, Ганс Флік став лише 11 тренером за понад столітню історію команди. А наступник Гербергера та його колишній асистент по збірній Гельмут Шьон і сам провів на чолі Бундесманшафт 139 матчів.

Гельмут Шьон і Зепп Гербергер

Я недаремно навів на початку статті цитату Гаррі Лінекера, який славиться своїми перлами. Адже і в Гербергера протягом життя їх назбиралося чимало:

• «М'яч круглий і гра триває 90 хвилин».
• «Наступний противник завжди найважчий».
• «Кінець матчу – це початок наступного матчу».
• «М'яч завжди правий».
• «Найшвидший гравець – м'яч».
• «Люди ходять на футбол, бо не знають, чим усе скінчиться».
• «Якби всіма клубами керували люди, які добре розуміються на футболі, гра стала б кращою. Тим не менш, вона настільки сильна, що навіть любителі не можуть її зіпсувати».

Зепп Гербергер помер 28 квітня 1977 року, через місяць після свого 80-річчя. Буквально за кілька годин до своєї смерті він встиг побачити, як збірна під керівництвом його учня й друга Гельмута Шьона здобула чергову перемогу, обігравши Північну Ірландію з рахунком 5:0.

Той самий трофей

Закладені Зеппом Гербергером принципи ігрової філософії: працелюбність, боротьба до останньої хвилини, згуртованість – стали впізнаваними особливостями збірної Німеччини, починаючи від післявоєнного періоду і закінчуючи сьогоденням. Проте іноді здається, що нинішній Бундесманшафт усе ж не вистачає цих рис. І їй не завадив би ще один такий чарівник, як той, що створив «Диво Берна». Хоча для всього світу це було й залишається дивом, та сам Зепп Гербергер вважав це аж ніяк не дивом, а закономірним результатом.

Продумати все до найменших дрібниць (як на футбольному полі, так і поза ним) і не отримати бажаний результат – ось це було б диво!