Найкращі перфоманси АПЛ: #46 – Найл Квін проти «Челсі» в сезоні 1999-00

На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.

Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 46, Niall Quinn for Sunderland v Chelsea»

Пітер Рід вміє підібрати потрібні слова.

Грудень 1999 року. «Сандерленд» приймає на своєму полі лондонський «Челсі». Господарі отримують повне задоволення від того, що відбувається на футбольному полі, бо раз за разом, майже безперешкодно, вражають ворота іменитого суперника – 4 голи за перші 38 хвилин гри.

Найбільше страждав конкретний футболіст – нещодавній переможець чемпіонату світу у складі збірної Франції Марсель Десаї. Його голова просто паморочилася від натиску гравців «чорних котів». Тільки заміна захисника у перерві припинила цю жорстокість.

«Десаї один з декількох захисників «Челсі», які тоді просто розгубилися. Настільки Квін був чудовим. Видатним», – розповідає Рід.

Найл Квін був визначною фігурою для «Сандерленда» в той день. На пару з партнером по атаці Кевіном Філліпсом їм вдалося побити «Челсі» Джанлуки Віаллі. На двох вони організували всі чотири голи команди, але могло бути і більше.

«Два дуже розумних нападника. Квіні був координаційним центром в атаці, а Філліпс крутився десь біля нього. Найл підлаштовувався під діагональні передачі, щоб надалі створювати для себе і Кевіна можливості для удару. У Найла було набагато більше якостей, ніж люди зазвичай помічали», – каже Рід, вихваляючи переваги ударної пари форвардів, яка на двох забила 142 голи за три сезони між 1997 і 2000 роками.

Цей текст можна було присвятити одному Філліпсу, який у своєму дебютному сезоні в Прем'єр-лізі забив 30 голів. Завдяки цьому він отримав виклик до збірної Англії та отримав Золоту бутсу за сезон 1999\00. Кевін і досі залишається єдиним англійцем, якому підкорилося це досягнення.

Однак у цей же час Квін переживав другу молодість. Це сталось через три роки після того, як нападник замислився про завершення кар'єри через постійні проблеми з коліном, а тепер він дарував бессоні ночі багатьом найкращим захисникам АПЛ. Він був досить незграбним, зріст – 6 футів та 4 дюйми, але технічно досконалим та справжнім королем повітря. Просто мрія для Філліпса.

«Вони контрастували між собою, як Кіган і Тошак у «Ліверпулі» в свій час – один вище другого. Їх дует мав одні гарні футбольні мізки на двох. Квіні ніколи не тримав високий темп, не збирався тікати від суперника на швидкості, але все одного залишався дуже розумним гравцем. Я завжди вважав, що якщо забезпечити його м'ячем у правильній ділянці поля, то він здатен створити проблему будь-якому захиснику Прем'єр ліги», – розповідає Рід.

Квін сам забив двічі у той вечір, ще й опосередковано посприяв одному з голів Філліпса. Суперник, який виграв Кубок Англії та дійшов до чвертьфіналу Ліги чемпионів в тому сезоні, був розгромлений з рахунком 4:1.

Пітер Рід, який тоді очолював «Сандерленд», досі із захопленням відгукується про колишнього підопічного.

У 1989 році він порекомендував підписати Квіна своєму колишньому босу по «Евертону» – Говарду Кендаллу, який тільки повернувся в англійський футбол до «Манчестер Сіті» після роботи у «Атлетік Більбао».

«Вже тоді я був впевнений, що він буде дуже хорошим гравцем», — каже Рід. Cам він тоді виступав за «Квінс Парк Рейнджерс», а Квін – за «Арсенал». Невдовзі, буквально у 1990 році, їх обох підпишуть у «Манчестер Сіті», але з важливим нюансом, що Ріда призначать ще й на посаду граючого тренера замість Кендалла, який лише після року роботи на «Мейн Роуд» повернеться до «Евертона».

«Найл Квін був у нашому розпорядженні не лише на футбольному полі, але й у роздягальні. Це була виграшна ситуація, бо коло тебе завжди була чудова людина», – згадує Рід.

Ці двоє швидко знайшли спільну мову.

У березні 1995 року Рід очолив «Сандерленд» і відразу скористався можливістю забрати Квіна до себе. Спочатку все йшло не так добре, трансферний рекорд «чорних котів» (1,3 млн фунтів стерлінгів) отримав травму хрестоподібної зв'язки вже у 8 грі за клуб. Майбутнє гравця вкрилося чорними хмарами.

«Натовп Сандерленду відмовився від мене. Клуб вклав у мене гроші, а я виявився кульгавим», – писав пізніше у своїх автобіографії Квін.

Рід, урешті-решт, дійшов до кореню проблеми Найла. Занадто пізно, щоб у 1997-му врятувати клуб від вильоту у Чемпіоншип, але вчасно, щоб сформувати грізний тандем Квін - Філліпс.

Протягом наступних двох сезонів вони на двох забили 98 голів, і, урешті-решт, в 1999 році «Сандерленд» знову повернеться до Англійської прем'єр ліги. «Чорні коти» завершили сезон з 105 балами в активі, при цьому вигравши у кожного суперника по Чемпіоншипу хоча б один раз.

Хороші часи для клубу продовжилися і в вищому дивізіоні. Філліпс записав на свій рахунок 15 голів ще до кінця листопада, параллельно вигравши свій дебютний матч за збірну Англії. Квін тим часом забив 5 голів, а «Сандерленд» загалом переміг у 9 іграх з перших 16 турів.

Тій майбутній перемозі над «Челсі» у грудні передували інша історія, яка сталася менше ніж чотирма місяцями раніше. «Сандерленд» так само був розгромлений «Челсі» у 1-му турі з рахунком 4:0. Боббі Сакстон, колоритний ассистент Ріда, після цього вивів гравців на поле «Стемфорд Брідж» та закликав їх залишити все своє розчарування тут, в столиці.

Було відчуття, що команда Ріда пройшла дуже довгий шлях за той час, що минув з моменту поразки, і що візит лондонців на «Стедіум оф Лайт» буде шансом взяти реванш.

«Челсі» мав бути претендентом на титул під керівництвом Віаллі, але ця поразка розвіяла всі амбіції. Гості не знали, куди подітися в першому таймі, вони були приголомшені грою команди, яка підходила к цьому матчу в неповному складі через травми основних гравців, включаючи капітана Кевіна Болла.

«Cандерленд» задав тон грі вже на першій хвилині. Французький півзахисник Ерік Рой, підписаний того літа з «Марселя», стрімко увірвався у штрафний майданчик лондонців, обігравши перед цим відразу декількох гравців на своєму шляху, та віддав гольову передачу на чергувавшого перед порожніми воротами Квіна. Нападнику залишалося лише підставити ногу.

Згодом стався, мабуть, найвідоміший гол Філліпса за клуб – потужний удар зльоту з 23 метрів у дальню дев'ятку воріт Еда де Гуя.

Третій гол – знову Філліпс. Все почалося з того, що Десаї не зміг розрахувати траєкторію подачі, через що м'яч перелетів його голову та дістався Квіну. Той філігранно опустив його грудьми у ноги та в один дотик пробив у дальній кут. Де Гуя встиг зреагувати, але відбив м'яча прямісінько на вільного Філліпса, якому залишалося вразити пусту ділянку воріт.

Найл буквально виводив Десаї з ладу своїми діями. Координація дворазового переможця Ліги чемпіонів у складі «Марселя» та «Мілана» і переможця чемпіонату світу у складі Франції в 1998 році нагадувала поведінку п'яного моряка. Сприйняття простору було втрачено.

Віаллі побачив достатньо. Вже у перерві Десаї з ганьбою покинув поле, поступившись місцем 18-річному Джону Террі. Мови про можливу травму не йшло, бо вже через 3 дні 31-річний француз відіграв 90 хвилин у матчі Лігі чемпіонів проти «Лаціо».

«Мені здається, що найбільше ми раділи з Філліпсом не тому, що обидва забили по два голи у той вечір, а тому, що Десаї був замінений вже у перерві. Це демонструвало його бажання скоріше покинути наше місто. Найбільший комплімент, який тільки міг нам зробити», – сказав Квін The Guardian у 2016 році.

«Сандерленд» забив тричі протягом перших 36 хвилин, незабаром стався і четвертий гол. Настала черга Квіна, який кинув виклик розмовам про свої слабкі технічні здібності та малу витонченість.

Кутовий з правого флангу, м'яч долітає до середини воротарського майданчику, де одному з гравців «Сандерленду» не вдається нанести акцентований удар через зависоку траекторію польоту. М'яч відскакує далі у ліву частину карного майданчика, де Квін ловить його на ногу та точним ударом зльоту відправляє у дальній кут воріт багатостраждального де Гуя.

Наприкінці Густаво Поєт відіграв один м'яч, встановивши остаточний рахунок гри – 4:1.

«У меня ніколи не було сумнівів щодо користі Квіна в умовах АПЛ. Всі його найкращі здібності завжди залишалися при ньому. Я вважав його ідеальним нападником для нашого клубу. Не лише в якості гравця, але і в якості лідера. Він приніс нові знання та досвід нашому складу», – каже Рід.

Після тієї гри «Сандерленд» закріпився на четвертій сходинці турнірної таблиці. Команда продовжувала створювати проблеми еліті англійського футболу, зігравши, наприклад, у нічию з «Манчестер Юнайтед» – 2:2. І знову Квін відзначився голом.

У підсумку команда зайняла 7-е місце, а на рахунку Найла було 14 голів після останнього туру. У наступному сезоні клуб повторив своє турнірне досягнення, але Квін вже почав втрачати сили. У жовтні 2002 року ірландець відіграв свою останню гру в професійній кар'єрі проти «Вест Гема» та пішов на пенсію.

У 2006 році він повернувся до клубу у якості його власника та керівника, призначив Роя Кіна в посаду головного тренера та проконтролював повернення команди до АПЛ в сезоні 2006\07, закріпивши серед уболівальників свій статус героя.

Однак все, що він робив після професійної кар'єри, мало в чому перевершило ту перемогу над «Челсі».

Фанати не бачили нічого більш могутнього за того Квіна.