Найкращі перфоманси АПЛ: #47 – Джей-Джей Окоча проти «Тоттенгема» в сезоні 2003-04

На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.

Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 47, Jay-Jay Okocha, for Bolton v Spurs»

Не буде перебільшенням сказати, що протягом багатьох років тренерської кар'єри Сема Еллардайса його переслідувало почуття несправедливості.

Основне невдоволення полягало в тому, що команди Сема ніколи не отримували належного визнання. Не тільки з точки зору здобутих досягнень, але із точки зору того, якими методами вони досягались. Найбільше це стосується його «Болтона», прагматичної команди у прямому сенсі цього слова. Який би стиль гри не був потрібен для перемоги у конкретній грі – гравці «Болтона» його опанують. За необхідності вони були здатні обігрувати більш імениті та заможні клуби у атакуючий футбол.

Можливо, одним з найкращих доказів цієї тези була перемога з рахунком 1:0 над «Тоттенгем Готспур» у листопаді 2003 року. Єдиний м'яч тоді забив Кевін Нолан, але головним героем того дня був Джей-Джей Окоча, котрий зачарував всіх своєю віртуозною грою.

Пройшло два десятиліття з того моменту, як Окоча підписав контракт с «Болтоном», і це дотепер вважається досі дивним випадком. Джей-Джей Окоча – справжній Джей-Джей Окоча – гравець такої витонченості та майстерності, що Роналдіньо вважав його своїм наставником. Він не відповідав середньостатистичному образу гравця команди Еллердайса, яка була прикрашена близькими до пенсії колишніми зірками футболу, на кшталт Юрія Джоркаєффа (34 роки), Фернандо Йерро (36 років), Гері Спіда (35 років), Венсана Кандели (32 роки) і Джареда Боргетті (32 роки). Окоча був іншим.

Йому було 28 років, коли він став гравцем «Вондерерз» у 2002-му. Теоретично, це був час пікової форми гравця. Стільки ж років зараз Гаррі Кейну, на рік менше, ніж Мохамеду Салаху, та на два за Садіо Мане.

Було важко переконати когось перейти в «Болтон». Це була непопулярна команда зі скромними результатами на той час – 4 очки від зони вильоту у минулому сезоні та загалом лише 2-й сезон у вищій лізі за останній 21 рік. Подібна репутація не зовсім відповідала Окочі. Також важливо зазначити, що попередні 4 роки футболіст грав за «Парі Сен-Жермен», а це означало, що Еллардайс пропонував півзахиснику змінити Париж на передмістя Манчестера.

«Ми робили спробу підписати його не рахуючи, що маємо реальні шанси. Але якщо не спробуєш - то й нічого не отримаєш», — розповідає Еллардайс.

Окоча потрапив у Европу майже випадково. Він проводив відпустку у Німеччині, де його друг грав за команду третього дивізіону «Боруссію» Нойнкірхен. При ньому була пара бутс, він доєднався до тренувань команди і через деяких час вже був зарахований у її склад. Пройде декілька сезонів і гравцем зацікавляться імениті клуби.

Він встигне побувати на перегляді у «Баварії», але через вік йому не могли запропонувати професійний контракт. Вихід із ситуації знайшов «Айнтрахт», який поклав на стіл пропозицію із аматорським контрактом, доки гравець не досягне повноліття і не зможе підписати повноцінний.

Через декілька років Окоча приверне увагу всього світу цим голом у ворота «Карлсруе».

Що мається на увазі під «цим» голом? Ось.

Можна легко ідентифікувати воротаря, який метушиться по газону із боку в бік, намагаючись зреагувати на удар нігерійца — це майбутній герой «Баварії» та володар Золотого м'яча чемпіонату світу 2002 Олівер Кан. На думку Юргена Клоппа це «найбільш видовищний гол в історії німецького футболу».

У 1996 році «Айнтрахт» понизиться у класі, а Окоча переїде у Туреччину в місцевий «Фенербахче». Вже за два роки «ПСЖ» заплатить за нього 14 млн фунтів стерлінгів, що стане на той момент рекордную сумою за гравця с африканського континенту. У Парижі Джей-Джей візьме від своє крило молодого Роналдіньо, який, за словами самого Окочі, намагався копіювати деякі його навички та дриблінг.

Потім був «Болтон».

«Вперше ми відвідали Париж незадовго до старту мундіалю. На тій зустрічі так і не пролунало остаточної відповіді на нашу пропозицію. Ми повернулся до Франції вже після турніру і на наш подив, після довгого діалогу, нам таки вдалося закрити угоду прямо в аеропорту імені Шарля де Голля», — розповідає Еллардайс.

Спочатку Окоча не був в захваті від нового етапу в кар'єрі. Тільки після того, як він підписав контракт та прибув на тренувальну базу до нього прийшло розуміння того, що, можливо, переїзд із Парижа в Болтон був не найкращою ідеєю. Гравець зізнавався, що не дуже цікавився майбутніми умовами, перш ніж підписати папери.

Гравець бажав грати у Англії, а «Болтон», в особі Еллердайса, зробив найбільш переконливу пропозицію.

«На початку 00-х гравці з'їжджалися у АПЛ зі всього світу. Це було найкраще місце для життя, гри в футбол та заробітку грошей. Окоча прагнув отримати новий досвід, поглинути у іншу футбольну культуру. Він пограв у Німеччині, Туреччині, Франції, а тепер забажав потрапити у Англію», — розповідає Еллардайс.

«Нікому не спадало на думку, що я підхожу ігровій філософії Сема, але ми порозумілися. Мені вдалося переконати його, що якщо знайти правильний баланс, то це буде тільки плюсом команді. Коли я вперше побачив тренування хлопців, то подумав: «Вау». Основний принцип — доставляти м'яч до воріт суперника найбільш швидким шляхом. Якщо гравці страждали дурнею, то у Сема ставався серцевий напад», — згадує сам Окоча.

Джей-Джей розпочав сезон не дуже впевнено, але наприкінці свого першого року у команді він перетворився на її ключового гравця. «Вондерерз» вдалося уникнути вильоту завдяки п'яти перемогам у останніх дев'яти матчах чемпіонату, а Окоча відзначився переможними та єдиними голами у ворота «Тоттенгема» (1:0) та «Вест Гема» (1:0), а також другим та переможним голом у ворота «Мідлсбро» (2:1), після чого клуб остаточно залишився у АПЛ.

Це спасіння Окоча називав своїм найулюбленішим моментом у футболці «Болтона». «В клубі відчувався страх, але я зрозумів, що нам не варто боятися. Ми, гравці, маємо надихнути всіх інших та змусити їх повірити в нас».

У наступному сезоні клас Окочі стала загальновизнаним.

«Вам хотілося бути у його команді, коли на тренуванні склад ділився для гри 5 на 5. Тому що коли ви грали проти нього, то ризикували опинитися в дурнях. Він не робив це пихато, ні, на його обличчі завжди була легка посмішка» — розповідає новачок «Болтона» Кевін Девіс, який приєднався до команди перед сезонов 2003\04.

Джей-Джей буквально змусив заговорити про «Болтон». У барах Лагоса, що в Нігерії, почалися суперечки на тему того, який матч варто дивитися — гру великих клубів, на кшталт «Ліверпуля» проти «Манчестер Юнайтед», або будь-яку рядову гру «Болтона».

Більшість людей, якщо запитати у них про найкращу гру Окочі за «Болтон», зупинили б свій вибір на першому матчі півфіналу Кубка Ліги проти «Астон Віллі» в січні 2004-го. Півзахисник не мав приймати участь у тому матчі, оскільки через тиждень збірна Нігерії повинна була починати свій шлях на Кубку африканських націй, а Окоча мав знаходитися в розташуванні збірної у Тунісі. Але Джей-Джей добре розумів важливість цього матчу для «Вондерерз», тому ненадовго залишився.

«Ему вдалося поїхати на декілька днів пізніше, оскільки у Нігерії він бог», — розповідає Еллердайс.

«Болтон» переміг з рахунком 5:2, а Окоча відзначився двома голами, обидва — зі штрафного удару. Але якщо обирати найкращий перфоманс з ігор АПЛ, то лише деякі матчі відображають клас Окочі краще, ніж гостьова гра проти «Тоттенгема» в сезоні 2003\04. Здавалося, що інші гравці на полі — персонажі відеогри, якими керує Джей-Джей.

«Це був матч Окочі проти «Тоттенгема», – написав Вілл Баклі в Observer. У The Guardian Девід Лейсі написав, що Окоча дав «Тоттенгему» «урок основних мистецтв гри». Найліричніший комплімент був від Браяна Гланвілля з The Times: «Чого не може цей нігерійський віртуоз? Він може вести м'яч, він може пасувати, він може влучно бити по воротах, ще й як бити!».

Пізніше Еллардайс казав, що Окоча «застосував магію» у тій грі, а Девід Пліт, тодішній тимчасовий тренер «Тоттенгема», зазначив: «Якщо Окоча продовжить грати так само, то «Болтон» зможе дозволити собі ще один новий стадіон».

Нігерієць тричі влучив у поперечину за матч, виглядало так, ніби він робив це навмисно, щоб продемонструвати всім, на що він здатний. Ніби він проходив прослуховування для того самого вірусного відео Nike, де його старий приятель Роналдіньо раз за разом влучав у поперечину. Ще одного разу Окоча пробив зі штрафного над поперечиною, а потім стався удар, який воротарю «Шпор» Кейсі Келлеру хоч і вдалося відбити, але на добиванні вдало зіграв вищезгаданий Нолан.

Найбільш незвичайним у цій виставі було те, що вона насправді була не такою вже й екстраординарною, принаймні в контексті того, на що Окоча був здатний. «Він міг робити з м'ячем все, що завгодно», — каже Девіс. «Він був чарівником».

«Я працюю у цьому клубі як гравець і тренер 17 років. Я ніколи не бачив кращого гравця. Люди кажуть про Нета Лофтгауса (прим. легенда «Болтона» 40-60-х років, яка забила за клуб майже 300 голів), але я щиро вірю, що Окоча — це найкраще, що ми коли-небудь мали».

Поговоріть з іншими і вони скажуть вам, що, ймовірно, найкращим гравцем клубу був Фернандо Йерро, який навіть у свої 36 років панував у півзахисті, але Окоча був чимось іншим.

Звичайно, він був нестабільним. Нестабільність, яка, ймовірно, пояснює, чому він ніколи не грав за справді елітний клубу. Але справа в тому, що ніхто не пам’ятає погані виступи Окочі.

Всі пам’ятають гру проти «Тоттенгема», штрафний удар «Віллі» чи незліченну кількість інших випадків, коли він змушував присутніх на трибуні видавати дивні звуки захоплення. Він робив речі, які перехоплювати дихання у натовпу, і про які говорять 20 років потому.

І в цьому сенс, чи не так? Чудові гравці – це ті, про яких хочеться сказати: «Я там був», і згадувати про них протягом багатьох років.

Ось чому Еллардайс закінчує нашу розмову про Окочу словами: «Це справжнє задоволення говорити про цю людину».