Трибуна

«Менеджмент «Динамо» не те щоб слабкий. Він особливий і класичний». Перше інтерв'ю нового директора киян з розвитку

Знайомтеся, Максим Радуцький.

7 жовтня, 16:27
41
«Менеджмент «Динамо» не те щоб слабкий. Він особливий і класичний». Перше інтерв'ю нового директора киян з розвитку

Бізнесмен і ресторатор Максим Радуцький став співорганізатором благодійного туру «Динамо» після початку повномасштабного вторгнення Росії. А зараз в нього є офіційна посада у клубі – директор з розвитку.

Ірина Козюпа поговорила з Максимом про його роботу, запрошення українських зірок і залученість Ігоря Суркіса до благодійних матчів.

«Ніхто не відмовив у благодійних матчах. Але чим більший клуб, тим складніший у нього графік»

– Як ви потрапили в «Динамо»?

– Біля футболу та біля «Динамо» я майже все своє свідоме життя. Окрім того, що я фанат команди, як і всі кияни, я два чи три роки працював на НСК «Олімпійський» – пройшов шлях від «принеси-подай і не заважай» до серйозної посади.

Плюс, у мене один з бізнесів, який зараз, на жаль, не працює через війну – це такий великий майданчик з рестораном, пляжем та клубом, де ми проводили трансляції матчів «Динамо». Ще до війни і до коронавірусу літав на виїзні матчі в єврокубках з командою.

Коли почалася війна, то так сталося, що ми були разом з командою. У мене там багато друзів, а Денис Бойко – це взагалі мій друг дитинства. Знаєте, всі найбільш веселі історії в житті були під час активної дружби з Денисом. Тому клуб завжди був поруч.

Я постійно звертався до «Динамо», а вони кожен раз: «А як допомогти? А давайте ми теж?» І так ми почали разом привозити і роздавати гуманітарну допомогу. А в один з моментів з’явилась ідея з благодійними матчами. Всі ми знаємо історію про «Динамо», яке під час Другої світової війни грало «Матч смерті» з нацистами. Так, це виявилось пропагандою, але все одно є така історія.

Виник такий асоціативний ряд – «Динамо» і знову нацисти навколо Києва. Ми сидимо на базі, а за відчуттями наче в окупації. Ти думаєш, як допомогти державі ще більше. Адже зараз необхідні гроші армії та нашим громадянам, що втратили дім або, не дай Боже, близьких.

Так у Мірчі Луческу та керівництва клубу виникла ідея робити благодійні матчі. Оскільки я багато років працюю у шоу-бізнесі та у ресторанному бізнесі, то зрозумів, що це дійсно приверне певну увагу світу. Адже, окрім задачі назбирати грошей для держави, ми мали розповідати усьому світові, що відбувається у нас вдома.

Ми поспілкувалися з керівництвом «Динамо». Усе погодили і почали працювати над реалізацією цієї ідеї. За три дні у нас вже були домовленості з вісьмома клубами. Звісно, потім якісь з них змінювались, переносилися дати.

Остання гра у нас була у Ліверпулі з «Евертоном». Там виступала Тіна Кароль, британські виконавці – це вже стало таке телевізійне шоу, яке збирає доволі-таки великі гроші. Щось схоже робив «Шахтар», але у нас вийшло більш масштабно.

Так я опинився в «Динамо». Звісно, коли ти з клубом контактуєш кожен день, то якось дивишся: «А тут я це змінив би, а тут – це». І так я отримав посаду.

– Чому не вийшло зіграти з топовими суперниками, як з самого початку турне анонсував клуб?

– По-перше, «Евертон», «Ліон», «Галатасарай» та «Боруссія» Дортмунд просто зараз на вас образились. По-друге, «Антверпен», «Базель», «Динамо» Загреб, «Легія» – досить сильні, авторитетні клуби у своїх країнах. Якщо так подивитись, то ми грали з одними з найкращих або навіть з найкращими клубами своїх країн.

Але, відповідаючи на ваше запитання, мушу сказати, що укласти договір про матч посеред сезону досить важко, адже у команд є свій графік. І коли йде дзвінок від «Динамо» керівництву умовного «Реала», вони кажуть, що готові підтримати. І наступний етап – узгодження дат. У нас була домовленість з «Міланом», але вони постійно переносили дату. У них була чемпіонська гонка, тож ми не зіграли. Так само було з «ПСЖ».

Результат не в тому, щоб зіграти благодійний матч з «Барселоною», результат у тому, щоб зіграти його заради того, щоб заробити гроші для армії, для людей, які втратили свої будинки або, не дай Боже, близьких. Заради цієї можливості «Динамо» Київ витрачало сотні тисяч доларів на постійні переїзди, перельоти, проживання.

Тільки вдумайтеся, команда грала благодійні матчі у десяти країнах Європи: від Таллінна до Стамбула, від Ліверпуля до Ліона. Рахуємо – Німеччина, Франція, Польща, Швейцарія, Туреччина, Австрія, Хорватія, Естонія, Англія, Румунія і таке інше. Постійні перельоти з точки А у точку В, через точку Б, оскільки на ці матчі команда іноді вимушено літала лоукостами.

Можливо, навіть через цей напружений графік кияни так невдало стартували у новому сезоні, тому що були перевтомлені. У тому числі психологічна напруга через те, що не бачать свої родини.

Так, «Легія» – не найбільш топовий клуб, хоча це чудова польська команда. Але вона базується у Польщі, де дуже багато українців. Такої підтримки, як там, в умовному Глазго ми б не отримали.

Кожен матч був подією. Ми подорожували зі своєю технікою – своїм світлом та звуком. Це важко уявити, технічна команда увесь тур проїхала на машинах.

Було таке – проїжджаю кілометрів 900, і тут дзвінок: «Матч буде не у Німеччині. Матч буде у Швейцарії». Ти розумієш, що Швейцарію ти проїхав 6 годин тому, а фури взагалі стоять в Угорщині. Це була постійна пригода, але, тим не менш, ми впоралися з цим завданням. На всіх матчах було багато людей.

Це ж не тільки зібрати гроші і нагадати світу, що триває війна. Була задача об’єднати українців у Європі. Наприклад, матч в столиці Естонії Таллінні. Такий фідбек ми отримали від вимушених переселенців: «Уявляєте, ми думали, що тут самі! А наших зібралося аж чотири трибуни». Вони всі помінялись контактами, створили чати. Тепер вони не самі. Навіть заради цього варто було їхати в Таллінн і проводити там матч.

Повірте, людям там нелегко. Вони там чужі, як би гарно до них не ставились країни, що приймають. Можна жити у дорогому, найкращому готелі, але домашнє ліжко – є домашнє ліжко. Не так просто – зіграти матч і зібрати гроші. Є дуже багато факторів та організаційних моментів.

Ми навіть в дорозі відчували ставлення до нас, ще на етапі домовленості зі стадіоном. Якщо це Польща: «Так, звичайно, можна, зробимо все що хочете. В чому вам допомогти, яких підрядників дати?» В іншій країні, не будемо її називати, щоб нікого не образити, кажуть: «Ні, цього і цього не можна, ми і так для вас багато чого зробили». Ми це все відчули. І на тому дякуємо!

Загалом, у турі ми зібрали серйозні гроші, які вже на рахунках держави.

– Я не забула про «Боруссію» і «Евертон». Про них окреме питання – наскільки фактор Миколенка та Ярмоленка, який раніше грав у Дортмунді, допомогли в організації цих матчів?

– У нас був пул з 30 клубів, з якими ми зв’язувались. Але чим більший клуб, тим складніший у нього графік. Інших причин, сподіваюсь, немає. Але, наприклад, «Евертон» сам став ініціатором матчу! І коли ми приїхали туди, то дійсно це відчули. Вони цього хотіли, вони допомагали – і нам було легко з ними працювати.

Був момент з вболівальником «Евертона», який вийшов на поле і забив гол. Виявилося, що цей чоловік своєю машиною возив на кордон з Україною гуманітарну допомогу з самої Британії. Браво! Був також балет, хор. Там вийшло реально круто.

– Ви згадали про «Шахтар», який проводив своє благодійне турне за мир. Не думали організувати Класичне десь за кордоном?

– Якщо чесно, то хотілося б зіграти в Києві на «Олімпійському». Або на «Таврії» в Сімферополі. В даній ситуації ми на 100 % підтримували «Шахтар» в усіх їх починаннях. Я впевнений, що вони нас також. Ми один одного в соцмережах з чимось вітали.

Ми сиділи з командою і дивились: «А що зробили вони? Оце прикольно, оце круто. Блін, ми це хотіли, а вони вже зробили!».

Мені дуже сподобалось те, що зробив «Шахтар» на матчі з «Олімпіакосом». Ну як сподобалось – з професійної точки зору, бо жодній нормальній людині сподобатись це не може. Здається, тоді була трагедія з драмтеатром в Маріуполі, і вони розклали на сидіннях дитячі іграшки. Не дай боже, щоб в житті будь-якої людини була ця емоція. Але, на жаль, в нашому житті це все є.

Я згадував про Таллінн. Цей захід повністю був присвячений героям «Азовсталі» та Маріуполю. Хлопці вийшли у футболках з фотографіями бійців. Співала дівчинка з Маріуполя, яка приїхала на матч. В чому вона була вдягнена – в тому і приїхала. Більше ніякого одягу у неї не було. Ми поїхали з нею по магазинах. Тут я зрозумів, що до весілля поки не готовий, тому що за дві години почав нервувати і сказав: «Ось картка, а я сиджу на цьому стільці. І купуйте, що хочете» (сміється).

«Жодних гонорарів не було. Нема такого артиста, який хоча б встиг про це подумати»

– Дуже зворушливою була ідея зі сценою у вигляді карти України на стадіоні. Які ще історії з туру залишились за кадром?

– Всередині дійсно стояли наші переселенці. І коли режисер сказав: «Так, ви станьте туди, а ви туди», то люди відповідали: «Ні, я приїхав з Маріуполя, я стану тут». Ми це не планували. Це не піар-хід і не режисура. Люди реально стояли на карті там, де знаходиться їхнє місто. В цей момент ми всі відчували, що стали ближчими один до одного. Це теж дуже важливо.

Взагалі, у кожному матчі і наша гра, і перформанс – це завжди мурашки по шкірі і клубок у горлі. Всі хочуть, щоб це було не потрібно. Але, на превеликий жаль, ми вимушені це робити.

Ми не відповіли відмовою на жоден запит. Наприклад, в Барселоні ми робили матч «Динамо» U-16 з командою «Х′Оспіталет». І ми зробили все по-справжньому: глядачі, концерт, трансляція на телеканалах та на нашому YouTube-каналі.

Мене набрав лікар «Охматдита» і сказав: «Є дівчинка, яка була поранена в Миколаєві в перші дні війни. Її ледь врятували, дістали осколки з голови. Зараз вона вже ходить і бере два акорди. У неї є мрія – грати на гітарі». Ми пригнали наш клубний автобус першої команди до лікарні, посадили дівчинку Соню з мамою і братом, повністю одягнули їх у форму «Динамо». Автобус довіз їх до аеропорту в Краків, звідки вони прилетіли до нас на матч.

Ігор Суркіс дав свою картку, вони пішли по магазинах. Десь чотири години ходили. Вона хотіла телефон, а він так перейнявся цим процесом, що вони разом довго його обирали. Купили смартфон, планшет, навушники, купу одягу. Зняв їм готель на тиждень на березі моря у Барселоні, щоб люди хоч психологічно відійшли від того жаху, що з ними відбувався. Я розумію, що дівчинка Соня пережила набагато більше, ніж переживають діти за все життя. Тому ми вважаємо своїм обов’язком хоч трохи подарувати їй щастя та радості.

Коли Соня в прямому ефірі на стадіоні відіграла з Надею Дорофєєвою, то її всі фотографували. Справжня артистка.

А з трибун до неї прибігли два хлопчики і сказали: «Ми теж з Миколаєва. Ми прийшли тебе підтримати». Їм років 7-8. І вони всі обіймались і плакали. Мурашки по шкірі…

На жаль, ми змушені все це переживати через одного божевільного ідіота, який знаходиться на півночі від нас. Зараз, до речі, з Сонею все добре. Вона поїхала на реабілітацію до Швейцарії. Коли вона їхала туди, то Ігор Михайлович сказав їй: «Ти ж мене не підведи». Вона сказала: «Добре». І вона його не підвела – повністю реабілітувалась, хоча раніше в неї трохи тягнуло ніжку.

Були у нас смішні історії, були сумні, але завжди виходило добре і з мурашками по шкірі. Це не просто розпорядження президента «Динамо». Цим живе вся команда.

Скажу більше – частина технічної команди не змогла приїхати на матч в Барселоні. Про це дізнався Денис Бойко, який подзвонив і сказав: «Я поїду з тобою і буду тобі допомагати». Він поїхав зі мною, домовився про стадіон. Він раніше грав в «Малазі» і тепер допомагав перекладати.

Жодного разу не було, щоб відповіли відмовою на твоє прохання. Частіше за все, хлопці самі пропонують допомогу.

– На матчах «Динамо» виступають топові українські зірки. Скільки це коштує?

– Навіть мова про це не йде. З жодним артистом ми навіть не обговорювали умови співпраці.

Якісь символічні добові, оплата проживання у готелі та харчування, перельоти та переїзди – так. Транспортування техніки – так. Але жодних гонорарів і жодних виплат не було. Нема такого артиста, який хоча б встиг про це подумати.

Багато хто сам телефонував і питав, що у нас далі, і казали, що приїдуть. Це і Тіна Кароль, і Джамала, і Настя Каменських, Мішель Андраде, Надя Дорофєєва, Руслана – переможниця Євробачення, хор Верьовки, Інна Грицаєнко, Казка, М'ята, Катерина Павленко та інші. Океан Ельзи в Берліні на концерті і навіть всесвітньо відомі Kadebostany та Крейг Едді, що співали у Ліверпулі.

Крім артистів, зі мною ще їхала технічна команда з 15-17 людей. Теж всі без гонорарів. Це режисери, продюсери, постановники. Всі без гонорарів, бо ми робимо спільну справу.

«Коли ти приходиш і кажеш, що ти з «Динамо», то відкриваються абсолютно всі двері» 

– Яка ваша сфера відповідальності в «Динамо», як директора з розвитку?

– Я не можу собі уявити ситуацію, що мене набере президент «Динамо» і задасть питання, а я скажу, що це не моя зона відповідальності. Це неможливо. Всі ми робимо спільну справу. «Динамо» Київ – це дуже сильний і потужний бренд. Коли ти приходиш і кажеш, що ти з «Динамо», то відкриваються абсолютно всі двері. Це клуб, якому скоро буде 100 років, який карав ту саму «Барселону» 7:0.

«Динамо» має бути флагманом не тільки українського футболу, а й України як держави. Бренд, який асоціюється з Україною. Це одне з моїх завдань. Плюс все, що пов’язано з благодійністю, умовно на мені. Хоча ви ж розумієте, що поруч зі мною велика кількість людей, які мене підтримують. Зараз не час ділити обов’язки, хто що має робити. Всі біжимо вперед, всі біжимо за перемогою.

– Ви все правильно говорите про бренд, але до війни «Динамо» сильно критикували за слабкий менеджмент. Як ви його оціните?

– Він не те щоб слабкий. Він особливий і класичний. Тому я прийшов у клуб. Старий менеджмент все чує, і вони все підтримують. Я завжди будував публічний бізнес за свої гроші, тому коли тобі дають в руки такий інструмент – це просто кайф. Ти можеш це робити в три рази більше і в два рази дешевше.

– Як вам працювати з Ігорем Суркісом?

– Все просто – йому озвучуються три ідеї і всі три «мінус». Потім ти йому озвучуєш три інструменти, що буде у кінці, і ми вибираємо найоптимальніший варіант. Повірте, Ігор Михайлович – дуже розумна людина. І зараз я вже розумію, що коли йому спочатку щось кажеш, то він вже знає, що буде в кінці. Мені дійсно легко з ним працювати і легко любити свій улюблений клуб.

– Чи залучений в навколофутбольну частину матчів Мірча Луческу?

– Як правило, за кілька днів до нашої події ми зустрічаємось. Він питає: «Ну, що буде?» Я йому розповідаю. Він каже: «Добре».

Мені пощастило особисто знати Валерія Васильовича Лобановського. Кажу ж, що я з дитинства за «Динамо». І моя родина багато взаємодіяла з футбольним клубом. Мірча Луческу – реально глиба. Коли слухаєш його, то навіть думки немає посперечатися чи щось виправити, бо він завжди правильно говорить і, найголовніше, він це робить.

Я б хотів б, щоб років через 30 про мене говорили так, як про Містера. Це людина, яку мені хотілось би наслідувати.

«Брати Суркіси витрачають великі гроші, навіть як для багатих людей, на армію, медицину, благодійність»

– Ще влітку ми записували велике інтерв’ю з ультрас «Динамо», які говорили, що клуб робить набагато менше, ніж міг би. Фанати вже давно виступають проти Суркісів.

– Буду говорити чесно. Я бачу, що «Динамо» та Фонд Братів Суркісів безвідмовно фінансують всю благодійність, за свій рахунок заново будують амбулаторію у Бучанському районі, дитячий садок у Фастівському районі, витрачають великі гроші навіть як для багатих людей на армію, медицину, благодійність та на привернення уваги до війни.

Зовсім нещодавно передавали на фронт машини, величезну кількість гуманітарної допомоги. Ми займалися постачанням карет швидкої допомоги. Щоб ви розуміли, наша машина з дизелем та їжею однією з перших потрапила у блокаду у зоопарк «ХІІ місяців».

Автобуси Динамо евакуювали понад 2 тисячі людей з Краматорська та інших міст прифронтової зони, вивізши їх до Європи. Найдальший рейс із біженцями продовжився аж до Венеції! Дорогою назад автобуси вантажилися гуманітарною допомогою. Скоро ми офіційно оголосимо і про будівництво лікарні у Чернігівській області.

Те, що ультрас не люблять Суркісів… Я скажу так: за те, що вони роблять зараз – їх варто любити. Вони могли пожертвувати мільйон гривень великим сертифікатом в якийсь фонд і на цьому завершити справу.

Але я посекундно проходжу сценарій кожного заходу з Ігорем та Григорієм Михайловичем. Це говорить про те, що їм, напевно, не все одно. Я знаю, що у стосунках з ультрас є якісь історії, але навіть коли працював на «Олімпійському», я зрозумів, що нічого в цьому не розумію, і взагалі туди не лізу.

– Ви кілька разів згадували батька. Ваша сім’я давно пов’язана з «Динамо»?

– У нас династія фанатів «Динамо». Можу помилятися, але «Борис», здається, ніколи не брав з «Динамо» гроші, як і «Динамо» з «Бориса». Це було справжнє весілля зі взаємним коханням з 1993 року.

Пам’ятаю, як тато прийшов додому і сказав: «Мені запропонували дати медичне обслуговування на матч «Динамо», ти уявляєш?» Тоді він дав швидку на якийсь матч на ще старому «Олімпійському». Це така щира фанатська любов.

Клініки «Борис», на жаль, вже немає. Батько її продав, коли балотувався в депутати. Він назвав її на честь мого дідуся Бориса.

«Якщо «Динамо» не стає чемпіоном, то вся редакція отримає моє улюблене шампанське»

– Ваші враження від роботи в «Динамо» вже після старту сезону?

– Це якийсь неймовірний забіг, купа переживань, але нічого нового та неочікуваного для мене немає. Просто якщо раніше я був другом команди, то тепер розумію, як це все працює зсередини.

Всі налаштовані на спільну мета. Зрозуміло, що команда пригнічена – їм не все одно на поразки. Їх це злить і дратує. «Шахтар» зараз спіймав хвилю. В нас така хвиля була на благодійних матчах. Зрозуміло, що тур за мир та Ліга Європи – це різні історії. Але коли тоді «Динамо» виходило на поле, то це була команда-переможець.

Зараз ми зловимо свою хвилю і ще зустрінемося з «Шахтарем» у матчі за Суперкубок Європи.

– Перед стартом сезону в нас був пост з прогнозами. Всі впевнено поставили на чемпіонство «Динамо», а команда видала найгірший старт в історії.

– Так, зачекайте. А ми що вже програли титул? Подивимося, що буде на фініші сезону. Я навіть готовий з вами побитися об заклад на щось серйозне.

– Давайте.

– Я вам вже винен шампанське. Можемо його потроїти. Якщо «Динамо» не стає чемпіоном, то вся редакція отримає моє улюблене шампанське. Воно дуже смачне.

Зловимо хвилю, і далі понесеться. Ми перемагали «Боруссію» Дортмунд – 3:2 за грою тим же складом. Зрозуміло, що зараз багато травмованих, а лавка запасних не така довга, як може бути. Але нічого, дайте нам розкачатися.

Велике інтерв’ю Ігоря Суркіса: «Жодними зняттями очок мене не налякають»

Фото: з особистого архіву Максима Радуцького, «Динамо»

Vitalii433
Максим Радуцький є власником і засновником міського пляжного клубу City Beach Club, співзасновником закладу Mozgi Bar&Shop, пляжного комплексу SANDALI Truhanov. Це інфа з 2017 року. Син Бориса Радуцького, власника клініки Борис, де і обслуговується багато років Дк. Не тяжко додумати як він потрапив в ДК. Ніколи не буде Динамо великим клубом, бо професіоналів брать не збираються, а тільки кумовство і синки кєнтів будуть і далі розвалювати клуб!
Відповісти
77
Юрій Яцуляк
Менеджмент «Динамо» не те щоб слабкий - він жалюгідний і убогий.
Відповісти
55
Myroslav
відповів на коментар користувача Юрій Яцуляк
зате честний: "Я знаю, що у стосунках з ультрас є якісь історії, але навіть коли працював на «Олімпійському», я зрозумів, що нічого в цьому не розумію, і взагалі туди не лізу"
Відповісти
1
Vitaly Lichman
А це часом не син того самого Радуцького який тримає Борис? Фу, як вже задовбало це кумівство
Відповісти
43
Юрій Яцуляк
відповів на коментар користувача Vitaly Lichman
А ще він депутат в СН.
Відповісти
13
Anton Dunai
відповів на коментар користувача Vitaly Lichman
Він про це прямо в інтерв'ю говорить.
Відповісти
19
chester14
Він не слабкий, це для них ще комплімент. Він ніякий, просто дно з динамівським серцем.
Відповісти
41
DT
Сина друга сімʼї Суркісів взяли в Динамо, щоб він міг під час війни кататись по Європі і давати от такі жалюгідні вʼю. Більше тут і коментувати немає чого.
Відповісти
29
Adlen Mouats
після винесеного в заголовок можна не читати - ще один аферист на побігеньках у рейдерів Суркісів, що обміняв совість і фах на гроші
Відповісти
28
Стадії сприйняття матеріалу: 1. Якийсь новий менеджер в Динамо? Невже, когось толкового найняли? 2. Особисто знати Лобановського, який 20 років вже як помер? Нє, походу цей чувак давно біля клубу тусується. 2. Єлей в адресу Суркісів? Ну, таки точно хтось зі своїх людей, а не спеціаліст зі сторони 3. Син власника Бориса? Ну, тоді все ясно, Суркіси давно з ним дружать і співпрацюють. А в Динамо в менеджменті взагалі хтось є, хто не чийсь друг/син/брат/кум/сват?
Відповісти
26
Я так розумію,що дитяча дружба з Бойко і організація перегляду матчів в ресторані - основні якості,щоб стати директором з розвитку "Динамо"?
Відповісти
26
Vitalii433
відповів на коментар користувача Володимир Вержбицький
Ну так його батя тримає клініку Борис, це є основа
Відповісти
19
Ti Ukraine
"Класний" Директор з розвитку, якій каже, що нічого не розуміє у стосунках ультрас та менеджменту клуба. Клуб буде "розвиватись" без ультрас, чи без менеджменту?
Відповісти
21
Не знаю чому але після прочитання захотілось піти помити руки. Ніякої критики в бік журналіста, вона молодець... певно справа в персонажах матеріалу.
Відповісти
18
Oliver Shkiller 🍉
Фонд Братів Суркісів це конкурент Фонду Ріната Ахметова?
Відповісти
14
Nazarii Zanoz
"Він не те щоб слабкий. Він особливий і класичний"... і поруч: "Я не можу собі уявити ситуацію, що мене набере президент «Динамо» і задасть питання, а я скажу, що це не моя зона відповідальності. Це неможливо"... і більше нічого пояснювати не треба - зрозуміло, що адекватних змін не буде)
Відповісти
12
Daggetkeln
новояз, ну нарешті
Відповісти
11
відповів на коментар користувача Daggetkeln
отріцатєльноє развітіє
Відповісти
0
Александр Фадеев
Директор з розвитку і фанат динамо каже, що нічого не розуміє у відносинах фанатів та Суркісів. Гарний мабуть розвиток буде
Відповісти
10
Олександр Сажко
Щиро кайфую від коментарів 👍👍👍
Відповісти
9
Ximen Skeletor
Вболіваю за Динамо більше 30 років, і мені гидко читати про цього жирного недоменеджера. Як задовбало це кумівство…
Відповісти
7
Allenatore
Сам всего добился,это очевидно
Відповісти
6
Nazarii Zanoz
а в Динамо ж був вже якийсь криптокіборг з Ізраїлю чи звідки там, який мав діджиталізувати ДК. Шо він там - вже відвіцепрезидентився? Цей на його місці? Чи вони всі в штаті числяться і їм зарплата капає, як тренерам в Дженоа?)
Відповісти
5
Ti Ukraine
відповів на коментар користувача Nazarii Zanoz
То була якась ватна гидота
Відповісти
5
AshiM
в першому ж реченні груба помилка в назві оркостану (( ..далі не читав(не цікава особа цього кльоцика)
Відповісти
5
Sergio TARAS
Це не перший матеріал з Суркісом у Ірини...нічого дивного) Та читати цю гидоту я не буду. Дякую за роботу. Діз
Відповісти
5
Uncle Thierry
За свои деньги строил публичный бизнес, или за деньги отца? Сам просто взял и пришел в Динамо, или таки отцовские связи прямо или косвенно поспособствовали тому, что Суркисы его к себе подпустили? Не, мне ни разу не завидно. Просто по интервью создается впечатление, что молодой энергичный вроде современный мужик из ресторанного бизнеса вдруг становится президентом по развитию, и думаешь такой "ого, прикольно, а шо це в лiсi здохло?" А потом навел справки о его отце и ага, всё понятно...
Відповісти
4
PARANO1C
нащо взагалі викатувати такий матеріал? всі ми прекрасно розуміємо як він туди попав.
Відповісти
4
viking3
Это обычный офисный планктон где-то между "бездельником" и "популистом...
Відповісти
3
Юрій Яцуляк
З нетерпінням чекаю - коли на роботу в Динамо візьмуть когось з дітей Гордона.
Відповісти
3
відповів на коментар користувача Юрій Яцуляк
Самого Гордона замість Несенюка.
Відповісти
3
imagda1ena
Бачу синку, що не єврей
Відповісти
3
Владислав Сідов
Кирило Ганін? Вже люди з Ліги сміху в менеджмент Динамо потрапляють
Відповісти
3
Vik Tor
сьогодні ДК покаже "силу" :-)
Відповісти
3
ak-75
Згідний. Менеджмент ДК не слабкий - він х###вий!
Відповісти
2
З фрази що тепер ми маємо любити Суркіса я ледь зі стільця не впав😂
Відповісти
2
Serega Kosenko
Я такого ніколи не писав за більш ніж 4 роки після того як зареєструвався на Трибуні, але щось у мене виникають величезні сумніви що це вью з`явилось на сайті просто через те що персонаж цікавий чи що цей персонаж займається дійсно чимось цікавим чи є професіоналом своєї справи, шкода що це на мою думку дуже Суркісовилизувальновідбілювальне вью з`явилось саме в цьому блозі від Ірини, дуже шкода. П.С. Якщо людина яка стала по блату черговим директором в ДК і буде відповідати за розвиток вмикає дурня типу не розуміє що відбувається між Суркісами і вболівальниками ДК серед яких до речі не тільки ультрас то я навіть не знаю як це прокоментувати, лише думаю що розвиток в клубі з такими менеджментом буде йти шаленими темпами.
Відповісти
2
відповів на коментар користувача Serega Kosenko
Ну, якби це була джинса, то я б на місці головреда таке точно не пропустив. Бо, окрім вилизування Суркісам, від цього в'ю ще попахує непрофесіоналізмом. Люди, які налаштовані щодо Суркісів скептично чи негативно, точно теж це помітили.
Відповісти
1
Ірина Козюпа
відповів на коментар користувача Serega Kosenko
My friend, це інтерв'ю треба читати між рядками. If you know what i mean)
Відповісти
0
Netreba
Навіть не читав інтерв'ю, а одразу коменти. Думаю доля відвела мене від потраченого часу...
Відповісти
1
dima.diwade
ахахахахахах!
Відповісти
1

Інші пости блогу