Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Польський журналіст обожнює наш футбол: побував на 30 матчах УПЛ цього сезону, 5 років мав абонемент на «Динамо»

Польський журналіст обожнює наш футбол: побував на 30 матчах УПЛ цього сезону, 5 років мав абонемент на «Динамо»

Пьотр Слонка вчився в Києві на стоматолога.

Автор — Ірина Козюпа
3 квітня, 13:26
23
Польський журналіст обожнює наш футбол: побував на 30 матчах УПЛ цього сезону, 5 років мав абонемент на «Динамо»

У новинах на Tribuna.com вам могли зустрічатися інсайди від польського журналіста Пьотра Слонки. У нього дуже незвична історія та велика симпатія до України та українського футболу.

Ірина Козюпа зустрілася з колегою у Варшаві на стадіоні «Легії» перед матчем «Шахтаря». Поговорили, звідки у Пьотра така любов до нашої пілки ножної і як він допомагає Україні.

«Приходив на стадіон за дві години до матчу і готувався до екзаменів»

Слонка дитиною дивився Лігу чемпіонів і бачив, як «Динамо» грало у півфіналі турніру проти «Баварії».

«Вболівав за мюнхенців, але бачив гру зірок «Динамо» – Шевченка, Реброва, Дмитруліна та Шовковського. А потім збірна України грала з Польщею. У Києві ми виграли 3:1, бачив цей матч по телевізору. Тоді наша збірна вийшла на чемпіонат світу вперше за 16 років.

Зацікавився «Карпатами», які виступали у Лізі Європи. Пам’ятаю «Где «Динамо», где» від Жадсона в Кубку УЄФА. І зіркові часи «Металіста».  

У 2012 році Слонка почав навчатися у Києві на стоматолога. У вільний від навчання час ходив на стадіон дивитися футбол.

«Мій перший матч «Динамо» – «Карпати», який кияни виграли 3:0. Але мене здивувала гра львів’ян, як вони класно грали. Думав, що в польської Екстракляси хороший рівень, а тут команда середнього рівня показує такий футбол, що вау.

А потім «Динамо» програло «Металісту» 1:3. Коли побачив гру харків’ян, то подумав, що чемпіонат України – це якась суперліга. Не десята в рейтингу, а п’ята, як португальська чи французька.

Приїжджає «Ворскла», а в них у команді грає лідер чемпіонату Словаччини. «Карпати» підписали Семіра Штилича, який став чемпіоном Польщі з «Лехом» Познань. Та навіть команди першої ліги підписували цікавих легіонерів».

Я зізнаюсь, що мені подобається багато речей у польській Екстраклясі – організація чемпіонату, інтрига, перфоманси фанатів на трибунах.

«Мене дивували матчі «Динамо» в п’ятницю о 17:00, коли на такий час вболівальникам важко прийти на стадіон. Чи відсутність єдиного ТБ-пулу. Домашні матчі на одному каналі, виїзні – на іншому. Виходить, треба мати кілька підписок, щоб дивитися одну лігу.  

Стадіони в Україні гарні. Навіть старі арени мають свою атмосферу. Раніше клуби (крім «Динамо» та «Шахтаря») не розвивали свої соцмережі, а тепер «Верес» – дуже медійний клуб, в якому грає блогер Дмитро Поворознюк. Не розумію, чому про команду з Рівного не говорять у всій Європі.

Але деякі українські клуби ще мають проблему з тим, щоб працювати з вболівальниками, проводити якісь акції і розвивати свій бренд. Як результат – стадіони стоять з порожніми трибунами.

УПЛ навіть зараз в час повномасштабної війни має цілком хороший спортивний рівень. До вторгнення футбол був дуже крутим – «Шахтар» підписував бразильців і запросив Де Дзербі, в «Динамо» виступали легіонери-збірники. Може, не за такі великі гроші, як раніше, але цілком хорошого рівня.

Скільки польських клубів за останні 20 років грали в Лізі чемпіонів? Один. А «Динамо» та «Шахтар» виступають в цьому турнірі постійно. Мене навіть дивувало, що на матчах ЛЧ в Києві не було аншлагів. Шкода бачити порожні місця на трибунах».

У Слонки п’ять років був абонемент на «Динамо».

«Три роки я брав віп-абонемент. Це було після 2014 року, коли почалася війна і гривня впала. Ціна була аналогічна до абонементу на матчі «Подбескідзе» Бельсько-Бяла. Подумав, що клуб на цьому заробить, а я отримую гарні місця для перегляду футболу.

Я приходив на стадіон за дві години до матчу, вчився там і готувався до екзаменів. Спілкувався з вболівальниками та футболістами, які дивилися матч з трибун. Потім мене вже знали в «Динамо», запрошували на свої матчі.

Загалом, у мене десь 100 матчів «Шахтаря» і біля 200 поєдинків «Динамо» на стадіоні. І ще бачив інші команди. Було кілька таких сезонів, під час яких переглядав близько 100 матчів – це сукупно усіх команд та турнірів».

Побував на 30 матчах УПЛ цього сезону

Війна не злякала Пьотра – в цьому сезоні він побував на 30 матчах УПЛ! Я не знаю нікого, хто бачив би більше українського футболу наживо.

«Цього сезону був на благодійних матчах «Динамо», «Шахтаря» і збірної України. Навіть побував на спарингу «Полісся» в Чехії з місцевим третьоліговим клубом. Їздив на матчі українських клубів в єврокубках – «Динамо», «Дніпра-1», «Шахтаря» та «Зорі».

Не поїхав до Києва на матч-відкриття УПЛ, адже побоювався обстрілів. Поїхав до Ужгорода – там було спокійно. А на грі «Рух» – «Металіст» у Львові чотири рази спускалися в укриття через сигнал тривоги. Зроблені мною фото звідти розійшлися по топових європейських та світових медіа – Бразилія, Аргентина, Мексика і так далі».

Зараз ви будете здивовані ще більше – Слонка працює в Польщі стоматологом. А поза тим – спортивним журналістом, який пише для різних польських видань. Він навіть входить до Асоціації спортивних журналістів Польщі та має ліцензію AIPS.

«Зараз практично не сплю. Сьогодні я на матчі «Шахтаря» у Варшаві проти «Фейєноорда», потім повертаюся до свого рідного міста біля Бельсько-Бялої. Машиною це трохи більше, ніж 5 годин. Маю дві години на сон, а тоді йду на роботу. Після зміни їду в Ужгород на матч «Дніпро-1» – «Динамо». Тоді на кордон, повернення додому і знову на роботу. Але мені це подобається. Так, зараз я мало сплю і відпочиваю, а за 5-10 років буду мати чудові спогади.

До всього, багато людей в Польщі пише про війну чи український футбол, але ніхто не їде в Україну. А я хочу показати все з місця подій. Наприклад, поїхав на перші два тури УПЛ, зробив фото і написав великий текст для газети «Przegląd Sportowy». Ще раніше їздив у Словаччину до збірної України, коли команда готувалася до матчів за вихід на ЧС.

Можу назвати себе симпатиком українського футболу. Стараюся бути на матчах, щоб потім розповідати те, що бачив на власні очі. Коли були матчі «Шахтаря», то я працював з каналом Polsat. У студії розповідав про випадок, коли під час тривоги у бомбосховищі Ігор Йовичевич показував гравцям фрагменти матчу і вказував на помилки. Цей момент всіх захопив – над країною літають бомби, а команда призвичаїлася до цих умов і працює. Замість того, щоб сиділи і боятися, футболісти і тренери думають про футбол. Після паузи «Шахтар» вийшов і забив».

Пьотра вже добре знають всі наші клуби – часто він є чи не єдиним (або одним з двох) журналістів на трибунах.

«Інколи в Ужгороді на матчі є я і колега з UA-Футбол. Я розумію, що зараз в українців інші пріоритети і журналісти воліють залишитися вдома, щоб подивитися матч по телевізору.  

Дуже вдячний всім пресаташе та клубним медіа за те, що вони полегшують мені працю, допомагають з акредитаціями. Хочу показати, що я не тільки їжджу дивитися матчі, але й намагаюся зробити промо українському футболу.

Допомагаю, коли польським журналістам треба з кимось домовитися про інтерв’ю. Чи польським клубам з контактами чи консультаціями, коли питають мою думку про того чи іншого гравця. Так було майже з усіма трансферами українців в Екстраклясу – Кочергіним, Коноплянкою та іншими.

Люди з клубів в Україні мені допомагають, а я хочу допомогти їм. Показати, що в Україні є не тільки «Динамо» та «Шахтар», але й інші цікаві команди. В УПЛ бувають різні скандали – ТБ-права, війни президентів. Але якщо хтось у нас пише чи говорить якісь дурниці про український футбол, які не відповідають дійсності, то я намагаюсь це пояснити».

Перед стартом єврокубків цього сезону в Слонки було особливо багато роботи.

«До мене писали мери польських міст і люди, які відповідають за спорт, щоб зацікавити українські клуби грати в них міжнародні матчі. Показати, які в них є стадіони та інфраструктура. Тобто, виконую роль такого собі посередника між польським та українським футболом».

Навчився говорити українською мовою завдяки футбольним програмам на Ютубі

Також Слонка активно веде твіттер на 103,5 тис. читачів під ніком BuckarooBanzai. Пьотр потужно висвітлює не тільки український футбол, але й війну та політику. Його часто запрошують на різні програми на ТБ чи Ютуб.

«Бувають тролі чи просто недалекі люди, які пишуть, мовляв, у них війна, а вони грають у футбол. А я хочу показати, що Україна постійно живе під загрозою ракетних обстрілів, але не здається, а намагається жити нормальним життям. Солдати воюють на фронті, а цивільні тримають тил – працюють і підтримують економіку країни, щоб гривня не перетворилася на папірці.

Одного дня війна закінчиться, росіяни залишать територію України і більше не буде бойових дій. Я зможу сказати, що теж щось зробив і в якийсь спосіб допоміг. Проводжу благодійні аукціони з футболками у твіттері, а кошти йдуть на ЗСУ чи інші важливі потреби для України.

Практично кожний вікенд я в Україні – пропустив тільки два за цей сезон. Для себе, своєї родини і колег купую різні необхідні речі, як воду, їжу та інше, в українських магазинах, а не в Польщі. В Ужгороді люблю брати гриби в бабусь. Потім роздаю їх колегам.

Так само заправляю авто на ваших заправках. Все для того, щоб залишати гроші в Україні. Власник того ж магазину матиме з чого платити податки і чим виплачувати зарплату працівникам. Маю надію, що таким чином я допомагаю українській економіці.

Маю знижки на ліки, то купував їх у великих кількостях на гуртовнях і висилав в Україну волонтерами, коли їх дуже бракувало. Особливо, турнікети та кровоспинні засоби».

Ми спілкуємося польською мовою, але Пьотр – поліглот. Він добре знає українську – настільки, що пише нею.

«Коли навчався в Києві, то спілкування переважно йшло англійською. А ще в мене був суржик з польської, української та російської мов, але мене всі розуміли. Коли був студентом, то мені бракувало часу, щоб дивитися футбольні програми – «Великий футбол», «ПроФутбол» та інші проєкти.

А після навчання я почав весь час дивитися український футбольний Ютуб – Циганика, Вацка, «Великий футбол», а тепер «Футбол 2.0», Бурбаса, «ТаТоТаке», «Трендець», KDK, «Бомбардир», канал «Трибуни». Мені дуже подобаються ваші проєкти. Так і навчився говорити українською мовою. Може пишу не так вільно, але вже все розумію.

У Польщі ходжу в кіно тільки на американські фільми. А коли був у Києві, то постійно ходив на українські фільми. Одного разу пішов у кіно, а там поліцейського грав спортивний журналіст Женя Янович («Бурштинові копи» – прим. Tribuna.com)».

Слонку вже добре знають на українсько-польському кордоні.

«За першим разом на українському пропускному пункті в мене питали всі документи, їхній переклад українською мовою, а за другим і третім вже говорили: «О, пан журналіст! А який сьогодні матч?» А на польському боці я часто викликаю недовіру, бо завжди їду сам з малою валізкою. Певно, думають, що я щось незаконно перевожу, просять все відкривати. Може, шукають алкоголь чи сигарети».

Відвідав 38 матчів на чемпіонаті світу у Катарі

Минулого року Слонка побував на чемпіонаті світу в Катарі – провів там весь турнір.

«Так як кожні вихідні я проводив в Україні на матчах УПЛ, то майже не спав. Думав, поїду в Катар і там відпочину. Тут теж є зв’язок з Україною. Ще рік тому думав купити собі якийсь дешевий автомобіль – такий, щоб їздити по дорогах в Петрове. Я там ще не був, але багато про них чув. Також думав поїхати в Маріуполь до моря. Почалося вторгнення і я не купив машини, а за ті кошти поїхав у Катар.

Відпустки не вийшло, бо логістика країни дозволяла відвідувати всі чотири матчі на день. Це не було легко – доводилося багато бігати. Я знову не спав і ходив наполовину притомний. Виспався вже після повернення додому на свята. Хоча тоді теж росіяни обстрілювали Україну, доводилося вставати, дивися, що трапилося.

У Катарі я відвідав 38 матчів – багато квитків я мав куплених заздалегідь, але також брав їх на місці. Наприклад, на матчі збірної Польщі. Дістав номер одного поляка, від якого перекупив квиток на гру з Мексикою за 150 доларів. Він сказав, що симпатизує мені як землякові. А на наступну гру проти Саудівської Аравії вже продавав квиток за 200 доларів. За 5 хвилин до матчу він пише: «Соррі, не можу зайти в систему». Насправді, він продав цей квиток за 500 чи 600 доларів фанату з Саудівської Аравії. Так поляк залишив мене без квитка.

Я думав, що в мене буде рекорд за матчами, а в Катарі познайомився з людьми з різних країн, в яких було по 50-60 ігор чемпіонату світу. Були такі, які мали повний комплект – 64 поєдинки. Вони стрибали зі стадіону на стадіон, щоб всюди встигнути. А якщо матчі йшли паралельно, то дивилися гру півгодини, брали таксі і їхали на наступний матч.  

За два дні до фіналу квитки на стадіон продавали за 5000 євро. День до матчу – 4000 євро. Мені колега знайшов квиток за номінальною вартістю.

У Катарі дуже дороге житло – я мешкав у будиночках для вболівальників. Але їжа і вода – дешевші, ніж у Польщі та Україні. А люди дуже привітні та гостинні. Сподіваюся, що Катар не буде робити нічого поганого, як Росія, яка теж приймала чемпіонат світу.

Росіяни говорять, що вони братній народ, але як в цей самий час вони можуть танками їхати по Україні і кидати бомби? Я не можу цього зрозуміти».

***

Прошу Пьотра вислати кілька фото для тексту.

«Шукав свою фотографію більше двох годин на восьми різних картах пам’яті. Думаю, що у мене більше фотографій з тобою, ніж своїх», – жартує Слонка.

Його історія надихає і мотивує більше цінувати та любити український футбол. Щонайменше, подивитися на нього з іншого боку.

«Ти питала, чому я так їжджу на матчі. Ти мене теж мотивуєш, бо часто зустрічаємося з тобою на стадіонах в різних містах. Розповідаєш про війну різним медіа, їм цікаво тебе слухати».

Єврокубки закінчилися – тепер можна буде частіше бувати на матчах УПЛ. Як це не дивно, але я ніколи ще не була в Ужгороді.

Фото: з особистого архіву Пьотра Слонки

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости