Tribuna/Футбол/Блоги/Овертайм/Чому так складно оцінити роботу Петракова в збірній України

Чому так складно оцінити роботу Петракова в збірній України

Блог — Овертайм
15 червня 2022, 14:38
93
Чому так складно оцінити роботу Петракова в збірній України

Олександр Сажко – про неоднозначність, яка зводить з розуму.

Олександр Петраков відпрацював вже 15 матчів в збірній України (12, якщо відкинути товарняки з клубами). І, здавалося б, це достатньо, щоб визначитись, наскільки його робота відповідає рівню національної команди.

Більшість вболівальників і справді визначилась. Навіть після поразки від Вельсу 84% вважали, що Петраков повинен залишитись в збірній. А після нічиєї з Ірландією близько 2/3 респондентів позитивно оцінюють роботу тренера в це конкретне вікно збірних (хоча опитування ще триває).

І це викликає тільки почуття заздрості. Бо давно час визначитись зі своїм ставленням до Петракова, як головного тренера збірної України з футболу, але його контроверсійність особисто мене зводить з розуму. На кожен хороший аргумент є не менш переконливий поганий, який для більшості, схоже, перекривається особистим ставленням до Петракова-людини (свій простий мужик), а не Петракова-тренера.

Це видно навіть на прикладі ставлення більшості до останнього 5-матчевого вікна збірної. В ньому було два зовсім різних за наповненням відрізки, які не складно розбити та оцінити за результатом та якістю гри:

1. Шотландія та Вельс у відборі до ЧС: якість гри – 4; результат – 2.

2. Вірменія та двічі Ірландія у ЛН: якість гри – 2 (ок, окрім другого тайму з Вірменією); результат – 4.

Підсумок: більшість задоволена вікном збірної. Розумієте контроверсійність? Коли потрібен результат – його не було. Коли можна пограти в футбол у своє задоволення – не було футболу.

Перефразую: спочатку поганий результат виправдовується хорошою грою, а за тиждень вже погана гра виправдовується хорошим результатом. І майже всіх все влаштовує. Ніхто не хоче бачити логічного нестикування.

Такі гойдалки з Петраковим відбуваються весь його період роботи в збірній. З одного боку, очевидні помилки, просто дивні рішення та обурлива поведінка. З іншого – надзвичайні обставини та дійсно класні вчинки, які викликають тільки повагу. Так і біполярний розлад можна отримати, намагаючись зрозуміти, що ж має більшу вагу.

Це не спроба показати, що Петраков – зло. Навпаки. В реальному світі є багато кольорів, окрім чорного та білого. І більшість життя проходить в сірих або кольорових зонах. Так і з Петраковим.

Дивіться.

1. З одного боку: можливо, жоден тренер у світі не працював в таких складних обставинах. 

З іншого боку: в нас не було жодного топового суперника. Збірна не пройшла найпростіший з можливих шлях на Чемпіонат світу (кращого жереба у плей-офф не існувало) та не взяла максимум очок в найлегшому відрізку Ліги Націй (далі буде складніше – погляньте розклад).

2. З одного боку: збірна зіграла 5 матчів за два тижні – виснаженість легко зрозуміти.

З іншого боку: чому не було широкої ротації та навіщо відсіювати Буяльського, Бєсєдіна та Гармаша, розуміючи, наскільки складно без втрат та просадок форми зіграти цей інтенсивний відрізок?

3. З одного боку: частина гравців без ігрової практики, коли суперники на ходу.

З іншого боку: на відміну від суперників, був місяць підготовки до ключових матчів. І взагалі: чому не можна було викликати більше людей з ігровою практикою в європейських чемпіонатах? Поза збірною залишились Коваленко, Безус, Макаренко та багато інших. В останньому матчі нам навіть не було ким підсилити центр поля.

4. З одного боку: підготовка була як мінімум ускладнена, а то й провалена через очевидний фейл УАФ в організації спарингів.

З іншого боку: Петраков прикрив Павелка та УАФ та сам взяв відповідальність на себе. Хто тягнув за язик, коли він сам сказав, що це його рішення не грати ще спаринги? Та й сам факт відвертого захисту Павелка – сумнівна пляма на репутацію.

5. З одного боку: Петраков не шукає виправдання в епідемії (хоча спокійно міг би), а говорить про неї тільки відповідаючи на конкретні питання. І постійно захищає гравців, які зараз точно не заслуговують на критику – все це викликає повагу.

З іншого боку: жахливо жартує, що «гравцям треба два дні працювати в ліжку, бо вони їдуть до жінок» на абсолютно безневинне питання саме дівчини-журналістки.

Це тільки декілька прикладів. Таких контроверсійних моментів насправді значно більше – не складно нарахувати двозначне число за весь період Петракова в збірній. Тому і є заздрість до інших, наскільки легко вони підганяють факти під свою картину світу: відкидають одні, захоплюючись іншими. Легко визначаються: чорне чи біле?

Я так і не визначився. Є весь спектр емоцій: від захоплення то обурення.

Можливо, остаточну оцінку головного тренера збірної України справді варто відкласти до часів, коли не буде тем, важливіших за футбол. Бо зараз це другорядне.

Не час шукати винних: гравці віддали все, що було, а тренер робив все, що міг. Навіть якщо це «все» в Петракова не ідеальне та контроверсійне.

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости