Найрезультативніший українець в історії NHL поїхав у Вашингтон, де дав інтерв'ю президенту федерації хокею Москви
Відомий український хокеїст Дмитро Христич, який є найрезультативнішим українцем в історії NHL, нещодавно побував у Вашингтоні на зустрічі колишніх гравців Capitals.
Там він дав інтерв'ю, у якому мило під пивко поспілкувався з Андрєєм Ніколішиним. Зараз Ніколішин, який теж колись виступав за Вашингтон, очолює федерацію хокею Москви. Неясно, як зараз (!!) можна було давати інтерв’ю рашисту Ніколішину. Тим більше в статусі відеотренера збірної України з хокею.
Головний лейтмотив: як раніше було класно, росіяни і українці були разом, тримались купи, не те що зараз. Звісно, що ні слова про злочини русні. Ні слова про війну рф проти України. Яка там війна? П’ють пивко, вино, згадують як в 90-х підкоряли Америку.
Ок, не треба виключати, що русня змонтувала відео так, щоб вичистити все, що протирічить пропаганді. Але є сумніви. Бо Христич на питання про трьох найкращих хокеїстів сучасності називає путінську шістку Овєчкіна.
Як так?? Чомусь вважав Дмитра трохи адекватнішим. Цікаво, як Федерація хокею України відреагує на таке відео з тренером збірної. Лінк давати не будемо: хто захоче, той знайде.
В коментарях під відео - фестиваль ватної публіки. Молодець, Дмитро, відпрацював на 5 балів, нагодував вату, заслужив на віртуальні 30 срібняків від русні.
Не сказав би, що мав якісь ілюзії щодо Ніколішина. Але все ж. Твій батько (Николишин насправді) був не просто українцем, а ще й репресованим сталінським режимом. Засланим у Воркуту на 25 років без права повернення додому.
Батько побажав, щоб його поховали на рідній Україні. Не знаю де саме, але підозрюю, що десь на Львівщині/Тернопільщині. Саме там прізвище Николишин найбільш поширене. Думаю, зараз тато хокеїста перевертається в домовині від того, як змоскалився його синок і що витворяє його родіна.
В інтерв’ю з легендою Вашингтона Петером Бондрою Ніколішин постійно навалює щось про російський паспорт, про народження в росії. Бондра, правда, виправляв, що ніякого роспаспорту у нього не було. І що Луцьк, де народився Бондра, це ніяка не раша, а Україна.
Щоб закінчити на позитиві, сподобалось, як Бондра розмовляв «російською». Звороти «але перед тим», «перший раз», «потім», «час». Всі ці слова говорять, що ніякого відношення до росії Бондра не має від слова зовсім. Як би Ніколишін його не направляв.
І ще заповажав чеха Міхала Півоньку. Він втік з радянської Чехоловаччинм ще в середині 80-х. І добре знав, що таке раша і совок. Тому ніколи у Вашингтоні не переходив на російську з ніколішиними та іншими гончарами.
