Найкращі перфоманси АПЛ: #49 – Вейн Руні проти «Болтона» в сезоні 2002-03
На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.
Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 49, Wayne Rooney for Everton v Bolton»
Він увірвався в АПЛ із руйнівною силою. Тьєррі Анрі колись казав: «Його не бентежило, хто грав проти нього. Вейн хотів зруйнувати все, що ставало на перешкоді».
Руні побив багато рекордів та став найкращім бомбардиром «Манчестер Юнайтед» та збірної Англії. Але все це він зробив еволюціонувавши в набагато більш витонченого та стриманого футболіста, ніж він був, коли потрапив до АПЛ 16-річним підлітком.
«Запам'ятайте це ім'я!», – вигукнув англійський коментатор Клайв Тілдеслі, побачивши дебютний та переможний гол юнака на 80-й хвилині матчу проти «Арсенала». У той час Вейн заробляв 90 тисяч фунтів стерлінгів на тиждень по урядовій програмі Великобританії з підготовки випускників.
До речі, Вейн пробув наймолодшим бомбардиром Прем’єр-ліги всього 2 місяці, згодом його рекорд на 4 дні перевершив гравець «Лідсу» Джеймс Мілнер.
Запам'ятати ім'я? Його ніхто і не збирався забувати. Але чи згадаєте ви, який характер був у цього хлопця до того, як він перетворився у всім відомого нам Вейна Руні?
Девід Моєс, тодішній головний тренер «Евертона», назвав його «вуличним футболістом», у якому поєднується вроджений талант та войовничий і незламний дух.
Шибайголова, жонглер м'ячем зі жорсткими підкатами. Одним словом - феномен. Ні одна людина не в змозі встати на його шляху. Той гол у ворота «Арсенала», за 5 днів до його 17-річчя, — перша асоціація з молодим Руні, коли згадують початок його кар'єри в «Евертоні». Один з культових м'ячів гравця, на рівні з голами «Ньюкаслу» у 2005-му та «Манчестер Сіті» у 2011 році.
Але коли справа дійшла до вибору найкращих виступів Руні в Англійській прем’єр-лізі, я зупинився на двох інших матчах проривного для гравця сезону 2002-03, коли від скандувань вболівальників «Евертона»: «Руні дістане тебе», йшли мурашки по шкірі багатьох гравців суперника.
Перший з них — захоплююче камео з лави запасних на 74-й хвилині проти «Манчестер Юнайтед», яке сталося за пару тижнів до тієї самої гри з «Арсеналом». Натовп «Олд Траффорд» вперше на власні очі побачив талант, з яким йому ще належало познайомитися краще в майбутньому.
Пам'ятаю, як він пробіг майже з самої середини поля до карного майданчика повз трьох гравців «Юнайтед» та спробував пробити у дальній кут воріт Фаб’єна Бартеза. Майже одразу після цього «Евертон» пропустив тричі, але хлопцю таки вдалося опинитися в центрі уваги.
Друга гра — домашній матч проти «Болтона» у грудні, який завершився з рахунком 0:0. Так, правильно, внічию 0:0.
Якби цей матч відбувся у наш час, ми були б зобов'язані створити карту ударів та продемонструвати, яким був загальний xG моментів одного Руні. Того дня Вейн згаяв безліч гольових нагод, але майже всі вони були створені їм власноруч. Це був просто приголомшливий виступ юнака, який все ще чекав на підпис свого першого професійного контракту.
За два дні до гри з «Болтоном», під-час Boxing Day, Руні пережив першу реальну невдачу в своїй кар'єрі.
В матчі проти «Бірмінгема» він вийшов на заміну за рахунку 1:1 та був вилучений вже через 15 хвилин через жорсткий підкат у щиколотку Стіва Вікерса, якому після цього довелося накладати 8 швів.
Гравця дискваліфікували на 3 гри, але в той час покарання починали діяти через 14 днів, тому Руні мав змогу зіграти в решті матчів до початку дискваліфікації. Замість профілактичної міри за такий вчинок, Моєс випустив гравця у стартовому складі у наступному матчі.
Гра проти «Болтона» була лише 5 виходом у старті для Руні у сезоні, та 2 — після відомого голу «Арсеналу». Тревор Хейлет тоді так охарактеризував гру 17-річного хлопця в газеті The Sunday Telegraph: «У повільному та багатому на помилки першому таймі «Евертона», гра Руні була маяком надії».
На 20-й хвилині він отримав м'яч у середині поля та не чекаючи підтримки партнерів одразу побіг вперед.
Захисник суперника Іван Кампо так зосереджено пласував задом до власних воріт, очікуючи подальших дій від Вейна, що втратив рівновагу та впав, так і не дочекавшись контакту. Подальшу спробу Руні віддати пас на Кевіна Кемпбелла було перехоплено, але Кампо, який виходив у старті мадридського «Реала» в фіналі Ліги чемпіонів лише два роки тому, вже виглядав виснаженим.
Через декілька хвилин Руні знову тероризував іспанця, коли легко ухилився від його підкату під час чергової атаки. Саймон Чарлтон кинувся страхувати партнера, але форвард «Евертона» легко переграв його замахом, переклавши м'яч з правої на ліву ногу, залишившись майже сам на сам з воротарем Юссі Яаскеляйненом. Втім, не дивлячись на те, що до цього Руні все зробив правильно, його удару не вистачило потужності та точності, через що фінському голкіперу вдалося відбити м'яч.
Це траплялося знову і знову. Ось Руні забігає у правий полуфланг під передачу Томаса Гравесена у компенсований час до першого тайму, цього разу постраждав інший захисник «Болтона» - Гудні Бергссон, дуже досвідчений ісландський футболіст. Вейн відштовхує його плечем, прокидає м'яч ще раз та б'є по воротам, але знову рятує Яаскеляйнен. Далі кутовий, Руні відкривається на дальню стійку під рикошет, зручно опускає м'яч груддю на стопу, пробиває у дальній кут, але повз ворота.
У другому таймі моментів було ще більше не дивлячись на те, що менеджер «Болтона» Сем Еллардайс спробував зупинити цю хвилю атак, випустивши додаткового півзахисника Стіга Тофтінга. В одному з таких моментів Руні примудрився на замасі прибрати одразу двох захисників, але на перешкоді голу знов був Яаскеляйнен, а коли Вейн спробував добити м'яч у сітку, то удар зупинив вже Чарлтон, чергувавший біля лінії воріт.
Можна називати це марнотратством, але кожен з цих втрачених моментів був демонстрацією навичок одного з найцікавіших молодих талантів англійського футболу за останні десятиліття.
На 63-й хвилині Вейн влучив у поперечину з меж воротарського майданчика. «Що він повинен ще зробити, щоб забити сьогодні?» – риторично запитав коментатор матчу Джон Чемпіон.
Чи потрібно було так сильно бити?» — додав Чемпіон, і дійсно, якби Руні пробив на точність, а не на силу, то певно б таки забив у тому моменті.
Але яку виставу ми побачили.
Не дивлячись на те, що «Болтону» пощастило зіграти хоча б внічию, Еллардайс із задоволенням помінявся б місцями зі своїм візаві. «Щасливчик Моєсі, — сказав Еллардайс згодом, — я ніколи не бачив юнака такого віку з таким талантом».
«Після матча я сказав йому, що він вже хороший футболіст, але згодом стане ще й великим. Він здатен грати в будь-якій команді світу.
Мені доводилося грати проти Рівалдо, Роналдо, Дель П'єро, Індзагі, всіх гравців мюнхенської «Баварії», і цей хлопець теж може грати на будь-якому рівні в будь-якій країні.
Він вже талант світового рівня», - казав колишній гравець збірної Іспанії Іван Кампо.
І не помилився. Хоч Руні і не вистачало стабільності, але через два місяці він дебютував за збірну Англії. Усього через рік після цього він вже грав на Євро-2004.
Свен-Йоран Ерікссон казав, що більше не бачив такого впливу від молодого гравця на турнірі такого рівня, окрім Пеле на Чемпіонаті світу 1958 року. Навіть сам бразилець, захоплений грою Руні, називав його «найяскравішим молодим гравцем Європи».
Того ж літа відбувся трансфер Вейна в «Манчестер Юнайтед» за великі гроші.
Руні відповів на хвилювання оточуючих з приводу того, що йому ще зарано грати на такому рівні через багато років, коли побив довголітні рекорди сера Боббі Чарлтона та став найкращим бомбардиром як в історії «Юнайтед», так і в історії збірної Англії.
Але не дивлячись на це залишилось відчуття, що щось пішло не так.
Руні увійде в історію як один із найвидатніших футболістів, яких виховала його країна, але енергія, інтенсивність і безстрашність, які характеризували його в підлітковому віці на початку 00-х років, здавалося, з часом зникли.
Він все ще нагадував стихійне лихо на футбольному полі, але з роками став більш раціональним, більш виваженим гравцем.
Це зробило його надійним, більш послідовним та витривалим футболістом, але молодому Руні не було рівних у всій АПЛ, коли справа доходила до привертання уваги cвоєю грою, прояву нестримної енергії на футбольному полі та гри на чистому природньому інстинкті.
Він був такий один, залишивши юності свій дух вуличного футболиста.
