Єдиний недолік переходу Маліновського в «Марсель» – що він не відбувся ще минулого літа
Олександр Сажко – про майже ідеальний трансфер.
В українському футболі не так часто стаються трансфери, в яких дуже складно знайти негатив. Здавалось, що і розставання Руслана Маліновського з «Аталантою», враховуючи складні обставини ще влітку, матиме чимало нюансів. Але в реальності все сталося дуже швидко та на позитиві.
Зараз все виглядає так добре, звичайно, наскільки це взагалі було можливо в ситуації українського півзахисника. Перехід Маліновського в «Марсель» – майже ідеальний трансфер для нього.
Давайте рахувати:
1. Пішов з команди на спаді в стані перебудови, яка вже перетворилась з постійного учасника Ліги чемпіонів на неочевидного претендента з досить туманними перспективами на топ-4. В команду, яка у двох з трьох останніх чемпіонатів показувала найкращі результати з сезону-12/13, коли також займала друге місце.
До того ж «Марсель» і зараз йде в зоні Ліги чемпіонів. Хоча як і в нього, так і в «Аталанти» вся боротьба за головний європейський турнір ще попереду.
2. Пішов в момент, коли здавалось, що запит «Аталанти» не відповідає зацікавленості клубів в Руслані. Ще й в дуже солідний турнір та клуб, який явно цікавіший за «Аталанту» з багатьох причин.
Зараз все виглядає так, що «Марсель» має значно кращі шанси стабільно потрапляти в Лігу чемпіонів у Франції у найближчі роки, ніж «Аталанта» – в Італії. А рівні турнірів відрізняються не настільки принципово.
Можна довго сперечатись про Серію А та Лігу 1. Очевидно, що ПСЖ вбиває майже будь-яку інтригу у Франції своєю фінансовою могутністю. Італія значно рівномірніша та звідси, можливо, цікавіша для перегляду. Але перехід Маліновського багато змінить для сприйняття українцями Ліги 1.
3. Має впевненість у своєму майбутньому в «Марселі», бо оренда там з обов'язковим правом викупу. При цьому ціна переходу не така, що буде тиснути своєю вагою.
4. «Марсель» – історичний клуб, найпопулярніший та найвідвідуваніший у Франції. Його матчі в чемпіонаті цього сезону відвідують в середньому близько 62 тисяч вболівальників. Це 8-ий показник у світі з тих, кого рахує Transfermarkt. «Олімпік» – єдиний французький клуб, який є в топ-25.
В порівнянні зі скромними 18 тисячами провінційної «Аталанти», яка може тільки мріяти про таку фанбазу, – це суттєвий прогрес. Вболівальники в «Олімпіка» – скажені:
5. Пішов від тренера, який відкрито в пресі говорив, що Маліновський йому не потрібен та не підходить під його стиль. І ледь не з першого дня його трансферу в Італію демонстрував публічно, що це була більше ініціатива керівництва, хоч і довгий час активно використовував Руслана.
6. Потрапив до тренера, який хоче мати такого гравця в складі та говорить, що «всі в клубі хотіли його». На відміну від ситуації в «Аталанті».
7. Схема головного тренера «Марселя» Ігоря Тудора досить схожа як мінімум номінально на те, що багато років практикував Гасперіні в «Аталанті»: три центральні захисники, латералі та два атакувальні півзахисники.
Руслан претендуватиме одразу на дві позиції в знайомій тактиці.
8. Місце в складі для Маліновського є як мінімум в ротації. Легенді клубу Дімітрі Пає – вже майже 36 років, він не може грати 90 хвилин. Також тут виходили номінальний вінгер Ченгіз Ундер, який має дуже скромні 1+1 в 16 матчах, та Матео Гендузі, якому зручніше грати глибше. Ще один конкурент – літній новачок марокканець Аміне Харіт, але в першій частині сезону він зіграв всі 90 хвилин всього тричі.
Очевидно, що Тудор незадоволений станом речей в цій зоні. Він постійно змінює пару атакувальних півзахисників. Цим і зумовлений прихід Руслана, якого «Марсель» хотів ще з літа.
9. Місто Марсель – покращення в порівнянні з Бергамо. Тут позитив є як від самого розташування на березі Середземного моря, так і від історичної важливості та масштабу. Не забуваємо і про культуру загалом та культуру футболу зокрема в регіоні.
10. Про більшість українських футболістів можна було б передбачити, що проблемою стане мовне питання. Але це не стосується Маліновського. Тією чи іншою мірою він знає як мінімум чотири мови: англійську, італійську, українську та російську.
Руслан двічі змінював клуби в Європі та не відчував проблем з адаптацією через мову. В «Аталанті» він взагалі досить швидко заговорив італійською, тому проблем зі спілкуванням з партнерами, а при необхідності з вивченням французької, бути не повинно.
***
Зараз є ті, хто жалкує, що не втілився в життя літній інтерес до Маліновського з боку «Тоттенгема». І хоча на папері такий трансфер виглядав би точно потужнішим, а чи був би він настільки ідеальним за всіма складовими, як перехід в «Марсель»? Не факт. Руслан би виграв в грошах, але заграти там було б значно складніше, ризики – суттєво більші. Варіант з Францією значно більш збалансований у плані відповідності можливостей гравця перевагам та рівню клубу.
Ба більше, це просто подарунок, що викупити Руслана захотів саме «Марсель». Бо «Аталанта» хоч і не трималась за українця, але цінник на нього поставила досить суттєвий. Підсумкові 10+3 – майже ті самі гроші, за які Маліновський переїхав в Бергамо. Не кожен клуб віддасть їх за 29 річного гравця досить глибокої ротації «Аталанти», в якого всього півтора року по контракту.
Тому єдиний мінус трансферу в «Марсель» – що він не відбувся ще влітку. Тоді Маліновський би не втратив ці пів року та навіть мав би шанс пройти підготовку з командою, якби трансфер встигли оформити швидко. Тепер доведеться вливатись посеред сезону та майже без ігрової практики (всього 547 хвилин на полі цього сезону), на відміну від конкурентів. Але з цим можна жити.
Можуть виграти всі: «Марсель», гравець, збірна України та навіть українські вболівальники. Звичайно, весь позитив навколо трансферу не гарантує, що Руслан обов'язково заграє, але суттєво підвищує шанси на успіх. Краще обставини він би навряд колись отримав.
Фото: «Марсель»
