Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Побували у місті, куди перейшов Забарний. Пляжі і паби Борнмута – це любов 🌊

Побували у місті, куди перейшов Забарний. Пляжі і паби Борнмута – це любов 🌊

Репортаж Ірини Козюпи.

Автор — Ірина Козюпа
15 лютого 2023, 08:00
21
Побували у місті, куди перейшов Забарний. Пляжі і паби Борнмута – це любов 🌊

Навіть подумати не могла, що одного разу опинюся в Борнмуті. Але трансфер Іллі Забарного в команду з такою самою назвою додав на мою карту турне по Великій Британії ще одну точку.

Знайомство з Борнмутом почалося з «Vitality Stadium». На стадіоні ми мали зустрітися з Забарним і підписати у нього футболки для нашого аукціону на допомогу ЗСУ. Тому просто з автовокзалу я поїхала на арену «вишень». Там відразу і тренувальна база команди, і фан-шоп.

У фан-шопі зробили знижку на футболки завдяки Забарному

Це день, коли я зрозуміла, що означає бути фартовим у футболі. Диво, що фан-шоп взагалі працював у неділю. До всього я буквально встигла туди десь за півгодини до закриття. У магазині було троє працівників і я. Це зовсім не показник того, що клуб Забарного не популярний. Просто, це був не матчдей.

А фан-шоп – реально класний. Там якийсь нереальний вибір всього, що пов'язано з клубом. Від футболок до одягу для собак. Мені так сподобалася червоно-чорна шапка у смужку і ціна в неї дуже смачна. 10 фунтів у порівнянні з цінами у магазині «Челсі» – це майже, як безкоштовно. Єдина проблема – ця шапка мені ледве на голову налізала. Не те, щоб вона у мене дуже велика – просто пошиття шапок, якесь дивне.

Тому взяла просто дві футболки і попросила зробити принт прізвища та номера Забарного. На касі запитали чи є в мене абонемент на матчі «Борнмута». Хм, це в мене вже так англійська прокачалась чи просто стандартне питання. Сказала, що вперше в місті і приїхала якраз на зустріч до Іллі.

«Якщо ви знайомі з Забарним, то можемо зробити вам знижку», – запропонував дуже милий хлопчина на касі. Звісно, я скористалася такою опцією. Футболки тут коштують по 55 фунтів (набиття прізвища і номеру доплачується додатково), але зі знижкою, то взагалі вийшли дуже адекватні гроші.

«Ми ж не «Челсі», – посміхнулася дівчина, яка тут за старшу.

Футболки Іллі ще й запакували у красивий червоний пакет з вишнями.

Зустрілися з Забарним на стадіоні після тренування

Забарний приєднався до «Борнмута» в останній день трансферного вікна. За 20-річного захисника «Динамо» «вишні» заплатили рекордні для киян 27 мільйонів євро. Українець поки не встиг дебютувати за нову команду через проблеми зі здоров'ям.

Головний тренер «Борнмута» Гарі О’Ніл сам поки не назвав термінів відновлення: «Воно триватиме трохи довше. Як довго – точно не знаю. Він має вигляд дуже міцного хлопця. Хоче якомога швидше зіграти. У нього невелика проблема зі ступнею чи щиколоткою».

Зустрічаємося з футболістом якраз після його тренування. Ілля – скромний і привітний хлопець. Підписує футболки, трохи розповідає про перші враження від Англії та своє відновлення. Але говорити на камеру чи давати інтерв'ю поки відмовляється. Мотивує це тим, що ще не встиг навіть дебютувати і поки нема особливо про що розповідати.

Дуже б хотілося побувати, наприклад, на матчі «Борнмут» – «Челсі», але тоді в мене вже закінчиться дія візи. Зрештою, головне, щоб «вишні» змогли втриматись в АПЛ. Зараз команда Забарного друга з кінця в турнірній таблиці. А там перед ними ще й «Евертон» Миколенка. Хлопці, ви нам потрібні в прем'єр-лізі.

Забронювала готель на березень замість лютого. У вас таке бувало?

Зі стадіону вже треба було поспішати в готель на заселення. Неділя тут для відпочинку і ніхто допізна не буде чекати. Поки вся подорож проходила гладко і без факапів, аж під кінець з'ясувалось, що готель в Борнмуті я забронювала на березень.

«О, не хвилюйся. За сезон я таке бачу десятки разів. Це мінуси системи бронювання на Booking.com. Ти шукаєш житло на потрібні дати, а коли нічого немає, то системи пропонує ті самі дати наступного місяця. Хто не помітить підміни, той впевнений, що все добре. Люди приїжджають родинами, з дітьми, собаками, а я не маю, де їх поселити, бо все заселено.

Але тобі пощастило – у нас є вільні і вже навіть прибрані номера», – вирішив проблему господар цього милого готельчика.

Все таки, думаю, цього разу не система згрішила, а помилка з датами на моїй совісті. Це все Лондон з його шаленим ритмом, галасом і монументальністю. Цим містом треба захоплюватися і любити його, але жити там не для кожного. Якраз там я і бронювала житло.

«Ніколи більше не хотів би повертатися і жити в Лондоні. Я аж спітнів, коли згадав про нього. Там всі вічно кудись поспішають», – вже не вперше чую такі слова про столицю Великої Британії.

А ще тут ціни вдвічі нижчі, ніж в Лондоні. За ціну лондонського гостелу в Борнмуті можна отримати симпатичний номер в готелі зі сніданком.

Женін пропонує тост: «Щоб росіяни пішли з території України»

А ще неймовірну атмосферу старої доброї Англії. Для цього достатньо відкрити двері першого зустрічного пабу. Я не встигла зайти, як вже познайомилася з молодими людьми старшими за моїх батьків, які прийшли гарно провести час і пограти у квіз. Спочатку їх зацікавила моя рожева шапка з емблемою «Евертона». Вони вирішили, що я фанатка «ірисок»: «Могло бути гірше – добре, що хоч не шапка «Ліверпуля». Так і покликали за свій столик, щоб я не сиділа сама, і подарували кілька годин класного спілкування.

Жінку звати Женін, а імен її чоловіка і його друга я не запам'ятала. Хай будуть Боб і Джон. Очікувано, що головним лейтмотивом розмови стала Україна і війна.

«Сергій Бубка! – вигукнув Боб, коли я сказала, що з України. – Неймовірний спортсмен і дуже розумний. Чому? Він бив свої рекорди по сантиметру, щоб кожен раз заробляти на цьому гроші».

Мене вони називали іменем, яке нагадувало щось середнє між Ірена та Єлена. Джон показав чорно-біле фото, як вони колись грали в регбі за аматорську команду. З екрану мобільного дивилися двоє красенів. Я їм показала своє фото з Забарним.

«О, то твій хлопець грає за нашу команду».

«Він не мій хлопець. Це вам топове підсилення з України».

«Добре, як скажеш. То чому твій хлопець не грав проти «Ньюкасла»? Ну, добре-добре, жартую. Це такий англійський гумор. Ми думаємо, що в нас смішні жарти, але насправді ні», – сміється Джон.

Боб і Женін хороші гравці у квіз – у нього багато знань, а в неї крута логіка. Я допомагаю їм з одним питанням – підказую, що Біллі Айліш виконала саундтрек до фільму про Джеймса Бонда «Не час помирати». Але це не сильно допомогло – наша команда стала третьою з кінця.

«Дуже шкода, що у вас війна. Ми допомагаємо зброєю, але самі участі не беремо, а лише спостерігаємо збоку. Тут бояться війни і не хочуть самі воювати», – каже Джон.

Женін пропонує тост.

«Щоб росіяни пішли з території України».

Борнмут – курортне місто. Тут багато пляжів і красиві сади

А тепер буде багато красивих фото. Борнмут – популярний серед англійців курорт на березі Ла-Маншу. Якщо Брайтон більш туристичний та галасливий, то це місто спокійніше і для своїх. А ще відоме тим, що тут пішов з життя автор «Володаря кілець» та «Гобіта, або Туди і Звідти» Джон Толкін.

Хай зараз не поплаваєш і не позасмагаєш, але прогулятися золотистим пляжем, послухати шум хвиль, помилуватися красивими видами – такий кайф. Я нагуляла майже чотири години – пляжі тягнуться кілометрами.

Їхня характерна ознака – маленькі дерев'яні будиночки-бунгала. У місцевих там все необхідне для відпочинку – навіть взимку у понеділок тут людно. Родини гуляють з собаками, діти граються в піску, пари ходять за руки.

Як же британці обожнюють собак – тут навіть на кафе та магазинах є вказівки, що вони пет-френдлі. І постійно помічаю, як господарі прибирають за своїми улюбленцями. А сьогодні бачила, як чоловік віз таксу в дитячій колясочці.

На скелях біля пляжів помітила, як пасуться гірські кози. Але головне здивування – вчора вечором побачила лисицю, коли гуляла в парку. Вона перебігла одну з центральних вулиць міста і заховалася десь в гущі дерев.

Ще саме тут я зрозуміла, звідки в Британії таке бажання нас підтримувати і допомагати. Це у них в ментальності. Ось лише один приклад з побаченого. Автобус приїхав на зупинку. Водій жестом показав нікому не заходити, а спочатку запитав бабусю, яка погано бачить, погано чує і ходить з ходунками, який номер їй потрібен. Коли в мене довго вантажився квиток у телефоні, контролер не квапив, а, навпаки, заспокоював: «Не хвилюйся, все добре, я зачекаю». Тут простягають руку допомоги тим, хто цього потребує.

Так, більше не можу це слухати. За стіною просто якась дика оргія. Вже пішли на третє коло. Піду дописувати текст у свій улюблений паб Борнмута. У них дуже смачний темний стаут з кавовим і шоколадним присмаком.

Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com

Інші пости блогу

Всі пости