7.5 історій про американський баскетбол: від стародавніх мая до віртуозів із Сан-Франциско

Кажуть, що блискавка двічі в одне місце не б’є. Дехто заявляє, мовляв, Богдан Бенюк - то не геніальний актор. Ми не будемо зважати на усілякі нісенітниці. Я дуже люблю писати передмови, і коли мій друзяка-сусід дідо попросив написати кілька слів для його посту на якомусь спортивному сайтику - я послав його до сраки. Я не міг передбачити, що цей божевільний поцупить мою нагороду з Пекінського кінофестивалю і пригрозить, що не поверне її допоки я не напишу йому вступне слово. Тому мушу сидіти та швиденько друкувати, поки старий не запхав мою статуетку собі в кальсони

Цим текстом автор безкоштовно познайомить вас із забавами стародавніх народів Мезоамерики, ви побуваєте в американському коледжі для юнаків та прогуляєтесь Києвом. Він навіть згенерував картинки за допомогою якогось «мібджорі».

Ходіть до театру та читайте блоги на трибуні. В такому порядку.

Богдан Бенюк

Ігри на півострові Юкатан

Терени Мезоамерики є колискою таких стародавніх цивілізацій як: ольмеки, мая, тольтеки, ацтеки тощо. Дані цивілізації довгий час існували в ізоляції від людей, що населяли Євразію та Африку. Тому й мали змогу розвинути власні автентичні культури. Мезоамериканські народи не гребували воювати між собою, а їхні військові стратегії були досить витонченими й добре задокументованими. Одними з цивілізованих способів розважитись або вирішити питання були різноманітні змагання, серед яких – гра в м’яч.

Правила гри

Процес гри мав достатньо зрозумілу форму, хоча й у різних регіонах правила могли відрізнятися. «Пок-та-пок» – це гра стародавніх мая, яка є найбільш схожою версією баскетболу, хай і спільних рис у них не так багато. Метою гри в «пок-та-пок» було влучити каучуковим м’ячем, вага якого досягала до 4кг, у вертикально розташоване на стіні кільце.

М’яч відбивали будь-якими частинами тіла, крім рук та ніг. Давні скульптури мая часто зображають гравців у позах, в яких вони відбивають м’яч стегнами. Припускають, що в гру з м’ячем грали люди з усіх верств мезоамериканського суспільства, подібно до сучасного спорту, натомість збережені ілюстрації зображують лише еліту, яка бере участь та спостерігає за грою.

Можна робити висновки, що гра в м’яч була доволі розповсюджена в Мезоамериці, адже в цьому регіоні було знайдено понад півтори тисячі ігрових майданчиків. Вони, здебільшого, були розташовані у центральних місцях стародавніх міст поблизу важливих храмів та гробових святинь, а на деяких майданчиках були зведені великі кам’яні скульптури.

Кінець гри

Подейкують, що за грою слідував обряд жертвоприношення шляхом обезголовлювання. Достеменно невідомо, за яких умов проводився процес, та кого страчували після гри: лідера команди що програла чи переможця. Але, беручи до уваги той факт, що за уявленням мая, смерть не означала переходу до кращого світу, можна припустити, що не щастило тим хто програв. Можливо, жертвоприношення взагалі не було пов’язане із самою грою. На жаль, через те що до наших часів збереглася мізерна частина манускриптів древніх цивілізацій Мезоамерики - важко з’ясувати як воно було насправді.

Так виглядала найбільш подібна до баскетболу древня забава.

Мозковий штурм у Массачусетсі

Одного грудневого дня, коли мороз вже встиг охопити містечко Спрінгфілд штату Массачусетс, канадський професор Джеймс Нейсміт розташував у спортивному залі Спрінгфілдського коледжу (тоді відомого як тренувальна школа YMCA) два кошика для персиків. Навряд чи Джеймс Нейсміт міг знати про те як древні мая грали в «пок-та-пок» або здогадуватися, що через 120 років весь світ спостерігатиме за іншим Джеймсом, який творитиме баскетбольні дива.

В цю пору року, через погодні умови грати в американський футбол чи бейсбол надворі було непросто. Щоб підтримувати фізичні кондиції учнів, на заміну ігровим видам спорту приходила гімнастика у спортзалі. Однак, юнакам явно бракувало ентузіазму постійно повторювати одні й ті ж самі вправи. Тому сформувалася потреба в створенні гри у приміщенні, яка була б цікавою та легкою для розуміння, а також забезпечувала достатній рівень фізичного навантаження.

Вчителі школи метикували над створенням такої гри. Під час одного з обговорень щодо підготовлених пропозицій, один із колег Нейсміта - доктор Гулік заявив: «Не буває нічого нового під сонцем. Усі так звані нові речі – це просто рекомбінації факторів речей, що вже існують».

Професор Нейсміт зробив ремарку: «Докторе, якщо це так, ми можемо винайти нову гру, що відповідатиме нашим потребам. Все що нам потрібно, це взяти фактори відомих нам ігор, рекомбінувати їх і в результаті ми отримаємо те що шукаємо». Докторові Гуліку ідея сподобалась. Він запропонував своєму класові подумати над створенням нової гри, та мало хто відгукнувся.

Хоча винайдення баскетболу може здаватися чимось, що сталося за один вечір, насправді це був довгий процес пошуку, спроб та помилок, через які довелося пройти. Нейсміт намагався модифікувати крикет та американський футбол для гри в залі, але результати були незадовільними.

Професор розмірковував над тим, що спільного мають існуючі ігри й дійшов наступного висновку: усі вони, так чи інакше, використовують м’яч. Для того, щоб упіймати великий м’яч та кинути його - не потрібно володіти особливою майстерністю. Регбі, найпопулярнішу на той час гру з м’ячем, було неможливо грати у приміщенні через присутній елемент боротьби, який виникав з необхідності відбирати м’яч. Тут Нейсміт збагнув – якщо не можна бігти з м’ячем, то немає потреби у його відборі, відповідно й у боротьбі (у початковій версії баскетболу заборонялося ведення м’яча, можна було лише робити передачу або кидати). Розвинувши цю ідею, Джеймс розробив гру, кінцевою метою якої було влучити м’ячем у кошик. Тоді він і розташував у спортивному залі два таких кошика з під персиків.

Так був створений баскетбол.

Те, що зробило Стефа Каррі - Стефом Каррі

- Хлопці, я тут лінію намалював. Давайте, якщо кидати з-за її меж - це зараховуватиметься як (показує три пальці) три очки.

Так була створена триочкова лінія.

В кабінетах Нью-Йорка

Більше півстоліття минуло з часів Нейсмітового винаходу. За цей час правила гри зазнали значних змін. Щодо змагань, то спершу вони проводилися на шкільному рівні, а згодом і серед студентів. Студентський баскетбол у Сполучених Штатах почав розвиватися на початку 1900-х років, і до 1920 року майже кожен великий коледж чи університет мав власну баскетбольну команду. Тоді ж і почалися з’являтися спроби створення професійних ліг, які б об’єднували найкращі команди країни.

Серед найуспішніших ліг 30-40-х років, між собою конкурували Американська Баскетбольна Ліга (АБЛ) - заснована президентом НФЛ Джозефом Карром, Національна Асоціація Студентського Спорту (НАСС) та Національна Баскетбольна Ліга (НБЛ).

Утворена у 1935-му році, Баскетбольна Конференція Середнього Заходу, що через два роки змінила свою назву на НБЛ, була найпотужнішою організацією. Саме із цієї ліги походять такі команди як: «Лос-Анджелес Лейкерс», «Сакраменто Кінгз», «Детройт Пістонс», «Атланта Гоукс» та «Філадельфія 76-ерс».

У 1946-му була створена Баскетбольна Асоціація Америки (БАА). Президентом ліги став уродженець Кіровоградської області - Моріс Подолофф (Мойша Подольський). Подолофф стверджував, що найбільші баскетбольні ліги повинні слідувати за бейсбольною і хокейною моделями та створити між собою єдину угоду, яка б могла призвести до створення справжньої «Світової серії баскетболу».

Першим чемпіоном БАА стала команда «Філадельфія-Ворріорз» (нині «Голден Стейт Ворріорз») а шість команд із цієї ліги досі грають в НБА.

НБЛ та БАА стали головними конкурентами, а їхні фінансові справи погіршилися. Багато команд НБЛ мали негаразди пов’язані з фінансуванням, тому власник однієї із франшиз – Айк Даффі власним коштом тримав на плаву кілька організацій. Фінансове становище БАА також було не найкращим: без злиття було незрозуміло, чи зможе БАА протриматися ще бодай рік.

Починаючи з червня 1949-го, власники НБЛ і БАА та адміністратори ліг час від часу зустрічалися, намагаючись знайти способи об'єднатися і покласти край війні, яка була невигідною для всіх.

Зрештою, у серпні представники обох ліг зустрілися в офісі БАА в Нью-Йоркському «Емпайр-Стейт-Білдінгу» та домовилися об’єднати зусилля в спільному чемпіонаті очільником якого став Моріс Подолофф. Шість команд НБЛ додали до десяти команд БАА.

Так була створена НБА.

Вечір у Брукліні

Минуло чотирнадцять років після створення НБА.

Джеймс повертався додому з навчання. Службою у Повітряних силах США, він заробив собі стипендію за рахунок якої, одержав змогу вступити до університету. Разом із дружиною вони залишили трьох дітей із бабусею та на півтора роки відправилися до Нью-Йорку, оселившись в одному з його округів - Брукліні. Цю місцину здебільшого населяли родини емігрантів.

Дорогою Джеймс завернув на Арлінґтон стріт та зайшов у кіоск, щоб захопити із собою чтиво, яке не встиг узяти зранку. Він підхопив газету з новинами та спортивну газетку, яка підсумовувала баскетбольний сезон 1962-го року. Сезон у якому Оскар Робертсон зробив перший в історії сезонний трипл-дабл, а Вілт Чемберлен у середньому набирав понад 50 очок та 25 підбирань. Тоді ж у фінальній серії, «Бостон Селтікс» Білла Рассела здолали «Лейкерс» у семи матчах. Джеймс придбав ці газети та покрокував додому.

Чоловік піднявся на третій поверх до своєї квартири, де його зустріла дружина Делоріс. Вона працювала касиром у банку та повернулася додому трішки раніше, і вже встигла приготувати вечерю.

- Дзвонила мамі – сказала Делоріс – З дітьми все гаразд. Передавала вітання.

- Це добре – відповів Джеймс.

- Треба буде на вихідних до них навідатись.

- (без емоцій) Так, я згоден.

- В тебе якийсь похмурий настрій Джеймсе.

- Та ні, тобі здалося.

- Точно?

- Так. Розповісти анекдот?

- Давай.

- В самальотє лєтєлі пасажири. І адін із пасажирав с України дастал бутєрброд …

- (сміється) Ну ти й дурень. Не продовжуй. Я цей вже чула.

Делоріс встала з-за столу, прибрала за собою тарілку й помила її

- Ти більше не будеш? – запитав чоловік.

- Ні, я вже наїлася.

- Ну і дарма. А я ще макаронів візьму.

- Я вже піду до спальні, почитаю якийсь журнал.

- Ходи.

Не встаючи Джеймс дістав спортивну газетку та зупинився на фрагменті статті – огляді фінальної серії.

«Бейлор набрав 61 очко і “Лейкерс” повели у серії з рахунком 3-2. Тепер команда Елджина Бейлора та Джері Веста в одному кроці від першого чемпіонства з часів переїзду команди з Міннеаполісу до ЛА. Однак у Білла Рассела та Сема Джонса дещо інші плани….».

Чолов’яга прибрав після себе, акуратно склав газету й поклав її на тумбочку. Потім помився й у бадьорому настрої пішов до спальні, де на нього чекала Делоріс.

Так був створений Майкл Джордан.

Магія в Барселоні

У 1989 році у FIBA провели голосування. Результатом цього голосування стало те, що гравцям НБА дозволили брати участь в Олімпійських іграх.

Олімпіада в 1992-го в Барселоні стала першою, на якій у складі американської баскетбольної збірної - були зірки НБА. «Дрім-Тім» справедливо вважається одним із найсильніших колективів в історії командних змагань, адже в його складі були такі легенди як: Майкл Джордан та Скотті Піппен, Ларрі Берд, Меджик Джонсон, Карл Мелоун та Джон Стоктон, Чарльз Барклі, Патрік Юінг, Девід Робінсон, Петро Порошенко (перевірка уважності), Клайд Дрекслер і Кріс Муллін. А також один гравець із коледжу – Крістіан Леттнер, в якості данини аматорській системі минулого.

Олімпіада завжди була подією, за якою спостерігали сотні мільйонів людей з усього світу. Невелика частина глядачів знала зірок НБА або розумілася на баскетболі: серед таких були й Марта Вукович, Юрґіс Бублаускас та Луїс Арманза, котрі навіть не підозрювали про існування одне одного.

Дрім-Тім із різних перспектив

Восьме серпня 1992-го року хорвати з американцями переживали по різному. В Хорватії тривала війна за незалежність. За кілька років до того, серби, що жили в межах Соціалістичної Республіки Хорватії, проголосили про утворення квазіутворення «Країна» та вимагали його приєднання до Республіки Сербської. На референдумі 95% хорватів віддали свої голоси за незалежність, і в 1991-му році Хорватія її здобула.

В квітні того ж року почалися перші провокації від сепаратистів, а в серпні сербські окупаційні війська обложили прикордонне хорватське місто Вуковар. На жаль, хорватам не вдалося відвоювати всю територію, а відновити контроль над Вуковаром вийшло лише в 1998-му році. В січні 1992-го уздовж лінії припинення вогню були розташовані миротворці ООН.

В усьому цьому контексті субота 8-го серпня була непростою для звичайної хорватської домогосподарки Марти Вукович. В країні продовжувався збройний конфлікт, хоча і в значно менших масштабах. Закінчивши свої хатні справи, Марта разом зі своїм чоловіком могла подивитися на збірну своєї країни у фіналі Олімпіади.

Збірна Сполучених Штатів почала жваво. Вже у третій чверті американці відірвалися на стільки очок, що жіночці довелося подумки змиритися зі сріблом та просто насолоджувалася грою. На сміттєві хвилини у складі збірної США вийшли Джон Стоктон та Карл Мелоун. Марта не знала що таке сміттєві хвилини. Але після перегляду гри вона визнала що американським баскетболістам немає рівних.

На два дні раніше, схожі емоції переживав Юрґіс Бублаускас - інженер із Литви. Його країна здобула незалежність за два роки до того, тож це була перша Олімпіада в якій литовці виступали під власним прапором. Для Юрґіса це був простий четвер, коли ввечері, повернувшись з роботи, він сів подивитися півфінальну гру, в якій збірна Литви грала проти американців.

Юрґісового оптимізму також вистачило лишень на дві з гаком чверті, адже в результаті «Дрім-Тім» перемогла з рахунком 127-76. Чоловікові було трохи сумно через те що його збірна не потрапила до фіналу. Але він, як і всі литовці, розумів, що такій команді програти не соромно, а американський баскетбол знаходиться на космічному рівні.

Такого ж висновку, хіба що на дві доби раніше, дійшов пуерториканський агроном Луїс Арманза. Він спостерігав за олімпіадою трішки активніше за Петру з Юрґісом, тому заздалегідь знав: «Щось із цією американською командою не те». Збірній Пуерто-Рико пощастило трохи більше, ніж пощастить литовцям, і вони програли з різницею в 38 очок. Зірки НБА, які вперше грали на Олімпіаді, чарували публіку в Барселоні та демонстрували видовищний баскетбол.

Так гравці НБА підкорили серця всього світу.

Знайомство в столиці України

Коли я востаннє був у Києві, кілька місяців тому, я познайомився зі Стівом Паудером. Чолов’яга років п’ятдесяти приїхав як представник котроїсь із гуманітарних організацій. Ми йшли Контрактовою площею та спілкувалися про життя, і в якийсь момент мова зайшла про баскетбол.

- В нас у Далласі, є одна команда з американського футболу і ще одна баскетбольна – почав Стів.

- «Даллас Маверікс», так, я знаю – відповів йому я

- Мені колись подарували синю форму «Орландо» з першим номером - майку Маггсі, щоб мені всратися, Богза. Крихітний курдупель такий. Класним поінт гардом був. Чув про такого?

- Звісно! Я його знаю.

- Ось у ній я і ходжу на матчі «Маверікс», мене там вже всі знають. А ти теж слідкуєш за НБА, так?

- Ага. Я за «Лос-Анджелес Лейкерс». А з наших… Лень із Михайлюком настільки часто змінюють команди, що я за ними не встигаю. Вболівав за найстабільнішого персонажа з наших країв – Марата Когута.

- (здивовано) А це хто?

- Ну, Марат… рефері.

Ок, цю історію я вигадав, але НБА дійсно об’єднує однодумців з різних куточків світу.

На початку двотисячних до ліги приєднувалося все більше та більше іноземних гравців. Так французи почали вболівати за «Сан-Антоніо», а китайці – за «Г’юстон Рокетс». Німці зі словенцями зараз підтримують «Даллас Мевс», греки ж натомість вболівають за «Мілвокі Бакс» бо там є Танасіс Адетокумбо.

Навіть попри те, що Леброн каже, що рівень виконавців впав, а його син кращий за деяких баскетболістів ліги, прості гравці ротації, яким не вдалося реалізувати власний потенціал в НБА зараз запалюють у Євролізі. Це свідчить тільки про високий рівень НБА і прірву між американською лігою та іншими.

Хто б міг здогадатися, що серб із зайвою вагою, котрий не міг відтиснутися від підлоги, стане дворазовим MVP та виведе свою команду до фіналу. Або що худощавий хлопець із проблемними щиколотками переверне гру та стане чотириразовим чемпіоном. НБА стає більш інклюзивною для різноманітних гравців. І хоча кожного року, із сотень тисяч бажаючих потрапити до ліги, успіху досягають лише кілька десятків, кожен вірить що він унікальний і може пробитися до найкращої ліги світу. І має рацію.

Такою НБА є сьогодні.

Що буде далі?

Важко передбачити зміни, що стануться з НБА в майбутньому: як в ігровому плані так і з точки зору медіапродукту. Ліга планує розширення, але поки невідомо в яких містах з’являться нові команди.

Днями компанія Apple презентувала новий пристрій «Apple Vision Pro» - шолом змішаної реальності. Можливо в майбутньому люди дивитимуться ігри НБА саме в таких шоломах, неначе перебуваючи на арені. Звісно, такий перегляд не зрівняється зі спостереженням наживо, але це точно ще один впевнений крок у майбутнє.

З перспективи самої гри та її подальшої еволюції, цікаво було б поглянути…………

Ой, виявляється, що на цьому закінчилась безкоштовна частина цього тексту. Повна версія доступна за наступною інструкцією.

Закінчення існує лише в одному рукописному екземплярі, що вкладений у скляну пляшку з-під вина «Chateau Montrose». Вона надійно захована таємним агентом Кароліною за адресою м. Москва, вул. Манежная 13/1. Зліва від кафе, над чорними ворітьми, знаходиться пляшка, на висоті чотирьох метрів. Вам може знадобитися стілець. Корок пляшки стирчить із густої маси, що зливається зі стіною. Відкривши пляшку та витягнувши листок ви активуєте вибуховий пристрій, який здетонує за лічені секунди. На те, щоб дочитати вибуховий текст, на жаль, часу не вистачить. На втечу теж.

Раджу поділитись адресою з тамтешніми любителями баскетболу.

Ілюстрації згенеровані за допомогою Midjourney v 5.1.

Текст згенерований дідом, що дивився шоу «Говорить Україна з Олексієм Сухановим».