Чому потрібно офіційно повернути вболівальників на стадіони
А якщо ні – то нарешті зайнятись контролем заборони.
Для багатьох прозвучить дивним заклик повернути вболівальників на стадіони в травні, коли обстріли росіянами України ракетами та дронами знову суттєво загострились. Але насправді мова йде майже про формальність – офіційний дозвіл та документальне регулювання відвідування спортивних подій. Тому що фактичне повернення глядачів на стадіони вже частково відбулося, просто всі удають, що це не так. Далі мова піде про футбол, як дзеркало спорту та найпопулярніший вид в країні, але насправді це актуально для будь-яких змагань в Україні.
Можливо, ви вже чули, як «Верес» продає квитки на свої матчі під виглядом перепусток на флешмоб на підтримку ЗСУ. І навіть бачили фото щільно заповнених трибун стадіону «Авангард» у Рівному з минулих матчів, які рівенський клуб не соромиться робити та викладати у власних соцмережах:
Саме по собі рішення прикриватись підтримкою ЗСУ, щоб відкрито порушити регламент змагань та мати глядачів на трибунах – дуже спірне. Але, якщо відкинути сам спосіб продажу квитків на матч, а зосередитись лише на наявності глядачів на трибунах, то «Верес» не є виключенням та єдиним злісним порушником. Вболівальники в певній кількості зараз присутні на багатьох футбольних матчах в Україні.
Ось особисто мною зроблене фото на матчі «Динамо» - «Чорноморець» в Києві на стадіоні імені Лобановського:
А ось кадр з трансляції останнього матчу «Полісся» в Житомирі, перемога в якому дозволила клубу забезпечити собі підвищення в УПЛ:
А ось фото з «Минай-Арени» в Ужгороді з матчу «Шахтар» - «Минай»:
З ним взагалі пов'язана кумедна історія. КДК УАФ оштрафував «Шахтар» на 15 тисяч гривень за те, що «Минай» пустив глядачів на свій стадіон. Тому що номінально гірники вважались господарями матчу. І офіційно висловити невдоволення «Шахтар» навряд може, бо весь сезон серйозно зловживає переносами – будь-яка подібна заява тільки викличе ще більше хейту в бік клубу.
Така поява вболівальників на трибунах – не поодинокі випадки. Особливо користуються відсутністю контролю та серйозних наслідків за порушення (20 тисяч гривень – сльози навіть для «Вереса», який також вже отримував штраф) клуби, які дійсно грають вдома на власних аренах. Це навіть видно по наведених прикладах.
Парадоксальна ситуація: порушують регламент переважно ті, хто знаходиться достатньо далеко від лінії фронту та має можливість користуватися перевагою власного поля, а решті клубів, які грають не вдома, повернення вболівальників навпаки не потрібно. Бо немає гарантії, що підтримувати будуть саме їх на «домашньому» матчі, а проведення такого матчу накладає відповідальність на клуб за життя глядачів.
Виходить, частині клубів вигідно залишити ситуацію в нинішньому стані. Але все ж таки треба вимагати від УАФ та УПЛ чітко врегулювати ситуацію: або добитись дозволу на глядачів, можливо, тільки в окремих регіонах, або жорстко карати тих, хто порушує загальні правила. Бо зараз український футбол (як і весь спорт) живе в якійсь звичній для себе віртуальній реальності: всі удають, що провели велику роботу та розробили правила, а насправді кожен робить що хоче. Нічим не нагадує історію з ковідом?
І, чесно кажучи, дивлячись на інші масові заходи, – концерти, виставки, акції на підтримку ЗСУ, навіть просто роботу величезних торгових центрів – все абсурдніше виглядає, що спорт продовжує сам себе нищити та не намагається щось змінити, щоб хоч трохи заробляти. Там, де треба рухатись для виживання – знайшли способи домовитись з військовими адміністраціями та місцевою владою. Там, де багаті дяді змагаються в розмірах гаманців – простіше попросити подарувати ще грошей, ніж щось робити.
Все це ще більше доводить, що в Україні спорт, а особливо футбол, існує не для вболівальників, а для особистих інтересів конкретних людей. Купа прикладів навколо показують, що вирішити питання з відвідуванням масових заходів можна.
Наприклад, торгівельні центри під час тривоги у кращому разі просто закривають. І ніхто не питає, чи є в них сховище для такої кількості людей – просто оголошують, що центр зачиняється і всі пройдіть в найближче укриття. А яке укриття витримає таку кількість людей? Очевидно, що сховищ такої місткості не існує – але торгівельні центри все одно працюють. Бо бізнес.
А в парку на ВДНГ в Києві навіть в будні дні ввечорі не проштовхнутись – і взагалі ніхто не хвилюється та не виганяє людей з десятку щільно розташованих літніх майданчиків під час тривоги. Кожен відповідає за себе: хочеш йти в укриття – йди. А вони всі працюють. Бо бізнес.
Не стверджую, що таке відверте ігнорування тривог, як в останньому випадку – це правильний підхід. Але абсурдно виглядає, наскільки різниться навіть в межах одного міста ставлення до масових заходів. Воно залежить не від загальних правил, яких всі дотримуються, а від волі, бажання та можливостей організаторів.
Так, у футболу, в який грають на вулиці, залишаються додаткові ризики – по трансляції можна відслідкувати, скільки людей на стадіоні. Але, чи росіяни не здатні легко дізнатись, що умовний парк чи торгівельний центр працює – і потрапляння туди призведе до найбільшої кількості жертв? І що заважає під час тривоги, як торгові центри, закривати стадіон і всіх виводити за його межі, якщо немає на його території великого укриття?
У спорті ніхто не хоче брати на себе відповідальність, бо кількість грошей в його кишені не залежить від кількості глядачів на трибунах. Але, якщо не готові брати відповідальність за дозвіл відвідувати спортивні події, то візьміть хоча б відповідальність за виконання заборони та введення достатньо суворих покарань, щоб клуби їх відчули та не повторювали порушення.
Бо зараз УАФ та УПЛ відповідальні тільки за одне – хаос, який відбувається з відвідуванням матчів. А хто буде відповідати, якщо в Рівному або Ужгороді ракета прилетить в стадіон зараз, коли глядачі є, а правила відвідування нічим не врегульовані? Хіба такий стан справ краще, ніж поставити всіх в рівні умови?
Фото: «Верес»; ua.tribuna.com; трансляція Setanta; ua-football.com/Олександр Приходько.
