Регбі проти апартеїду

Ваша перша асоціація з Південно-Африканською Республікою? Шарліз Терон, вувузели, мурахи з кліпу Die Antwoord. Все з переліченого пов’язане з проблемами расової дискримінації. Терон говорила про неї задовго до BLM, в 2010 році усі бачили тамтешні гетто, зефи Йоланди Фіссер бідкаються, що і деяким білим там живеться не солодко. Вашій увазі пропонується історія про те, як у ПАР намагалися об’єднати країну за допомогою спорту.

Апартеїд

На виборах 1948 року в Південно-Африканській Республіці перемогли радикальні націоналісти. Вони одразу на законодавчому рівні впровадили політику расової сегрегації – апартеїд. Чорне населення втратило право голосу на виборах, не могло ходити до "білих" шкіл, лікарень та церков, а "кольорові" поліцейські не мали права арештовувати білого – щоб той не скоїв.

Згідно "Акту про групові області" чорношкіре населення поселялося в бантустани – ізольовані резервації без електрики та водогонів. Для жителів таких регіонів вводився особливий паспортний режим. Покидати бантустан суворо заборонялося. Виняток становила лише невелика частина населення, яка виконувала важку та брудну роботу по той бік кордону резервації. Для цього видавалися спеціальні перепустки "dompas" – "перепустки для тупих". Якщо чорношкірого ловили без такого документа – справу передавали до суду.

Бантустани ПАР періоду апартеїду

Найбагатшим бантустаном стала Бопутатсвана. Тут добували величезну кількість корисних копалин. Також заробляли на гральному бізнесі, топлес-шоу та проституції. Останнє заборонялося на території ПАР, проте у побудованому тут місті Сан-Сіті люб’язно дозволялося. Заробляти виступами в подібному концтаборі не соромилися Queen, Френк Синатра, Елтон Джон та Хуліо Іглесіас.

Ще трошки історії

Ясна річ, такі порядки не влаштовували чорне населення. Воно протестувало та бунтувало. Десь мирно, часом зі зброєю. Авторитету та сили набирає Африканський національний конгрес. Діяльність партії зрештою заборонили, а її ватажка Нельсона Манделу запроторили до в’язниці. Так тривало кілька десятиліть.

В 90-х діяльність АНК легалізували. Мандела вийшов на свободу. Африканський національний конгрес та уряд ПАР прийняли нову конституцію. На почату 1994 року готувалися вільні вибори, що мали покласти край апартеїду. Чи не головним першим кроком Мандели у якості національного лідера було проведення вільних виборів у бантустанах – серед десятиліттями безправного чорного населення.

Нельсон Мандела

Проте тамтешні адміністрації виступали проти. Президент Бопутатсвани Кгосі Мангопе (чорношкірий) домовився з ватажком Африканерського руху опору Юджином Тербланшем (білим) пліч-о–пліч протистояти проведенню вільних виборів. До Сан-Сіті прибуло шість сотень фашистів на пікапах. Влада держави очікувала на подібний сценарій, тож ввела до Бопутатсвани 10 тисяч солдатів, які за два дні усіх порозганяли.

На виборах в квітні 1994 року Африканський національний конгрес набрав 62% голосів. Нельсон Мандела став першим чорношкірим президентом Південно-Африканської Республіки.

Регбі в умовах апартеїду

Президент чудово розумів, що країну не зібрати до купи самою лише армією. На допомогу повинен був прийти спорт.

В 1960 році країною гастролювала збірна Нової Зеландії. Місцеві націоналісти обурювалися представникам народу маорі у тій команді. Ця збірна досі має прізвисько "All Blacks", що бентежило південноафриканських виродків зі свастиками. Вони написали цілу протестну петицію, підкріпивши її 150 тисячами підписів. Варто зазначити, що до самого кінця апартеїду іноземні збірні могли приїздити до ПАР лише без темношкірих гравців у заявці. Новозеландці в 1960-му ті вимоги прийняли. Що ж було робити, раз уже приїхали. Проте, коли їх покликали до Африки знову – їхати відмовилися. Південноафриканські чиновники навіть дозволили приїздити гравцям маорі, визнавши їх "почесними білими". Земляки Більбо Торбінса пішли на принцип і послали тамтешню федерацію до сраки.

ПАР заборонили брати участь в Олімпійських іграх. В 1977 році від матчів проти збірної ПАР відмовилися країни Співдружності, а з 1979 року – Франція. Також "спрінгбоки" ("антилопи") не допускалися на чемпіонати світу в 1987 та 1991 роках. З ПАР зняли всі спортивні санкції, лише коли апартеїд впав. Державі дозволили провести чемпіонат світу з регбі.

Коли Мандела сидів у тюрмі, то вивчив африкаанс – мову білих. З нього глузували соратники по АНК, але Нельсон не зважав. Мова потрібна для розуміння культури противника. Він знав, що зелено-золота форма збірної з антилопою – чи не єдиний спільний для країни символ. Не зважаючи на те, що спрінгбока малювали на логотипі партії аператеїду і вважали своєю тотемною твариною місцеві фашисти. Клин клином.

Чемпіонат світу

Турнір 1995 року став першим чемпіонатом світу з регбі, який приймала одна країна. "Веселкова нація", як назвав південноафриканців священик Десмонд Туту, була готовою – білі і чорні підтримували "спрінгбоків" під гаслом "одна команда – одна країна".

Кітч Крісті прийняв збірну за дев’ять місяців до початку форуму. Попередник втік через кепські результати, а сам Крісті тривалий час до того сидів без роботи. Звісно, всі підбадьорювали його. Певно, це виглядало приблизно так само, як Сеньків мотивує Селезньова побити рекорд бомбардирів УПЛ.

Перед початком ігор президент країни особисто зустрівся з капітаном зібрної. Це був хоробрий крок, бо Франсуа Пієнар виріс у родині, де ім'я "Мандела" вважалося синонімом слова "терорист". До початку першого матчу команди Мандела виступив перед натовпом обурених чорношкірих: "Я прошу вас підтримати їх, бо вони також наше плем'я".

До групи "спрінгбоків" потрапили Австралія, Румунія та Канада. Перший матч грали проти австралійців – чемпіонів світу 1991 року. Пітер Хендрікс відкривав вечір – успішно реалізував першу спробу на самому старті. Потім у флай-хафа ("бродячий півзахисник" – чим не амплуа для Олександра Алієва?) "антилоп" Джоела Странскі вселився дух предків чехів (придумайте максимально брутальну метафору про чехів – в голові тільки добряк Швейк). Він зробив чотири пенальті та шикарний дроп-гол. Ми, звісно ж, люди серйозні та знаємо, що таке той дроп-гол. Тому просто нагадаю і без того усім чудово відоме. Отже, дроп-гол – результативна дія, під час якої гравець кидає м’яча на поле, після його доторку до землі б’є по ньому ногою і забиває у ворота суперників. 27–18 – сенсаційна перемога "антилоп" на старті домашнього турніру.

Наступними чекали румуни. Екзекуцію розпочав стокілограмовий Адріан Ріхтер. Джоел Странскі знову сяяв як шматок платини. 21:8 – більш ніж впевнена перемога. Матч проти канадців перетворився на формальність, бо "антилопи" вже точно проходили далі. Проте вони писали історію. Пітера Хендрікса навіть дискваліфікували на 90 днів за надто брутальні удари ногами та кулаками. Важко щось сказати про гру, рахунок якої 20:0. Підопічні Кітча Крісті перемогли в усіх матчах свого квартету і рухалася далі.

Честер Вільямс - символ краху апартеїду у спорті Південно-Африканської республіки

На шляху до слави

У чвертьфіналі "антилопи" хвацько здолали збірну Самоа, понині міцний горішок у світі регбі. В півфіналі з французами було чи не найтяжче, та підсумкові 19–15 вивели "спрінгбоків" у фінал. Президент Регбійного союзу Південно-Африканської Республіки Луї Луйт на урочистостях перед фіналом привселюдно подякував валлійському арбітру Дереку Бевану, який судив на тому важкому півфіналі. На останніх секундах зустрічі рефері не зарахував гол француза. М’яч все ж приземлився за заліковою лінією. Це було видно на повторі, проте в ті часи вони не практикувалися. Луйт запропонував Бевану золотий годинник у якості подарунка. Валієць гнівно плюнув та пішов геть.

У фіналі на "антилоп" чекали добрі знайомі – новозеландці.

65 тисяч на трибунах Йоханесбургу співали новий гімн країни. Він поєднував слова з "Die Stem" (гімн епохи апартеїду) і "Nkosi Sikelel' i Afrika", старого панафриканського гімну руху проти апартеїду.

Нова Зеландія була фаворитом турніру, адже обіграла своїх опонентів з загальним рахунком 315–104. Південна Африка мала на порядок скромніші цифри 129–55. "All Blacks" були диваками. Талановитими неймовірно, проте ще більшими диваками. В одному з півфіналів їхній лідер Майкл Джонс відмовиться грати у неділю, щоб не гнівити Бога.

Жорстка оборона "спрінгбоків" дозволила стримати неймовірно результативну атаку "All Blacks", хоча й південноафриканці в атаці не творили чудес. Справа йшла до нічийного кінця. І раптом, несамовитий на тому турнірі Джоел Странскі уже в "червоний" час ляпнув переможний дроп-гол. 12–15 на користь "антилоп". Як напишуть пізніше у біографічній книзі "Мандела": "Ще ніколи у чоорношкірих не було більших причин пишатися своїми білими співвітчизниками".

Переможців не судять

Після гри Нельсон Мандела одяг сорочку "спрінгбоків" і вручив трофей Франсуа Пієнару. Білому африканеру. В цьому всі побачили важливий крок до примирення білих та чорних південноафриканців, формування нової ідентичності. Хотіли побачити. Капітан збірної пізніше стане хрещеним батьком для кількох дітей президента. Момент нагородження почали сприймати як один з найвидатніших фіналів спортивних змагань. Британська телепередача "100 найвеличніших моментів спорту" включила вручення кубка на 70-ту позицію.

У 2000 році на премії Laureus World Sports Awards Мандела сказав: "Спорт має силу змінити світ. Спорт може створити надію там, де колись був самий лише відчай".

Настрій від перемоги "антилоп" того вечора було змазано. Луіс Луйт, король усіх пихатих ідіотів, на фінальному бенкеті заявив: "На Кубках світу 1987 та 1991 років не було справжніх чемпіонів, бо там не грала збірна ПАР". Делегація Нової Зеландії негайно покинула залу в знак протесту.

В тій команді був лише один чорношкірий гравець. В чемпіонському 2019 році таких стало шестеро. Будемо чесними, до справжньої рівності ще дуже далеко. Проте в 1995 році "спрінгбоки" все ж здобули ту велику перемогу.

А переможців не судять, навіть якщо серед них є Луіс Луйт.