11 найкращих українців футбольної євроосені: двоє легіонерів та жодного представника «Динамо»
В порядку були не тільки Мудрик та Довбик.
Якщо зіставити очікування від єврокубкових кампаній українських клубів та реальний результат за підсумками осені, то можна сказати, що загалом наші команди вийшли в 0.
Оверперфоманс «Шахтаря» наклався на провал «Динамо», а «Дніпро-1» виступив приблизно на тому рівні, на якому і мав. Це у підсумку і дало загальне враження, що євроосінь пройшла нормально.
Із виступами українських легіонерів ситуація дещо схожа. З об'єктивних причин не зміг вболівальників порадувати Зінченко, у сумнівній формі перебував Яремчук, мало ігрового часу отримав Лунін. Однак яскраво проявити себе змогли інші персонажі, від яких, ймовірно, очікувань було менше.
Подивімось, хто з українців зробив це найкраще.
11. Тарас Качараба
6 матчів (6 в основі), 474 хвилини.
Якщо «Динамо» (загалом) – це найбільше українське розчарування єврокубкової осені, то Качараба – найбільша прикрість.
Про те, як та за яких обставин «Славія» не опинилась в плей-оф Ліги Конференцій, можна написати окремий текст. Коротко сутність виступу чеської команди в ЛК описує наступний факт: «Славія» на 1 (!) місці в турнірі за кількістю ударів у бік воріт суперника і на 5 знизу (!!) за кількістю голів («Жальгіріс» та «Вадуц» забили більше). Також пражани лідирують за середнім відсотком володіння м'ячем (66,5) – це для розуміння, у якому стилі, нехай і дещо вимушено, вони грають.
Щоб відповісти на питання: «Як так вийшло?», можна перейти за цим посиланням:
Та глянути огляд матчу проти «ЧФР»:
Качараба ж був однією із ключових фігур усієї цієї вистави. Трпішовський у цьому сезоні значно розширив роль Тараса як творця. Українець став більш активним учасником побудови атак на початковій стадії, виконуючи роль розігруючого, при цьому часто опиняючись у високій позиції.
Така активність на м'ячі одразу знайшла відображення і у його показниках. Качараба є лідером команди за кількістю передач (406), у трійці турніру за передачами у фінальну третину (50) та у десятці за просуваючими передачами (31, за обома показниками – також лідер команди).
Якби «Славія» таки змогла пробитись у наступний етап, то Тарас однозначно претендував би на вищі позиції.
10. Максим Коваль
5 матчів (5 в основі), 474 хвилини, 15 сейвів, 1 асист.
Дивлячись на рівень суперників та відсутність на чолі команди Юрія Вернидуба, про те, що єврокубкова доля «Шерифа» буде вирішуватись у матчах з «Омонією», із гігантською долею впевненості можна було говорити вже одразу після жеребкування.
Очні зустрічі із «МЮ» та «Реал Сосьєдадом» сюрпризів нам не піднесли, там на результат не міг вплинути навіть Коваль (хоча він і намагався). А от у принципових поєдинках проти «Омонії» (особливо у другому) Максим помітно посприяв пролонгації єврокубкового походу своєї команди.
Український голкіпер здійснив сумарно 6 сейвів та вберіг тираспольців від одного пропущеного голу, якщо вірити показнику PSxG+- (співвідношення реальних голів до сумарного показника вірогідності сейву, виходячи зі складності конкретного удару в площину). Загалом по турніру він у Коваля дорівнює +1,9, що є шостим результатом серед усіх голкіперів.
9. Володимир Адамюк
6 матчів (6 в основі), 495 хвилин, 1 асист.
Зі знижкою на рівень цілком можна сказати, що Адамюк хрестоматійно впорався із роллю фулбека у матчах за «Дніпро-1» в ЛК.
Правий захисник дніпрян був дуже активним біля чужих воріт, потрапивши у топ-5 своєї команди за просуваючими передачами (14), передачами у фінальну третину (14), передачами під удар (5), діями, що призвели до удару (7) та безпосередньо долучившись до двох голів.
Адамюк також добре порався зі своїми прямими обов'язками, увійшовши до п'ятірки найкращих за відборами + перехопленнями (27) в усьому турнірі та вигравши з відривом найбільшу кількість повітряних дуелей в команді – 17 з високим відсотком ефективності 73.
8. Микола Матвієнко
6 матчів (6 в основі), 540 хвилин.
Значущість Матвієнка гірше ілюструється статистичними показниками, адже виміряти надійність захисника досить проблематично. Микола забезпечував гірникам саме її настільки, наскільки це було можливо в актуальних умовах.
Лівий центральний оборонець «Шахтаря» координував захист, розташовуючись до своїх воріт ближче звичного та дуже рідко вступав в агресивний відбір, більше концентруючись на стримуванні суперників. До того ж, Матвієнко виграв 6 з 7 повітряних дуелей, що є найкращим показником у команді.
Микола також був звично важливою одиницею у подоланні пресингу суперника та у білд-апі донеччан. Саме Матвієнко є лідером своєї команди за загальною кількістю передач (444) та 6-м по цьому показнику серед усіх гравців ЛЧ.
7. Олександр Зубков
5 матчів (5 в основі), 365 хвилин, 2 голи.
Безумовно, головне досягнення Зубкова у цій ЛЧ – це його голи «Реалу», один з яких майже став переможним. До того ж, в них чудово проявились сила та координація Олександра.
Однак значущість нападника/вінгера для «Шахтаря» була куди ширшою. Більшість ігрового часу вона проявлялась у працелюбності та здатності жертвувати собою. Зубков без проблем закривав позицію центрального нападника, коли в цьому була потреба, та місцями за двох відпахував в пресингу.
6. Тарас Степаненко
6 матчів (6 в основі), 532 хвилини.
Степаненко нічого нового для нас у цій Лізі чемпіонів не продемонстрував. Він у звичній для себе манері перекрив увесь центр поля «Шахтаря», давши тим самим можливість творити своїм креативним партнерам по команді.
Головною цифрою для Тараса є кількість відборів + перехоплень, яка дорівнює 30 та відповідає 4 сходинці у турнірі.
Крім цього, опорник донецької команди як завжди був виваженим і надійним у своїх коротких передачах, що помітно сприяло якості контролю м'яча гірниками.
5. Анатолій Трубін
6 матчів (6 в основі), 540 хвилин, 30 сейвів.
На масштабі впливу Трубіна на успіх команди не має позначитись навіть прикра помилка на виході у другому матчі проти «Реала».
Без порятунків Анатолія у тих же поєдинках проти «Селтіка» та в дебюті першого матчу проти «РБ» про третю сходинку в групі говорити б ледве доводилось.
Трубін має позитивний PSxG+- зі значенням 1, який вказує на те, що голкіперу донецької команди забили на гол менше, ніж мали б. І куди більш потужно виглядає той факт, що ніхто у цій ЛЧ не здійснив більше сейвів, ніж Анатолій (ті ж 30 має Міньйоле).
4. Георгій Судаков
6 матів (6 в основі), 480 хвилин, 2 асисти.
Висока позиція у рейтингу Судакова обумовлена тим, що саме Георгій був центральною зв'язуючою фігурою «Шахтаря».
Багато в чому саме завдяки півзахиснику гірники могли конвертувати якісні виходи з-під пресингу у небезпечні підходи до воріт суперника.
Судаков лідирує у своїй команді за діями, що призвели до удару (14), за передачами під удар (6), за просуваючими передачами (19) та передачами у фінальну третину (22, з відривом).
При цьому, Георгій був корисним і на своїй половині, якісно працювавши в пресингу та зробивши 15 відборів + перехоплень, що є четвертим показником в команді.
3. Олександр Піхальонок
6 матчів (6 в основі), 506 хвилин, 2 голи.
Знаходження Піхальонка на щабель вище за Судакова здебільшого пояснюється концентрацією зв'язувальних функцій майже виключно в його ногах. Тобто, якщо Георгію в цьому помітно допомагав Бондаренко, то Олександр переважно порався один.
Це добре видно і по цифрах. Піхальонок лідирує (переважно з відривом або навіть з великим відривом) за майже усіма показниками, що стосуються креативу: дії, що призвели до голу (4) та удару (22), передачі під удар (9), просуваючі передачі (42) та передачі у фінальну третину (38). За останніми двома півзахисник дніпрян входить в топ-3 та топ-10 по турніру відповідно.
2. Артем Довбик
6 матчів (6 в основі), 539 хвилин, 5 голів, 2 асисти.
Знаходження Довбика в топ-2 ледве могло б викликати в когось сумніви одразу ж після прочитання заголовка матеріалу. Для розміщення його на одній з цих позицій було б цілком достатньо статусу найкращого бомбардира Ліги конференцій та другої сходинки команди в групі.
Втім, значущість Довбика, очевидно, також не обмежується виключно результативністю. Артем є центральною фігурою атак «Дніпра-1» – саме на нього зосереджена робота усієї креативної групи команди. Про це свідчить, зокрема, показник отриманих просуваючих передач, який у форварда складає 38. Для порівняння Амаш, який йде слідом, таких передач отримав 18.
Важливим є те, що Довбик зумів впоратись із цим навантаженням на рівні ЛК та конвертувати його в голи. Серед характеристик потужності виступу нападника є співвідношення реальних голів до очікуваних. Так, xG Артема дорівнює 2,3, а реальних голів він забив аж 5. Це говорить про круту реалізацію форварда на дистанції групового етапу, яка властива йому далеко не завжди.
1. Михайло Мудрик
6 матчів (6 в основі), 516 хвилин, 3 голи, 2 асисти.
Саме Мудрик очолює даний рейтинг виключно з тієї причини, що демонструє свої навички на значно вищому рівні, ніж це робить Довбик. Щодо ступеня впливу на результати команд, то він у гравців цілком співставний.
Якщо Судаков був тим, хто робив із хороших виходів з-під пресингу небезпечні підходи до воріт, то Мудрик перетворював ці підходи у небезпечні моменти.
Буквально, якщо викинути з команди Михайла, то взагалі важко зрозуміти, звідки «Шахтар» би брав гостроту. Саме відкривання вінгера у глибину були основним її джерелом.
Це, аналогічно до Довбика, підтверджує цифра по отриманим просуваючим передачам. Таких в Михайла 22 (в Зубкова та Петряка, які йдуть далі, – по 11).
До того ж, Мудрик регулярно загострював самостійно із м'ячем у ногах, як це було, наприклад, у голі «Селтіку» в другому матчі. На його рахунку 10 вдалих обіграшів і за цим показником він входить у топ-20 в усій ЛЧ.
Більш же красномовно підкреслити масштаб крутості виступу Михайла на груповому етапі, ніж звернути увагу на статистику у 5 результативних дій в 6 матчах, – неможливо.
Більше цікавого – у телеграм-каналі автора.
В матеріалі були використані дані Fbref та Whoscored.
Фото: Reuters/RUSSELL CHEYNE, «Шахтар», «Дніпро-1», «Славія».
