«Скеля з острова Хоккайдо». Як японський воротар Ютака Фукуфудзі зробив неможливе і пробився в НХЛ
Дивовижна історія.
Цей текст був написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте його плюсами та коментарями, щоб цікавого спортивного контенту на нашому сайті ставало ще більше.
***
У травні 1974 року генеральний менеджер «Баффало Сейбрс» Панч Імлак втомився від рутини останніх раундів драфту і вирішив трохи розважитися. Разом з піарниками він вигадав чудернацьку легенду про японського хокеїста Таро Цудзіміто, який грає за «Токіо Катанас», відточує надприродну майстерність у відлюдному таборі Гімалаїв і ось-ось підкорить хокейну Америку.
«Баффало» обрав неіснуючого Цудзімото під 173 номером драфту, чим анітрішки не спантеличили недалекоглядних клерків НХЛ. Ті взагалі не звірили дані, рефлекторно зареєстрували гравця, а правду дізналися лише тоді, коли японець не прибув до табору новачків.
Преса вибухнула реготом, а історія стала мемом на всі часи. Вона чудово продемонструвала тодішнє ставлення американців до хокею за океаном, а також підняла риторичне запитання: «Ну як можна було повірити в те, що гравець з чемпіонату Японії проб’ється до НХЛ?»
Ютака Фукуфудзі почав займатися хокеєм, коли в Японії його не сприймали за гідний вид спорту. Збірна і чемпіонат були лише посміховиськом
З моменту епічного драфту Цудзімото минув десяток років, але ситуація у японському хокеї залишалася швидше комічною. Після Олімпіади-1980 збірна шубовснула до третього дивізіону ЧС, а національний чемпіонат був схожим на рольові ігри толкіністів.
Однак хокей продовжували божествити на острові Хоккайдо, що на півночі Японії. Цей край омивається Охотським морем та лежить всього за 7 кілометрів від окупованих Курил. На острові зазвичай холодні зими, під час яких температура бува сягає мінус -30. Тоді на засніжених галявинах можна побачити танці журавлів, а з людних ковзанок - почути стукіт ключок.
Саме в острівному місті Кусіро в 1982 році народився Ютака Фукуфудзі. З раннього дитинства ключка стала йому пензлем, а ковзанка - полотном. Ютака грав у хокей взимку та влітку, весною та восени, грав тенісним м’ячем на асфальті, коли їздив на шкільні змагання по плаванню до безсніжного Токіо.
«Не скажу, що наша родина могла витрачати багато грошей на щось зайве. Батько довго накопичував на хокейний інвентар і так само довго сварився, коли мій вибір випав не на більш доступне плавання чи то футбол», - згадував Фукуфудзі.
Парубок з раннього дитинства виділявся кремезністю на фоні однолітків, а тому вже в 9 років з нього зліпили воротаря. У новій ролі Ютака миттєво став селебою дитячих турнірів, робив божественні сейви і навіть роздавав гольові передачі. За місяць до переходу в середню школу він мав жорстку розмову з тренером.
«Тренер дав зрозуміти, що в теперішній школі Кусіро мені не стати професійним хокеїстом. Потрібно було переходити до навчального закладу, який орієнтується саме на хокей. Такою була школа в префектурі Міяґі, що за сотні кілометрів від нашого міста. У 12 років я покинув батьківський дім».
Ютака тяжко переніс сепарацію і сумував за маминою локшиною з соусом теріякі. Але при цьому він завжди бився на льоду, як справжній мужик: «Коли ставало невимовно складно, я запитував себе, чи готовий обміняти емоції гри на умовну посаду бухгалтера? Напружені секунди останнього вкидання, жорсткі дуелі на п’ятаку, вереск трибун після впійманого буліту. Хіба з цим щось стане в один ряд?»
Вже в середній школі Фукуфудзі почали залучати на юнацькі турніри найвищого ґатунку, а в 1997-му - до молодіжних збірних. Все це відбувалося на фоні тотального хокейного підйому японської нації. У Токіо нещодавно провели поєдинок НХЛ «Ванкувер» - «Анагайм», а збірна готувалася до участі в домашній Олімпіаді.
Після Нагано-98 японці піддалися хокейній ейфорії. Фукуфудзі став топ-проспектом збірної на юнацьких та молодіжних ЧС, але його перша спроба прорватися до НХЛ закінчилася тотальним провалом
Гашек кидає догори рукавиці і потрапляє в обійми чеської команди, яка щойно виграла золото. Гадаєте, найкращий хокейний момент Олімпіади-1998? Ніколи не говоріть це японцям, бо вони випробують на вас прийоми кендо. Незабутнім для них залишається сейв воротаря Дасті Іму в серії булітів проти Австрії, що дозволив Японії зайняти на турнірі 13 місце.
«Після Нагано японці збагнули, що хокей – це не тільки дорогий інвентар, який займає багато місця в автівці. Це можливість згодом побачити своїх дітей у протистоянні з Ягром, Селянне чи Патріком Руа. У секціях почався ажіотаж, а в матчах національного чемпіонату - зникли ріжучі око пустоти на трибунах», - згадував Фукуфудзі.
Поки інші лише вчилися вправно орудувати пасткою, він пакував її до спортивної сумки і чимчикував на юнацькі та молодіжні ЧС у нижчих дивізіонах. 18-річний Ютака став лідером серед своїх однолітків, а в 2000-му - наймолодшим дебютантом національної збірної Японії. Тоді ж він пройшов перегляд до іменитого клубу «Кокудо Токіо».
Чутки про імпозантного японського таланта дісталися вже НХЛ. На керівників збірної навіть вийшли скаути «Тампа-Бей». Вони запевнили, що Фукуфудзі з великою долею ймовірності оберуть на драфті-2001, коли той покаже себе проти Фінляндії та Словаччини в рамках найближчого чемпіонату світу.
Одначе показати себе не вийшло. Ютака на турнір потрапив, але просидів його на лавці, позаяк не міг скласти конкуренцію досвідченому Дзіро Ніхеї з Аллсвенскан.
Вояж до Америки перенісся на наступне літо, але і тоді якихось великих грошей чи розкручених франшиз не містив. Ютака знову не потрапив на драфт – і взявся лупати скелю хокейної Мекки з низів. Японець підписав контракт з клубом ECHL (третій рівень хокейної піраміди, де більшість команд афілійовані з НХЛ та АХЛ) «Цинциннаті Циклон».
Пригоди в штаті Огайо закінчилися цілковитим факапом. Перегляд ситкому «Сайнфелд» не особливо допомагав у вивченні мови, а без неї японець геть завалив адаптацію. Ютака не розумів елементарних підказок тренера, не міг піти з мужиками на пиво і, зрештою, відіграв лише у 8 матчах сезону.
Вже влітку 2003-го «Цинциннаті» відрахував японця з команди. Фукуфудзі навіть довелося телефонувати додому, щоб йому вислали грошей на зворотній квиток до Токіо.
Ютака повернувся до чемпіонату Японії, але його кар’єру врятувала хороша гра на ЧС-2004. Вже влітку він був задрафтований «Лос-Анджелес Кінгс»
Повернення до Японії видалося депресивним, і Фукуфудзі прийшов до тями лише після мандрівки до улюблених місць Кусіро. Він навідався на озеро Акан, про яке Клайв Стейплз Люїс написав би, що тут небо п’є солодку воду. Також заїхав додому, де фірмовий тамагоякі повернув відчуття прекрасного.
На кампанію 2003/2004 Ютака камбекнув до «Кокудо Токіо», де видав надпотужний перформанс. «Кокудо» взяли золото японської ліги і срібло новоствореної азійської. Сам воротар був настільки жорстким та впевненим у собі, що партнери дуже швидко перестали іронізувати з приводу його «блискучої кар’єри в Америці».
Весною Ютака знову отримав виклик на чемпіонат світу. Новий тренер збірної Марк Магоун взявся омолоджувати склад і несподівано довірив місце в основі саме йому. Хоча Японія, зрештою, і вилетіла з топ-дивізіону, воротар показав себе непогано: за 5 поєдинків здійснив 150 сейвів та засвітив коефіцієнт надійності 3.63.
Досвід гри проти топ-команд став вагомим плюсом у резюме Фукуфудзі. Його одразу ж запримітив скаут «Лос-Анджелес Кінгс» Гленн Джонсон, який був добре знайомий з японським хокеєм, адже крутився у штабі збірної минулими роками.
Джонсон вмовив генменеджера «Кінгс» спрямувати увагу на японця і аргументував це доволі переконливо: «В пізніх раундах гідної альтернативи не знайти, а підписання Фукуфудзі принесе нам грошики азійських туристів Каліфорнії».
І справді. Влітку 21-річний Ютака був обраний на драфті під 238 номером.
Через локаут Фукуфудзі грав лише на рівні ECHL. Однак у сезоні 2006-2007 фантастичний збіг обставин дозволив йому провести 4 поєдинки в НХЛ. Це було круто
Одразу по прильоту Ютака відправився до табору новачків «Кінгс», де тренувався біля основної команди та відвідував хайпові радіоефіри. Згодом за умовами контракту його відправили набиратися досвіду до «Манчестер Монаркс» з АХЛ, що теж було цілком солідним рівнем і не дало відволіктися навіть на перегляд популярної тоді спортивної дорами «Прайд».
Загалом, друга спроба адаптуватися у Штатах минала для японця значно успішніше, але ідилію перервав локаут НХЛ. Скасування сезону 2004/05 призвело до того, що деякі елітні гравці знайшли собі притулок у командах АХЛ. Ютака цю конкуренцію відверто не вивозив, і «Кінгс» понизили його в класі до чергового фарму - «Байскерфілд Кондорс» з ECHL.
Там голкіпера наздогнали суворі реалії давно забутих днів: командний гуртожиток, порожні арени і успішна боротьба зі школярами. За сезон Ютака провів майже 50 поєдинків, ставши однією з шестерень, що дозволила машині «Кондорс» доїхати до плей-оф. Форма вразила і скаутів Кінгс, то ж ті твердо вирішили залишити парубка в структурі ECHL.
Так Ютака і жив у США за розкладом середньостатистичного спортсмена з провінції. Іноді про нього писали в місцевій газеті, називаючи «скелею з острова Хоккайдо». Іноді доводилося позичати пару сотень до зарплати. Цю хокейну рутину розбавили лише кінематографічні події зими 2006-2007 років.
Того сезону за роль основного воротаря «Кінгс» билися досвідчені уродженці Квебека – Метью Гарон та Денієл Клотьє. Їхня кепська форма була однією з причин, чому «королі» перебували в підвалинах західної конференції, а згодом до поганої гри додалися ще й травми. Наприкінці листопада Гарон отримав пошкодження пахових м’язів та вилетів на декілька тижнів.
У «Кінгс» за календарем йшов складний виїзд до Сент-Луїса. Тренер Марк Кроуфорд, звісно ж, збирався поставити у ворота Клотьє, а йому на підміну несподівано взяв Фукуфудзі, щоб не відволікати від важливих справ когось з голкіперів АХЛ. Японця ця новина ледь не довела до еякуляції.
«Це було щось аж занадто незвичне. Я летів у одному літаку з хокеїстами, до яких нещодавно соромився підійти за автографом: Роб Блейк, Анже Копітар, Майк Каммаллері. Атмосфера була просто неймовірна. Коли я вийшов на розминку, то був певен, що зараз втрачу свідомість від галасу трибун».
Ютака просидів всю гру на лавці, а вже наступного дня повернувся до Редінга, щоб пірнути в безперспективні реалії ECHL. Аж раптом у середині січня слідом за Гароном травму отримав і Клотьє. Ситуація для «Кінгс» стала просто катастрофічною: вони в авральному порядку витягнули Баррі Браста з «Манчестер Монаркс», а йому на підміну знову запросили Фукуфудзі.
«Вечором 11 січня я сиджу в себе в кімнаті і дивлюся «Офіс», поки на радіо розповідають про снігову бурю, що суне з Канади і ось-ось призведе до дорожнього колапсу та затримки авіарейсів. І тут дзвінок від містера Кроуфорда. Він говорить: «Братан, негайно біжи на найближчий літак до Сент-Луїса. 13 числа маєш приєднатися до команди».
Я миттєво спакував свої речі і вже за півгодини дістався аеропорту. Дивом вдалося застрибнути на рейс, перекупивши квиток втричі дорожче. У Сент-Луїсі навіть не було часу на перевірку багажу, я лише викликав таксі і через затори дістався арени за півгодини до старту гри».
Її Ютака знову ризикував провести на лавці, одначе справи в Баррі Браста йшли геть погано. Після другого періоду «Кінгс» програвали 4:5, тож у перерві Кроуфорд підійшов до Фукуфудзі та сказав йому: «Мужик, ми творимо історію. Виходиш на лід».
На мить Ютака навіть забув, як треба кататися на ковзанах і як треба дихати. Проте він вчасно опанував себе і вже на 5 хвилині пізнав швидкості НХЛ, коли захист «Кінгс» вкотре провалився і залишив олімпійського чемпіона Еріка Брюера неприкритим на п’ятаку. Той влупив у вільний кут воріт, але Фукуфудзі встиг виставити ногу і здійснив карколомний сейв, який наступні декілька днів крутили в топі спортивних гайлайтів.
«Кінгс» програли 5:6, але після матчу сталося те, заради чого генменеджер Дін Ломбарді і обрав Фукуфудзі на драфті: «Ми банально не встигали довозити іменне екіпірування і сувеніри в клубні магазини Лос-Анджелеса. Японці розібрали все, що тільки можна було. Також вони завалили нашу електронну адресу питаннями про зайвий квиток».
Глянути на першого японця у НХЛ можна було ще тричі. Кіпер відіграв проти «Сент-Луїса», «Фінікса» та «Атланти»: пропустив 7 шайб та здійснив 36 сейвів. Його гра була далека від рівня основи, а тому під час перерви на Матч зірок «Кінгс» затрейдили 40-річного олімпійського медаліста - Шона Берка.
А Ютака повернувся до Редінга, щоб залишок американської кар’єри керуватися японським прислів’ям: «Три роки на камені посидиш – цей камінь нагріється».
Більше Фукуфудзі в НХЛ не з’являвся. У 2010-му він повернувся до Японії, де досі грає в азійській лізі і мріє про Олімпіаду
Дін Ломбарді пізніше згадував, що японці ще довго-довго заповнювали «Стейплс-центр» у бажанні побачити сейви від імпозантного земляка. Проте Ютака на богемних аренах більше не з’являвся, а його спортивні подвиги обмежилися рівнем ECHL.
Тамтешньої зарплатні Фукуфудзі вистачало рівно до того моменту, поки не з’явилася дружина та діти. Надалі ж почалися серйозні фінансові труднощі, які в 2010 році змусили покинути Штати та повернутися на батьківщину. Там Ютака підписав багаторічний контракт з «Нікко Айс Бакс», а також запалився священної місією – зіграти на Олімпійських іграх.
Зробити це не вдалося, але у відборі до ОІ-2018 Ютака добре запам’ятався українським фанатам, коли його сейви не дозволили нашій збірній потрапити до фінального етапу кваліфікації. Що до клубної історії, то десятиліття виступів у азійській лізі закріпило за Фукуфудзі статус майже безальтернативного улюбленця хокейного ком’юніті.
У 40 років він вправно цим користується, описуючи свій шлях до НХЛ на університетських лекціях. Ютака маскує сивочолість, одягає сексуальний смокінг, заходить до аудиторії і розповідає доволі таки епічну історію. Вона пронесеться від слизьких тротуарів Кусіро до переповненої арени Лос-Анджелеса. А закінчиться трохи пафосно, майже за Черчиллем: «Ніколи, ніколи, ніколи не здавайся».
