Tribuna/Футбол/Блоги/Жосткий Блог/Довірся процесу. У відборі до ЧС-1998 Україна була аутсайдером групи з топ-збірними, але добилася результату і визнання

Довірся процесу. У відборі до ЧС-1998 Україна була аутсайдером групи з топ-збірними, але добилася результату і визнання

Автор — Viktor Prodanyuk
20 березня, 16:46
28
Довірся процесу. У відборі до ЧС-1998 Україна була аутсайдером групи з топ-збірними, але добилася результату і визнання

Літо 1996 року добігало кінця. Нещодавно прийняли Конституцію, громадяни готувалися до появи гривні, а на перших сторінках спортивних видань позували 9 олімпійських чемпіонів Атланти. У той час життєву ідилію могла зіпсувати хіба згадка про кількість комуністів у Верховній Раді або запитання про український футбол.

Ось і 31 серпня чимало народу ловило сигнал УТ-1, щоб побачити репортаж із Белфасту. Нарешті на 7 хвилині гри трансляцію запустили. Коментатор Олексій Семененко відзвітував про старт української збірної у кваліфікації до Чемпіонату світу 1998, але тривожні нотки його голосу наче говорили самі за себе.

Для України починався відбірковий цикл, що дурно пахнув потенційним колапсом. Натомість він перетворився в епічну казку з нещасливим кінцем - і навіть через 25 років залишається прикладом конкуренції з топ-збірними.

Параноя Сабо, Леоненко ключовий форвард, криза клубного футболу. Україна підходила до відбору ЧС-1998 без надії сподіваючись

12 грудня 1995 року в Парижі відбулося жеребкування відбіркового етапу ЧС-1998. По його завершенню з коментарем виступав головний тренер Північної Ірландії Браян Гамільтон: «Очевидно, що Німеччина - безумовний фаворит нашої групи. Ну а ми з Португалією, найімовірніше, розіграємо місце в плей-офф. Про Україну, Албанію і Вірменію нічого сказати не можу».

Жодного зухвальства в цих словах не було. Спіч Гамільтона цілком відображав реальну картину, позаяк тогочасний український футбол накрила страшна криза. Оцінювалася вона одразу в кількох метриках: 70/80-ті місця рейтингу ФІФА, провал у відборі Євро-1996 чи абзаци спортивних медіа, де Віктора Леоненка називали головною ударною силою збірної.

Негаразди розповзлися і на клубні справи. Так флагман нашого футболу то вилітав з ЛЧ через шубний скандал, то через ганебний перформанс. А потуги всіх інших єврокубкових бійців були відверто анекдотичними, на кшталт їхніх спроб боротися за золото в національному чемпіонаті.

Суркіси багаторазово вмовляли Валерія Лобановського повернутися з Кувейту і врятувати вітчизняний футбол, проте метр все ніяк не наважувався взятися за ризикований проект. Між збірною та Динамо розривався його дружбан Йожеф Сабо - і робив це відверто невдало.

Під час підготовки до відбіркового етапу Україна провела дуже невиразні матчі з Молдовою і Литвою, чим викликала доволі таки жорсткий (для все ще радянського сприйняття) залп критики. Сабо сприймав її болюче: сварився з пресою, ховав від неї футболістів, шукав на кожному кроці зрадників та шпигунів.

У режимі секретності команда вирушила і на стартовий матч відбору проти Північної Ірландії. У Белфасті до ментальних проблем, що були викликані вильотом «Динамо» від «Рапіду», додалися ще й труднощі кадрові – так травма Суслова вимагала появи у старті недосвідченого на рівні збірної Шовковського. Сабо підсумував все це так : «Нічия стане для нас чудовим результатом».

Однак нічиї не було. Шовковський став одним з кращих гравців матчу, впевнено ліквідувавши головну небезпеку від британців – нескінченні закидання на кремезного Дауї. Натомість спрацював цей трюк на користь України. Під завісу гри Ребров несподівано перестрибнув усіх гренадерів з англійської трясовини і забив свій перший м’яч за збірну.

Результат 1-0 справив потужне враження на представників нашої групи. Браян Гамільтон пообіцяв вивчити імена українських гравців, які до цього були йому невідомі. А тренер німецької збірної Берті Фогтс наказав негайно зробити запис гри - і змусив штаб детально розібрати нову «приховану загрозу».

Перемога над Португалією і пізній гол Максимова – класика на всі часи. Збірна здобула найкращий результат в п’ятирічній історії

У стартовому турі Португалія несподівано зіграла 0-0 в Єревані, а тому до Києва підопічні Артура Жорже прибули злючими і недружелюбними. Жуан Пінту та Руй Кошта особисто пообіцяли українській команді розгром, а ветеран Осеану необачно заявив, що в Києві досить тепло, як для Росії.

Напруженою була атмосфера і в українській команді. Геннадій Орбу вчасно не прибув у Конча-Заспу і згодом прислав листа, в якому відмовився від подальших виступів за збірну та заявив про намір зосередитися на кар’єрі у волгоградському «Роторі». Пізніше ситуацію владнали, лист виявився фейковим, проте сам Орбу добряче втратив у плані довіри.

Сабо на прес-конференції його пожурив, а також знову помріяв про нічию, чим змусив журналістів крутити пальцем біля скроні. Результат у Белфасті досі сприймався швидше за сенсацію, бо ж рівень гри не дозволяв розраховувати на очки в битві з чвертьфіналістами останнього Чемпіонату Європи.

Але Україна знову здивувала і провела надзвичайно грамотну гру другим номером. Загалом вдаривши по воротах меншу кількість разів, ніж португальці влучили у площину, перемогу вдалося вирвати завдяки божественним сейвам Олега Суслова і блискучій реалізації.

Її квінтесенцією став удар Юрія Максимова на 88 хвилині, що затвердив переможні 2-1 і довів до екстазу напівпорожній «Олімпійський». Результат розгойдував національний інтерес до нашого футболу, а запис гри в майбутні тижні міг конкурувати за популярністю з першими серіями четвертого сезону «Цілком таємно».

Остаточно події жовтня охрестили ренесансом українського футболу, коли за декілька днів стало відомо про повернення Лобановського. У січні він заступав на пост головного тренера «Динамо» і консультанта збірної України. Що це означало для команди - зрозуміло зі спогадів Владислава Ващука.

«Йожефович міг півтори години проводити передматчеву установку, але ми все одно не розуміли його хаотичного руху фішками на дошці. Потім заходив Лобановський - і за 2 хвилини ти вже знав, як треба сьогодні зіграти».

Поки метр все ще стояв осторонь, Україну чекало головне випробування року. У листопаді збірна вирушила до Португалії, що перебувала під тиском. Преса вимагала відставки Артура Жорже і пригадувала йому навіть помилки з часів кар’єри гравця, а фанати заповнили стадіон «Даш-Анташ» лише на 2/3.

Однак Україна не змогла відправити португальців у турнірний нокдаун і програла 1-0. Наші відверто грали на утримання, а після голу Фернанду Коуту лише підтвердили це відсутністю плану Б. Сабо після гри рознесли за надмірну боягузливість, однак той попросив відчепитися від нього з різкою критикою, бо вся боротьба ще попереду.

Сабо ледь не звільнили через інтерв’ю Гордону, Лобановський вперше розкрив Шевченка, а збірна продовжила давати результат вже у весняних матчах

1996 рік закінчувався для футбольної України двома знаковими подіями. 14 грудня у потрібну нам нічию зіграли між собою Німеччина та Португалія, а приблизно в тих самих числах раптово стало нудно Йожефу Сабо - і він вирішив дати треш-інтерв’ю Дмитру Гордону.

Сабо розніс майже увесь склад «Динамо», та розніс так, що почали з’являтися чутки про його відставку зі збірної. Йожеф Йожефович вперше відверто розповів про порушення режиму Леоненком, назвав Лужного «мужиком тільки на словах», а воротаря Ігоря Кутепова - «бездарністю, що зливає матчі за гроші».

Дісталося навіть молодому форварду Андрію Шевченко. Про нього Сабо сказав наступне: «Вітер, вітер і ще раз вітер у голові. Талант неймовірний, але постійно губиться. Думає про одні гонки. Буває курить. Я вже і машину забирав, і сигарети, і розмовляв з ним відверто. Але нічого не допомагає».

Шевченко і справді провалював сезон 96/97, але миттєво взявся за розум з приходом Лобановського. Метр одразу вподобав універсальність 20-річного форварда, відшліфував її на вбивчих зимових зборах, а після - вмовив Сабо дати Андрію шанс у найближчих матчах з Албанією та Північною Ірландією.

Перший з них був під питанням. Станом на кінець березня Албанію охопили протести, що були викликані крахом фінансових пірамід і політичною кризою. Сутички переросли в збройне протистояння між демократами та соціалістами. 2 квітня в Албанії чекали приїзд збірної Німеччини, але єдиними німцями, що завітали тоді до країни, стали десантники, які евакуювали громадян ЄС з гарячої точки.

Україна до Албанії теж не поїхала. Матч зіграли на порожньому стадіоні в іспанській Гранаді. Невиразна перемога 1-0 запам’яталася хіба першою топ-взаємодією Шевченко та Реброва на рівні збірних: Андрій асистував, Сергій забивав.

Однак Сабо після гри все одно співав оди Лобановському, який лише за 3 місяці підтягнув динамівський кістяк збірної на захмарний рівень. Чи був це реверанс товаришу, чи прописна істина - повинен був точно показати матч з Північною Ірландією.

На воротах знову з’явився Шовковський (який надалі остаточно там закріпиться) - і знову впевненою грою на виходах знищував гренадерський потенціал британців. У нервовій, в’язкій грі, що йшла до нічиї 1-1, перемогу вдалося вирвати завдяки голу Андрія Шевченка – першому в офіційних матчах за збірну.

Після гри Андрій дав історичне флеш-інтерв’ю: «Ви подивіться на ці переповнені трибуни. 100 000. Футбол знову повертається до нас».

Доля першого місця вирішувалася в битвах України та Німеччини. Якщо в Бремені наші програли без шансів, то 0-0 в Києві – досі приклад протистояння з топ-збірною

Після матчу з Північною Ірландією у тижневику «Футбол» з’явилися рядки, які добре характеризували тодішню ейфорію: «Українській збірній навряд чи щось завадить посісти 2 місце. Тож основна інтрига полягає у тому, чи вдасться нам випередити Німеччину в боротьбі за пряму путівку».

Підтвердити або ж спростувати такий оптимізм команда Сабо могла вже 30 квітня, коли її чекав виїзд на бременський «Везерштадіон». Збірна Німеччини зразка весни 1997-го тільки почала нагадувати себе часів тріумфального Євро. Зокрема, нарешті помирилися гравці Дортмунду та «Баварії», які після перемоги на ЧЄ кидалися звинуваченнями в замалій самовіддачі.

«Kicker» перед грою нервував. Німецький журнал іронічно називав збірну України - «Динамо + Віктор Скрипник», але був дуже обережним в прогнозах через переповнений лазарет та невиразні матчі своїх з Португалією і Північною Ірландією. Обережними були і футболісти. Розгром для українців прогнозував лише імпозантний Юрген Клінсманн.

This page contains the following errors:error on line 1 at column 393: Opening and ending tag mismatch: br line 1 and div Below is a rendering of the page up to the first error.Розгрому не вийшло, але було близько. Провівши хорошу руйнівну роботу в першому тайму, у другому збірна України фізично підсіла та капітулювала перед ударами Біргоффа і Баслера.Після гри в Німеччині заявили, що це тактична перемога Фогтса над Сабо.

Українці ж відзначали посилення впливу Лобановського, адже кращими гравцями матчу в нашому складі стали саме креатури метра – Шевченко, Шовковський та Максимов. Сабо в своєму стилі назвав поразку логічною, але 7 червня пообіцяв німцям реванш на переповненому «Олімпійському».

Проте ФФУ зробило все можливе, щоб переповненого «Олімпійського» не було. Спочатку Федерація поставила ціни на квитки в діапазоні від 5 до 60 гривень (при середній зарплаті 140), а потім вирішила реалізувати найдешевші з них по недобитій радянській звичці «колективних заявок». Як наслідок, 7 червня трибуни були заповнені лише наполовину.

Водночас побачене на полі вартувало солдауту. Україна (попри відсутність Скрипника і Попова) на рівних билася з Німеччиною, створивши навіть більше моментів з характеристикою «вкрай небезпечні». Лише ближче до 70 хвилини мужики погодилися на 0-0, позаяк не мали ідей для прориву ешелонованої оборони одне-одного.

Україна зіграла настільки добре, що нічию сприйняли з певною долею розпачу. Неоднозначною була реакція і коментатора Сергія Дерепи, який чомусь завершив трансляцію словами: «Майбутні матчі вже нічого для нас не вирішуватимуть».

Насправді ж одне очко в двох матчах з Німеччиною могло б сприйматися за прийнятний результат, якби не одне «але». Між ними Україна розписала бездарні 1-1 з Вірменією – і тепер у вирішальний осінній відрізок доля української команди знаходилася не тільки в її руках.

Кінцівка відбору виявилася надзвичайно напруженою. Україна прорвалася в стики, але додала фанатам сивочолості

Поєдинок з Албанією був запланований на 20 серпня і обіцяв стати черговим випробуванням для нервової системи. Він слідував акурат між єврокубковими мід-уїками, що традиційно були жорстким челенджем для наших клубів. Ось і динамівці після повернення з Брондбю потребували відпочинку. Так думали всі, окрім Андрія Шевченка та Ігоря Суркіса.

За 2 дні до заруби з Албанією вони чартерним рейсом вилетіли до Москви, де на «Лужниках» Борис Єльцин запускав голубів миру, а Шевченко відіграв за «збірну світу» матч в честь сторіччя російського футболу. Перед дійством Суркіс заявив, що це сугубо акт поваги московським друзям, а Шева сильно не втомиться, адже проведе на полі хвилин 10-15.

Шева відбігав всі 55 хвилин - і в матчі з Албанією важко плентався вже на середину другого тайму. Повністю динамівський склад створив у тій нервовій грі дохіба моментів, але загруз у сталевій албанській обороні, яку мотивував шелест португальських банкнот. Виграти вдалося завдяки голу Реброва на 85 хвилині. До того моменту більшість українських фанатів виглядали, наче Губка Боб, якого підчепили крючком і витягли на поверхню.

Вистраждана перемога стала кроком в сторону Парижу, але для того, щоб у останньому турі залежати лише від себе, Україні все ще необхідна була втрата очок від збірної Португалії. 6 вересня та вирушила на «Олімпіаштадіон», де до 81 хвилини вигравала у німців, та зрештою пропустила від Ульфа Кірстена і задовільнилася дуже зручними для нас 1-1.

This page contains the following errors:error on line 1 at column 413: Opening and ending tag mismatch: br line 1 and div Below is a rendering of the page up to the first error.Перед останнім туром наші увірвалися на друге місце, а в португальців остаточно поїхав дах. Артур Жорже влаштував істерику та заявив, що його команда все одно вийде в стики, бо Україна не витримає тиску і оступиться на «Раздані».

Поза полем компромат знайти не вдалося, а на самому «Раздані» наша збірна аж занадто легко розібралася з вірменами, забивши по голу в кожному з таймів. Трохи зіпсували настрій хіба жовті картки Калитвинцева та Шевченка, що призвели до їхньої дискваліфікації на перший стиковий матч.

Але це було проблемою днів наступних. Зараз же українці нарешті могли видихнути, вичитати про цей не розвіданий плей-офф і перемити кістки потенційним суперникам. У бажанні уникнути Італію та отримати Угорщину об’єдналися навіть прихильники Леоніда Кучми і Петра Симоненка.

Колапс у Загребі, допінг Нагорняка, помилка Педерсена. Той плей-офф з Хорватією досі боляче згадувати

«Я розмовляю з Мирославом Блажевичем і бачу, що він аж світиться від щастя. Ну я й кажу йому: «Друже, а ти не радій завчасно. Вам дуже сильно не пощастило». Потім Лобановський сказав, що я правильно поставив його на місце».

Такими спогадами поділився Йожеф Сабо одразу після жеребкування стикових матчів у Цюриху. Сумнозвісний дует Платіні / Блаттер витягнув пару Україна-Хорватія, чим серйозно спантеличив обидві сторони.

Українське ком’юніті бачило перед собою суперника, який ледь проліз у плей-офф із слабкої групи з Данією та Грецією, але мав у складі мужиків з топ-чемпіонатів. Хорвати бачили динамівців, які лідирують в квартеті ЛЧ, але і добре пам’ятали їхню бездарну кампанію у відборі до Євро-1996.

Головні передматчеві думки звелися до тези, що диявол ховається в дрібницях. У складі української збірної таких дрібниць було чимало. Дискваліфікація Шеви та Калитвинцева, травми Лужного та Попова, а також загальна втомленість «динамівців» та «гірників» після єврокубків. Особливо це стосувалося киян, які лише тиждень назад порішили «Барселону».

Хорвати ж підходили до гри без кадрових труднощів, а також без будь-яких сумнівів щодо свого виходу на ЧС. Перед матчем у Загребі тамтешня спортивна газета «SN» розмістила на першій сторінці заголовок: «Виграємо 2-0», а також віддавала своїм перевагу в кожній лінії, окрім воротарської.

Ці прогнози дійсно виправдалися. Поєдинок у Загребі став найгіршим для української збірної за весь відбірковий цикл. В атаці без Шевченка не виходило нічого, а в захисті проти нас направили нашу зброю - Славен Билич тероризував на другому поверсі, а Горан Влаович провів «зразково-динамівську» контратаку і зафіксував 2-0. Наприкінці гри рахунок міг ставати розгромним.

Як і вже по її завершенню, коли Сергій Нагорняк попався на вживанні бромантану і завалив допінг-пробу. Позаяк гравець «Дніпра» провів на «Максимирі» аж 60 хвилин - постала реальна загроза технічної поразки. Її вдалося уникнути завдяки втручанню афериста Суркіса, проте Нагорняка від футболу усунули аж на 2 роки.

Але між матчами з Хорватією весело було і без допінгістів. Так «Динамо» знову прибило «Барселону», чим безперечно шокувало «Камп Ноу», налякало хорватських фанатів і додало оптимізму своїм.

Йожеф Сабо перед матчем-відповіддю пританцьовував навколо цієї події: «У хорватів купа кадрових проблем. Не буде Станича, Просинечки і Билича. У нас навпаки – Лужний, Шевченко, Калитвинцев повернуться. Це люди, котрі розривають Лігу Чемпіонів. Я вам гарантую, що коли динамівці покажуть хоча б 75% того футболу, який був на «Камп Ноу» – шанси у нас з’являться».

Сабо не збрехав. «Олімпійський» у стартові хвилини побачив таку збірну України, яка точно не загубилася б у Франції. Інша справа, що цей матч став найкоротшим в історії нашого футболу. Він тривав 8 хвилин. Вмістив у себе м’яч Шевченка і незарахований гол Косовсього, а все що було далі – вивітрилося з пам’яті і присипалось дрібним київським дощиком, на кшталт совісті лайнсмена Еріка Рестада і арбітра Руне Педерсена.

Результат 1-1 відправив на Чемпіонат світу збірну Хорватії, а стан українських вболівальників описувала картина з післяматчевого інтерв’ю Шовковського. Хтось був схожим на самого Олександра, який запевняв, що катастрофи не сталося і на великий турнір ми ще потрапимо. А хтось був схожим на його дружину Власту, яка просто ридала голкіперу в плече.

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости