Вайб 8 березня перед матчем «Шахтаря»: букет тюльпанів, інтерв'ю для ESPN і листівка з Бахмута
Ірина Козюпа з Варшави в Міжнародний жіночий день.
8 березня велике свято – один день до дня народження Тараса Шевченка.
Не пам'ятаю автора. Прочитала в когось у соцмережах і мені сподобалося. Напередодні так гордо і пафосно говорила. Мовляв, ніт не празднуєм.
Зранку 8 березня мені було страшно вмикати інтернет. І зовсім не від очікування навали картинок з привітанням краси, весни і жіночності у вайбер. Я дуже боюсь поганих новин з фронту. Інколи сильно криє. Особливо після пережитого досвіду з похоронами близького родича. В неділю ми були на могилі Віті – гора квітів ще не встигла зів'янути, а біля нього вже цілий ряд нових хрестів і портретів героїв.
І що ви думаєте – картинка «Зі Святом Весни, ніжності, краси і любові» прилетіла на WhatsApp. Але тут важливий контекст. Вона від брата, який зараз у Бахмуті. Вислав він її о 4:46 ранку. Промінчик сонця і тепла з пекла на землі. Дімон з тих брутальних хлопаків з великим і добрим серцем, але слова любові і ніжності даються йому вкрай непросто. І я збережу цю картинку в телефоні. Бо вона – безцінна.
8 березня я у Варшаві. На вулицях багато дівчат і жінок з квітами. Тюльпани, троянди, по одній квіточці, великі букети, живі і папері. Одна пані несе в руках пляшку віскі і торбинку з лимонами. Оце вже непогано.
«ВІТАЮ! З міжнародним днем захисту прав жінок!» – нове повідомлення в телефоні.
Сонце сліпить очі, але ще не гріє. Той момент, коли можна носити сонцезахисні окуляри разом з шапкою і рукавичками. В парку вже квітнуть проліски, на деревах розпустилися зелені бруньки, весна заступає зиму, але ці +2 відчуються, як -2, а на річці качечки ще стоять своїми крихітними лапками на льоду.
«Саша 11 березня їде під Бахмут. Вже всі очі виплакала. Не знаю, як його вберегти. Божеволію від безсилля», – я а не знаю, які слова знайти, щоб підтримати подругу.
Багато прапорів України на будинках, багато синьо-жовтих стрічок на пальтах людей, багато української мови на вулиці. Приходить щаслива новина – хлопця з мого села повернули в Україну під час останнього великого обміну полоненими. Був на «Азовсталі» та в Оленівці. 2 березня йому виповнилося 20 років.
«Жінки, поважайте себе», – хтось написав маркером на плакаті з обкладинкою Vogue і замалював моделі груди.
Музей Шопена – вдруге не можу сюди потрапити. Він на реновації і відкриється тільки в квітні. Хлопець англійською просить зробити йому фото біля красивої будівлі. Він з Туреччини.
«Землетрус зруйнував будинки багатьох друзів. Моя сім’я, на щастя, не постраждала», – сказав з якоюсь гіркотою в голосі. Людей, які пережили велике потрясіння видають навіть не так слова, як очі.
Іду на стадіон «Легії» на передматчеві пресконференції «Шахтаря» і «Феєноорда». Ігор Йовичевич вітає жінок зі святом, Олег Барков дарує шоколадку, Саша з MEGOGO – букет тюльпанів.
Трохи самоіронії. Я в цей момент.
Ставлення до 8 березня просте – не святкую, але щиро вдячна кожному, хто привітав. Квіти з радістю прийму і точно не кричатиму: «Ах ти ж сексист!» Все як на картинках відомого художника з серії «Так, але».
Цей день, як тригер, щоб переосмислити деякі речі, подивитися на світ під іншим кутом та змістити акценти. Вирішила більше уваги в тексті приділити жінкам, а не тренерам та футболістам.
Це Анна. Вона класна. Перекладала пресконфренцію «Шахтаря» та «Фейеноорда». Ще сім років тому приїхала в Польщу на навчання. Зараз живе у Варшаві. Працює в організації, яка допомагає жінкам, що зазнали сімейного насильства. Після 24 лютого домагають жінкам, які втекли від війни і від насильства. Анна каже, що таких багато. Війна тільки загострила всі проблеми.
Під час пресконференції Арне Слота постійно переглядаємося і посміхаємось. Бо це щось епічне і трохи дивне. Пресаташе сказав, що переклад буде потім (після пресконференції), а поки журналісти і тренер щебечуть собі нідерландською. Мовляв, так у них прийнято.
«Мудрик, «Реал» і Зубков» – це коротко про їхню довгу розмову. Своє питання англійською я поставила.
«Ми стежимо за війною, це впливає на нас також. Тепер ми тут, бачимо українців і можемо лише уявити, через що їм та їхнім родинам доводиться проходити. Бачив багато матчів «Шахтаря», я справді вражений грою», – сказав Слот.
На радість одного чи двох польських журналістів тренер прийшов з Себастьяном Шиманським. Ще один цікавий сюжет в матчі. Футболіст грав за «Легію», добре знає цей стадіон, у «Феєноорді» виступає на правах оренди з московського (!) «Динамо». Змінив команду після вторгнення росіян в Україну, критики фанатів в Польщі і загрози залишитися поза збірною.
«Як і всі, хочу, щоб настав мир. Не знаю чи я та людина, яка може сказати щось більше на цю тему. Зараз я щасливий в Роттердамі, але чи залишусь я тут надалі – залежить не тільки від мене», – сказав Шиманський.
Це Алета. Вона зірка каналу ESPN в Нідерландах. Питає чи можна записати коротке інтерв’ю про війну і футбол в Україні. Поки йдемо до камери, то чоловіки-журналісти підколюють, де її букет тюльпанів. «Так ви ж не подарували», – сміється вона. Каже, що в Нідерландах 8 березня не святкують. Жартую, що в цьому питанні ми поки на різних рівнях розвитку.
Розповідаю їй про вже звичні для нас речі – переїзд автобусами через кордон, закрите для літаків небо, чоловіків, які не можуть залишати Україну під час дії воєнного стану. Кажу, що останні дні були морально важкими – відео з нашим розстріляним героєм, Да Вінчі, Яра.
На слові відео Алета жестами показує сигарету. Їй не треба пояснювати – вона в темі. «Я не уявляю як вам, бо нам в Нідерландах важко на це все дивитися».
«У Міжнародний жіночий день з українською журналісткою, яка попри війну намагається робити свою роботу. Сьогодні вранці вона отримала повідомлення про любов від її брата, який воює на передовій. Вона пропустила попередню гру «Шахтаря», бо довелося поховати родича. Але так красиво залишатися такою позитивною», – пише Алета у своєму інстаграмі.
Тепер в мене нашестя підписників з Нідерландів в інстаграмі.
А це Еля. Вона мій краш. Я фанатка її почуття гумору. Так жартувати – це великий талант. За цей євросезон я стільки всього навчилася від неї. Є речі, які зрозуміють тільки дівчата. Всі мої гарні фотки з виїздів – від Елі. В мене ж Іванюкович постійно виходить в розфокусі. Соррі, колего.
В нас багато історій, але Еля сказала, якщо їх напишу, то вона опублікує компромат на мене. Словом, все що було на виїздах, залишається на виїздах.
Таким вийшло 8 березня 2023 року. Це був гарний день тому, що поряд були класні люди. А повага, рівні права, любов, вдячність вони ж не мають гендеру і календаря – і мають бути 365 днів на рік.
Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com
