Нью-Йорк Нікс-1999 – єдина команда, яка доходила до фіналу НБА з восьмого посіву

Майамі планує побити їх рекорд у 2023-му

В Майамі дуже спекотно. Мова не про прогнози погоди місцевого гідрометцентру, 29 градусів цілком звична ситуація для Флориди. Мова не про вік-енд Формули-1, який закінчився більш ніж прогнозованим дублем Ред Булл та перемогою Макса Ферстаппена.

Мова про виступи команди Майамі в плей-оф НБА. Цьогорічні Хіт вийшли в постсезон через раунд плей-ін, отримала восьмий посів (найнижчий) і в першому раунді вдало пройшли випробування лідером Східної конференції Мілвокі.

Але каво-бізнесмен Джиммі Батлер не планує обмежуватися вибиванням із змагань лише грік-фріка Янніса Адетокунбо. Так, Хіт стали першим в історії НБА колективом, який отримав перемогу в серії будучи представником раунду плей-ін, але флоридці вже встигли здолати і Нью-Йорк Нікс у другому раунді, і ввійшли в клуб з двох команд, які проходили в фінал конференції з восьмим посівом.

І от, здавалося, тільки-но Джиммі Батлер впорався з підопічними Тома Тібодо, як привид команди Великого яблука знову повис над Майамі Біч.

«На їх шляху тепер відсутній Джордан»

В 90-х Нікербокерс вважалися фізично міцною командою, яка недостачу таланту компенсувала фізичною підготовкою та віддачею гравців у захисті. Уявити зараз таке неможливо, але за всю декаду колектив не пропустив жодного плей-оф. Майкл Джордан такі колективи не любив, отримавши на початку своєї кар’єри знатний копняк від схожого по стилю Детройта. Але ця нелюбов була взаємна.

І от настав той час, коли не тільки Джордан пішов на пенсію (вдруге), а й Скоті Піппен перебрався до Х’юстона. Вікно шансів відчинено, і не даремно New York Times вийшло з великим заголовком: «На їх шляху тепер відсутній Джордан. Ніяких виправдань!» Забігаючи дещо наперед, у 1999-му Буллз вперше за 15 років не вийшли в постсезон, але Нікс також були дуже близькими до фіаско.

Середній вік команди перевалював 30 років, в міжсезоння колектив покинули Джон Старкс та Чарльз Оуклі, а франчайз-гравець 36-літній центровий Патрік Юінг більше виконував роль голови профсоюзу і вів активні переговори зі Стерном по підписанню нового колективного договору, аніж тренувався в міжсезоння. Підписати його вчасно не вдалося, був оголошений локаут, який затягнувся до середини січня, весь сезон скоротили до 50 матчів для кожної команди. Ці ігри команда Джеффа Ван Ганді, який проводив свій третій сезон головним тренером і намагався вийти з тіні Пета Райлі, провела дуже турбулентно.

Серії з чотирьох перемог поспіль легко змінювалися на подібні із чотирьох поразок. Майк Брін, який коментував тоді матчі Нікс, згадував: «Ми втратили двох символів клубу – Стракса та Оуклі. Не дивно, що команду лихорадило. Вони могли виносити лідерів ліги, даючи враження власної непереможності, а вже наступної ночі програвати явним аутсайдерам, немов гравці Нікс вперше побачили один одного».

І так протягом усього сезону. Все дійшло до того, що Нікс необхідно було перемагати шість матчів із останніх восьми для отримання квитка в плей-оф. Перемогли, пролізли, випередили Шарлотт Хорнетс лише на одну перемогу.

Випробування Петом Райлі та легендарний кидок Х’юстона

«Кожне володіння можна було прирівняти до боротьби за життя. Кожне. Це був винятковий момент, ми всі були націлені на перемогу. Це була вирішальна п’ята гра, ми йшли з відставанням в одне очко, але володіння було нашим за 4 секунди до сирени. Ворд ввів м’яч на мене, я відірвався від здвоєного захисту і кинув», - згадував Аллан Х’юстон хайлайт своєї кар'єри.

Мова йшла про перший раунд плей-оф, в якому Нікс зустрічалися з командою свого колишнього головного тренера Пета Райлі. Дуель була підігріта різними факторами: лідер чемпіонату Майамі проти андердога Нью-Йорка; біля лавки учень Ван Ганді проти наставника Райлі, якого звільнили у 1995-му по факсу; два схожі за стилем колективи, які часом плутали баскетбол з боксом.

«Це була тотальна м’ясорубка, де кожне володіння впливало на результат гри. Перша чверть і Ви відпустили суперника на 5 очок, здавалося, нічого страшного, ще матч попереду. Але ні. Кожне володіння було вирішальним. Кожне», - знову згадував очевидець тих подій Брін. Фінал тієї серії, п’ята гра, вийшла на пік демонстрації жорстокості: кінцівки тріщали гучніше тріску паркету, за кожен м’яч гравці стрибали в стилі Денніса Родамана, натовп на трибунах забезпечував максимальний рівень децибел та у любу хвилину був готовий зірватися на паркет і чхати на правила.

За хвилину до фінального свистка публіка знущалася над Нікс затягнувши «Whoomp, there it is!». Не дивно, арена відчувала запах перемоги, Хіт вели 77-74, але підопічні Ван Ганді не збиралися здаватися. Патрік Юінг реалізує 2 з 2 штрафних, одразу ж Джонсон обкрадає Хардавея, але вивести нікого на кидок не вдається, Портер вибиває в аут, введення, Х’юстон, 0,8 секунд до сирени, кидок, дужка, щит, сітка, матч, серія.

Свіп Аталанти, ненависний Міллер і травма Юінга в фіналі конференції

Тоді про Нікс заговорили, але не поспішали їх записувати в фаворити, ще доволі тривалий шлях попереду чекав на команду. Черговим випробуванням повинні були стати Атланта Хоукс, яку вів за собою Дікембе Мутомбо. Конголезець завершим гонку за МВП на другому місці, і не варто забувати про наявність в команді олл старів Стіва Сміта та Гранта Хілла.

Ця серія запам’яталася данком Кембі через Дікембе, але журналісти відмітили не так постер, як вихід Спрюелла на рівень гри, яку він демонстрував ще до дискваліфікації. Говорячи про Летрелла, відгуки зазвичай ділиться на два типи:

- він безперечний талант. Чим тяжча гра, тим краще він налаштовується та проявляє себе, він хотів не просто перемагати, а стати на горлянку супернику.

- цей хлопець – тварина, хуліган, бандит, ракова пухлина нашого суспільства.

До другої тези більше схилялися в Голден Стейт Уорріорз. На тренуванні гравець щось не поділив з головним тренером Пі Джеєм Карлесімо, збив його з ніг, почав душити, завдав пару панчів. Як результат, 82-матчева дискваліфікація, яка перетворилася в 68-матчеву з подальшим переїздом в Нью-Йорк. Але Джеффа Ван Ганді характер гравця не хвилював, він отримав ідеального виконавця:

«Якщо ви запитаєте у нього про його відсутність в старті, навряд отримаєте політкоректну відповідь у стиля «Головне команда». Він говорить те, що вважає за потрібне. Але це жодним чином не відображається на його енергії та пристрасті. Якби він хоч раз змирився з моїм рішенням, ні до якого фіналу ми б не дійшли».

В першому раунді Атланта Хоукс ледве упоралася з Детройтом, а Нікс стали для них нездоланною задачею – свіп 0:4. На черзі ненависний місту Реджи Міллер. Його, як і Майкла, поважали на Медісон Сквер Гарден, але ненавиділи навіть більше за Джордана. Чикаго по ділу обігрупали Нікс, Міллер – завдавав занадто болючих ударів індивідуально. Кожен фанат пам’ятав сварку Реджи зі Спайком Лі у 1994-му, чи 8 очок за 9 секунд роком пізніше, чи вирішальний трьохочковий у 1998-му в півфіналі конференції, який поховав шанси Нікс.

Проте ненавистю до шутінг-гарда Пейсерс нью-йоркці не обмежувалися: «Ми хотіли, щоб Патрік отримав перстень. Так, кожен з нас мав чемпіонські амбіції, ми хотіли зробити це і заради міста, але травма Патріка тільки згуртувала нас», - згадував Спрюелл в 2017-му.

Ахілл Юінга остаточно перевів його в статус спостерігача на трибуни, а шанси на титул центрового зводилися до можливостей його більш молодих партнерів. І вони не підвели свого капітана, Індіана пала, в першу чергу завдячуючи Ларрі Джонсону, який зміг більш-менш нівелювати відсутність Пета на паркеті, по-друге, завдяки тому ж Х’юстону, який у шостій грі назбирав 32 очки (Міллер закинув лише 3 із 18, Нью-Йорк лікував).

До речі, Ларрі Джонсон запам’ятався не тільки грою в захисті, а й точним трьохочковим з фолом. Третій матч, +3 на користь команди Ларрі Бьорда, 12 секунд до сирени, метушня в нападі, м’яч опиняється в руках Джонсона, він знаходить контакт з Антоніо Девісом і кидає точно в ціль з-за дуги. Як кажуть очевидці тієї події, це був рекордний шум на арені і їм чомусь хочеться вірити.

Фінал проти Сан-Антоніо та бунт рабів

Фінал. Сан-Антоніо Грега Поповича. От тільки у Робінсона і Данкана просто не було гідних опонентів по габаритам, а Х’юстон і Спрюелл не знайшли підтримки серед своїх по набору очок. Так просто можна підсумувати вирішальну серію сезону 1999 року.

Якщо винести Аталанту за дужки, подорож до фіналу виснажила Нікс як морально, так і фізично. Можливо, були б здорові Патрік Юінг та Ларрі Джонсон, який також отримав травму в протистоянні з Індіаною, а під час фіналу більше запам’ятався расовими закликами про бунтуючих рабів та вихідців з однієї плантації, було б інше продовження у цієї історії. А так, шпори, які на шляху до фіналу лиш раз програли, оформивши майже три свіпи поспіль (Мінесота 3-1, Лейкерс 4-0, Портленд 4-0), не отримали гідного супротиву, 4:1 в серії і Трофей Ларрі О'Браєна відправляється в Техас.

«Таке відбується при незвичних обставинах. Але зазвичай команда займає 8 місце в чемпіонаті не просто так», - іронічно підкреслював результат фіналу Джефф Ван Ганді.

***

Той рекорд Нікербокерс тримається і зараз. Майамі Хіт Еріка Споельстри, до якого безпосередньо має відношення Пет Райлі, вже пройшли до фіналу конференції з восьмого посіву.

Чи в змозі флоридці дійти до фіналу? Більш ніж, Бостон і Філадельфія не виглядають явними фаворитами, до сих пір не можуть визначитися, хто зіграє з Хіт, тим самим надавши додатковий відпочинок суперникам.

То ж за Майамі стежать всі. Особливо прискіпливо у Нью-Йорку, який так не хоче позбутися подібного досягнення.