Бенкет під час чуми. В 1994-му «Хайдук» прорвався до чвертьфіналу ЛЧ, коли за 80 км від міста проходив фронт
Історичний приклад для «Динамо» і «Шахтаря»?
Ви знаходитесь у Жорсткому блозі. Його автор радує нас матеріалами на цікаві та оригінальні теми. Підтримайте його плюсами та коментарями.
***
В центральній частині Адріатики лежить місто Спліт, де люблять Хорватію, виводять далматинців і ходять на «Хайдук». За соціалістичних часів тут працював один-єдиний пологовий будинок і його вікна відкривали краєвид на стадіон «Полюд». Це сприяло народженню бородатого анекдоту: спитайте у старих фанів - «звідки взялася любов до футболу?», вони дадуть відповідь - «з пелюшок». Місцеві ультрас «Торсида», до того ж, є одними з найстаріших і найжорстокіших в Європі. За їх статистичними показниками, кожен четвертий чоловік Спліта не просто любить футбол, а колись належав до організованого угрупування і лупцював ворожих хуліганів.
Більше за історії про розбиті обличчя жителів Загреба у Спліті люблять згадувати військову операцію «Буря», яка подарувала Хорватії незалежність в сучасних кордонах, і сезон 1994/95, який подарував європейську казку «Хайдука».
На зорі 90-х в Хорватії почалася війна. Футбол не зупинився, але втратив могутність
Хорватія проголосила незалежність в червні 1991 року і миттєво зіткнулася з шаленим тиском Белграда, який підштовхував сепаратистів до створення квазіутворень, об’єднаних назвою Республіка Сербська Країна. Югославська армія прагнула скористатися військовою перевагою і знищити молоду державу в зародку. Бліцкригу не вийшло і війна переросла в позиційну, з окупацією 20% хорватської землі та періодичними ескалаціями у вигляді етнічних чисток.
Проект хорватського чемпіонату опинився під ударом. Вправні гравці покидали лігу, молоді таланти втікали в «мирні академії», а ті, хто залишався, точно не претендували на повторення успіху «Црвени Звезди» в Кубку Чемпіонів. «Хайдуку» вдалося легко пережити кризу і зберегти кістяк, одначе ситуація загострилася, коли війна постукала в саме місто. В листопаді 1991 року югославський флот провів масований обстріл Спліта, біля берегів розгорнулася морська битва. В краї остаточно зрозуміли, що тепер війна наче програма на телеканалі «Інтер» – «стосується кожного».
Спортивна міграція набрала обертів. В складі «Хайдука» залишилися переважно вчорашні резервісти. Їм вдалося виграти перший чемпіонат, хоча його крива структура швидше несла ідею піднесення патріотичних настроїв, ніж якогось сакрального задоволення від гри. В сезоні 1992/93 «Кроація» («Динамо» Загреб) вже прийшла до тями і прогнозовано повернула золоті нагороди. Враховуючи підтримку президента Франьо Туджмана, очікувався старт їх беззаперечної гегемонії.
«Де би не був, не забуду дім»: перемир’я на фронті повернуло в «Хайдук» гроші, біженців і єврокубки
Станом на 1993 рік масштабні бойові дії перекочували з Хорватії до Боснії, то ж дихалося хорватам легше. Економічні центри Загреб і Спліт почували себе безпечніше, з’явилися і зайві гроші. В тому ж році «Хайдук» перейшов до рук міністра економіки Надана Видошевича. Він зробив красивий жест, яким одразу завоював симпатію «Торсиди» – встановив на «Полюді» меморіальну дошку, в пам’ять про загиблих на війні ультрас «Хайдука». На той час таких нараховувалося 27 чоловік.
З новим менеджером у Спліті довго не мудрували. Команду очолив діючий тренер воротарів Іван Каталинич, який по молодості підняв югославську «залізну завісу» і їздив до Англії грати за «Саутгемптон». Каталинич отримав гроші і талановите покоління гравців, яке скористалося шансом попередніх двох сезонів та почало прогресувати. Особливо виділялися Івіца Морнар, Іван Юрич, Мілан Рапаїч. Всі троє згодом зроблять непогану кар’єру в Європі, погравши в топ-лігах. Класно прокачався Мирсад Хибич. Кремезний боснійський центрбек вже перебував на радарі іспанських топ-клубів (туди згодом і перейшов, навіть капітанив в «Атлетіко»).
Але найголовніше - відносно спокійна ситуація дозволила організувати повернення «біженців» «Хайдука». Зокрема з топ-чемпіонатів камбекнули півзахисник Степан Андрияшевич (до слова, бігав за «Монако») і ліберо Зоран Вулич. Останній втікав від війни в «Мальорку» і «Нант», але повернувся під захисну схему Каталинича, ставши ключовим її механізмом. Із Ліги 1 запросили також Альошу Асановича. З «ПАОКа» причимчикував кіпер Тончи Габрич. З «Кадіса» повернувся крутезний бек Ігор Штимац, майбутній бронзовий призер ЧС-1998.
А під ендшпіль трансферна компанія набрала таких обертів, що «Хайдук» навіть взяв в оренду гравця «Барселони». Щоправда, свого ж вихованця Горана Вучевича, який в 1991-му перейшов у Ла Масію. Можливо, згодом він і не приніс багато користі, не розкрився на 100%, але сам факт повернення таких футболістів, був дуже показовим для воюючої країни.
Топовий склад і солідна порція «капусти» від міністерства економіки, дозволили «Хайдуку» сенсаційно взяти титул 1993/94. Сенсаційно, бо в «Кроації» зібралася ще потужніша банда, яка стане кістяком Хорватії на шляху до Євро-1996. Увесь сезон перебуваючи в ролі наздоганяючих, на фініші золото змінило маршрут і попрямувало в Спліт. А з ним і путівка до Ліги чемпіонів. Цей факт страшенно засмутив тодішнього президента Хорватії Франьо Туджмана. Той вкладав чимало ресурсів у загребську «Кроацію», і втрата чемпіонства стала не простою спортивною поразкою, а вже політичною невдачею перед Видошевичем та міністрами.
ЛЧ перетворила Спліт у місто вічної весни. Повні стадіони, імениті гості, душевні перформанси ультрас
За три роки незалежності найбільшим досягненням хорватів у єврокубках рахувався прохід клубу з Фарерських островів. Це роздуло песимізм до захмарних розмірів, і від Ліги чемпіонів мало чого очікували, навіть попри дозвіл УЄФА грати домашні матчі на рідній землі. Значущість цього фактору явно недооцінили.
В ті дні футболісти «Хайдука», напевно, відчували себе олімпійськими спортсменами зі стрільби з лука чи стрибків в басейн. Коли чотири роки вони виступають в порожніх залах, щоб поїхати на ОІ та на декілька тижнів відчути увагу і атмосферу переповнених трибун. Стадіон «Полюд» вкрай рідко збирав більше 3 000 глядачів на матчах хорватської ліги (лишень коли приїздила «Кроація»), але на Лігу чемпіонів тут не було вільних місць. Вже в кваліфікаційному раунді тиск «Торсиди» відчула польська «Легія».
«Хайдук» переміг в Польщі, але на «Полюді» взагалі принизив поляків 4:0. Все було настільки в одні ворота, що Каталиничу навіть довелося влаштувати скандал, аби розважитися. Тренер «напіхав» Федерації, бо вони викликали його молодих футболістів в збірну u-21 і не дали як слід готуватися до єврокубків. В Спліті вважали, що це помста Туджмана за програне чемпіонство.
З жеребкуванням хорватам відверто пощастило. В групі А вони могли потрапити на «Барселону» і «МЮ», в групі С їм світила зустріч з «Баварією» і «ПСЖ», в групі D з «Аяксом» і «Міланом». Але найсильнішою командою сплітського квартету стала «Бенфіка», а ось «Андерлехт», «Стяуа» та безпосередньо «Хайдук» задекларували відносно рівні шанси на друге місце.
«Хайдук» стартував потужно, відстоявши домашні 0:0 проти «Бенфіки». Вкотре розкішний перформанс видав голкіпер Тончи Габрич, вже мітив на роль третього номера на Євро-1996. Але ще крутіше виступили фанати португальців. Вони були першими ультрас, які здійснили виїзд у воюючу Хорватію. «Торсида» була настільки розчулена, що навіть не зустрічала їх за канонами жорсткості, а провела спільний марш. На «Естадіо да Луж» душевний прийом влаштували вже португальці і вітали «Хайдук» банером «Свободу Хорватії».
Між двома протистояннями з «Бенфікою» у «Хайдука» все йшло просто чудово. Хорвати взяли свої очки проти «Стяуа» і «Андерлехта», розчавивши їх на класі абсолютно сумбурною і сірою грою. В потрібний момент шанс для виходу сам-на-сам знаходив Альоша Асанович, або ж з 35 метрів влучно лупив Пралия. Після сухої нічиї в Брюсселі в четвертому турі, вихід з групи був майже гарантований, і в заключних матчах підопічні Каталинича просто кайфували. Адже, як відомо, іноді можна.
В чвертьфіналі «Хайдук» потрапив на «Аякс». «Торсида» возила по Спліту труну з емблемою амстердамців, а Каталинич вимагав зламати 18-річного Клюйверта
Коли в шостому турі на «Полюд» приїхала «Стяуа» (зіграти вже формально товариську гру), за 80 кілометрів від Спліта повітря знову пропахло бензиновими парами війни. Хорватська армія розпочала проти боснійських країнців компанію «Зима-95» з метою захопити стратегічно важливе місто Києво, що у підніжжя гори Дінара. Попри ескалацію, УЄФА не заборонило грати у Хорватії. А значить, «Полюд» побачить плей-оф Ліги чемпіонів. Побачить «Аякс».
«Аякс» того сезону – це щось казкове. Це яскравий прояв сексуального футболу. Красивого нідерландського стилю, який розсипався на 106 голів в 34 матчах чемпіонату. Сезон перших кроків Патріка Клюйверта. Кроків, які несли не просто тотальний футбол, а футбол тотального задоволення. Хорвати були з цим знайомі, бо отримали від «аяксидів» 0:6 в одному з попередніх розіграшів Кубка кубків. Тепер Спліт жив думками про вендету, навіть доволі зухвало і самовпевнено. Той же Тончи Габрич заявив, що з «Аяксом» все 50 на 50, а ось отримай «Хайдук» в суперники «Мілан», то шансів у італійців було б обмаль. Майже нуль.
1 березня нідерландці прилетіли в Хорватію і почимчикували тренуватися на «Полюд». Туди ж навідалося чисельне угрупування «Торсиди», прихопивши з собою… синю труну з емблемою «Аякса». Народ показово передавав її з рук в руки, а згодом прикріпив на гламурний автомобіль і кружляв навколо стадіону до пізньої ночі. Це було романтично, однак потрібного ефекту не викликало. Аяксиди звикли до схожих вибриків від ультрас «Фейенорда» і відреагували лише оплесками, а Франк Райкард навіть посміявся в очі, наче Ірина Фаріон.
Свято наближалося. Видошевич запросив до віп-ложі увесь хорватський кабінет міністрів. 40 000 фанатів запалювали файера і співали патріотичних пісень, звідусіль звисали банери з закликами до вбивства сербів. Каталинич врахував досвід розгрому 0:6 і дав вказівку відбиватися з першої ж секунди, випустивши ліберо, чотирьох захисників і двох опорників. Один з таких, Дамір Вуйца, навіть вийшов на поле з конкретним завданням – зламати Патріка Клюйверта. Зробити це вдалося на 77 хвилині, що довело до сказу Луі ван Гала. Після заміни Клюйверта шансів для взяття воріт вже не було.
0:0 на «Полюді» зустріли як перемогу, не звертаючи увагу на типовий антифутбол. Проте зловживання ним швидко отримало фатальні наслідки. Атакери Ерцег і Асанович, які в хорватській першості наколотили 30 банок на двох, в Лізі чемпіонів більше працювали на руйнування. То ж коли після першого пропущеного м’яча в Амстердамі потрібно було йти відіграватися, Каталанич просто не зумів вірно скоординувати атаку.
Матч-відповідь «Хайдук» програв 0:3, їх поховав Франк де Бур, а єдина наступальна тактика хорватів звелася до лонгболів у бажанні використати низький зріст нідерландських дефів. Це виглядало дуже незграбно, на радість про-загребським журналістам. Вони охрестили поразку - «класичною капітуляцією архаїчного футболу».
Як пізніше виявиться – капітуляцією перед майбутніми володарями трофею.
Незабаром фанати змінили євротури на вирішальну кампанію війни. А «Хайдук» досі залишається єдиною командою колишньої Югославії, що грала в плей-оф ЛЧ
Після вильоту «Хайдук» налагодив справи в чемпіонаті і здобув чергові золоті медалі. Надан Видошевич не втратив нагоди заробити на продажу лідерів, мільйони радо потекли в його кишеню (такий собі кешбек для хорватської економіки). Більшість чвертьфіналістів згодом непогано запалять в Європі, а Штимац і Асанович навіть поїдуть на бронзовий мундіаль у Францію. Дещо скромнішими будуть подальші успіхи Івана Каталинича. Настільки скромними, що в 2003 році він зганьбиться в запорізькому «Металурзі» і не вилетить в першу лігу лише через банкрутство «Олександрії».
Паралельно з титулами «Хайдука» вкрай загострювалася політична ситуація. Перемовини між РСК І Хорватією не принесли результатів, і Туджман з генералітетом почали підготовку до знищення квазіутворень. В Хорватії була проведена масова мобілізація і армію вдалося збільшити до 250 000 чоловік. Європейські виїзди в Лісабон та Амстердам для ультрас знову змінилися війною за незалежність. Операція Блискавка (травень 1995-го) і Операція Буря (серпень 1995-го) закрили сербське питання радикальними методами. В вирішальній битві роль «сплітського угрупування» була чи не ключовою, бо саме їм випала нагода штурмувати сепаратистське гніздо, столицю РСК - місто Книн.
Бої були успішними. Хорватія виборола вигляд в сучасник кордонах. Успішним, як виявилося, став і сезон «Хайдука». Традиційно для таких випадків, усвідомлення здобутого прийшло з часом. В 1995 році ще свіжим був тріумф «Црвени Звезди» і болючі порівняльні характеристики від сербів. В 2022 все прозаїчно – «Хайдук» єдиний представник колишньої Югославії, який виходив з групи у Лізі чемпіонів.
Футбольний фанат зі Спліта може не пам’ятати, чим він займався, коли македонець Дарко Панчев забивав вирішальний пенальті «Марселю» в фіналі КЄЧ-91. Але він точно розповість вам, де знаходився, коли Пралия зарядив з 30 метрів «Андерлехту», а Мирсад Хибич декласував Патріка Клюйверта і Едгара Давідса.
