Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Могила Коновальця, зустріч з Фонсекою і виліт з Ліги Європи: яким був матч «Шахтаря» з «Феєноордом»

Могила Коновальця, зустріч з Фонсекою і виліт з Ліги Європи: яким був матч «Шахтаря» з «Феєноордом»

Ірина Козюпа бачила 1:7 у Роттердамі.

Автор — Ірина Козюпа
17 березня, 16:40
14
Могила Коновальця, зустріч з Фонсекою і виліт з Ліги Європи: яким був матч «Шахтаря» з «Феєноордом»

«Шахтар» проводить такий емоційний сезон, що цілком міг як дійти до фіналу так і згоріти на будь-який стадії. На жаль, трапилося друге.

Але пройде 20-30 років і на Трибуні будуть виходити ретро-тексти про подвиги гірників в Лізі чемпіонів, трансфер Мудрика в «Челсі» та євровесну в часи повномасштабної і страшної війни. А кожен з гравців вже став частиною цієї історії.

У Роттердамі похований один з ідеологів українського націоналізму

Цвинтар Кросвейк у Роттердамі не найочікуваніше місце для відвідин. Ми з Ендрю Тодосом приїхали сюди на могилу Євгена Коновальця - творця і першого голову Організації українських націоналістів. Полковника, який боровся за незалежність України, і став одним з ідеологів українського націоналізму.

Її легко знайти - біля головного входу треба повернути відразу направо, трішки пройти і ви відразу впізнаєте місце спочинку Коновальця. Хрест на його могилі обгорнутий синьо-жовтим прапором. Вона дуже доглянута - тут є свіжі квіти, свічки у лампадках і навіть картинка з кораблем.

Коновалець загинув в Роттердамі 23 травня 1938 року - це був теракт радянських спецслужб. Агент НКВС вручив провіднику бомбу замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом у ресторані готелю «Атланта».

Вибуховий механізм спрацював на вулиці - Коновалець загинув на місці. Його поховали у цинковій труні, щоб у майбутньому можна було перевезти прах у Київ. А поки українці приходять вшанувати лідера ОУН на цвинтар в Роттердамі.

Хотілося, щоб Коновалець знав - його боротьба не була марною і він може пишатися своїми нащадками. Українці героїчно зараз б'ються за незалежність з тим самим ворогом, весь світ говорить «Слава Україні», а головна кричалка на футболі - це ЗСУ.

Готель біля якого загинув Євген Коновалець

«Я зараз біля суду, де судитимуть путіна», - Олег Барков набрав з Гааги саме в той момент, коли ми ще були на цвинтарі. Протягнули таку невидиму нитку від минулого до майбутнього.

А вже по дорозі назад в центр міста зустріли ще одного колегу, який до цього був у Мюнхені на могилі Степана Бандери. Добре, що ми вчимося берегти свою історію і банально глибше нею цікавитися.

У Роттердамі купити косяк це як вийти за кавою

Який в нас різкий перехід - від українського націоналізму до нідерландського легалайзу. Відразу дисклеймер - це не реклама і не пропаганда марихуани. Я ні до чого не закликаю - просто констатація очевидного факту.

У Роттердамі купити косяк – це як вийти за кавою. Кофешопи тут фактично через кожних сто метрів. Пандемія корони зачепила і цю сферу. Три роки тому через коронавірус змінилися правила роботи магазинів з марихуаною - можна прийти і купити, але курити там вже ніт. Цікаво, що в готелях навіть є попередження про заборону куріння трави у номерах.

Тому місцеві курять вдома, а туристи беруть take away, сідають на лавочку в парку чи на берегу річки і смакують. Якщо пройтися вечірнім Роттердамом, то можна не тільки побачити людей, які димлять і хіхікають, але й відчути той самий запах.

А взагалі цікавий контраст. В Нідерландах кофешопи – частина лайфстайлу, а в інших країнах і, зокрема Україні, марихуана поза законом і карається від штрафу і до ув’язнення на кілька років.

«Це оплески Україні. Успіху вам»

В Роттердамі все почалося - тут історія і завершилася. Вісім місяців тому команда готувалася в Нідерландах до сезону і грала благодійний матч з «Аяксом». Йовичевич тільки прийшов у команду, гірники вперше зіграли з 10 українцями у складі, а Даріо Срна вперше заговорив про ціну на Мудрика. Всі були обережні в прогнозах і очікували потенційні 0:7 у Лізі чемпіонів.

«Шахтар» показав результати, які важко пояснити логікою. Змусив весь футбольний світ говорити про себе і захоплюватися. Тільки почитайте слова Палопа - там дуже щиро.

Можна я не буду писати рахунок матчу з «Феєноордом»? Від цих цифр болить. Так само, як від заголовків у місцевій пресі сьогодні зранку - «Розминка перед «Аяксом». Уявляєте, так вони назвали матч за вихід в 1/4 фіналу Ліги Європи. А в аеропорту один з працівників запитав чи це не рекорд за пропущеними голами. Прикро, що така історія в єврокубках отримала саме такий фінал. Але в цьому весь «Шахтар» цього аномального сезону.

І на стадіоні «Де Куйп» вчора довелося пережити дуже великий діапазон емоцій.

0:1 - Нічого страшного, команда цього єврозону не раз показувала характер і відігрувалася.

0:2 - Це вже буде важко зробити такий камбек, але часу ще багато.

0:3 - Що взагалі відбувається? Ці хлопці в нижньому ряжу такі щасливі і так святкують, що це бісить.

0:4 - О, повторення домашнього матчу з «Лейпцигом». В мене вираз обличчя, ніби я з’їла цибулю. Фанати «Феєноорда» підколюють - дають серветку, щоб я витерла свої сльози. От троляки.

0:5 - Stop the count. Гравці «Шахтаря» розводять руками на полі, а фанати бідкаються. Вболівальник тарганів мало не перелазить через перегородку, щоб обняти.

0:6 - Я просто надягаю капюшон на голову, а вже весь нижній ряд нідерландців дивиться не на поле, а на реакцію українських журналістів.

0:7 - Прийняття.

1:7 - Келсі - красень. А фанати «Феєноорда» аплодують українській команді. «Це оплески Україні. Успіху вам» - пояснює чоловік на нижньому ряді. Пишу це зараз зі сльозами на очах.

Фінальний свисток. Стадіон шаленіє і фестивалить, а хлопці і дівчата, які сиділи поряд з нами йдуть і всім своїм виглядом та жестами висловлюють підтримку українцям. Це безцінно і найважливіше.

Наші фанати теж великі молодці - вони були краплинкою в морі, але їх було чути і видно. І не можу не згадати, як же тут шалено вболівають місцеві. Я думала, що краще за фанатів «Селтіка» ніхто не виконує You'll Never Walk Alone, але в Роттердамі було дуже гучно і душевно.

А ще навколо поля натягнула сітка. Спочатку не могла зрозуміти для чого вона там - тільки заважає. А після кожного голу в бік поля летіли пластикові стакани з пивом і бризки від рідини розліталися навколо. Виглядало ефектно. Так само, як перформанс на трибунах перед матчем і кольорові дими.

Фонсека: «Одного дня я б хотів стати тренером збірної України»

В Роттердамі вийшла одна дуже приємна зустріч. Паулу Фонсека з дружиною приїхали на стадіон підтримати «Шахтар».

І це був той момент, коли не тільки ти впізнаєш тренера і запитуєш, як справи, але і він впізнає тебе і говорить, що радий бачити. Це було дуже мило.

Паулу розпитував про життя в Україні, роботу, трішки згадали історію про Зорро. Португалець зараз тренує «Лілль» і хотів ще приїхати на гру з «Ренном», але не міг через графік своєї команди.

На стадіоні кілька хвилин поспілкувалися перед матчем. Не могла не запитати про Михайла Мудрика, адже вперше у головній команді гірників хлопчик з білявим волоссям з'явився саме, коли її тренував Фонсека.

«Якщо не помиляюся, що він дебютував за першу команду «Шахтаря» в кубковому матчі (проти «Олімпіка» в 1/8 фіналу Кубка України). Він багато разів тренувався з нами і проходив передсезонну підготовку. Але в той момент він був ще дуже молодим та недосвідченим. За цей час він дуже сильно виріс. Зараз він інший гравець та, можливо, інша людина. Став більш відповідальним і я дуже радий за нього».

Цікавлюся чи здивував Паулу такий гучний трансфер Михайла в «Челсі».

«Думаю, це трапилося через успішний сезон «Шахтаря» в Лізі чемпіонів. Мудрик грав дуже добре, він молодий талант, але все одно це був невеликий сюрприз для всіх. Зараз для Михайла - це неймовірний шанс грати за таку команду, як «Челсі».

У різний час з'являлися новини про те, що команди Фонсеки цікавляться гравцями «Шахтаря». А зараз українців стає все більше в європейських топ-чемпіонатах. Чи дивиться зараз Паулу на український ринок.

«Скажу чесно, якби мав таку можливість, то хотів би запросити когось з гравців «Шахтаря», але «Лілль» не той клуб, який має велику фінансову потужність. Не думаю, що в нас вистачить грошей купити когось в донецькому клубі.

Мені дуже подобаються Трубін, Матвієнко, Бондаренко, Судаков. Боюсь когось забути, але це дуже талановиті гравці. Мені здається, що вони можуть грати в більшості командах Європи».

Фонсека зараз має роботу, але подумалось, що у перспективі він міг бути кандидатом на посаду тренера збірної України. З головною командою країни ніколи не працював іноземець, а Паулу добре знає український футбол і має сильний зв'язок з Україною.

«Маю зізнатися, що це не частина моїх планів ставати тренером збірної просто зараз, але одного дня я б хотів мати можливість працювати з національною командою України. Я відчуваю, що маю віддати Україні та українцям борг. Завдяки моїй дружині Каті та сину Мартіну половина мого серця українська. Тому так, одного дня я б хотів стати тренером збірної України».

На річницю повномасштабного вторгнення Фонсека вийшов на гру своєї команди з синьо-жовтою стрічкою. Португалець часто в пресі говорить про Україну та нашу боротьбу.

«Коли є можливості, то я висловлюю свою підтримку і звертаю увагу людей в Європі на ситуацію в Україні. Хочу щоб там не забували, як українці страждають і борються і допомагали. Коли виникає нагода поговорити про це чи розповісти комусь, то я маю це робити».

***

В літаку з Роттердама до Жешува капітан літака підійшов до команди і подякував їм за євросезон. Красивий жест. І сезон був унікальний. Цікаво, яким вийде наступний.

Фото: Ірина Козюпа/Tribuna/com, «Шахтар»

Найкраще у блогахБільше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости