Безшабашний стиль Скрипника зараз дуже потрібен українському футболу
Олександр Сажко радіє видовищності гри «Ворскли».
Коли Віктор Скрипник тільки повернувся до України, в першому же інтерв“ю сказав щось типу: «Ми відпрацьовуємо гру в атаці, а над обороною подумаємо пізніше». Це не дослівно, але дуже добре передає стиль та ментальність тренера. Такою була «Зоря», такою ж виявилась «Ворскла» в першому ж матчі Скрипника: атакуємо, а захист почекає.
І це дуже ризикований підхід, бо зазвичай досвідчені тренери починають будувати зі структури та оборони, а потім переходять до урізноманітнення гри в атаці, відштовхуючись від надійно побудованого фундаменту. Наприклад, так робив Мірча Луческу в «Динамо». І у киян дійсно зараз повний порядок зі структурою, але досі величезна проблема з яскравістю та креативом в атаці.
Скрипник не такий. Він починає з хаосу: 4-4-2 ромб, фланги віддані повністю фулбекам, які тримають ширину в атаці, розтягують та ускладнюють контроль суперникам насиченого центру поля, де в «Ворскли» виходить перевага, вихід через пас, але величезний розрахунок на перехідні фази.
В такій грі дуже багато залежить від працездатності крайніх захисників - і той же Пердута просто створений для такого стилю, бо може вспахувати фланг від лицевої до лицевої. І головне має таймінг - розуміє, коли підключатись. Другий гол «Ворскли» - саме таке підключення Пердути в останню третину зі скиданням на другий темп атаки.
З іншого флангу Бацула не настільки ідеально вписується, але все одно досить непогано підходить під стиль.
Внаслідок швидких змін позицій фулбеків «Ворскла» може створювати чисельну перевагу в небезпечних зонах. Але такий ризикований стиль потребує грати всім високо та компактно й накривати контратаки ще на чужій половині агресивним контрпресингом.
Поки у «Ворскли» він не системний - і налагодити такий елемент гри дуже складно з гравцями такого рівня. Але це не неможливо, і елементи такої гри вже присутні. Третій гол - як раз від цього і народився. Для багатьох він виглядає випадковим, але насправді ні, це саме те, що хоче бачити Скрипник - центральний захисник Яворський накрив гравця АІК на чужій половині поля. А далі вже Чєлядін створив шедевр, що красиво, але все ж таки більше випадково. Але почався цей гол з системної вимоги тренера.
Небезпека в іншому. Як тільки накривати швидко суперника не вдається, починається хаос вже не в атаці, а в захисті. І якщо перше - корисно, то друге - дуже небезпечно. І ці моменти в середньому значно більш небезпечні, ніж в інших ситуаціях, бо суперник отримує купу вільних зон.
На щастя АІК був якимось сонним, навіть не дивлячись на те, що на відміну від «Ворскли» знаходиться в середині сезону. Тому, хоч і забив два, але не можна сказати, що повністю скористався слабкостями стилю Скрипника. Тільки трохи полякав та показав його слабкі сторони.
Найбільший кошмар в грі полтавчан - це позиційна оборона. Де просто немає структури. Намагання захищатись позиційно ромбом - дуже ризиковане рішення. Це структура для контрпресингу, а не позиціонки. Але «Ворскла» дійсно намагається стояти (точніше - безсистемно рухатись) ромбом в середній лінії, що приводить до хаосу та спрощує проникнення суперника в останню третину.
З іншого боку, саме ці особливості стилю Скрипника і роблять його футбол яскравим, бо пришвидшують гру та створюють купу перехідних фаз. Підкреслюю - футбол не є суперякісним, але дуже видовищним. Що зараз і потрібно українському футболу, в якому зараз не так багато дійсно яскравих та індивідуально сильних футболістів. Виявляється, це можна компенсувати яскравим тренером.
Тому дуже радий, що «Ворскла» грає так сміливо та не боїться ризикувати та робити себе вразливою - такий футбол буде приваблювати глядачів, навіть якщо структурно та якісно йому багато чого не вистачатиме. Після матчу «Динамо» - це ковток свіжого повітря. І зараз це найголовніше. Не складно зрозуміти та виправдати гру на результат, але завжди приємніше дивитись футбол для глядача.
