«Шахтар» – аномалія єврокубків. Йому дико щастить, але свою частину роботи він виконує на відмінно
Олександр Сажко – про команду, яка не здається.
Цей текст був вперше опублікований на Tribuna.com після того, як «Шахтар» у серії пенальті пройшов «Ренн» в 1/16 фіналу Ліги Європи.
Після першої зустрічі з «Феєноордом», яка завершилась з рахунком 1:1 при співвідношенні ударів взагалі 5-20 та ударів у площину воріт 1-6 на користь суперника гірників, викладені у ньому тези не те, що не втратили актуальності – тільки додали.
***
Перед кожним матчем цього сезону єврокубків «Шахтар» вважався аутсайдером. Бо це так і було. Згадайте, навіть перша розгромна перемога над «Лейпцигом» стала величезною сенсацією та не викликала відчуття, що гірники зможуть тримати такий рівень (хоча б результатів – не те що гри) весь сезон.
Скептицизм у свій бік «Шахтар» руйнував від матчу до матчу – і вперше оступився лише на фініші групи Ліги чемпіонів з «Лейпцигом». Коли зовсім закінчилось паливо після скаженого графіку в умовах війни та наближення зимового Чемпіонату світу, а місце в плей-офф Ліги Європи було гарантовано.
Це факт: повірити в цей «Шахтар» дуже складно, навіть вже після проходження «Ренна». А до – тим більше. Ну, що можна очікувати від команди, що влітку втратила майже всіх легіонерів, взимку продала головну зірку з тих, хто залишився, та не грала в футбол три місяці? Проти міцної команди з топ-ліги, хоч й не в найкращій формі.
І знову весь скептицизм зруйновано. Але до наступного раунду він повернеться – саме через обставини цієї перемоги.
Треба говорити відверто, що «Шахтарю» дико щастило з «Ренном». Такі явні відскоки по сумі двох матчів трапляються рідко: перший повинен був закінчуватись нічиєю, а другий – спокійною перемогою французів. В останньому матчі гірники взагалі майже нічого не створили, а врятувались до серії пенальті після абсолютно випадкового автогола на 119-й хвилині.
Все це ідеально лягає в тренд сезону: «Шахтар» – статистична аномалія єврокубків. Якщо ви подивитесь на матчі цього сезону, то більшість з них не повинна була закінчуватись так, як закінчилась. Як би ви не дивились: за традиційними статистичними показниками (кількість атак, ударів чи дотиків в штрафній суперника), просунутими показниками (xG) чи навіть суб'єктивними враженнями від гри, якщо відкинути емоції:
– з «Лейпцигом» забили чотири з чотирьох ударів в площину, а суперник створив насправді більше (4:1);
– з «Селтиком» сталося прозріння Мудрика, а суперник знову створив більше (1:1);
– з «Реалом» на виїзді повинні були отримати розгром, але Трубін видав матч життя з 11 сейвами та все закінчилось прийнятними 1:2;
– з «Реалом» в Польщі вийшли на пік і дійсно найближче були статистично та за сприйняттям до відповідності гри рахунку. Настільки близько, що навіть можна було серйозно мріяти про перемогу, бо пропустили на 90+5 (1:1);
– з «Селтиком» на виїзді знову вистрілив шедевром Мудрик. І хоча цей матч був близький та захопив пік минулого матчу з «Реалом», але суперник все ж таки створив більше (1:1).
Тепер те ж саме в матчах з «Ренном». Тільки фініш групи ЛЧ з «Лейпцигом» вибивається з всього сезону, але оскільки цей випадок лише один, то такий виняток не псує очевидний тренд.
Везіння «Шахтаря» – беззаперечний факт. І загалом є припущення, яке підтверджується результатами та не видатною якістю гри команди в УПЛ, що гірники все ще значно ближче до рівня «Дніпра-1» та «Динамо», які не здатні обіграти навіть кіпрський АЕК, ніж свого поточного досягнення в єврокубках. Тому вони і є аномалією.
Але дуже не хочеться, щоб без сумніву величезне досягнення «Шахтаря» списували тільки на удачу. Він зробив все від себе залежне – і без цього не допоміг би ніякий фарт.
«Шахтар» був ідеально готовий фізично. Навіть в матчах з «Ренном» після трьох місяців перерви. Ігору Йовичевичу треба сказати окреме дякую своїм іспанським тренерам з фізпідготовки.
«Шахтар» був агресивним, налаштованим на боротьбу, вигризання м'яча та виривання ніг суперника. Коли не вистачало техніки після відходу бразильців, забирали бажанням. Хоч і заробили через це 25 жовтих карток за 8 матчів. Все це з лавки запалював сам Йовичевич, який також отримав дві картки. Наче немає чим пишатись, але це шалений контраст з м'яким бразильським періодом та приклад, як треба використовувати ті ресурси, що є в наявності.
«Шахтар» мав план, як максимально використати якості свого найкращого гравця в Лізі чемпіонів. І навіть через це дещо пожертвував командною грою, що дало результат. А після відходу Мудрика впорався з його точковою заміною принаймні в межах цих конкретних матчів.
«Шахтар» біг в контратаки – хаотично, з помилками. Але біг. Це часто і створювало враження живості та емоційності від його матчів. З ними було багато валідолу, але точно не доводилось страждати від нудьги.
«Шахтар» показав феноменальні зібраність та реалізацію, а потрапляти в площину воріт вдавалося дуже рідко: 4, 2, 3, 2, 3, 1, 4, 2 – 21 удар та 11 голів! Понад половину ударів гірників в створ закінчились голами.
«Шахтар» продумав логістику з урахуванням додаткових навантажень під час війни. Навіть домовлявся про перенесення своїх матчів УПЛ для поліпшення графіку та кращої підготовки до Ліги чемпіонів. З точки зору роботи ліги це викликає великі питання, але клуб використовував всі доступні важелі для досягнення результату, які не були заборонені правилами.
Але головне: «Шахтар» ніколи не здавався та провалився тільки в одному матчі – другому з «Лейпцигом». Хоча перспективи посипатись були неодноразові: тричі «Шахтар» відігравався та здобув позитивний для себе результат, не розвалився під тиском, коли «Лейпциг» відігрався в першому матчі та тиснув. Знайшов свій момент, скористався слабкостями суперника – та забив.
Тому цей автогол з «Ренном» на 119-й хвилині майже без шансів в матчі – хоч і випадковість, але вона добре вписується в загальний тренд серйозної зміни в характері «Шахтаря» цього сезону. Він бився, як міг, та вистраждав своє везіння.
Особливо вражає, якщо подивитись на середній вік цієї команди та її мінімальний досвід таких матчів. А також нарешті згадати, що ще на початку сезону клуб втратив майже всіх лідерів та креативних гравців, а збирав цей склад з того, що погано лежить або залишилось на контрактах в клубі.
Своїм виступом в єврокубках «Шахтар» майже змусив забути свої втрати – і через це його зараз іноді судять так, наче нічого не сталося, хоча це не так. Зі своїми ресурсами зараз він був не зобов'язаний показувати такий результат – це стрибок на дві голови вище поточних можливостей.
Можна тільки поаплодувати та сказати дякую за позитивні емоції, яких було не так багато за останній рік. Коли насолоджуватись спортом було психологічно складно, а українським футболом – майже неможливо, бо він сам все для цього робив.
Такий підхід повинен стати аксіомою для наших клубів в єврокубках: роби все залежне від себе, не впадай в апатію, бийся до останньої хвилини та чекай на удачу – і тоді навіть втративши майже все можна досягти результату. Без якісного виконання своєї частини роботи – нічого не буде. Ніяка удача не допоможе.
Фото: Reuters/BENOIT TESSIER
