Велике інтерв’ю Ігоря Суркіса: «Жодними зняттями очок мене не налякають»
Ірина Козюпа ґрунтовно поспілкувалася з президентом «Динамо».
З Ігорем Суркісом зустрічаємося на стадіоні «Динамо» в Києві. Поговорили про головні теми останніх місяців:
● що означають слова Луческу після «Дніпра-1»;
● чи вважає Ігор Суркіс «Динамо» фаворитом сезону;
● що з трансферами;
● куди пішли гроші з благодійних матчів;
● багато, дуже багато про телепул;
● відверто про брата Григорія Суркіса;
● скільки часу провів у Монако і чи грав у казино;
● про що говорили з Ахметовим;
● чому мовчить Павелко;
● посил до гравців «Динамо».
«Ні на хвилину не сумнівався, що Луческу продовжить свою роботу»
– Після «Дніпра-1» Мірча Луческу сказав: «Може, це моя остання гра, але не Забарного». Це емоції, бажання перетягнути увагу з команди на себе чи щось більше?
– Важко відповісти на це запитання однозначно. За той час, що я працював із Мірчею, у нас більшою мірою пов'язані перемоги. Ці три поразки від «Бенфіки» та «Дніпра-1» – це як якась яма. Раніше з іншими тренерами таке траплялося в історії «Динамо». І мені не треба було, щоб при цьому хтось заявляв, чи остання це гра чи ні. При серйозних провалах я дуже легко розлучався з тренерами і відразу їх змінював.
Щодо Мірчі Луческу, то я вважаю, що він зробив емоційну заяву. Може, таким чином він хоче підбадьорити команду, щоб вони розуміли, що він не тримається за свою зарплату, а працює на імідж «Динамо», щоб підняти їх на якісний рівень. Що йому й вдалося зробити, але цей рівень треба підтримувати, а не опускати. Він вважає це своєю ганьбою.
Якби це було не під час війни, то з нашими футболістами була б інша розмова. Я сподіваюся, що вони швидко візьмуться за голову і зрозуміють, що порівняно з тими, хто зараз воює на фронті, вони живуть у комфортних умовах і мають чітко виконувати свою роботу. Щоб ті, хто сьогодні воює за нас, відчували хоч якусь підтримку. А серед цих хлопців, які віддають своє життя, багато наших уболівальників.
Тож наші гравці не можуть так виходити на поле. Можна програти – це спорт. Але їм мають аплодувати навіть після програних матчів. Тому я вважаю, що слова Мірчі – це більше емоції. Я ні на мить не сумнівався, що він продовжить свою роботу. У нього дух переможця – він так просто не піде. Він не поставив у футболі жирну крапку.
– Перед стартом сезону ми робили прогнози на сезон – усі поставили на перемогу «Динамо» в УПЛ. Але за цей час «Шахтар» провів трансфери, а гра киян викликає питання. Чи вважаєте свою команду фаворитом у боротьбі за чемпіонство?
– Я не можу сказати – турнірна таблиця наприкінці сезону підіб'є підсумки. Дасть бог, щоб ми дограли цей чемпіонат. Можу сказати, що не треба робити з цієї поразки (від «Дніпра-1», – прим. Tribuna.com) жодної трагедії. Спади бувають у будь-якої команди. Професійні футболісти та тренери розуміють, що Мірча готував команду до найважчих шести ігор – нам вдалося пройти «Фенербахче» та «Штурм», але «Бенфіка» нам була не по зубах. Це показала перша гра. Вони укомплектовані інакше і могли здійснювати трансфери.
Ми намагалися зробити кілька трансферів, але це не вийшло з однієї простої причини. Вже начебто домовляємося - чи то батьки втручаються того чи іншого футболіста, то ще щось. Від нерозуміння того, що відбувається, люди не хочуть їхати на територію України. «Шахтар» цьому підтвердження, адже всі бразильці роз'їхалися.
Взяти Вербича, який мав ще півроку контракт. Ми щиро сподівалися, що він допрацює його до кінця, а потім ми продовжимо договір. Але після «Фенербахче» Беньямін підійшов і сказав, що заради сім'ї хотів би продовжити кар'єру в Греції. У мене не було аргументів його в цьому переконати.
А українські футболісти – навпаки. Наші хлопці захотіли приїхати до України – це було їхнє колективне рішення. З «Дніпром-1» ми могли зіграти у Польщі, але рішенням тренерського штабу та футболістів було приїхати до України – зіграти у Львові та Києві. А потім далі готуватись до єврокубкових матчів.
Тому казати, що ми сьогодні фаворити, я не став би. Я б цього не говорив, навіть якби був мирний час. А сьогодні не робитиму цього тим більше. Незрозуміло, де і як ми гратимемо, що відбуватиметься. Але, повірте мені, ми боротимемося.
– Ми написали статтю про те, як талановиті діти поїхали після війни на Балканах та стали зірками інших збірних. Як вам вдалося зберегти свою академію?
– «Динамо» - це величезна інфраструктура, де є академія, діти, які просто приходять та тренуються, як кияни, і є академія дітей, які перебувають на постійній основі у клубі. Як ви вважаєте, що відчували їхні батьки, коли 24 лютого бандюга почав бомбити Київ? А у нас діти з Івано-Франківська, Тернополя, Львова та інших міст.
Ми були зобов’язані зробити все, щоб з ними нічого не трапилося. І нам це вдалось. Ми вивезли усі вікові категорії завдяки нашому директору академії, який не спав ночами. Йдеться про Іщенка. Ми спільними зусиллями вивезли хлопців до Польщі, Румунії та Угорщини, організували там турніри.
Багато разів я вилітав до Німеччини, де домовлявся, щоб наші три вікові категорії під Кельном були взуті, одягнені та добре харчувалися. Батьки дали добро, щоб їхні дітки там знаходилися. Це діти 12, 13, 14 та 15 років. До нового року підписано контракт, що вони там перебувають, тренуються, проводять спаринги.
Наші 16-річні хлопці, які мали ще рік провести в академії – дуже талановита молодь, яка стане майбутнім українського футболу. Їм була потрібна ігрова практика, тому сьогодні всім складом вони заявлені за «Зорю». До речі, серед них син мого брата В'ячеслав, який перебуває в Україні. Дуже сподіваюся, побачимо у спокійній обстановці матч молодіжки «Динамо» проти «Зорі».
З гордістю можу сказати, що все збережено і жодного футболіста з академії не втрачено. І не пішов у жодний із західних клубів, де було безліч пропозицій, починаючи від «Барселони» та «Баварії» і закінчуючи іншими клубами.
Але найцікавіше, що йдеться не лише про нашу академію. Я мотався між містами, коли перша команда мешкала то в Румунії, то в Польщі. Нам же начебто всі хочуть допомагати, всі на словах хочуть грати, а коли стає питання провести благодійний матч, то починається…
З «Міланом» дали підтвердження зіграти, а потім: «Ой, у нас графік важкий. Ми боремося за чемпіонство». «ПСЖ» взагалі поїхали грати до Кувейту. Чому? Адже там гроші.
Тому я вдячний усім службам, які працювали на цих благодійних матчах. Усього ми провели 15 ігор із серйозними, іменитими командами. Я вважаю, що ми зібрали величезну кількість грошей. Та ж «Боруссія» Дортмунд направить певну суму на реконструкцію стадіону «Десна». Найближчим часом «Евертон» дасть звіт щодо нашого матчу. Усі ті гроші, які були зібрані від цього матчу, будуть надіслані до фонду United 24.
Хочу це особливо наголосити - клуб жодної копійки не отримав від цих матчів. Навпаки. Нам сотні тисяч доларів коштувало їхнє проведення. Спочатку футболісти літали лоу-костами і їздили потягами. Коли розпочалися офіційні ігри, тоді ми вже почали літати чартерами. Але вони були готові без грошей йти пішки, щоб зіграти благодійні матчі.
На першому етапі вони самі збирали гроші та допомагали армії. І це стосується не лише нинішніх, а й колишніх гравців нашої команди, які надають величезну фінансову та моральну підтримку армії. Наприклад, зі мною зв'язувалися Ярмоленко та Миколенко, питали, чим допомогти. Крім того, вони допомагали самі - знаходили фонди і працювали з ними.
Сьогодні разом із родиною Радуцьких родина Суркісів завезла сотні тон гуманітарних вантажів та продовжує роботу у цьому напрямку. Наразі фури та кораблі з гуманітарною допомогою йдуть з Америки, Англії, Франції та інших країн світу.
Ми робимо те, що необхідно для країни та її народу. Але при цьому хочу сказати, що спільними зусиллями ми зробили все для нашого клубу, щоб зберегти його цілісність, структуру та інфраструктуру. Наші бази працюють у звичайному режимі, система клубу продовжує працювати у тому ж напрямі. Навіть під час війни ми продовжуємо будувати новий ультрасучасний тренажерний зал, будівництво якого почалося ще до початку повномасштабного вторгнення Росії. На базі продовжується робота зі створення штучного покриття одного з полів.
Якби сьогодні закінчилася війна, ми повернулися б додому, зберегли команду, можливо, необхідних нам легіонерів, і команда була б на іншому рівні. А сьогодні треба задовільнятися тим, що є.
– Ви казали, що не було офіційних пропозицій у це вікно. Але чи були якісь наближені до офіційних?
– Дивіться, розмови ведуться здебільшого в інтернеті. Ми підписали Кабаєва. А щодо втрат, знаю, що якщо хочуть купити мого футболіста, то цивілізовані клуби надсилають листа. Це не означає, що вони його купують, а те, що хочуть вступити в переговори. У мене за це трансферне вікно не було жодної офіційної пропозиції.
– А здавалося, що Забарний був дуже близьким до продажу.
– Забарного продавали в інтернеті. І Забарного продавали агенти. Це різні речі. Ось дивіться, агент може продавати, а президент клубу, якому буцімто продають, навіть не знає, що він його купує.
Агенти часто видають себе за людей, які щось можуть, але насправді нічого не можуть. Поки два президенти не домовляться і не поставлять свій підпис під контрактом – нічого не буде.
«Якщо гравці «Динамо» не готові на полі – у вас призивний вік. Тоді візьміть зброю і йдіть захищайте країну»
– Чи не було у вас думки просто повернути своїх гравців з оренди? Чи це неможливо?
– Дивіться, ми могли повернути, але вони повинні бути сильнішими за тих, хто зараз. Вважаю, що, окрім лінії нападу, ми, в принципі, укомплектовані. Так, можливо, якість гравців хотілося б мати краще, але ми знаходимося в тій ситуації, в якій ми сьогодні знаходимося. Чи хотів би я витратити гроші чи ні, від мене це не залежить.
Багато хто хоче піти і грати в комфортних умовах, я ж не виношу це. А на сьогодні запросити когось нового якісного дуже важко.
Ви проаналізуйте «Шахтар». Вони повернули всіх колишніх своїх гравців, які б на гарматний постріл до команди не підійшли, якби були бразильці. Петряк, Зубков – це люди, які вже були відіграні для «Шахтаря». Але склалася така ситуація – і їх повернули. У них серце шахтарське.
Тільки мої амбіції та амбіції головного тренера змушували мене не спати ночами і, мабуть, його теж, аби потрапити до Ліги чемпіонів цього року. Але в мене зараз питання було б. Ну, потрапили б туди, а що б ми там робили? Посилитись ми не можемо, ганьбитися не хочу. Минулого року, коли все було нормально, ми й то виступали ні хитко ні валко.
У Лізі Європи команди рівня Ліги чемпіонів – «Фенербахче», «Ренн», який минулого року грав у Лізі чемпіонів. Ми «Дніпру-1» програли 0:3, а АЕК двічі обіграв їх. Сьогодні це серйозна команда. Я хотів би подивитися, як ми будемо виглядати.
І чи розуміють футболісти, якщо програли в УПЛ – це така справа, це внутрішній чемпіонат, кожна команда хоче виграти. А на європейській арені – будьте ласкаві, не виходьте, як ви з «Бенфікою» вийшли, самі собі м'ячі забивали. А ви виходьте і бийтеся до крові, як наші Збройні сили сьогодні б'ються і звільняють села та міста. Отак має бути.
Але я не виходжу на поле, зрозумійте, це їхня робота. Я можу їх якось морально стимулювати, фінансово. Вони дають гарні інтерв'ю, кажуть, що вони за наші ЗСУ, що вони готові. Але якщо не готові на полі – ну, у вас призовний вік. Будьте, хлопці, тоді люб'язні і визнайте чесно, візьміть зброю та йдіть захищайте нашу країну. Отакий у мене до них посил.
– Мірча Луческу в одному з інтерв'ю сказав, що вони й дня не протягнуть на фронті.
– Мірча Луческу - мудрий наставник. До речі, це йому належить ідея благодійних матчів. Навіть не мені – вона належить тільки йому і була чудово проведена. Більше того, він вже сьогодні порушує питання, що коли у грудні буде перерва, щоб не було такої тривалої відпустки, як раніше, враховуючи, що в країні триває війна. А щоб ми відпочили та знайшли команди для продовження благодійних матчів.
Нещодавно читав слова одного тренера – ви його теж знаєте. Маркевич передбачає нам виліт. Я йому відповім – завжди люблю це робити. Не дочекається – це раз. А друге – треба поважати колегу з тренерського цеху, якому 77 років. Він може не поважати мене, а на словах казати, як він любить команду «Динамо».
Луческу прийшов у команду у важкі часи. Тоді вони були непрості, а зараз подвоїлися і потроїлися. Але, тим не менш, він придумав як тримати команду на плаву під час війни. І в цьому ми усі йому допомогли.
Спільними зусиллями ми домовились із усіма артистами, організували всю логістику. Перевозили інвентар, необхідний для виступів артистам. Ніхто не заїкнувся про гроші - ні Тіна Кароль, ні Джамала. Ніхто не сказав: «А скільки?». Якісь мінімальні відрядження, плюс, природно, хороші готелі, щоб вони могли підготуватися та виступити.
Я вчу не лише українську мову, мені довелося вивчити ще й німецьку. «Динамо» провело концерт у Берліні біля Бранденбурзьких воріт, де було від 40 до 45 тисяч людей. Наш посол – «бойчуга», я вважаю. Андрій Мельник прийшов разом із дружиною на цей концерт і підтримав такий важливий захід. Я такої кількості людей навіть на стадіоні в Україні не бачив. Всі ці заходи проходили з посилом «Stop war in Ukraine».
Потім ми спільно із телекомпанією «1+1» провели благодійний концерт на площі в Амстердамі. Там уже не було футболу, але це все було організовано футбольним клубом «Динамо».
І найголовніше – ця позначка у трансляції, до якої можна було піднести телефон та зібрати мільйони гривень. Бабусі підходили, всі, хто має цей пристрій. Хтось гривню, хтось 10, хтось 100 відправляв. Я навіть щоразу підходив зі своїм телефоном і налаштовував, щоби пішли якісь тисяча-дві гривень, бо це нормально сьогодні.
Ми відбудовуємо наново медичні амбулаторії в Бучі. Сподіваюся, у листопаді ми приїдемо та переріжемо стрічку. Там буде найсучасніше обладнання.
Відбудували практично зруйнований дитячий садок у Бишеві. Сподіваюся, дітки будуть задоволені і з радістю відвідуватимуть його знову. Там був повністю знесений дах, розламані вікна. Ми все це відновлюємо. І робимо багато хороших речей з нашим фондом.
На «динамівських» автобусах перевезли тисячі людей з Краматорська та інших українських міст. Наймали водіїв та перевозили людей у безпечне місце. І продовжуємо цим займатись. Ми відгукуємося практично на всі листи, які нам надходять. Багато в чому допомагали та продовжуємо допомагати ЗСУ та теробороні – одягали, взували.
Я не хотів би ні з ким порівнюватись та проводити паралелі. Кожен має свої можливості. Все, що можемо, фондом братів Суркісів та «Динамо» Київ – усе робимо, щоб допомогти і переселенцям, і нашим доблесним збройним силам.
Ми профінансували наші київські лікарні, де проходять лікування наші воїни. Неодноразово отримували подяку від головного санітарного лікаря Києва. Ми профінансували дитячі будинки, які були передислоковані до Львівської області з різних українських міст. Найважливіше - ми допомагаємо і допомагатимемо, продовжуватимемо цю діяльність і сьогодні.
Але ніде, зауважте, я не переносив вантажі заради дешевої реклами. І найголовніше – хто хоче мене бачити у Збройних силах України. Бронежилету немає, але можу дозволити собі купити, одягти каску, вийти з хлопцями вболівальниками, стати біля танка та сказати: «Захищаю рідну Україну». Це буде брехня.
Я захищаю рідну Україну, де б я не був, ні від кого не ховаючись. Сьогодні я у Києві зі своєю молодшою дочкою. Ось ви її бачите. Нікуди я не біг, жодних грошей не вивозив. Це дешева провокація. І всі, хто вигадує безглузді історії про нібито вивезені нашою родиною гроші, просто намагаються нас зганьбити. Я постійно в русі: або з командою їжджу Європою або пересуваюся з України в Європу і назад.
Простий приклад. Пішов із життя перший Президент країни Леонід Макарович Кравчук. Я в цей момент був із командою. Я все покинув і 24 години діставався до Києва, щоб з ним попрощатися. Був 10 днів у Києві. І ніхто до мене не звернувся. І ніхто не відстежував, з якої машини я виходжу.
– Віталій Кличко сказав, що якщо його брата Володимира зараз поставити на блокпост, це те саме, що забивати айфоном цвяхи. Ви про це кажете?
– Дивіться, я говорю зараз абсолютно щиро. Якби я був тут – втратив би все те, що я будував останні 10 років. Я б втратив найголовніше. Це можна написати жирними літерами – втратив би перспективу розвитку «Динамо» на найближчі роки. Навіть десятиліття.
Ось тут сидить футбольна людина, наш пресаташе Шахов, який із командою перебуває 24 години на добу. Багато речей йому теж не подобаються, що відбувається в команді. У когось, даруйте, родичі залишилися в Україні, а міста перебувають під обстрілами. Футболісти хвилюються, переживають. І це зрозуміло.
Наведу найпростіший приклад. 16-річний футболіст Пашко – талантище! Запам'ятайте це прізвище. Сім'я із Харкова. Звичайно, вони переживають, оскільки в їхньому місті відбуваються страшні речі. Вони поїхали до Європи, де йому пропонували перейти до «Барселони», «Жирони», «Валенсії». Можливо, він навіть талановитіший, ніж у цьому віці був Циганков. Сьогодні він в Україні. Завдяки тому, що два місяці ми продовжували переконувати його та сім'ю, що його перспектива вдома, а не за кордоном, він підписав повноцінний контракт із клубом. І я дуже радий, що ми знайшли спільну мову.
Більше того, пишуть, що від нас втекли всі легіонери. Але в нас і не було багато легіонерів. Ми можемо говорити, що нас покинули Вербич, Де Пена та Вітіньо. Водночас, один із найталановитіших футболістів команди Костюка Самба Діалло, який блискуче проявив себе в Юнацькій Лізі УЄФА, на якого претендує безліч європейських клубів, найближчим часом повернеться до «Динамо». Томаш Кендзьора повернувся разом із нашою командою грати у Львові та у Києві, за що йому окрема повага.
– Так, Самба пошумів у Юнацькій ЛЧ.
– Дай боже, щоб він наробив шуму у нас у великому футболі. Будь-якого хлопчика можна вмовити. Але ж ти з ним не можеш говорити з приводу грошей чи ще чогось. Вони ще діти, які не ухвалюють рішень. Потрібно розмовляти з їхніми батьками. А батьки наводять аргумент: «Ми хочемо для своєї дитини безпеку», «Ми хочемо, щоб наш хлопчик грав у якомусь польському клубі, йому для цього дають умови, якусь мізерну зарплатню, нам допомагають з видом на проживання». І всі ці аргументи треба розбити і переконати, щоб цей талановитий хлопчик залишився в Києві.
Ще раз говорю. Жодного талановитого футболіста з жодної вікової категорії ми не втратили. У цьому величезна подяка моєму мудрому братові, який мені допомагав 24 години на добу. Бо з батьками я не можу розмовляти. У мене одразу емоції, починаю говорити: «Та ми ж його виховали! Та ми ж його знайшли! Та як вам не соромно!». У нас цими питаннями займався Григорій Михайлович. Йому це ближче. Він уже тричі дідусь у нас. До речі, 72 роки.
Нагадую журналістам із жовтої преси, що у цьому віці вже можна не брати зброю до рук, тож усі претензії до брата голослівні. Він як юний піонер щотижня їздить до Європи з України та назад до Києва на засідання Верховної Ради. Я не приховую, що був любителем казино, але мій брат ніколи такої пристрасті не мав. І більше того, у мене є 100% інформація, що знімальна група, яка була в Монако, всі свої гроші відрядження програли в казино (посміхається, - прим. Tribuna.com).
«ОПЗЖ зараз заборонили – і, можливо, це добре…»
– Відчувається, що вас зачепило розслідування «Української правди» «Батальйон «Монако».
– Та воно взагалі мене не зачепило. Я вважаю, що це жовта преса. Так можете і сказати. Чому? Тому що людина виходить із машини в шортах і з телефоном йде від казино в інший бік, а кажуть, що її постійно бачать у казино. Я в казино Монако не був 4 роки.
Я ніколи ні від кого не приховував, що багато часу проводжу в Монако. Ніколи не приховував це й у мирний час. Брати зброю в руки в такому віці – це, мабуть, пізно. Можу бути корисним в іншому – у допомозі ЗСУ, теробороні, переселенцям, нарешті зробити все можливе, щоб урятувати інфраструктуру клубу та її кадри. І я впевнено можу сказати, що мені це вдалося.
Мені є що розповісти, що я роблю під час війни. Якби я сидів у цьому кабінеті і водночас виявляв свій патріотизм, бігаючи, як деякі наші чиновники, у бронежилеті, касці та із рушницею біля танка, то, можливо, мені не вдалося б зберегти бренд футбольного клубу «Динамо».
До речі, про казино. Навіщо мені заходити до казино в Монако, коли на кожному куті сьогодні є казино у Києві? Найцікавіше, я ж ніколи не приховував, даючи інтерв’ю провідним журналістам, таким як Гордон та іншим, що найгучніші трансфери з купівлі та продажу футболістів я завжди робив у цьому маленькому князівстві. Це зручно логістично – туди до тебе приїжджають. Більше того, цього року, якщо підсумовувати все, то в Монако я був, може, днів 20.
Я в Польщі, я в Німеччині, я в Туреччині, я в Англії, я в Румунії, я в Португалії, я в Австрії. І це не повний перелік того, де я був разом із командою. Нас спочатку звинуватили, що ми вивозили якісь гроші – ми надали всі офіційні документи з угорської митниці, що ні я, ні мій брат, ні пасажири у двох машинах нічого не декларували, бо декларувати не було чого. А в «Українській правді» знову звучить – ми дали довідки, що ми з братом не декларували, а водночас не надали інформації, що не декларували решта пасажирів. Це звинувачення є брехнею. Якщо потрібно, я розпоряджуся, щоб вам надали всі документи.
Чи не смішно це? Совість має бути!
Звинуватили, що ми, наприклад, вивезли племінника. Вони навіть не розуміють, про що йдеться! У хлопця 82% ураження легень – півтора місяці після ковіда пролежав в Інституті серця та поїхав на лікування. Який із нього боєць? Хочете – подайте журналістський запит до лікарні, це легко перевірити.
Ми зібралися про футбол здебільшого поговорити. Не хочу виправдовуватися і приділяти увагу людям, які із замкової щілини щось підглядають. Але гарантую вам, що краще б він узяв відрядження і поїхав на фронт зняти сюжет. Тому що такі батальйони у нас сьогодні знаходяться у кожному місті – у Варшаві, у Будапешті, у Відні. То, може, про це потрібно писати? Чи там імена менш відомих людей?
Ось, до речі, моя донька заходить (Яна – молодша донька Ігоря Суркіса, балерина, - прим. Tribuna.com), яка знаходиться у Києві та приїхала сьогодні з нашого Національного театру. До цього вона з театром три тижні була у Мадриді та три тижні у Барселоні, потім у Валенсії. Давали вистави і теж збирали гроші на благодійність. Кожна нормальна людина, яка може, сьогодні допомагає країні. Оце моя позиція.
– Вам і братові ще докоряють, що Григорій Суркіс був депутатом від проросійської партії «ОПЗЖ». І фанати «Динамо» постійно нагадували про це.
- Можливо, якби я був фанатом, теж за це докоряв. Але треба знати глибину проблеми. Мій брат для України зробив більше, ніж багато політиків. Не хочу влазити в політику, але мушу вже.
Леонід Кравчук подарував нам Незалежність. Леонід Кучма піднімав країну з розрухи. А якось писали на парканах: «Україна без Кучми». Я тоді казав, що багато хто Кучму згадуватиме як президента, який для цієї країни зробив дуже багато. Найпростіше тим, хто нічого не робить – просто критикувати. Коли росіяни свого часу хотіли застосувати агресію на Тузлі, Кучма вийшов переможцем і не дав їм такого задоволення.
Далі все пропускаємо та доходимо до головного нашого товариша. Я ставлю одне питання – хто підписував Мінські угоди? Порошенко. Розкажіть мені як громадянинові України. Чому він їх не виконав? Тому що хотів одночасно сидіти на двох стільцях – так не буває. Діяти за принципом «і вашим, і нашим». А Зеленський за своїм духом та людськими якостями виявився людиною, яка не хотіла визнавати цю можливість.
Він виявився не тим хлопчиком-артистом, якого представляли, а людиною, яка не захотіла виконувати брєд та віддавати свою територіальну цілісність. І сьогодні Зеленський сидить у своєму офісі, всім показує, що він герой. І все його оточення, гадаю, герої, які захищають нашу країну.
Це моя думка. Я не намагаюся робити компліменти Зеленському. Я просто впевнений, що Зеленський, на відміну від Порошенка, має сталеві яйця. І не шкодую, що у 2019 році віддав за нього свій голос на виборах. Навколо України він згуртував увесь світ у боротьбі з таким монстром як росія, незважаючи на те, що у них цих снарядів як у мене цигарок на столі.
Тепер повернемося до мого брата – це справді окрема тема. «ОПЗЖ» зараз заборонили – і, можливо, це добре… Оскільки там були деякі депутати, які не були налаштовані проукраїнськи! Але основна маса, у тому числі і мій брат, роблять все для того, щоб приймати необхідні закони у цей воєнний час для перемоги в цій шаленій війні. Але й вони й до війни не робили нічого такого, за що їх сьогодні треба засуджувати. Істина проста - не треба всіх стригти під один гребінець. Я добре знаю багатьох цих людей. Вони більші патріоти, ніж багато хто з тих, хто б'є в себе груди і волає «Я - патріот!».
Хочете – пишіть, хочете – ні. Мій брат приніс Євро-2012, у що ніхто не вірив, домігся проведення фіналу ЛЧ-2018 в Україні. І цим відкрив країні європейські ворота. Спав по три години на добу. І це призвело до того, що у 2013 році йому поставили три стенти у серці. А коли його в черговий раз пан Порошенко разом із паном Павелком просто нахабно не пустили до виконкому УЄФА, мій аргумент був: «Шановні, ми маємо представника, який для України робить дуже багато і може це робити далі».
Дивіться, я не адвокат свого брата, просто згадуючи це все, я ніколи це нікому не говорив. На зустрічі з Порошенком я сказав: «Якщо Григорій Суркіс не йде на наступний термін, Україна втрачає віцепрезидента УЄФА». Хоча Павелко стверджував, що він стане таким.
Статус цей Павелко не отримав. Скажіть мені, будь ласка, що за ці 5 років він привіз до України? І я колись сказав – він ніколи нічого не привезе, бо для цього треба працювати 24 години на добу. Пахати і вміло працювати на результат. А мій брат зумів це зробити.
І будучи на сьогоднішній день повним творчих та фізичних сил, він не сидить на дивані, коли його друзі запросили увійти до проєкту під назвою «ОПЗЖ». Я його просив разом із батьком через 13 років повернутися у велику політику, сподіваючись, що він буде й у цій ніші корисним. Повторюю – я не адвокат свого брата! Просто хочу нагадати, що він привіз не лише Євро-2012 та фінал ЛЧ, але ще й у 2009 році був привезений ЧЄ серед молоді, яку ми успішно виграли. В українських Маріуполі та Донецьку. У 2018 році на стадіоні «Динамо» було зіграно жіночий фінал ЛЧ.
І все це у хорошому сенсі лобіював мій брат. Наголошую. За цей час у країні з'явилися нові стадіони, готелі, аеропорти, дороги, та багато іншого. І коли у нас хотіли забрати Євро-2012, він це сприйняв не як держава не виконує свої гарантії, дані УЄФА, а як свій особистий провал та ганьбу. І він зумів переконати колег у виконкомі УЄФА у тому, що країна впорається. Ось така він людина.
- Говорила з Бонеком кілька років тому. Він прямо казав, що поляки мають поставити пам'ятник Григорію Суркісу за Євро-2012.
– Ми зараз граємо у Польщі – це квітуча та європейська країна. Надзвичайні стадіони та надзвичайні дороги. Від кордону України до Жешува, де 100 км, я доїжджаю за 35 хвилин, не порушуючи жодного правила. Тому що можна їхати 120-130 км/годину, дорога широка, відремонтовано все. Коли ми переїжджали дорогу на нашому кордоні, у мене дочка спала у машині. Я почав на цих вибоїнах тремтіти, вона каже: «Де ми?»
Німці з чого почали? Вони почали з доріг відновлювати свою країну. І ось коли ми критикуємо «Велике будівництво» – це неправильно. Дороги – це все. Логістика, дороги – вони нам зараз потрібні. Можливо, якби не було збудовано тієї кількості доріг, яку почав робити президент, то не знаю, як би ми доставляли вантажі. Бо залізничні станції бомблять. Ці колаборанти у кожному селі за дві копійки продадуться.
А сьогодні відбуваються речі, які мали бути в цій країні вже давно. А ми всі критикуємо. Дороги – погано. Зараз відбудовуватимуть зруйновану інфраструктуру – погано. Абсурд, але щоб отримати дозвіл на відновлення медустанови – треба було звертатися до Офісу президента, щоби за свої гроші побудувати. Особисто звертався до Андрія Єрмака з цього питання, щоб отримати добро, щоб дали можливість.
Чиновники так працюють, що можна збожеволіти. Уявляєте, йде війна, а мені треба звертатися листом офіційно до Офісу президента, щоби відбудувати медустанову. Ну, це навіть не смішно. Бо хтось, може, не хоче, а може, когось влаштовує, що відбувається.
«Ахметов – це людина, яка на чуже горе відгукується першою»
– Forbes нещодавно вважав, що Рінат Ахметов через війну втратив більше 60% статків. Як війна вплинула на ваш бізнес?
– Так вплинула, що у нас бізнесу сьогодні ні в кого немає, як на мене. Мій бізнес, як і моє життя – це футбол. Якщо ми на матчах Ліги чемпіонів чи Ліги Європи збирали якусь кількість глядачів, нам за це платили гроші та купували квитки, можна було взяти рекламодавців, продати атрибутику, то зараз цього немає. Це взагалі став 100% дотаційний проєкт. У 2014 році говорив, що Ахметов якби хотів, то міг би на підставах, які склалися, кинути клуб і не утримувати його, але він продовжує це робити навіть сьогодні.
Так, легіонери пішли. Не тому, що він їх позбувся, і не тому, що в нього закінчилися гроші. А лише з однієї простої причини – вони не хотіли грати в країні, де йде війна. Тому він був змушений продати когось, когось віддати в оренду, когось відпустити. Він перебудувався і у нього зараз українська команда.
Ми перебудувалися значно раніше. У нас дуже сильна академія, але як вони увіллються в команду, як вони адаптуються – це вже залежить від самих футболістів.
Я не тренер, я можу організувати, вкладаючи гроші в дитячу спортивну школу, щоб із них виросли люди та футболісти. Для цього вони мають усе. Мені важко сказати, як вийде. Але вийшло, припустимо, у Циганкова, Тимчика, Сироти, Забарного, Шапаренка, Попова та інших. Сподіваюся, вийде у тієї плеяди молоді, яка гідно виступала минулого року в Юнацькій Лізі чемпіонів. Це Бражко, Яцик, Вівчаренко, Царенко, Боль, якими сьогодні цікавляться багато клубів у Європі. Це також інші хлопці, які грають в оренді.
Багатьох хлопців, на жаль, сьогодні не можемо самі раціонально використовувати, оскільки в команді може бути заявлена лімітована кількість гравців. Тому вони грають в орендах, і якщо вони вийдуть на новий якісний рівень, ми їх, звісно, повернемо до команди. Але найголовніше – це гравці збірних різного віку, яких ми готуємо. Сьогодні до національної команди головний тренер запрошує до 10-11 представників «Динамо». Так само в молодіжній збірній і в командах усіх інших вікових категорій.
– Ви з Ахметовим давно спілкувалися?
– Одного разу я з ним спілкувався після початку повномасштабного вторгнення, але це було коротке таке спілкування. На мою думку, це було на церемонії прощання з Леонідом Кравчуком.
Можна говорити що завгодно, але Ахметов – це людина, яка на чуже горе відгукується першою. І перший, коли Кравчуку стало погано, він викликав німецьких лікарів із Німеччини, щоб його проконсультували. І дав свій літак, привіз цих лікарів. Тоді була рекомендація відправити Кравчука до Німеччини. Він був там майже 8 місяців, де я його кілька разів відвідував.
Була надзвичайно важка операція, яку Тодуров провів чудово. Навіть німецькі лікарі це оцінили. Ми їздили до Мюнхена разом із братом, провідували кілька разів Кравчука разом із Сергієм Льовочкіним. У всіх нас була надія, що він видужає. Але, на жаль… Кажуть, що дата народження та смерті написана одразу. Але так сталося, світла йому пам’ять.
Ахметов, якщо не дай боже якесь горе - на нього завжди можна розраховувати. Я вам гарантую. Допомога, яку він надає, – честь йому за це і хвала. Він, напевно, втратив у бізнесі більше, ніж будь-хто інший під час війни. Він патріот України, нікуди не виїжджав, перебуває тут.
Але скажу вам відверто - я б теж із задоволенням сидів у Києві на нашій базі. Там зараз команда заїхала, ми не знаємо, як її розмістити, бо мами, бабусі багатьох дружин футболістів продовжують там жити.
Ми жили в СРСР, коли були піонери, комсомольці, жовтенята. Я не міг навіть уявити, що таке можливо. А вони залишилися там – у Росії. Повірте мені, залишилися там. Спочатку жовтеня, потім піонер, потім комсомолець, потім член партії - ось вони в такій парадигмі живуть досі. Вони не розуміють, що таке вільно жити, ні перед ким не плазувати, говорити, що хочеш.
– «Шахтар» виступав, щоб виключити РФС із ФІФА та УЄФА. Від «Динамо» таких заяв не було.
– Правильно виступав. Ну поки що їх виключили на незрозуміло який термін. Ми можемо говорити – давайте виключимо, давайте виженемо. Але це просто ми слова кидаємо в повітря.
Є регламентні норми. Почалася війна, російських спортсменів викинули зі всіх змагань. Вони ніде не грають сьогодні. Думаю, доки війна не припиниться, не буде підписано мирний договір, то вони ніде не гратимуть. А у мирному договорі укладатиметься, що ми повернемо наші території.
У них футбол на підйомі - вони самі собі роблять рекламу, що він у них на підйомі. Ми подивимося через 2-3 роки, на якому підйомі він у них буде, якщо весь світ грає в єврокубках. Ліга чемпіонів із наступного року повністю переформується. Ліга Європи та Ліга Конференцій – все переформується.
Футбол сьогодні – величезні гроші. Ви раніше могли собі уявити, що футболіст коштуватиме, припустимо, 200 млн? Ми коли свого часу продавали Шевченка за 25 млн, нам здавалося, що це неймовірна сума. А сьогодні 20-25 млн. у футболі це як раніше було, напевно, 1,5-2 млн. Все змінюється.
Тому для них боляче, повірте мені, що вони не беруть участь. Заяву Палкіна я чув. І чув, що вони йдуть проти ФІФА щодо легіонерів. Вважаю, це їхнє право. У цій ситуації гроші вони не мали втратити. Вони заплатили гроші за цих футболістів, а сьогодні дають можливість піти футболістам майже безкоштовно.
А тут який є момент. Припустимо, у футболіста рік контракту. Клуб може його продати. Але якби було написано, що, пішовши в оренду, автоматично на цей рік продовжується контракт. Війна закінчилася – є в людини ще один рік контракту, його можна продати.
Хочу повернутися до прикладу з Вербичем. Він пішов гарно, ми попрощалися, навіть приїхав на наш матч зі «Штурмом» у Польщі, ми обійнялися. Але він мав пів року контракту. І якби він сказав: «Ось у мене дитина тільки народилася, я на пів року піду. Якщо все закінчиться, я прийду на наступні півроку, дограю – і ми, можливо, продовжимо контракт». Все. У нього закінчився контракт через пів року. ФІФА не дозволила мені продовжити цей контракт.
Зрозумійте, а таких футболістів багато. Тете, наскільки я чув, у нього через рік закінчувався контракт у «Шахтарі», Соломон. Тому поставили умови, що вони мали продавати своїх гравців значно дешевше, ніж вони стоять на ринку.
«Setanta для «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра-1» - це рішення кожного втратити свою авдиторію. Я свою авдиторію втрачати не хочу»
- Давайте поговоримо про телепул.
- Нема про що ж говорити. Моя позиція – я проводжу домашній матч, отже, я відповідаю за все. За безпеку, щоб вода була в роздягальнях суддів, щоби стадіон був підготовлений. Мені кажуть: «Твої права на цьому закінчуються». Тобто ти господар лише того, що ти маєш провести матч без скандалу.
У тебе, знаєте, забрали дружину і кажуть: «Вона тепер житиме з іншим». Зі мною цей номер не проходить. Мої права – це мої права на трансляцію домашніх матчів. За великим рахунком, це інтелектуальна власність кожного клубу, який проводить домашній матч. А нам кажуть, що ФФУ та Прем'єр-ліга, маючи столи, стільці та ручки, не вкладаючи жодної гривні у проведення змагань: «Ми забираємо ваші права!» Окей, тоді розпорядіться ними гуманно хоча б у воєнний час. І ось у гуманізм я зараз вкладаю єдине - дайте можливість людям дивитися футбол безкоштовно на національних каналах зі 100% охопленням.
У мене позиція одна – давайте через ваше авторитетне видання поставимо одне питання: «Ви готові 1200 з чимось гривень за рік платити за передплату, де від 75 до 85 тисяч передплатників?» Чи ви б хотіли дивитися футбол на загальнодоступному каналі? Ми не говоримо, на якому.
Воїни на передовій, ті, хто приїхав на 2-3 дні додому, відійти від цього військового життя – вони не захочуть платити за це, повірте мені. Ми, 5 клубів, написали лист групі каналів «1+1», що поки йде війна, нас не цікавлять гроші, жодної копійки. Оголосіть та якісно показуйте людям футбол безкоштовно!
До речі, ми маємо 10-річний контракт. Якщо говорити про правову площину, і ми не дали б «2+2», «Уніану» чи «1+1» показувати матчі, вони наклали б на нас фінансові санкції.
Ми в жодному разі не засуджуємо ті клуби, які пішли у цей пул. Вони не мали іншого шляху. Але в нас самих досить розвинена мультимедійна платформа. Юнацький чемпіонат на нашому каналі дивиться від 30 до 40 тисяч людей. У нас лише на ютубі 350 тисяч підписників.
Нам кажуть: «Ні, ми показуватимемо по Setanta у прямому ефірі і, можливо, дозволимо деякі матчі показувати на ваших ресурсах із затримкою. Можливо, а може й ні». Ми говоримо: «Питань немає, ми йдемо до загального пулу. Щоб не зруйнувати пул. Дайте нам можливість показувати наші матчі із 15-хвилинною затримкою на загальнодоступних каналах безкоштовно». Не сприймається.
– Звучало кілька головних аргументів: матчі не можна подивитися у безкоштовному доступі, потім було, що пропозиція Setanta – фінансово невигідна?
– Взагалі сума не обговорюється. Кожен клуб отримає до 80 чи 100 тисяч доларів, якби всі приєдналися до цього пулу. Сьогодні для таких клубів як «Динамо», «Шахтар», «Зоря», «Рух», «Металіст» є можливість втратити вболівальників, які не можуть подивитися футбол, і це не порівнюється.
Навіть якби нам пропонували мільйони, я теж на це не погодився б, повірте мені. Під час війни говорити про гроші, які мають заплатити вболівальники за перегляд футболу – злочин проти футболу, проти народу, проти країни. Не треба мене лякати жодними санкціями, жодними зняттями трьох очок мене не налякають.
– Тобто, якщо прийде штраф, то ви не платитимете його?
– Дивіться, є КДК. Не знаю ще позицію президента Федерації, він ще не висловлювався із цього приводу. Мені здавалося, що останнім часом ми налагодили наші стосунки та комунікацію. Я говорю, як воно є.
По гравцях збірної ходили різні пересуди, мене почали звинувачувати, що не даю гравців, а збірна має добре підготуватися, щоб потрапити на ЧС. Ми перервали серію благодійних матчів, оскільки інтереси збірної поставили вище за свої. Наш останній матч був у Таллінні, де грали переважно молоді хлопці. Ми знайшли компроміс.
На жаль, збірна не потрапила до ЧС. Але зробили для цього все можливе. Вважаю, виглядали дуже якісно. Тому говорити, що підготовка була провалена – я не сказав би. Усі хотіли, мріяли потрапити на ЧС, але не вийшло. А те, що було бажання, старання та мотивація у хлопців – це однозначно.
Один телефонний дзвінок Павелка, який звернувся не з вимогою, а з проханням, дав змогу зняти всі запитання. Ми все вирішили на благо нашого українського футболу. Але якщо ФФУ повернеться на колишні позиції, розв'язуючи міжусобну війну, я не знаю, хто від цього виграє. Футбол точно ні.
Сьогодні я закликаю до розуму федерацію футболу, Прем'єр-лігу. Щоб вони зрозуміли, що Setanta для «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра-1», «Руху», «Металіста» – це не наше ігнорування пулу. Це наша виважена позиція, небажання втратити потенційну аудиторію. Ми хочемо дати вболівальникам та нашим співгромадянам дивитися безкоштовно футбол.
Я свою аудиторію втрачати не хочу. Це моя принципова позиція.
– Павелко коментує дуже багато, але привселюдно про ситуацію з телепулом ніяк не висловлювався. Ви з ним спілкуєтеся? Як думаєте, чому він мовчить?
- Я про телепул з ним не говорив - він мовчить. Сподіваюся, що він прочитає моє інтерв'ю. І позиція в нього має бути рівна до всіх клубів. ФФУ, УПЛ мають вислухати нашу позицію та знайти компроміс. Зрештою, президент ФФУ Павелко має неупереджено розібратися у цьому конфлікті.
Лякати штрафом та зняттям очок у воєнний час за те, що хочемо безкоштовно показувати футбол? Це смішно. Це просто смішно. Не треба виставляти себе клоуном, коли все зрозуміло.
Показуємо матчі безкоштовно. Ще раз наголошую такою жирною рискою - жодної копійки не беремо. Єдина умова – якісна картинка, яку має надати група каналів «1+1». Всі.
Це як марафон. Впевнений, журналісти те, що заробляли до війни, у житті сьогодні не заробляють, а працюють на благо України. Можливо, працюють по 24 години на добу, не отримуючи жодної копійки. Впевнений, є і такі журналісти. А є такі, які хочуть пограти у казино у Монако.
«Не можу погодитися з Цигаником, що скандал вигідний «Шахтарю»
- На плюсах футбол безкоштовний, але, наприклад, у мене немає телевізора. Я дивлюся в інтернеті за підпискою на Megogo.
- Давайте ми вам купимо від «Динамо» телевізор. Нам купити вам телевізор буде значно простіше, ніж підписати контракт із Setanta.
- Я веду до того, що все одно футбол не виходить абсолютно безкоштовним, тому що або підписки, або Т2, або супутник.
– Ви технологічно підкована дівчина. А поставте собі питання - у нашій країні ось так включити телефон, зайти та подивитися футбол багато хто може? Більше тих, хто не може, чи тих, хто може? Ось навіть таке питання поставте - і ви переконаєтеся, що у багатьох є телевізор, можливо, ще навіть із лінзою десь у селах там, але вони можуть увімкнути цей канал. Правильно говорю?
Я ж сьогодні не проти Setanta. Хочу, щоб ви почули – я взагалі не був проти Setanta до того моменту, поки не дізнався, що вона транслює мовлення у Білорусі. Більше того, ми написали листа президенту.
– Зеленському?
– Зеленському. Впевнений, що буде реакція. Сьогодні ж не дозволяють показувати різні шоу на телебаченні? Сьогодні йде марафон – це правильно. Ми хочемо на загальнодоступних каналах, щоб люди на дві години відволіклися від ситуації в країні та дивилися футбол.
Приклад останнього футболу із «Дніпром-1». Аудиторія становила 22,1%. Це близько 3,5 млн осіб дивилося футбол із «Дніпром-1».
Яна Суркіс: «2+2» та «1+1» можна в телефоні онлайн безкоштовно дивитися.
Ось бачите, ми з вами цю проблему вирішили, – продовжує Ігор Суркіс. - Вважайте, моя донька відповіла вам на моє запитання. Напишіть, що це Яна мені підказала. Бачите, я навіть цього не знав. Знаєте, чому?
Вибачте мене тисячу разів, але, крім того, щоб натиснути на кнопочку в WhatsApp відповісти або зателефонувати, я нічого не вмію. Я не знаю, як зайти подивитися, у мене ніколи не було інстаграму. Бо знаю свій характер. Мені там щось напишуть, я там відповім і випадково облаю. А мені у відповідь полетить ще щось…
- Добре. Але будуть матчі групового етапу Ліги Європи. Чому ми їх не можемо подивитися безкоштовно?
- Красиво. Але я цього не впливаю. Якби я міг, то зараз звернувся б до УЄФА, щоб наші матчі дали на загальнодоступні канали. Але при цьому Megogo витратили великі гроші на права показу єврокубків. Не ці копійки, що Setanta нам пропонує, а витратило величезні гроші. По-моєму, на три роки контракт викупили. Як я можу на це вплинути? Ці права належать УЄФА, їх продали. Я вплинути не можу.
Якби Megogo вийшло на нас і сказало, скажімо, «заплатіть нам якусь суму, ми узгодимо з УЄФА, щоб показувати на загальнодоступному каналі» – якщо це можливо, то я за, із задоволенням. Я готовий їм навіть сплатити, щоб вони домовилися з УЄФА показувати на загальнодоступному каналі.
Але це від мене не залежить. Це європейські клуби поєднані, віддали свої права. Більш того, з цього приводу було багато обговорень, я був на різних нарадах. Слухайте, прохід у Лігу чемпіонів сьогодні 30 мільйонів євро. Потрапляння до Ліги Європи для нас – це близько 10 мільйонів євро. Це те, що було у Лізі чемпіонів 5-6 років тому. Це великі гроші, це сьогодні якась фінансова подушка, щоб утримувати команду.
– Ігор Циганик видав велику емоційну промову хвилин на 30 щодо телепулу та УПЛ. Він не назвав наприкінці клуб, але зробив натяк, що скандал вигідний «Шахтарю».
- Я не думаю. Я прочитав – і не можу з цим погодитись, що хтось так цинічно дивиться у майбутнє, щоб потрапити до Ліги чемпіонів. Там треба проходити три етапи, перше місце сьогодні вже нічого не дає. Знаючи того ж Ахметова та інших президентів клубів, сьогодні самоціллю не є будь-якими шляхами зайняти те чи інше місце.
Сьогодні самоціль – утримати футбол, я вам хочу підкреслити це. Немає сьогодні такої мети, як раніше, мовляв, «ось би потрапити до Ліги чемпіонів, бо це одразу гроші, можливість робити якісь трансфери та показувати себе на найвищому рівні».
- Чи є у вас частка на «плюсах»?
– Так, у мене частка на плюсах 8,33%. Вона ні на що не впливає. Ви самі розумієте, що з цими відсотками я можу лише дмухати в трубу. Я ні на що не впливаю і на жодних зборах не був. І мене ніколи туди не запрошували. Що маю – те маю. Бажаєте, вам подарую цю частку?
– Хто б що не казав, але всі розуміють, що Коломойський має вплив на «Дніпро-1». Хоча офіційно говорять про іншого власника. Але ж він, виходить, ваш конкурент?
- Ми раніше билися насмерть з усіма - Коломойський, Димінський. Мені було байдуже. Команда, яка виходила проти «Динамо» – це величезний подразник. До матчу ми могли розмовляти: «Обіймаю, цілую, до побачення». А після матчу по 5 днів не розмовляти.
Але на сьогоднішній день, чи він має відношення до «Дніпра-1», ось я вам відповідаю абсолютно відверто. Що таке відношення – чи фінансує він, чи дає якісь команди? Я не знаю.
Тому що у нас були питання до «Дніпра-1» щодо наших орендованих гравців, яких ми хотіли забрати назад – я всі питання вирішував із Русолом. Можливо, завтра доведеться вирішувати із Красніковим.
Але з жодного питання останнім часом, коли помер «Дніпро», я з Коломойським футбольні теми не обговорював. Ні з приводу трансферів, навіть із цих трансляцій - я з ним не говорив про це жодного разу. У клубі є перший віце-президент Сівков, який обговорює питання та обмінюється листами, до обов'язків якого входить цей функціонал.
«Камери «Динамо» покажуть будь-який матч, і коментарі з картинкою будуть краще, ніж показує Setanta»
– ФФУ передала права на трансляцію клубам на 8 років, і цей час уже закінчився. УПЛ каже, що права належать їм. Ви кажете, що права належать вам.
– Права апріорі у всьому світі завжди належали клубам. Завжди, щоб ви це розуміли. І добра воля клубів – віддати ці права до загального пулу, коли ці права не обмежуються. На сьогодні передача моїх прав до Setanta – це обмеження інтелектуальних прав «Динамо» Київ. Ми втрачаємо кількість своїх уболівальників, а цього категорично допустити не можемо. Тим більше, що йде війна. Ми за безкоштовний показ, підкреслюю всоте!
Андрій Шахов: Ігоре Михайловичу, у нас найкращі часи минулого сезону були. Коли ще паралельно на двох каналах показувалася пряма трансляція домашніх матчів «Динамо», хоч і з 5-хвилинною затримкою. На динамівському ютубі було більше 100 тисяч переглядів, на FootballHub ще більше – під 200. І це все йшло паралельно.
- Ще дуже важливо. Минулого року група каналів «1+1» платила нам гроші, – каже Суркіс. - Ми щороку пролонгуємо – ставимо якусь суму залежно від ринку. І перед підписанням контракту було поставлено умову нашими менеджерами, які ведуть у клубі цю програму. Що вони мають нам дозволити із затримкою показувати футбол на наших платформах.
І що ви вважаєте? Їм це було невигідно, тому що рекламодавці так не йшли б, бо люди думають: «А ми включимо через 3 хвилини, через 5 хвилин». А вони дозволили. Тільки наш аргумент був у тому, що не хочемо втрачати наших уболівальників. Всі.
- Я дивилася ваше інтерв'ю з Романом Бебехом на початку року. Розмова теж йшла про телепул. Тоді ви сказали: «Setanta, Megogo, але тільки не канали «Футбол».
– Ви ж висмикуєте це інтерв“ю з контексту часу, коли не було війни. Я і сьогодні говорю, що канали «Футбол» канули в Лету. З яких причин - це відомо всім. Але я теж не віддав би права на канали «Футбол». Я вважав, що на цих каналах немає рівних правил для всіх.
Я не звинувачую Setanta та Megogo у тому, що якби ми пішли з ними, то були б, припустимо, преференції для «Дніпра-1», «Динамо», «Шахтаря» чи іншого клубу. Я впевнений, що все було б рівно, з цим питань не було б. Ніяких би не було, тож я тоді так і сказав. Але це був мирний час.
Я ніколи не міг собі уявити, що ФФУ та УПЛ заберуть наші права та передадуть ці права Setanta. Я ніколи не міг собі це уявити.
Для інформації, в Португалії «Бенфіка», «Порту», «Спортінг» продають свої права індивідуально, а решта клубів об'єднана в пул. «Бенфіка» довгі роки показувала футбол на своєму YouTube-каналі. Клуби Греції продають свої права самостійно. І остання вишенька на торті - «Барселона», яка має зараз величезні фінансові проблеми, продала спочатку 10%, а потім 15% телеправ за десятки мільйонів євро. Але це так, для довідки.
Зараз так побудовано клубну систему телебачення, що я можу бачити закриті тренування команди за кордоном, якщо я навіть не з ними. Я все бачу, мені включають трансляцію наші оператори, які перебувають із командою. Мені це цікаво. І ті, хто в клубі хоче це дивитися, також мають код доступу. Так просто утримувати групу людей, які можуть показати все, що тебе цікавить.
Понад те, скажу вам, що можемо провести експеримент. Наші камери покажуть будь-який футбольний матч, і коментарі з картинкою будуть кращими, ніж показує Setanta. Навіть без «плюсів», нашим виробництвом «Динамо». Так само, як картинка буде кращою у «Шахтаря». Так само, як картинка буде кращою у «Дніпра-1». Я дивився перший матч «Зоря» - «Ворскла» - була чудова картинка.
– Чим це все скінчиться?
– Закінчиться тим, що наша країна переможе, а ми матимемо мир, сподіваюся, найближчим часом. Все зміниться у цьому житті. Футбол змінюватиметься. Чим швидше це станеться, тим краще.
А з приводу того, що ви натякаєте на якісь санкції, то гадаю, що все закінчиться якимось мирним договором, якщо люди мають розум. Кожен буде йти своєю дорогою. А коли скінчиться ця страшна війна, то ми сядемо за стіл. Можливо, навіть сядуть перші особи клубів і ми до чогось прийдемо як мудрі люди, які чогось добивалися цього життя.
Хочу провести приклад, чому я ненавидів комсомол. Може, він і несиметричний щодо телепулу, проте я його наведу. До мене підходили наприкінці кожного місяця і казали, що я маю здати 2 копійки. Мене це дуже дратувало. А мій тато, який прожив до 101 року, хотів, щоб я щодня йому дзвонив, коли мене довго нема. Ці дві копійки були мені потрібні, але чомусь я їх повинен був віддати в комсомол.
Потім я на уроці хімії щось підірвав, змішавши не так якусь колбу, і мене вигнали з комсомолу. Я був найщасливішим, бо мені не треба було сплачувати ці 2-копійкові внески. Але справа була не в двох копійках. Мені батьки давали гроші. Справа була в тому, що ці «комсюки» так діставали мене, як дістають сьогодні нашу країну.
«На виборах президента УАФ я би підтримав Шевченка, Реброва чи інших функціонерів, але мене ніхто не питає»
– Ви не голосуєте під час виборів президента УАФ. Але чи особисто ви підтримуєте Павелка як кандидата на перевибори? Чи хотіли б, щоб він керував українським футболом на наступний термін?
– Я хотів би, щоб у нашому футболі щось змінилося. А хто керуватиме українським футболом – прізвище мені байдуже, бо людина має професійно та системно керувати цією галуззю. Я хочу, щоби були зміни. Я хочу, щоб до клубів повернулися обличчям і на них зважали. Щоби ми мали свій голос. А не виконком федерації футболу, де немає жодного представника клубів. Я хочу, щоби були якісь обговорення.
Я не був на жодному засіданні УПЛ – мені нецікаво. Свого часу збиралися президенти клубів – монстри українського футболу, хто містив клуби. Ми сперечалися, лаялися, але в кінці ми завжди знаходили спільну мову та обіймалися. Непростий співрозмовник Ахметов, непростий співрозмовник Коломойський, непростий співрозмовник Ярославський, дуже непростий співрозмовник Геллер. Був Новінський зі своєю командою. Це все люди, які зі своєю думкою. Але ми завжди знаходили рішення, які зрештою йшли на користь українському футболу та його розвитку.
Ми могли сваритися на телебаченні та сперечатися. Коломойський міг давати мій номер телефону. Що він отримував у відповідь - ви можете собі уявити. Але річ не в цьому. Ми все одно спілкувалися, бо працювали. У мене не було з жодною людиною конфлікту, тому що я завжди намагався розуміти співрозмовника і уявити себе на його місці. Кожен переживає та вболіває за свій клуб, кожен хоче для нього найкращого.
Припустимо, якщо свистять судді не в мій бік – мені здається, що мене грабують. Так само здається їм. Але це футбол.
– Я пам'ятаю, коли на збори клубів УПЛ приходили власники. Давно такого не було і всі лігою незадоволені. Може тоді створити щось інше замість УПЛ?
– Тоді наш голос чули та до нас прислухалися. Сьогодні це у порожнечу. І тому всі не ходять. Футбол не може розвиватися за помахом чарівної палички. Сьогодні футбольне суспільство має об’єднатися та жити разом однією дружною родиною.
Розкажіть мені, ми всі такі патріотичні, якщо ця Setanta показує свої матчі у Білорусі. Дружня дуже країна, так? Дякуємо богові, що вони не напали на нас. Але з їхньої ж території, на сьогоднішній день, в нашу країну летять ракети!
Як ми можемо сьогодні працювати з компанією, яка працює із недружніми нам країнами? Ось у мене питання – то де ж тут патріотизм тоді? Ми не можемо співпрацювати з компанією, яка має бізнес у Білорусі.
– Були розмови про Андрія Шевченка як кандидата на пост президента УАФ. Як ви на це дивитеся?
– Можу говорити дуже багато компліментарних речей про Андрія Шевченка. У мене з ним дружні стосунки. Шевченко виріс на моїх очах - від маленького футболіста до великого футболіста, потім до великого тренера, і сьогодні легендарну людину - амбасадора нашої країни. І робить дуже багато для України.
Коли він був футболістом, навіть не міг уявити, що з Шевченка може вийти така людина, яка буде одним із символів сучасного українського футболу. І казати, що Шевченко міг би стати президентом УАФ, треба розуміти, чи цього хоче сам Андрій? Чи підтримає футбольне товариство Шевченка? А я підтримав би, але мій голос не враховується при цьому. Я б підтримав, припустимо, Шевченка, Реброва чи багатьох інших функціонерів, але мене ніхто не питає.
Тому, якщо Шевченко висунеться, і мене ось так запитають: «Ви підтримуєте Шевченка?», я скажу: «Так, я підтримую Андрія». Тому що він до мозку кісток відданий футболу, він має величезний авторитет у Європі. Користується не просто авторитетом, з ним зважають. Він досяг великих висот, він один із тих, хто в нашій незалежній Україні досяг таких висот. Він володар «Золотого м'яча».
Але це має бути його рішення. Я не знаю, чи він хоче балотуватися. Я сьогодні не просуваю жодної кандидатури. Я тільки хочу, щоб людина, яка очолюватиме наступні 5 років федерацію футболу, працювала на футбол.
– Зауважила, ви завжди кажете «федерація футболу», хоча вона перейменувала себе на УАФ. Це важлива позиція?
– Знаєте, дитячі звички. Вона в мене збереглася в пам'яті як Федерація футболу України, тож так і говорю. Мало того, коли міняли на УАФ – нас також не запитали. Тож для мене це федерація футболу.
***
Закінчує інтерв'ю Ігор Суркіс фразою: «Відверто я з вами? Я вам говорю - такого інтерв'ю нікому не давав. Ви перша».
Фото: УНИАН, Андрей Шахов, «Динамо»
