Берлусконі любив Шевченка як сина – хрестив дитину та допоміг батьку з операцією. Але спаплюжив свою футбольну спадщину підіграванням Росії
Впродовж багатьох років просував путінську пропаганду.
Цей текст був вперше опублікований на Tribuna.com у лютому 2023 року – після серії неоднозначних і навіть відверто проросійських коментарів Сільвіо Берлусконі стосовно війни в Україні.
12 червня колишній премʼєр Італії та президент «Мілана» помер після невдалої боротьби із лейкемією. Згадуємо, як формувалась його сумнівна репутація – бо Сільвіо примудрявся любити Андрія Шевченка і просувати пропутінські тези у Європі одночасно.
***
Читаючи останні заяви Сільвіо Берлусконі важко уявити, що колись ця людина асоціювалася виключно з перемогами «Мілана». Це людина, яка примудрилася спаплюжити свою футбольну спадщину. Одна з причин – одіозна політична кар'єра та підтримка людей, яких він вважає світовими авторитетами та своїми друзями, наприклад, Володимира Путіна.
І при цьому Берлусконі був одним з ключових людей в становленні Андрія Шевченка – не тільки як гравця, а й як особистості. Він дуже сильно вплинув на життя української легенди – про що той досить детально розповідав у своїй автобіографії.
Берлусконі озвучує тези російської пропаганди та оспівувує Путіна
Останні слова Берлусконі стосовно війни України з Росією не виникли з нічого. Позиція колишнього прем'єр-міністра Італії – плід його давньої дружби з Володимиром Путіним. Обидва не обмежувалися лише офіційними візитами у країни один одного, диктатор бував з доньками на віллі Берлусконі на Сардінії, а дон Сільвіо майже кожен рік відвідував дні народження президента Росії.
Якщо поставити собі за мету зібрати збірник цитат обох про один одного, то кількість сторінок буде приблизно такою ж, як майбутня кількість сторінок у кримінальній справі Путіна в Гаазі. Берлусконі регулярно приносить в публічний простір тези російської пропаганди.
Не так багато політиків дозволили собі відвідати Крим після його окупації в обхід законодавства України. Берлусконі зробив це чи не найперший, у 2015 році, ще й заявив, що жителі півострова зробили демократичний вибір, а сам Путін – головний політичний лідер світу: «93 відсотки кримчан проголосували за вихід зі складу України, проголосували за те, щоб стати автономною республікою, проголосували за те, щоб стати частиною Російської Федерації.
Треба було бачити, з якою любов'ю та вдячністю вітали Путіна в Криму. Жінки кидалися йому в обійми зі словами: «Дякую, Володимире, дякую».
Сам Путін також ніколи не відмовлявся зайвий раз відзначити велич свого друга: «Берлусконі, безумовно, один з останніх могікан європейської політики. Те, що він досить довго для Італії взагалі й для європейської політики знаходився при владі - це, на моє глибоке переконання, велике благо для Італії».
Після початку повномасштабного вторгнення італійця штормить з боку в бік. То він пропонує стати посередником у перемовинах між Путіним та Володимиром Зеленським, то заявляє, що якби був прем'єр-міністром, то не вів би перемовини з президентом України, оскільки той винний у тому, що відбувається.
То він призиває Росію не заперечувати свою відповідальність за воєнні злочини у Бучі, говорячи про розчарованість у Путіні, то пропонує Європі зробити пропозицію про мир, яка змусить Україну прийняти вимоги того ж Путіна.
За кілька днів до парламентських виборів, які відбулися у вересні минулого року, Берлусконі заявив, що російський народ, партія та міністри підштовхнули Путіна напасти на Україну, він просто хотів «замінити уряд Зеленського на уряд порядних людей і піти за тиждень».
Після розголосу політик виправдовувався: «Потрібно дивитися все інтерв'ю повністю, а не трактувати одну фразу, надмірно її спрощуючи, щоб зрозуміти, про що мої думки, які давно відомі. Агресія проти України невиправдана і неприйнятна, позиція Forza Italia зрозуміла: ми завжди будемо з ЄС і НАТО».
Берлусконі цілком відкрито легітимізував дії Путіна та Росії, поки ситуація не стала критичною, тепер доводиться сидіти на двох стільцях. Сільвіо постійно балансує між бажанням і не розсваритись з Путіним, і не занадто сильно не вибісити аудиторію, яка до дій російського диктатора ставиться негативно.
Берлусконі каже всі ці речі маючи в Україні людину, до якої він колись фактично ставився як до сина. Принаймні такими були стосунки Сільвіо та Андрія Шевченка, коли той ще мав кар'єру футболіста.
Берлусконі зустрів Шевченка в Італії як рідного сина, коли той перейшов в «Мілан»
Це історія багаторічних відносин, яких могло і не бути. У 1998 році одну з ігор «Динамо» віришили відвідати Арієдо Брайда та Адріано Галліані, тодішні директори «Мілана», щоб особисто подивитися на потенційного новачка – Андрія Шевченка. Хоча команда і здобула вольову перемогу над «Панатінаікосом» (2:1), сам Шевченко зіграв не найкращим чином:
– Арієдо, певний, що маємо брати Шевченка, а не Реброва?
– Цілком, бос. Андрій дуже сильний гравець, – відповів Брайда.
Через декілька місяців після цих слів «Мілан» заплатить за нападника 25 млн доларів, що зробить його найдорожчим українським футболістом yна багато років.
«Коли я підписував контракт, мені пояснили, що важливою складовою іміджу «Мілана» була саме комунікація, – розповідав Шевченко. – В Італії, в Європі, у світі, як полюбляв повторювати Берлусконі, з яким я на той момент ще не знався. Але мені розповідали, що він багатий. Має купу грошей. Величезну: про це знали всі.
І величезне серце: це мені невдовзі належало пізнати.
«Андрію, телефонував Берлусконі. Каже, що в Мілані надто спекотно, тож можеш пожити на одній з його віл на Сардинії. Він не приїде, але хоче, щоб ти поїхав на віллу на тиждень». Нас ніби закинуло в казкове місце, ідеальне місце, як в оскароносному кіно, маленьке усамітнене місце, в архітектурному ансамблі якого не було жодного недоліку.
Час від часу від побаченого в мене перехоплювало подих: побічна дія подиву. Зголоднів? Про все дбав шеф-кухар Мікеле Персекіні. Захотів почитати італійською, щоб набратися нових слів? Бібліотека була вщент повна книжок, і якби її сфотографувати, то світлини б враз забрали в спеціалізовані журнали. Картини? Авторські та музейні. Справжня картинна галерея. Чи я захотів на самоті поплавати? До моря простягався приватний пляж.
М’яча поганяти? Певна річ, і цього не бракувало. І, головно, я мав змогу набивати м’яча босоніж на галявині, яка нічим не поступалася газонові «Сан Сіро». Доглянутий садівниками, він завжди перебував у блискучому стані.
Якось, мабуть, в останній день перед поверненням до Мілана, саме коли я ганяв м’яча, до мене підійшла пані із ледве зборозненим зморшками обличчям, як у жінок, яким зморшки тільки додають краси. Татуювання без малюнка, ознаки прожитих років, палкі сонячні опіки, що спромоглися полонити пітьму. Вона працювала на віллі.
– Кажуть, тебе Андрієм звати.
– Так, дякую.
– Ти ще не познайомився з президентом твого клубу, але, якщо дослухатимешся до його порад, клопоту не матимеш. Він стане членом твоєї сім’ї, а ти – його. Пізнаєш його світогляд та щедрість. Він змінить тебе на краще. Я слухав. Не міг збагнути, до чого вона веде.
– Мій чоловік – один із садівників, які стрижуть цей луг. Я захворіла, мала пухлину в грудях. Коли лікарі знайшли її, про це дізнався Берлусконі й допоміг мені. Виявив доброту з власної волі. Він відправив мене в лікарню, а коли виявилося, що потрібна операція, перед процедурою зателефонував: «Ти у добрих руках, не турбуйся. Тебе прооперують й врятують тобі життя. Тільки нічого не бійся. Скоро побачимося».
Вже десяток років минуло, а я й досі живу, хоча для нього я – чужа людина. Ніколи не зраджуй довіри того, хто в тебе повірив, будь відданим й побачиш, що все поверне на краще».
Берлусконі, якого я, певна річ, тоді ще добре не знав, справляв на мене враження людини, яка не обмежується мріями, а йде далі: надає їм обрисів, які можна помацати.
– Знаєш, Андрію, що ти видаєшся мені янголом?
– Янголом?
– Так, янголятком. Білявий, доглянутий, коротко стрижений, безбородий. От якби всі були такими.
– Янгол... Досі я не чув цього слова. Але його приємно було чути».
Керівництво «Мілана» допомогло Шевченку, коли у футболіста захворів батько
Берлусконі допоміг не тільки жінці садівника, але й батьку Шевченка. У 1999 році Миколай Григорйович переніс інфаркт, через декілька місяців лікування він знову потрапив до лікарні, бо попри заборону фізичних навантажень вирішив поїхати у село та ручною косаркою прополоти бур'яни.
Клуб взявся організовувати доправлення батьків гравця в Італію, одночасно з ним Резо Чехонолідзе, Арієдо Брайдою та Адріано Галліані домовилися про те, щоб батька оперував професор Маріо Вігано з поліклініки Сан Маттео.
Через деякий час після операції з встановленням кардіостимуляторів стало зрозуміло, що вони не допомагають, єдиним варіантом залишалася пересадка серця. Берлусконі подбав про екстрений переліт з Києва до Мілану, де через деякий час все той же професор Вігано пересадив батькові гравця нове серце.
«Пересадка минула вкрай успішно. Берлусконі впродовж двох тижнів безугавно мені телефонував: цікавився, як минає післяопераційна реабілітація. І Галліані, і Брайда. Резо став моєю тінню. Без їхньої конкретної допомоги втішливий результат ніхто б гарантувати не міг».
Берлусконі сам викликався стати хрещеним батьком першого сина Шевченка
Загалом, вся остання книга Шевченка сповнена спогадами про тодішнього президента клубу.
Берлусконі питав у гравця чи варто купувати Каху Каладзе та Руя Кошту, особисто обговорював з ним пропозиції «Реала» та «Челсі» щодо трансферу українця, виділяв гравцю один зі своїх особистих літаків для подорожі у Париж на вручення «Золотого м'яча». Коли Берлусконі була цікава його команда — він був для її гравців всім, і Шевченко за кілька років відчув це сповна.
Одного дня президент запросив Шевченка на віллу в Аркорі та сам викликався стати хрестиком першого сина футболіста у шлюбі з моделлю Крістіан Пазік – Джордана. Крістіан, до речі, колишня дівчина сина Берлусконі – П'єрсільвіо.
«Для мене то було за щастя. Третього вересня я грав у Тбілісі проти Грузії у кваліфікації до чемпіонату світу, а вже п’ятого відбулися хрестини мого сина. Локацією для фуршету ми з Крістен обрали Віллу д’Есте. Оскільки на той час Берлусконі був прем’єр-міністром, задля безпеки в озері Комо плавали аквалангісти, а на дахах було розставлено снайперів».
Берлусконі дозволив лікарям «Мілану» допомагати Шевченку перед ЧС-2006, коли той був гравцем «Челсі»
Дуже сентиментально в книзі розкрита й тема трансферу в «Челсі» у 2006 році та реакції на це керівництва «Мілану», яке не бажало втрачати один з символів клубу. Берлусконі не вдавав любов до Шевченка, він дійсно його любив, тому і пожертвував силою складу заради щастя гравця.
У своєму останньому матчі за россонері 30-річний нападник отримав травму коліна, через яку ризикував не зіграти на першому для себе та країни чемпіонаті світу:
– Андрію, 60% що знадобиться операція, а 40% – що обійдемося.
– Скажіть, скільки треба буде відновлюватися, професоре.
– Якщо буде проведено хірургічне втручання, повернешся на поле за два чи три місяці, тож не зіграєш на чемпіонаті світу. А якщо не оперуватимешся, то теж не можу гарантувати, що вчасно відновишся.
– Отже, я піду на ризик, не оперуватимуся. У цьому чемпіонаті світу – вся моя кар’єра. Я заслужив на ньому грати, тож втрачати нагоди не стану.
Задля того, щоб українець встиг відновитися, Берлусконі та Галліані погодилися відпустити до Німеччини клубних лікарів – фізіотерапевта П’єро Серпеллоні та масажиста Ендо Томонорі, хоча де-юре Шевченко вже не був гравцем «Мілану», бо ще на початку літа підписав контракт з клубом Романа Абрамовіча.
Про комунікацію Шевченка та Берлусконі після 24 лютого немає інформації
Берлусконі та Шевченка дуже багато пов'язує, але зараз вони фактично знаходяться в різних таборах.
Шевченко зайняв чітку позицію – він збирає гроші на українську армію та робить все можливе для висвітлення злочинів Росії в Україні. В той же час Берлусконі захищає Путіна та просуває російські наративи, хоч і намагаєтсья це робити після 24 лютого дещо обережніше.
Як ставиться до заяв Берлусконі Шевченко та чи підтримують вони зараз близькі чи взагалі хоч якісь стосунки – невідомо. В публічному доступі немає інформації про їх комунікацію. Шевченко згадував Берлусконі тільки в контексті «Монци» та її успіхів в чемпіонаті Італії.
А це реакція, яку б точно хотілось почути публічно.
