А тепер усе інакше

Попри те, що рівень нашого чемпіонату потроху піднімається, клуби все одно показують слабкі результати в Єврокубках. За 30-річну історію українського футболу бували, звісно, і більш невдалі сезони, однак якщо підсумовувати все як тенденцію останніх років і дивитися на звитяги не Динамо і Шахтаря, то виглядає ситуація взагалі катастрофічно.

Після банкрутства Металіста та Дніпра статус третьої сили почергово приміряли Зоря, Ворскла та Олександрія, одначе їх не вистачала на те щоб заглянути на вогник до єврокубкової весни. Чи завжди ми були такі бездарні та безхребетні? Я вирішив навести 5 прикладів, коли не дуже потужні українські клуби здобували хорошого результату в єврокубках не маючи для цього особливих підстав. *Тут не піде мова про Динамо/Шахтар, ні про виступи Дніпра та Металіста в Лізі Європи.

ЦСКА Київ. Кубок УЄФА 2001-2002

Історія ЦСКА бере свій початок ще з 20 років минулого століття і включає у свій перелік як і успіхи в чемпіонаті СРСР так і перемоги в Кубку України. В 90-их клуб тримав марку другої команди Києва навіть попри бардак з керівництвом, через який мав місце регулярний ребрединг та мандруванням по дивізіонах на кшталт ситуації Верес-Львів. ЦСКА був міцним середняком, який тренував Михайло Фоменко, за який багато забивав Сергій Закарлюка, за який сейвив ще молодий Віталій Рева. В 1998 році вони досягли фіналу Кубка України де програли в дербі Динамо, та попри це отримали перепустку до Кубку Кубків. Там навіть вдалося пройти один раунд щоб потім вилетіти від московського Локомотиву, котрий в ті часи доволі непогано виступав на міжнародній арені.

Цей досвід хоча і був болючим, однак знадобився через 3 сезони, коли після чергової поразки в фіналі Кубка України ЦСКА отримав велику путівку вже до Кубку УЄФА. Влітку 2001-го року Віталій Рева поповнив склад Динамо та його безболісно замінив на воротах В'ячеслав Кернозенко. Також в ролі лідерів ще залишалися Руслан Костишин та Сергій Закарлюка, в двері основного складу стукав молодий Олександр Косирін - його час прийде за пару років уже в Чорноморці. З неприємного можна відзначити те, що були дивні пертурбації на тренерському містку - Михайло Фоменко повернувся до Металіста і в ролі головного себе пробували Олег Кузнєцов і Володимир Бессонов - доволі міцний, але нестабільний тренерський тандем.

Перед ЦСКА стояло завдання пройти 1 раунд і суперник для цього виявився прохідний - слабкий фінський Йокеріт. Якщо в пресі ще вимальовували цю команду як доволі міцну і з характером (що доповнювали перед матчеві заяви спортивного директора Юкка Суомела, що Йокеріт не хоче виграти 5-0 щоб залишити інтригу на матч відповіді), то всі ілюзії розтаяли ще під час першої гри у Києві. ЦСКА 2001 це не якась там Ворскла щоб влітати незрозумілим фінам. 2-0 вдома, 0-2 на виїзді завдяки Косиріну, Костишину, Закарлюці та Мальцеву. Хоча, ні - завдяки голкіперу фінів Рахкамаа - якби не він то рахунок в обох матчах повинен був доходити до розгромного чи то навіть непристойного.

Здавалося, успіх в Єврокубках посприяє покращенню результатів в чемпіонаті, але ні. До наступного раунду ЦСКА підійшов перебуваючи на передостанньому місці таблиці і вважався абсолютним аутсайдером двобою з Црвеною Звездою, яка щойно вилетіла з ЛЧ і святкувала 10-річний ювілей перемоги в Кубку Чемпіонів. Тому кінцевий результат першої гри на стадіоні Динамо шокував. ЦСКА виграли 3-2, всю гру ведучи в рахунку. Повинні були виграти і більше, але югослави скоротили відрив завдяки реалізованому пенальті Ачімовіча. Тепер їм вистачило б навіть 1-0 у Белграді, але купа тренерів ЦСКА виставили просто еталонний автобус, а додайте до цього Кернозенка який спіймав кураж і отримаємо шалену сенсацію - ЦСКА відстоює 0-0 і досягає 2 раунду Кубка УЄФА. В газеті “Команда” цю гру резюмували так - Україна ганьбиться в єврокубках по всім фронтам і лише ЦСКА підтримує реноме країни.

Нажаль, казка закінчилася в 2 раунді. Жереб виставив ЦСКА проти дуже міцного на ті часи Брюгге (вони вибили Шахтар в кваліфікації до ЛЧ наступного сезону і грали в групі) і мала місце суха загальна поразка 0-7, хоча у першій грі захист робив все те саме що проти Црвени Звезди і цілком претендували на нічию - просто не пощастило. Попри невдалі виступи в чемпіонаті, бардак у керівництві та на тренерському містку, ЦСКА видав дуже солідний виступ – зігравши в Європі краще ніж Дніпро, Шахтар та Таврія. Взимку команду перейменують на Арсенал, то ж той єврокубковий сезон став лебединою піснею.

Карпати. Ліга Європи 2010-2011

Я живу за 300 кілометрів від Львова у Закарпатській Області, але коли Карпати грали в групі Ліги Європи тієї осені то ажіотаж був навіть у нашому місті, з запланованими виїздами на топовий футбол. Це щоб ви розуміли, що означала та Ліга Європи не тільки для Львова, а для всієї Західної України.

Після 5 місця в сезоні 2009-2010 підопічні Олега Кононова отримали перепустку до ранньої стадії відбору Ліги Європи. Поки в Південній Африці ще тільки-тільки відгриміли вувузели Мундіалю, Карпати почали успішний євро-похід в Ісландії. В 2 відбірковому етапі було подолано слабкий Рейк’явік, а в 3 у нервовому матчі зникнув грузинський Зестафоні. Веселощі та нефарт з жеребом (який переслідував Карпати в тому євросезоні) почалися вже з плей-офф раунду, адже в суперники дістався Галатасарай.

Львів'яни шокували турків двома голами в першому таймі, але не втримали перевагу і посипалися під натиском Мілана Бароша. Однак і виїзні 2-2 були позитивним результатом. Його вдалося розвинути на стадіоні Україна де трималися прохідні 0-0 аж до 90 хвилини, поки чергова примітивна атака Галатасараю не принесла успіх через помилку центрбека Карпат. Здавалося це кінець і розпач, але іншої думки був Артем Федецький який вже в наступній атаці замкнув відчайдушний простріл Худоб'яка і приніс Львову свято. Сам Артем на емоціях зняв футболку і отримав 2 жовту, то ж першу гру групового етапу пропускав.

А там би Федецький ще й як знадобився, бо ж Карпати приймали на Україні дортмундську Борусію, яка в тому сезоні стала чемпіоном Німеччини. Окрім них в групу (смерті, вже вибачте за шаблон) потрапили Севілья та ПСЖ.

В 1 турі відбувся надзвичайно драматичний матч, де Карпати здивували Борусію Дортмунд потужним пресингом (як в ситуації коли Кополовець обікрав Хуммельса) та хорошою реалізацією, то ж до 75 хвилини вели в рахунку 3-2. Однак Клопп відомий мотиватор та спадкоємець справи Фергюсона і нього не виникло проблем з настроєм команди на останні хвилини - Баріос та Гьотце вирвали для Дортмунда перемогу.

Перша гра в групі ЛЄ в підсумку виявилася для Карпат найкращою, бо ж в ній підопічні Кононова забили 3 з 4 своїх голів. Наступний було заштовхано аж в 6 турі де й взято єдине в турнірі очко - це вже невмотиваний ПСЖ розплатився за надмірну розслабленість нічиєю 1-1. В період між цими двома матчами Карпати без шансів програли у всіх двобоях і, як пізніше зізнався Кополовець - "просто кайфували" - бо це була найкраща осінь в їхньому житті. І справді. Карпати почали шлях без всіляких сподівань на розваленій поляні в Ісландії, а дійшли до зими і матчів на сучасних аренах і з зірками європейського футболу. В тому сезоні вони змусили всіх аплодувати собі.

Дніпро. Кубок УЄФА 2003-2004

Сезон 2003-2004 є одним з найкращих в історії Дніпропетровського Дніпра, а особливо на фоні попереднього, не дуже вдалого, де була програна боротьба за бронзу Донецькому Металургу.

Євген Кучеревський, великий тренер для українського футболу, зробив блискучі висновки з провальної компанії і влучні трансфери (чого вартий лише моментальний врив в основу молодого Русола з Кривбасу). Тому оновлений Дніпро не помітив у відбірковому етапі Кубку УЄФА Вадуц із Ліхтенштейну, на фоні цього успішно крокуючи в лізі та Кубку України. Там, до слова, дніпряни дійшли аж до фіналу де програли Шахтарю у першому матчі Мірчі Луческу.

Що стосується єврокубків, то за словами хейтерів вони повинні були закінчитися вже в наступному турі, адже Дніпру дуже не пощастило з жеребом і команда потрапила на Гамбург. Якщо ви думаєте, що той Гамбург такий самий булшіт як теперішній, то ви помиляєтеся - вони лише на 3 бали відстали в попередньому сезоні від зони прямої путівки в ЛЧ. Але Дніпро їх обезчестив, знищив, і просто проїхався катком у матчі відповіді, де вдалося реабілітуватися за поразку 2-1 розгромом 3-0. Голами відзначалися Михайленко, Рикун та Венглинський. На Метеорі був аншлаг, доволі часте явище і символ того успішного сезону.

В 2 раунді з жеребом пощастило більше і в суперники дніпряни отримали Динамо Загреб, можна навіть сказати що до цього матчу Венглинський і компанія підходили фаворитами і підтвердили цей статус успішною грою. На Максімірі мав місце тріумф 0-2, і звісно ж не обійшлося в цьому тріумфу без голу Венглинського, який на ті роки вже сповна розвинув бомбардирський хист. Ще один гол забив лівий півзахисник Роман Максимюк. Перед матчем-відповіддю було трохи боязко через можливий камбек гостей, бо Артем Куслий (запасний воротар команди, який підміняв травмованого Миколу Медина) почав демонструвати не впевнену гру в чемпіонаті, але на міжнародний матч зібрався і пропустив лише один. Підсумкові 1-1 вивели Дніпро у єврокубкову весну як єдиного представника від України.

Вихід в 3 раунд (сучасна 1/16) - було дуже хороше досягненням, але апетит прийшов саме під час їжі, то ж в Дніпрі збиралися пройти і Марсель, який щойно відкинувся з групи Ліги Чемпіонів де виграв боротьбу за 3 місце у Партизана. Та перед весняними матчами Євгену Кучеревському довелося вирішити воротарське питання - Медина грати не міг, а Куслий все ж більше підходив на роль основного у якомусь Охтирському Нафтовику. Коуч Дніпрян обирав між Горяїновим та Вячеславом Кернозенко і зробив вибір на користь останнього. Як показала практика - не прогадав. Кернозенко став мало що не легендою Дніпра, а Горяїнов теж провів успішний залишок кар'єри за Металіст.

Другого Габмурга не вийшло. Зірковий Марсель з Дідьє Дрогба мінімально виграв вдома завдяки реалізованому пенальті і вистояв на переповненому Метеорі, хоча у мене досі перед очима заключні 20 хвилин тієї зустрічі і супер-комбінації без заключного удару. Дніпро програв, але програв майбутньому фіналісту Кубка УЄФА. Це була дуже хороша гонка і вершина кар'єри для більшості гравців того складу - ви тільки прислухайтеся в ці імена - Кернозенко, Русол, Єзерський, Шелаєв, Ротань, Назаренко, Рикун, Лисицький, Костишин-Сеньків, Венглинський. Просто блискучий перфоменс.

Металіст. Кубок УЄФА 2008-2009

Напевно, мало хто був більш щасливий в грудні 2008 року ніж вболівальники Металіста. Команда блискуче пройшла групу і досягла плей-офф Кубку УЄФА, була серед лідерів таблиці УПЛ та в півфіналі Кубку України, де уникнула жеребу у вигляді Динамо/Шахтар і потрапила на Ворсклу. Здавалося, це відкритий шлях до того щоб зробити цей сезон історичним…

Однак почалося все не дуже оптимістично. Як і минулого сезону жереб не пошкодував харків’ян і останнім бар'єром перед груповим етапом став потужний європейський клуб - турецький Бешикташ. На воротах цієї команди грав Рюшту Речбер, який щойно повернувся з Австрії та Швейцарії з бронзовими медалями Євро. Однак ту саму бронзову медаль він міг засунути собі в одне місце, коли Жажа бахнув з центру поля. На виїзну поразку 1-0 у Харкові Металіст відповів розгромом 4-1 з голами Девіча, Жажі(2), Ганцарчика і вперше в своїй історії вийшов у груповий етап.

Потрапляння в групу до Герти, Бенфіки, Олімпіакоса та Галатасарая говорило про перспективи посісти 5 місце і нічого більшого. Але в черговий раз в тому сезоні невдалий жереб так і залишився невдалим на папері, Металіст не помітив супротиву від куди більш потужних суперників.

Все почалося з аншлагу на Герті, де Металіст єдиний раз за груповий етап втратив очки, розписавши 0-0. Воронін бив себе в груди і обіцяв забити, але в підсумку ближче до перемоги були саме господарі. Вони ловили німців на небезпечних контратаках, а оборона почала затверджувати себе як одна із найбільш надійних в тому турнірі - Бордіян, Папа Гуй, Обрадовіч, Майдана - це просто неймовірна команда.

В наступних матчах групового етапу Металіст показував те, чого так не вистачає сучасним представникам від України в єврокубках - характер. Три мінімальні перемоги над фаворитами здобуті після 80 хвилини. З Галатасараєм та Олімпіакосом вікторію приносив Едмара, а на порожньому Да Луш добив Бенфіку геніальний Рикун. Перше місце, 10 балів і 0 пропущених голів, ось такий Металіст виходив в плей-офф Кубку УЄФА.

В 1/16 фіналу Металіст продовжив свій забіг оскаженілого атлета та не помітив Сампдорію, яку тренував Вальтер Маццарі. Відверто кажучи, та Сампдорія перебувала десь в другій частині таблиці Серії А і просто не була помічена ні по грі, ні по результату. Взагалі для Металіста Сампдорія стала зручним суперником.

А ось в 1/8 фіналу відбувся бій, який досі боляче згадувати і який вважається однією з найбільш драматичних сторінок Харківського Металіста. Колективу Маркевича довелося грати проти київського Динамо, яке лідирувала в чемпіонаті і було найсильнішою командою України того сезону. В 1 грі на “Лобановського” Динамо перемогло мінімально завдяки голу Вукоєвича. Не обійшлося без дуже дивних рішень арбітра і як підмітили після гри вболівальники харків'ян - "Ми пройшли довгий шлях від Туреччини до Португалії в цьому турнірі, але тільки-но потрапили на Динамо як почалося дивне суддівство".

Перед грою кипіло. Динамівці не приховували, що вважають себе вже чвертьфіналістами, про що говорили регулярні провокації від Алієва та слова Бадра Ель-Каддурі, мовляв він не знає захисників Металіста і не відрізняє Ганцарчика від Обрадовича. Для Металіста ж прохід Динамо означав би неймовірний успіх і становлення в один ряд з грандами українського футболу.

Гра почалася з голу Слюсара - вихованець Динамо, якого забракували в Києві, помстився в цьому стилі ще задовго до Яремчука. Металіст домінував по грі, а комбінації Динамо на такому поганому полі просто не діяли. Йшла гра дальніх ударів, а хто тут може бути кращим за Жажа Коельо? Бразилець феноменально виконав штрафний на 55 хвилині і Металіст повів 2-1 за сумою двох матчів. Чвертьфінал був дуже близький.

Однак іншої думки був Горяїнов. На 68 хвилині він не впевнено зіграв при елементарній подачі зі штрафного і м'яч відскочив до Сабліча, що вкотив круглого в порожні ворота. Такий рахунок вже задовольняв Динамо, але він протримався лише дві хвилини, бо Слюсар продовжив свою помсту і оформив дубль. Це 3-1 і чесно… вже абсолютно не вірилося в гол Динамо. І Динамо не забило. Забив у свої ворота Березовчук, який незграбно зіграв після прострілу у карний майданчик і закотив м'яч акурат під Горяїнова... Сил щоб відігратися просто не було, та й звідки їм було взятися, коли Маркевич не знав про таке поняття як ротація в тому сезоні, до того ж якраз перед Динамо відбувся знаменитий матч Металіста на болоті в Добромилі.

1/8 була чудовим досягненням, але виліт від Динамо болить і досі.

Чорноморець. Ліга Європи 2013-2014

Останніми роками утворилася тверда тенденція, суть якої полягає у тому, що наші середняки не вважають за потрібне битися в груповому етапі Ліги Європи. Головне потрапити туди, отримати 3 мільйони євро від УЄФА та сконцентруватися на УПЛ, адже в плей-офф все одно не потрапити. Останнім зруйнував цю тенденцію Чорноморець Романа Григорчука.

Після хорошого сезону, де одесити досягли фіналу Кубка та посіли солідне 6 місце, Григорчук вирішив покластися в ЛЄ на ту саму банду, тому влітку гучних трансферів не відбулося і грати проти Дачії вийшли лідери Чорноморця з попереднього сезону. Слабку молдавську команду було пройдено не дуже впевнено, а після виїзної поразки 2-1 Григорчук навіть отримав порцію критики, мовляв йому начхати на коефіцієнт країни. В 3 раунді потрібно було грати проти Црвени Звезди і цей матч чекали з великим песимізмом.

Та він був зовсім зайвим, бо ж саме проти сербів Чорноморець провів найкращу гру у кваліфікації. Голи Сіто Рієри, Джа-Джедже та Антонова дозволили перемогти вдома 3-1, а на виїзді дуже добре себе показала пара центрбеків легіонерів Бергер-Фонтанельйо, та голкіпер Безотосний, який парирував пенальті. Після проходу Црвени Звезди наступний суперник сприймався зі стриманим оптимізмом і можливо навіть певною надмірною впевненістю. За яку одесити знову ледь не поплатитися.

Албанський клуб Скендербеу вдалося подолати лише в серії пенальті після обміну домашніми перемогами 1-0. Серія пенальті була дуже драматичною і одесити не реалізували декілька матч-болів, що дозволило Григорчуку втратити останні сподівання на перспективу завести гарну шевелюру на голові.

З жеребом пощастило. З 1 та 2 корзини випали прийнятні варіанти у вигляді ПСВ та Динамо Загреб, а з 4 кошика витягнули Лудогорець. Як пізніше виявиться - це був не найкращий варіант.

Турнір запузирювався матчем у Загребі. Пам'ятаю, ходив у 10 клас і поставив цю гру в експрес на перемогу одеситів з коефіцієнтом чи то 5 чи то 6. Завдяки голам Джа-Джедже та Антонова в другому таймі я виграв бабки, а Чорноморець заробив дуже важливі 3 бали для подальшої боротьби. Однак вона (подальша боротьба) виявилася складнішою ніж було очікувано на хвилі морального підйому - так було програно два поспіль домашні матчі - 0-1 Лудогорцю, та 0-2 ПСВ. В підсумку, після першого кола в таблиці вималювалася доволі напружена ситуація.

Не надто кращою вона стала і після нічиї з Лудогорцем. 1-1 в Болгарії не сприймалися як успіх, навіть попри те, що болгарський колектив був лідером квартету та розривав усіх. В 5 колі відбувся бій проти Динамо Загреб, де після голу Бечірая одесити програвали аж до 78 хвилини, аж поки не знайшли сили на камбек. Спочатку статус-кво відновив Антонов, а під час фінального штурму розіграли кутовий та заштовхали переможний м'яч зусиллями Діденко. В підсумку Лудогорець гарантував собі перше місце, а ПСВ та Чорноморець маючи по 7 балів повинні були в очній зустрічі в Нідерландах розіграти 2 путівку.

Чорноморець провів один з найкращих матчів в своїй єврокубковій історії та в ситуації коли "або перемога або виліт" було обрано 1 варіант. Без перебільшення герой групового етапу Джа Джедже забив такий потрібний гол в середині другого тайму. Далі був тиск господарів, який було зупинено, навіть попри вилучення Сіто Рієрі під завісу гри. Хоча попри вилучення концерт він влаштував ще той) Покійний Юрій Розанов коментував ту гру та не приховував захоплення, його ж не приховувала і купа народу в Одеському аеропорту де зустрічали Чорноморець з оваціями та шампусіком.

Варіанти подальшого жеребу були дуже складні, і дістався відверто кажучи ще не найгірший варіант. Той Ліон був далекий від гегемона середини нульових, тай Чорноморець після тріумфального вояжу в Нідерланди не вважався аж таким випадковим гостем плей-офф. І справді, та команда могла пройти далі 1/16 фіналу.

Ліон пройти одеситам не вдалося, але відверто кажучи було на тоненького. Після відстояних 0-0 в Одесі, у Франції все міг вирішити виїзний гол і навіть обезкровлені моряки (без Безотосного грали, а це пів команди, як відомо) були до нього дуже близькі. Досі перед очима остання атака і прорив Торніке Окріашвілі, який замість завершення вирішив спробувати заробити пенальті. Не вийшло. А ось у Ліона вийшло, так на 30 хвилинні Ляказетт накрутив захист Чорноморця і вирішив питання з виходом ткачів в 1/8 фіналу.

Минуло 8 років, але вболівальники Чорноморця досі згадують той єврокубковий сезон як вершину за часів незалежної України. Ці люди були справжніми професіоналами і виходили грати кожну стадію з бажанням пройти далі, а не відбути номер і потім виправдовуватися через виліт від КУПСів або Караганди. Вважалося, що попри виліт ця команда має великі перспективи і на наступний сезон. Але... Після вторгнення російських військ в Крим, на фоні нагнітання та загострення політичної ситуації в Україні, команду на початку березня покинули 5 її лідерів. Центрбеки легіонери які були опорою - Пабло Фонтанельйо та Маркус Бергер. Пішли Андерсон Сантана та Сіто Рієра, ну а втрата Джа-Джедже це просто катастрофа. Що стосується цих гравців, то потрібно зазначити, що для них всіх той сезон в Чорноморці так і залишився найбільшою вершиною. Вони не були індивідуалістами, а одним цілим як колектив.