Прощання з ЛЧ: 6-серійний подкаст The Athletic про «Шахтар», подарунок від фанатів «Лейпцига» і спорт-бар Левандовського

Інверсія матчу у Варшаві.

3 листопада, 11:56
8
Прощання з ЛЧ: 6-серійний подкаст The Athletic про «Шахтар», подарунок від фанатів «Лейпцига» і спорт-бар Левандовського

Ігор Йовичевич одним з останніх з «Шахтаря» залишає стадіон Війська Польського. Зупиняється біля нас - в мікст-зоні ще на гравців чекаємо я, Ендрю Тодос і Адам Крафтон з The Athletic. 

Хорватський тренер розводить руками, мовляв, не вийшло дати результат, але посміхається і обнімає. «Лейпциг об’єктивно був сьогодні сильнішим за нас», - говорить Йовичевич. 

Всі погоджуємося з тим, що ця Ліга чемпіонів вийшла фантастичною для української команди. В підсумку команда змогла пробитися в євровесну і зіграє в Лізі Європи. А найважливіше, що зробила це з українськими гравцями і в умовах війни. 

Це варте поваги. Дякую і браво, «Шахтар». 

Подкаст The Athletic про «Шахтар» і війну буде доступний з 7 листопада

Адам скидає лінк на тизер подкасту The Athletic про гірників у цій Лізі чемпіонів. З першого матчу проти «Лейпцига» на виїзді він працює над цим проектом. Всього буде шість епізодів, доступні з 7 листопада, а назва говорить сама за себе «Away from home».

Там звуки сирен і вибухів міксуються з ударами по м’ячу і шумом трибун. Впізнаю свій голос. Крізь сльози говорю, що ця ЛЧ - це не тільки про футбол, це про нашу боротьбу. Ну от, і знову я плачу. 

Після матчу Адам знову мав кілька запитань - я так готувалася, що навіть вивчила біографію нового прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака. Але питання було і просте, і складне водночас - чого найбільше хочеться на Різдво. Сказала, що нашої перемоги і щоб більше ніколи не було війни. 

І щоб мій брат та всі наші військові повернулися додому - живими та здоровими. 

Адам пошкодував, що світ не зреагував так, як зараз, ще у 2014 році. «Цієї війни вдалося б уникнути». 

«Зараз всі думки про чемпіонат України»

Гравці «Лейпцига» проходять через мікст-зону з посмішками, виходом у плей-оф Ліги чемпіонів та пакетиками їжі в руках. І, можливо, з деякою сатисфакцією за 4:1 від «Шахтаря» у першому матчі на своєму стадіоні. 

Гірники засмучені - тепер вони пропустили чотири м’ячі від суперника. Але тримаються гідно і міцно стоять ногами на землі. У Трубіна на чолі ще видно шрам від зустрічі з Рюдігером в матчі проти «Реала». 

«Всім хотілось би грати у Лізі чемпіонів, але на сьогодні такий результат. Суперник скористався нашими помилками, переміг, тому готуватимемось далі. Зараз всі думки про чемпіонат України», - говорить Анатолій.

«Я вважаю, що моя помилка на початку гри, і потім вже…, - Геогрій Судаков ще наче думками в матчі і прокручує епізод з першим голом у своїй голові. - Але Ліга Європи - теж непоганий результат, враховуючи що перед початком ЛЧ ніхто в нас не вірив».

Люблю слухати Тараса Степаненка - він завжди топово все відразу аналізує. Не втрималася і запитала, з ким би хотілося зіграли в Лізі Європи. 

«Ми ще можемо потрапити у перший кошик. Зараз і в Лізі Європи дуже сильні суперники, тому хотілося б потрапити у перший кошик. Швидше за все матчі будуть в середині лютого, а в нас у цей час ще немає чемпіонату - буде дуже важко втягуватися. Чекаємо на гарний жереб», - поділився думками про майбутнє капітан «Шахтаря». 

Німецькі фанати співали «Leipzig - on fire»

Після фінального свистка стало сумно, що команді не вдалося продовжити казку і влаштувати хеппі-енд. Але це вже був би зовсім Голлівуд. В нас все-таки реальне життя. Вихід в Лігу Європи - це теж дуже потужне досягнення, тому розчарування точно немає. 

Можливо, ще невелике дежавю з матчу збірної України проти Вельсу у плей-оф на ЧС-2022. Хіба без дощу. А так - знову не вдалося пройти вирішальний рівень.

Вболівальники на трибунах дякували команді і оплесками проводжали з поля. За традицією тренер зібрав всіх в коло і емоційно звернувся до своїх гравців. Навіть на трибунах було чути, як всі разом вигукнули «Шахтар». 

Паралельно гравці «Лейпцига» святкували свою перемогу і вихід в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Ще до фінального свистка їхні 600 фанатів почали виспівувати «Leipzig - on fire». Цього вечора так все і було.

Петер Шмейхель хотів бачити «Шахтар» у плей-оф Ліги чемпіонів 

У прес-центрі стадіону за одним зі столів чоловік зосереджено готувався до матчу. Я не відразу впізнала в ньому легендарного Петера Шмейхеля. Зараз нас цілком можна назвати колегами.

Екс-голкіпер «МЮ» і збірної Данії сказав, що хоче бачити «Шахтар» у плей-оф Ліги чемпіонів. Це приємно здивувало. На жаль, розвинути нашу розмову не вийшло - Петер побіг працювати. 

Один з німецьких (чи польских) журналістів потім запитав: «А хто це був?» Я його не звинувачую - сама не відразу впізнала Шмейхеля-старшого. 

На трибунах було трохи вільних місць, але загалом на стадіон прийшло 26 045 глядачів. У багатьох - українські прапори. Так само синьо-жовтий стяг з голубом миру був на великому прапорі «Лейпцига». Він весь матч розвівався на гостьовій трибуні. Чудовий жест солідарності - і вже не вперше від суперника. 

Гімн Ліги чемпіонів звучав бадьоро. І навіть коли Нкунку вже на 10-й хвилині відкрив рахунок, відсвяткував гол з червоною кулькою, це не викликало глибокої стурбованості. «Шахтар» цього сезону вже не раз показував, що вміє тримати удар і відігруватися. 

Але цього разу все було по-іншому. За першим м’ячем пішли голи Сілви, Собослаї і Дані Ольмо. Цього вечора гірники не виглядали тією командою, як у своїх попередніх матчах Ліги чемпіонів. Бракувало емоцій і того куражного настрою. Не вистачало травмованих гравців і підсилення з лавки запасних. 

Трибуни час від часу починали скандувати ЗСУ і Україна, але команді потрібен був сильніший імпульс. В одному з моментів Траоре жестами показав, що треба активніше підтримувати команду. Заряду вистачило ненадовго.

Можу помилятися, але склалося враження, що наприкінці матчу глядачі скандували прізвище Мудрика. 

Зрештою, за три номінально домашні матчі у Варшаві на «Шахтар» прийшло подивитися більше 75 тисяч глядачів. Це дуже крутий результат. 

Фанати «Лейпцига» розпитували про війну і хвалили Марко Розе

Відчуття, що сьогодні буде щось не так, виникло ще з самого ранку. Еля Іванюкович запропонувала піти в Науковий центр Коперника. Коли прийшли в касу, то з’ясувалося, що там не було вільних квитків - тільки після обіду, коли вже час йти на матч. 

Мій варіант з музеєм Шопена теж зазнав невдачі - він не працював через інвентаризацію. В музей Міцкевича ми таки потрапили, але там проводили лекцію, тому один із залів був недоступний. Але ми побачили оригінали листів польського поета та його перо. 

Після ближчого знайомства з Міцкевичем зайшли в рандомний ресторанчик польської кухні. За сусідній столик сіла пара вболівальник «Лейпцига». Розговорилися - Ральф і Катаріна запитували про те, як війна впливає на життя українців, згадували перший матч з гірниками і багато хвалили Марко Розе. 

Ми з Елею розповідали про війну, згадували приїзд Штанмаєра в Україну, дякували за німецькі системи ППО і шкодували, що клуб звільнив Тедеско. 

«Як шкода, що дві наші команди не можуть вийти в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Принаймні, точно буде продовження виступів в єврокубках», - сказала Катаріна. 

Нашу розмову уважно слухав хлопець ще за один із сусідніх столиків. «Ірина Козюпа з Трибуни. Я читав твої репортажі», - сказав він англійською. 

Я аж зашарілася - не часто трапляються такі ситуації. Андрій/Андреа народився в Україні, але зовсім маленькою дитиною переїхав жити в Італію. Зараз навчається у Вроцлаві, читає Трибуну, тому знає все про український (і не тільки) футбол. А ще Андрій чудово говорить українською. Знаю, що ти будеш читати цей текст - чекаю на коментарі. 

Люди з різних країн і з різними історіями одночасно опинилися в одному місці і провели разом трохи часу. Це була дуже тепла і затишна зустріч. На прощання Ральф пов’язав мені на шию свій шалик «Лейпцига» з фіналу Кубка Німеччини, а Катаріна запитала, як українською «Дякую». 

В офіціанток кілька разів падали з рук келихи і тарілки. Вони розбивались об підлогу, а ми та фанати «Лейпцига» думали, якій з команд це принесе сьогодні щастя.

Матч «Брюгге» Соболя і Яремчука дивилися в спорт-барі Левандовського

Один з німецьких фотографів прийшов на пресконференцію Марко Розе у футболці з маркою і кораблем. А сам тренер приніс з собою впевненість у своїх силах і охоче згадував свої попередні зустрічі з «Шахтарем». 

Всього два роки тому тренер тоді ще менхенгладбахської «Боруссії» двічі обіграв гірників з загальним рахунком 10:0. І тепер сказав, що грати на нічию - це ніколи не може бути розумним рішенням. 

Йовичевич парирував фразою: «Не завжди виграє той, хто діє першим номером».

А ще тренер гірників видав чергову порцію бази. 

«Усі українські команди – герої зараз, як і українські солдати. Ми граємо на території України та б'ємося. Люди, котрі б'ються за нашу свободу, – фани наших команд. 

Усі представники країни у єврокубках уболівають один за одного, і я відчуваю підтримку цілої країни на завтрашньому матчі. Так само буде на матчі «Дніпра-1». Шкода, що в «Динамо» не вийшло дати результат. Проте, коли грають кияни, то ми всі повинні вболівати за них».

Після прессконференцій Тодос подав ідею поїхати в спорт бар Роберта Левандовського подивитися матч «Брюгге» Соболя і Яремчука. Команда українців вийшла в плей-оф ЛЧ - буде за кого далі вболівати в цьому турнірі.

Капітан збірної Польщі потужно підтримує Україну, а не так давно Андрій Шевченко вручив йому пов’язку у синьо-жовтих кольорах, яку легендарний вже форвард візьме на ЧС-2022 в Катар. 

Тому ми вирішили підтримати його стартап. Звісно, самого Роберта там не було, але ми потрапили у світ футболу з великими екранами (а маленькі є навіть в туалетах, щоб нічого не пропустити - як на фото), простором стилізованим під стадіон і крафтовим пивом. 

«Легії» подарували фото модульного шоу з українським та польським прапорами

В неділю адміністратори «Шахтаря» завантажують в автобуси свої великі металеві ящики. Попереду довга дорога - з бази у Винниках до Жешува автобусом, а там літак до Варшави. 

Олег Барков і Наталя Зарва тримають велике фото модульного шоу з матчу проти «Реала» - з українським і польським прапорами на всі трибуни. Це подарунок для «Легії» - за гостинність та підтримку. Саме стадіон польського клубу став домашнім для «Шахтаря» в Лізі чемпіонів. 

Викладаю фото картини в твіттер і поляки жартують: «Краще б подарували Зубкова чи Мудрика». 

Вже після матчу «Шахтар» вручить подарунок працівникам «Легії» разом зі своїми футболками. Чудовий жест. 

Вразило, що пресаташе польського гранда Бартош скромно подавав журналістам мікрофон на всіх пресконференціях. І навіть у День всіх святих, коли більшість поляків світили лампадки на могилах своїх рідних.

«Шахтар» витиснув з цієї Ліги чемпіонів максимум. Не тільки на полі, але й за його межами. 

Від виходу в Лігу Європи до збільшення трансферної вартості своїх молодих зірок. Від модульного шоу на «Реалі» до Даяни Ястремської на матчі проти «Лейпцига». Від повних трибун до серіалу на SBC. Від наших військових на стадіоні в Мадриді до браслету з «Азовсталі» для Луки Модрича. 

І ще одна маленька деталь. Після матчів клуб проводить благодійні аукціони. М’яч з автографами гравців «Реала» придбали за 16 тисяч євро і всі кошти підуть на центр переселенців на «Арені Львів».

Пройде час поки ми зрозуміємо масштаби цієї історії. І вона ще не завершена. Попереду євроВЕСНА.

Перемога «Шахтаря» - у новій ідентичності

«Шахтар» вперше став справді народним клубом для усієї України. У нього вайб «Динамо» 97-го та історії, яким співчуваєш

«Ми повинні битися, як б’ються хлопці на фронті». Валерій Бондар – про внесок легіонерів та недооцінених гравців «Шахтаря»

«Шахтар» вже вигравав УПЛ з українцями в лідерах. Яким був перший титул гірників 20 років тому

Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com, «Шахтар»

Інші пости блогу