Робив класні відео про «Карпати» і хотів бути корисним на війні: вболівальник львів'ян Тарас Чучман у спогадах друзів
Захисник України загинув на Донбасі.
Війна забирає найкращих. На початку квітня на фронті загинув відомий вболівальник «Карпат» Тарас Чучман – потрапив під артилерійський обстріл неподалік Мар'їнки.
«У війні з російськими окупантами 4 квітня загинув Тарас Чучман – знакова фігура для львівського футболу. Батько трьох дітей, талановитий відеограф та відданий фанат «Карпат». Вперше на стадіон «Україна» Тарас потрапив 1997-го і з того часу щиро полюбив футбол. Ви точно бачили його роботи: численні футбольні відео, колажі та фотографії», – повідомив твіттер «Карпат».
Воїна поховали на Личаківському кладовищі. Тарасу було 40 років. З перших днів повномасштабного вторгнення він вступив до лав 2-ої окремої Галицької бригади Національної гвардії України.
З 2006 року займався відеографією. Його проєкт «Повсталий степ» у 2016 році визнали найкращим відеороликом на тему війни з Росією. Розробляв навчальні відеотренінги для ІТ-компаній. Займався збором грошей для потреб дітей з онкологічними захворюваннями та безпритульних тварин.
Вболівальники «Карпат», друзі та знайомі Тараса поділилися історіями та спогадами про захисника України.
«Робив дуже класні ролики про «Карпати» – щиро і від душі»
Це один з багатьох роликів, які Чучман робив про «Карпати».
«Тарас робив дуже класні ролики про «Карпати» – щиро і від душі. Тоді ютуб тільки розвивався, подібного було обмаль чи не було взагалі. Пригадую, що згодом, у 2016-у, клуб хотів якось із ним співпрацювати. Та й сам Тарас наче був не проти. Але у підсумку співпраці не вийшло.
Мабуть, він не хотів бути обмеженим певними політкоректними рамками. Тому Тарас продовжив творити свої кліпи так, як хотів – без вказівок чи рекомендацій. І може воно й на краще вийшло», – згадує директор старих «Карпат» (Димінського-Смалійчука) і військовослужбовець ЗСУ Ростислав Ящишин.
Ростислав зараз захищає Україну на передовій.
«Десь за тиждень до його загибелі через спільних знайомих я дізнався, що він теж на Донбасі. Написав Тарасу – і він сказав, що знаходиться в Кураховому. Це відносно недалеко від мене. Ми побажали один одному успіхів, і я почав прикидати, як можна було б зустрітися – фактично годину їхати на авто.
Але за кілька днів побачив в соцмережах його чорно-біле фото. Стало дуже боляче... Перепитав в кількох його ближчих знайомих – вони підтвердили. Тарас потрапив під артобстріл...»
«Тарас хотів на Донбас і хотів бути корисним»
Наприкінці квітня у Львові зібралися вболівальники з різних країн, щоб вшанували пам'ять загиблих вболівальників «Карпат» – Тараса Чучмана, Ростислава Шийка та інших хлопців.
«Було важко і боляче на Марсовому полі, але потім легко і радісно на душі під час футболу. Хлопці з Естонії, Англії, Шотландії, Північної Ірландії, Сполучених Штатів і навіть Аргентини виявили повагу та прийшли разом з нами на цвинтар, а потім зіграли матч пам“яті», – написав вболівальник «Карпат» Олег Солдатенко у своєму фейсбуці.
Говоримо з Олегом за місяць після загибелі Чучмана – вони були друзями, яких об’єднала любов до зелено-білої команди.
«Тарас мені зателефонував і сказав, що робить фільм про фанатів «Матч за воротами». Він взяв в мене інтерв’ю для цього фільму, а наше знайомство переросло в таку міцну дружбу. Ми відчули, що є близькими душами, і почали інтенсивно спілкувалися.
Тоді я побачив в інтернеті флешмоб Hardchorus до Дня святого Валентина, як фанати в різних країнах співають пісні про любов. Від України була Ані Лорак з англомовною піснею і якимись гопніками в пабі. Я скинув лінк Тарасу – і ми за тиждень зняли свій Hardchorus. У хлопців була одна репетиція, а потім ми заспівали «Червону руту». За перші дні на ютубі відео набрало десь 30 тисяч переглядів (зараз у відео 125 тисяч переглядів, – прим. Tribuna.com).
Останні років п'ять ми збиралися своїм колективом, який називався «Курка, пляшка, газета». Це буквально 4-5 людей. Ми зустрічалися в парковій зоні біля стадіону «Україна» перед домашніми матчами – брали пляшку, закуску і обговорювали різні теми. А потім йшли на футбол. У нас було своє місце над 11-м сектором. А якщо був настрій і результат хороший, то збиралися ще й після гри.
«Карпати» для нас – понад усе. Так, більше програє, ніж виграє, але прийти на «Курка, пляшка, газета», а тоді повболівати на стадіоні за свою команду – оце був кайф. А я кайфував удвічі більше, тому що був з Тарасом. З ним можна було говорити про все, що завгодно.
Боляче мені говорити за Тараса – він був моїм другом. Навколо нього завжди був позитив. Щирий, принциповий і правильний чоловік. Таких мало. Я давав 10 тисяч відсотків, що Чучман з його позитивом та жагою до життя обов’язково повернеться з війни. Тарас свідомо хотів на Донбас і хотів бути корисним. В нього очі горіли від того, що він там буде приносити користь зі своїм дроном.
Досі не вірю, що Тараса немає. Він випромінював таку любов до України та «Карпат». Мені здається, що рано чи пізно він зателефонує і ми знову підемо на «Курка, пляшка, газета». Тепер будемо ходити до Тарасика на могилу і розповідати йому, як пройшов матч».
«Все життя буду його пам’ятати»
Тараса добре знали в міжнародній вболівальницькій спільноті – ще з часів, коли у Львові проводили турнір «Єврофан». Гоча з Грузії та Ерлінг з Данії поділилися своїми спогадами про Чучмана.
Гоча колись грав в КВК разом з Володимиром Зеленським. На обкладинці у фейсбук в нього фото українського та грузинського прапорів, рукостискання і напис двома мовами «І в горі, і в радості».
«Вже 10 років, як Львів став для мене рідним містом – тут живуть дуже дорогі для мене люди і я кожного літа сюди приїжджаю. А потім вдома завжди переглядаю фото і згадую щасливі миті, які проводив з моїми українськими братами та сестрами.
Всі ці фото в мене від Тараса. Він фіксував і зберігав для нас всі ці моменти, щоб нам завжди хотілося повертатися до Львова. І ми завжди поверталися, щоб разом грати, веселитися, танцювати і випивати. Ми обов’язково і дуже скоро знову приїдемо до Львова.
Але цього разу нас вже не зустріне веселий, добрий і життєрадісний брат з камерою в руках. Я все життя буду його пам’ятати. Тараса немає на жодному моєму фото – він не мав для цього часу. Він робив все, щоб зберегти ці моменти для нас».
«Маю величезну повагу та вдячність за те, що він зробив для українського народу та для всіх нас»
А Ерлінг – капітан команди вболівальників «Копенгагена».
«Вперше я поговорив з Тарасом на 2-му чи 3-му турнірі «Єврофан». Він зробив кілька дивовижних відео з минулого року, тож я підійшов до нього, коли він знімав на камеру. Я заскочив його зненацька, коли привернув його увагу і сказав: «Привіт, Тарас Чучман». Я просто посміхнувся і пояснив, що знав його ім’я з багатьох відео, які він зробив.
Тарас засвітився і трохи засміявся. Не міг повірити, що хтось із Данії навчився вимовляти його ім’я, щоб просто так його привітати. Ми трохи поговорили, перш ніж він повернувся до роботи. Але з того моменту ми кожного року знаходили один одного в натовпі: обіймалися, говорили про турнір, вечірку напередодні, а потім я дозволяв йому виконувати свою місію.
Одна лише думка про його посмішку зараз робить мене щасливим і сумним водночас. Його присутність змушувала вас почувати себе комфортно – у його країні та як його друг. Маю величезну повагу та вдячність за те, що він зробив для українського народу та для всіх нас, чию свободу він захищав. Серце говорить, що це було не даремно, хоча ця втрата і дуже болюча.
Слава Україні!
Героям слава!
🇩🇰💝🇺🇦»
«Усі обкладинки для цих книжок зробив Тарас Чучман»
Для журналіста і письменника Володимира Миленка Тарас робив обкладинки для його книжок та відеоролики для спортивного сайту.
«Усі обкладинки для цих книжок зробив Тарас Чучман. А в «Астронавтиці» ще й під палітуркою попрацював. З ним почали співпрацювати ще на початку минулого десятиліття – для не існуючого нині сайту uFootball. Тарас робив ролики на футбольну тему.
Ми думали зняти фільм. Ось як усе починалося – традиційно в нашому тандемі я придумую якусь штуку, а Тарас думає, обтесує її, і виходить цукерочка.
Є у Польщі таке село Шляхтова. Це останнє, найзахідніше українське село. Колись там навіть Нечуй-Левицький побував і зробив детальний опис. Читав його спогади і подумав: «А що як взяти Тараса з камерою, накидати тексту і проїхатися туди». Заїхати в Сянік – столицю Лемківщини. В Новицю – де народився Богдан-Ігор Антонич. У село Розділля, де жила Анна Драга – відома лемківська співачка. Ще в якісь лемківські місця. І зробити такий невеличкий фільм про лемківську Атлантиду – якою була, де закінчувалася.
Тарас сказав, що цікава штука і він не проти – тільки б обставини не заважали. А так вийшло, що спочатку була корона, а потім війна. І в офлайн-житті ми так і не розвіртуалилися.
Вічна тобі пам'ять, Майстре. І вічна моя подяка за усе, що ти встиг зробити».
***
Цей текст був вперше опублікований на Tribuna.com 14 травня. Тоді ж було оголошено збір для родини Тараса Чучмана.
Завдяки вам, нашим читачам, ми зібрали 35 тисяч гривень, які передали родині Тараса. Дякуємо кожному за донат!
Фото: з особистого архіву Олега Солдатенка, фейсбук Володимира Миленка
