Енергійність перемогла апатію. «Шахтар» показав «Динамо» різницю між дією та бездіяльністю
Олександр Сажко - про показове Класичне.
Якщо зараз повернутись на початок передсезонної підготовки клубів УПЛ, то легко пригадати, наскільки ж на протилежних полюсах знаходились тоді «Шахтар» та «Динамо», ніж це є зараз. Гірники втратили, як тоді здавалось, найсильнішу частину складу, а кияни майже повністю його зберегли. Одним потрібно було починати майже з нуля, а в інших була вже хоч якась точка відліку.
І тоді абсолютно логічно здавалося, що «Динамо» є головним претендентом на титул, а «Шахтар», хоч і не скотиться сильно на рівні УПЛ, але матиме проблеми.
Очна зустріч багаторічних заклятих суперників по УПЛ показала, як все повернулось на 180 градусів всього за декілька місяців. Критичні ситуації діють на всіх по-різному: когось мобілізують та змушують відкривати приховані резерви та змінюватись, а когось вганяють в ступор та апатію. «Шахтар» та «Динамо» - яскравий приклад протилежних реакцій на війну та результатів їх роботи.
«Шахтар», втративши майже все, закатав рукава та почав працювати:
- ризикнув поборотись за Йовичевича навіть ціною конфлікту з «Дніпром-1» та роздратування Коломойського до того, що той вирішив боротись за чемпіонство;
- наскільки можливо, розібрався з контрактами легіонерів та отримав якісь гроші на трансфери;
- дуже швидко перебудував всю стратегію роботи клубу;
- і головне - активно працював з трансферами: повернув своїх колишніх гравців, додав до них декілька трансферів (за Назарину на найпроблемнішу позицію боролись до останнього дня вікна) на критичні позиції та навіть домовився з парою легіонерів. І отримав незіграний, але боєздатний склад.
Це не були якісь геніальні рішення. Навпаки, більшість з них, особливо деякі трансфери, легко читалась. Але «Шахтар» обрав боротись та робити все залежне від нього - і отримав результат. Енергія, з якою клуб намагався вигребти зі складної ситуації, дуже швидко передалась і гравцям на полі: вони вигризали матчі в УПЛ, дивували в Лізі чемпіонів та навіть просто ловили удачу, бо зробили все від себе залежне, щоб її заробити.
«Динамо» ж задовольнилося малим та не робило нічого, щоб змінитись та стати краще, ніж є, в цих обставинах. Фактично кияни змирилися з ситуацією та навіть занадто пасивно намагались зберегти те, що є. І це призвело до застою та апатії.
Впоратись з кризою та перетворити її на свою мотивацію для змін та розвитку, на відміну для «Шахтаря», не вдалося. Як сказав колега Коля Кізілов: команда виглядає наче з неї висмоктали вже життя дементори.
Ось таким і було це Класичне - енергійність проти апатії. І не можна сказати, що «Динамо» було значно гірше більшу частину матчу. Але майже в кожному ключовому епізоді «Шахтар» був енергійнішим та рішучішим. Цієї різниці в психологічній готовності до боротьби в складних умовах і не вистачило, щоб рахунок був значно приємнішим для подальшої боротьби в УПЛ.
І можна було б винити зовнішні фактори, переїзди та травми. Але проти «Динамо» грала команда, яка переборола значно складніші умови та вижила.
А в «Динамо» апатія дає серйозні проблеми з прийняттям рішень на всіх рівнях - як ігровому, так і клубному. Навіть в цьому матчі вихід Попова замість видаленого Забарного відбувався настільки довго, що «Шахтар» встиг забити третій гол команді без центрального захисника.
В минулому турі випустили Бойка з розривом хрестів на другий тайм. Сам же Луческу постійно жаліється, що немає трансферів, але системно ігнорує новачків, яких насправді підписав клуб. І майже нічого не намагається змінити, наче воно пройде все само.
Це все показники ступору і нерозуміння, що робити далі. Через них «Динамо» за декілька місяців не те що не зберегло, а повністю втратило будь-яку перевагу над «Шахтарем». До початку роботи клубів по виходу з кризи вона безсумнівно була.
Енергійність завжди перемагає апатію, бо дія сильніше за бездіяльність.
