Чемпіонат світу в Катарі – ганьба. Він має стати останнім цвяхом у труні чинного порядку в футболі
Олександр Сажко – про необхідність кардинальних змін.
До початку чемпіонату світу в Катарі залишилось трохи більше ніж тиждень. І зазвичай з наближенням таких великих турнірів поступово приходить й відчуття свята футболу. Воно й не дивно – подія задумана бути унікальною, бо проводиться раз на чотири роки та повинна презентувати всю різноманітність та все найкраще, що є у футболі. Але точно не цього разу.
Ще навіть не розпочавшись, ЧС в Катарі, навпаки, навіть занадто сильно підсвітив все найгірше у світовому футболі. Він показує, що найпопулярніший вид спорту на планеті давно рухається зовсім не туди, якщо досі можливі турніри в такому контексті та з такими господарями.
Забути про все та отримати задоволення від такого «свята футболу» без обмежень та внутрішніх блокувань загальної повістки майже неможливо. Це видно не тільки по українцях, більшості з яких під час загальномасштабної війни дуже складно насолоджуватись будь-яким футболом, а й по багатьох інших розвинених країнах.
Наприклад, у Франції чимало говорять про бойкотування чемпіонату світу та навіть можуть відмовитись від фан-зон для спільного перегляду матчів у великих містах. А у Німеччині на матчах тієї ж дортмундської «Боруссії» фанати закликають банерами бойкотувати ЧС.
Для цивілізованої людини є занадто багато причин, щоб вважати турнір у Катарі одним з найганебніших, якщо не найганебнішим, в історії. І якщо комусь не вистачило не менш ганебного чемпіонату світу в Росії, то тепер остаточно видно, що вся футбольна вертикаль потребує суттєвих змін, а Катар може стати останнім цвяхом в труні старого порядку.
Заради Катару порушили футбольну систему, яку будували десятиріччями
ФІФА своїм вибором господаря ЧС-2022 поставила у незручне становище всіх. У Катарі дуже важкий клімат – проводити там турнір влітку було б самогубством. Саме тому його перенесли на зиму, повністю зруйнувавши як мінімум європейську футбольну систему змагань, яка будувалась десятиріччями. В аспекті календаря вона і так була перевантаженою, але хоча б достатньо продуманою для такої кількості матчів.
Ось тільки приблизний перелік постраждалих.
Національні чемпіонати та єврокубкові турніри. Змушені були повністю змінити традиційний графік змагань та суттєво ущільнити календар. Як така незвична та величезна пауза вплине на самі змагання у топлігах, можна подивитись на прикладі УПЛ, для якої зимова пауза вимушена. Кожну весну турнір розпочинається ніби заново, і зовсім не важливо, що показували команди до перерви.
Футболу в якийсь момент стало просто забагато. Без перепочинку, матчі накладались один на інший.
Гравці. Серйозно ущільнений графік зробив свою справу: футболістів, які не поїдуть на чемпіонат світу через травми або які потрапили у заявку на турнір з пошкодженнями, суттєво побільшало у порівнянні з минулими турнірами.
Так, травми – частина футболу, та завжди є велика група гравців, яка не потрапляє на світову першість. Але зараз навіть досить дрібне пошкодження на 2-3 тижні може залишити гравця без ЧС. Тому що ущільнили не тільки розклад чемпіонатів та єврокубків, а й фактично звели в нуль паузу між ними та стартом чемпіонату світу.
Клуби. Отримали суттєво збільшені епідемії травм, за які, на відміну від тих, що отримуються гравцями безпосередньо на ЧС та покриваються страховкою, доведеться відповідати самим клубам. Це додає зайвих витрат та впливає на результат.
ФІФА не платить зарплати гравцям, але при цьому вказує клубам, що вони повинні понад місяць бути не в їхньому розташуванні посеред сезону. І заради цього клуби повинні повністю змінити свої звичні стратегії підготовки та самі відповідати за наслідки. Тому що ФІФА змусила всіх змінити календар на цей один унікальний рік.
Національні збірні. Не мають часу підготуватися до турніру, бо чемпіонати гратимуть до 13 листопада. Гравці потраплять до тренерів не раніше 14-го без перепочинку, а ЧС починається вже 20-го. Менше ніж тиждень на підготовку до головного турніру чотириріччя, серйозно?
Які якість гри та рівень фізичної готовності можна очікувати від збірних, де ще й купа травмованих, на такому турнірі – питання риторичне. Змагання перетворюються на рулетку в найгіршому сенсі цього слова.
Вболівальники. Їх спочатку перенаситили кількома місяцями скаженого графіку європейського футболу, а потім без паузи кинули на ЧС. Зі збірними без підготовки, відсутньою частиною зірок та навіть взимку важким кліматом, що не може не вплинути на якість гри. Це точно не буде настільки яскравий турнір, як міг би бути.
І все це – не говорячи про те, що всі, хто хоче поїхати безпосередньо на турнір, будуть суттєво ризикувати свободою та, можливо, навіть життям. Бо це Катар – і його закони та традиції дуже непросто осягнути цивілізованій людині.
Всі ці дійсно великі жертви заради того, щоб...
...Турнір віддали нефутбольній країні без інфраструктури та з жахливими порушеннями прав людини
Катар – абсолютно нефутбольна країна з населенням всього 3 мільйони людей, але великим гаманцем, який дозволив відбудувати свою структуру майже з нуля. І насправді Катар досяг в цьому серйозного успіху, якщо не враховувати контекст. Так, можна сказати, що турнір точно дасть поштовх розвитку футболу там, але якою ціною?
Бо Катар – це, в першу чергу, країна з жахливими порушеннями прав людини, гендерною нерівністю та нетерпимістю до сексуальних меншин. І велике будівництво, коли потрібно було якнайшвидше звести нову інфраструктуру, тільки погіршило ситуацію.
До чемпіонату світу Катар побудував 7 нових стадіонів, новий аеропорт, систему метро, дороги та близько сотні готелів. Навколо арени, яка прийме фінал, фактично побудували ціле нове місто.
У лютому 2021 року британське видання The Guardian видало розслідування, у якому стверджувало, що з часу отримання Катаром права проведення чемпіонату світу на будівництві в країні загинуло 6,5 тисяч (!) робочих-мігрантів. Через порушення їх базових прав, жахливі умови та недотримання правил безпеки.
Звичайно, Катар все заперечував та стверджував, що з 2014-го по 2020-й загинуло всього 37 будівників та лише 3 (!) смерті були пов'язані з їх роботою, а не природніми причинами. Існує безліч доказів того, що це ганебна брехня.
Наприклад, велике дослідження Міжнародної організації праці показало, що тільки у 2020-му в Катарі загинуло 50 будівників саме на роботі, 500 були серйозно травмовані, а 37 600 (!) отримали дрібні або середні пошкодження. Так, показник смертей не дотягує до масштабу інсайдів The Guardian, але й підрахунок тут значно жорсткіший – тільки ті випадки, які вдалося задокументувати. І навіть ці цифри вражають.
Що робить ФІФА? Ігнорує проблему та всі заклики забрати турнір у Катара. Ба більше, через величезну кількість протестів перед турніром Джанні Інфантіно розсилає всім 32 учасникам ЧС лист з проханням «не затягувати футбол у кожне ідеологічне чи політичне протистояння, що існує». Який тільки збільшив кількість протестів від асоціацій-учасників – і вони стосуються не лише ставлення країни господарки до працівників на будівництві.
Щоб не намагатись розписати всі можливі порушення прав людини в Катарі, бо це потребує забагато часу, ось два найочевидніших приклади:
1. В Катарі жінку, яка зазнала сексуального насильства, можуть притягнути до відповідальності за позашлюбові статеві стосунки. Права жінок там систематично порушуються, вони не рівні чоловікам, хоча конституція країни стверджує зворотне.
2. Посол чемпіонату світу та ексгравець збірної Катару з футболу Халід Салман – відкритий гомофоб. Нещодавно він заявив, що гомосексуальність – це «пошкодження мозку» та «харам» (під забороною, – прим.), а ті, хто приїде в Катар, «мусять прийняти їх правила».
Заява викликала гучний скандал, але ж проблема навіть не в тому, що конкретний представник країни-господарки – гомофоб та відкрито про це говорить. А в тому, що для Катара такі погляди – норма. І це, як і ставлення до жінок, може бути небезпечним для тих людей, які наважаться поїхати на турнір.
Хоча, враховуючи жорсткі правила для вболівальників на турнірі, навряд хоч якась їх категорія може відчувати себе безпечно в країні, де за звичайний протест можна отримати 5 років тюрми. У всіх, хто виявив розсудливість та вирішив не випробовувати долю в Катарі, забрали «свято футболу», але й тим, хто наважиться, залишиться небагато від свята, бо вболівати можна тільки «по-катарськи».
А ФІФА тим часом просить не запалювати ідеологічні та політичні протистояння. Вибачте, але є велика різниця між розбіжністю поглядів на релігію або устрій світу (як в деяких правилах поведінки на ЧС в Катарі, які для нас виглядають не дуже адекватними, але можна прийняти, що вони від зовсім іншої культури, та змиритись) та системними та дуже серйозними порушеннями прав людини, яким не місце в сьогоденні. Якщо країна не готова прийняти цивілізований світ, то вона не повинна отримувати такий турнір.
Бенефіціари від цього ЧС – тільки ФІФА, Катар та ті, хто йому допоміг
Як ми вже розібрались раніше, програли від проведення турніру в Катарі майже всі: чемпіонати та єврокубки, гравці, клуби, збірні та навіть вболівальники. А от мотиви тих небагатьох бенефіціарів від проведення турніру в Катарі – зовсім не безкорисні.
Катар. Як і будь-яка країна з недемократичним устроєм при владі, використовує великий спортивний турнір для виправдання свого режиму, створення картини переважно фейкової цивілізованості та реклами себе в світі.
Враховуючи кількість скандалів, виходить не дуже. Але сам факт проведення там турніру – вже великий пропагандистській успіх та козир для Катару, як був у 2018-му для Росії.
ФІФА. Другий турнір поспіль бере «криваві» гроші, прикриваючись розвитком футболу. Насправді, на відміну від Росії та Катару, цивілізовані країни просто ніколи не ввалили б таку кількість грошей у футбол. І це єдиний реальний мотив ФІФА – жадібність.
Цілі Росії та Катару – не футбольні, а політичні. Найбільший абсурд: ФІФА просить не змішувати політику з футболом, але саме її рішення давати таким країнам чемпіонат світу має політичні наслідки та призводить до політичних скандалів.
Однією рукою організація бере гроші диктаторських та вбивчих режимів, легалізуючи їх в очах всього світу, а іншою просуває лозунги за рівноправ'я та мир у всьому світі. ФІФА доводить цим, що їй все одно, від кого брати гроші. Аби їх тільки було якомога більше, щоб годувати цю ненаситну та давно втратившу всі моральні орієнтири систему. Це неможливо назвати цивілізованим бізнесом і тим більше розвитком футболу – лише безпринципність та підміна понять.
Помічники Катара. Звичайно, безпосередньо виграли від ЧС в Катарі ті, хто отримував його гроші за прийняття цього рішення та потім просував ідею, що це нормально.
Марна справа намагатись згадати всі випадки розслідувань та інсайдів, коли Катар звинувачували в хабарах футбольним чиновникам, щоб отримати та виправдати ЧС. Їх занадто багато.
Тому ось тільки два найсвіжіших приклади, які зовсім різні за масштабом, але добре показують, наскільки комплексно Катар підходив до історії отримання та збереження права на проведення ЧС. А скільки їх ще з'явиться з часом, коли люди почнуть говорити активніше та фактів буде більше?
1. Як стверджує експрезидент ФІФА Йозев Блаттер, ЧС-2022 повинні були отримати США, але Франція на найвищому політичному рівні допомогла схилити рішення в бік Катару.
«За тиждень до конгресу у 2010 році мені зателефонував Мішель Платіні та сказав, що наш план не спрацює. Його запросили до палацу президента Франції Саркозі, який щойно обідав з наслідним принцем Катару.
Саркозі сказав Платіні: «Подивіться, що ви та ваші колеги з УЄФА можуть зробити, щоб Катар був обраний організатором ЧС».
Вийшло так, що завдяки чотирьом голосам Платіні чемпіонат світу дістався Катару, а не США. Це правда.
Звичайно, йшлося і про гроші. Через пів року Катар купив у французів винищувачі за 14,6 млрд доларів».
Потім та сама ФІФА говорить «давайте не змішувати політику та футбол».
2. За даними Observer, Катар проплатив поїздку на ЧС 400 вболівальникам в обмін на схвальні відгуки про турнір та роздав британським депутатам подарунки на 250 тисяч євро – і ті вже схвально відгукуються про турнір.
***
Якось зовсім не так виглядає список бенефіціарів від великого турніру, який повинен бути символом різноманіття та розвитку футболу.
ФІФА заслуговує втратити владу в футболі. Турнір у Катарі може стати каталізатором змін
Все описане вище створює очевидну картину ганебності турніру в Катарі, за яку відповідальне саме ФІФА. І це при тому, що в понад 10 тисячах вже написаних символів ще жодного разу не згадувалось найболючіше питання для України – участь в турнірі збірної Ірану.
Так, ФІФА повністю ігнорує, що в турнірі візьме участь збірна країни, в якій масово вбивають протестувальників проти дискримінації, представники влади фактично закликають до страти багатьох тисяч людей, а дрони та, можливо, в майбутньому ракети Ірану вбивають та далі вбиватимуть українців. Та навіть самі гравці збірною Ірану виступили проти режиму в країні!
Найкраще на цю тему висловились в своїй рекламній кампанії одна з марок пива: «Спочатку Росія, тепер Катар, чекаємо Північну Корею». А може взагалі Іран? ФІФА, схоже, все одно.
Це ще один додатковий штрих, який підкреслює, що ФІФА не заслуговує на повагу та співчуття. Футбольна система, яка орієнтована не на цивілізований бізнес та просування ідей рівності, а на криваві гроші диктаторів та мовчазне виправдовування їхніх режимів, потребує серйозних змін.
ФІФА, як і УЄФА, не заслуговують такої повноти влади в футболі та мають бути відрізані від фінансових потоків. Ще раз згадайте, що саме голоси тодішнього президента УЄФА Мішеля Платіні допомогли Катару отримати турнір. ФІФА та УЄФА – одна жадібна зграя.
Топові клуби, які насправді генерують більшу частину популярності футболу, давно незадоволені існуючою системою. І не те щоб вони були світлою стороною, ні. Там також є свої шейхи, брудні гроші та марнотратство. Але навіть не дивлячись, що шокуюче представлення проекту Суперліги було непродуманим, цинічним та жадібним, немає сумнівів, що його автори зроблять висновки, виправлять піар-помилки та зроблять ще не одну спробу знов все змінити. У бажанні клубів мати більше впливу на свої прибутки, бо вони беруть на себе всі ризики, є сенс.
Здається, саме хамське та абсолютно корисливе рішення віддати турнір Катару може стати каталізатором змін та навіть останнім цвяхом у труні старої футбольної системи, яка давно себе зжила. Після лицемірного заклику ФІФА «зосередитися на футболі» Австралія виступила з критикою Катара, а 10 європейських асоціацій відповіли, що «права людини універсальні та застосовуються всюди».
Кількість протестів зростає в прогресії, а чемпіонат світу ще не розпочався. Очевидно, що скандалів буде ще більше, та ми дізнаємося багато цікавого вже після закінчення ЧС.
Не важко передбачити, що такий турнір та така поведінка ФІФА і УЄФА тільки підсилить намагання противників нинішньої системи все змінити. І дасть їм нові козирі в публічній площині, яких тому ж проекту Суперліги не вистачило з самого початку. Підтримки ставатиме все більше. Тому дуже логічно чекати глобальних змін у футбольній системі в найближчі роки.
